Утіха від «бога всякої втіхи»

«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої втіхи, який втішає нас в усякій скорботі» (2 КОРИНТЯН 1:3, 4, Деркач).

1, 2. Якої втіхи потребують засмучені люди?

ЗАСМУЧЕНІ люди потребують дійсної втіхи, а не заяложених, банальних фраз. Усі ми чули, що «час заліковує рани», але яку приголомшену горем людину може втішити така думка зразу ж після тяжкої втрати? Християни знають про Божу обіцянку воскресіння, але це не запобігає глибоким ранам і тяжкій емоційній травмі, які приносить раптова смерть. Так, якщо у вас померла дитина, інші живі діти не замінять цієї безцінної втрати.

² У час втрати нам найбільше допоможе справжня втіха — втіха, що міцно базується на Божих обіцянках. Нам також потрібне співчуття. Це, безсумнівно, виявилося правдивим для жителів Руанди й особливо для тих сотень родин Свідків Єгови, які втратили дорогих їм родичів у тій диявольській етнічній різанині. Від кого можуть дістати втіху всі засмучені?

Єгова — Бог втіхи

 3. Яким чином, втішаючи, Єгова дав нам приклад?

³ Єгова дав нам приклад, втішаючи всіх нас. Він послав на землю свого єдинородного Сина Ісуса Христа, щоб принести нам вічну втіху і надію. Ісус навчав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16). Він також говорив своїм послідовникам: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). Іншого разу він сказав: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Павло стверджував: «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:8). За допомогою цих і багатьох інших віршів ми відчуваємо любов Бога та Ісуса Христа.

 4. Чому апостол Павло був особливо зобов’язаний Єгові?

⁴ Апостол Павло особливо усвідомлював незаслужену ласку Єгови. Він був звільнений з духовно мертвого стану, і цей колишній лютий переслідувач послідовників Христа сам став переслідуваним християнином (Ефесян 2:1—5). Він описує це так: «Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благодать, що зо мною вона» (1 Коринтян 15:9, 10).

 5. Що написав Павло про втіху від Бога?

⁵ Згодом Павло доречно написав: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої втіхи, Який втішає нас в усякій скорботі, щоб і ми могли втішати, перебуваючих в усякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих. Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу. Чи терпимо скорботи, то це для вашої втіхи та спасіння; що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які і ми терпимо. І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні» (2 Коринтян 1:3—7, Дерк.).

 6. Що означає грецьке слово, перекладене як «втіха»?

⁶ Як же підкріпляють ці слова! Грецьке слово, перекладене тут як «втіха», пов’язане із «запрошенням бути поруч якоїсь особи». Тому «воно означає перебування біля особи для того, щоб підбадьорювати її, коли вона зносить жорстоке випробовування» («Лінгвістичний ключ до грецького Нового Завіту», англ.). Один біблеїст написав: «Це слово... завжди означає набагато більше, ніж заспокійливе співчуття. ...Християнська втіха є втіхою, яка приносить хоробрість і дає людині змогу успішно справлятися зі всім тим, що може трапитись в житті». Воно також включає підбадьорення словами втіхи, які базуються на міцній обіцянці і надії на воскресіння мертвих.

Ісус і Павло — співчутливі утішителі

 7. Як Павло втішав своїх християнських братів?

⁷ Який чудовий приклад того, як втішати інших, дав Павло! Він міг написати братам у Солуні: «Ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх. Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам. Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних, просили ми вас, і намовлювали та показували». Подібно до батьків, які піклуються з любов’ю, кожен з нас може виявляти свою сердечність і розуміння іншим людям тоді, коли вони того потребують (1 Солунян 2:7, 8, 11).

 8. Чому Ісусове вчення втішає засмучених людей?

⁸ Виявляючи таке піклування і таку любов, Павло тільки наслідував свій величний Взірець, Ісуса. Пам’ятайте про співчутливе Ісусове запрошення, записане у Матвія 11:28—30, яке було звернене до всіх: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий». Так, Ісусове вчення відсвіжує, тому що воно містить в собі надію і обіцянку — обіцянку воскресіння. Це є та надія і обіцянка, яку ми пропонуємо людям, наприклад, залишаючи їм брошуру «Коли помирає той, кого ви любите». Ця надія може допомогти всім нам навіть тоді, коли ми вже сумуємо довгий час.

Як втішати засмучених

 9. Чому нам не слід бути нетерпеливими з людьми, які сумують?

⁹ Сум не обмежується якимось визначеним проміжком часу, що настає зразу ж після смерті дорогої людини. Дехто, особливо ті, що втратили дітей, несе тягар свого горя все своє життя. У 1963 році одне вірне християнське подружжя з Іспанії через менінгіт втратило свого 11-річного сина. До цього часу вони все ще плачуть, говорячи про свого сина Пакіто. Відзначання якихось річниць, фотографії, сувеніри можуть викликати сумні спогади. Отже, нам ніколи не треба дратуватися і думати, що тим людям вже слід було б до цього часу вилікуватися від свого горя. Одне медичне джерело припускає: «Депресія та емоційна нестабільність можуть тривати декілька років». Тому пам’ятайте, так само як фізичний рубець на тілі може залишитися у нас на все життя, так і емоційні рубці.

10. Що нам треба робити, аби допомогти засмученим людям?

¹⁰ Що ми можемо робити на практиці для того, аби втішити засмучених людей у християнському зборі? Зі всією щирістю ми можемо сказати брату або сестрі, що потребує втіхи: «Якщо я можу чимось допомогти, будь ласка, дай мені знати». Але чи часто людина, яка втратила дорогу особу, дійсно звертається до нас, говорячи: «Я думаю, що ти можеш дещо зробити для мене»? Зрозуміло, нам треба брати на себе відповідну ініціативу, якщо ми хочемо втішити людину, котра зазнала тяжкої втрати. Отже, що ми можемо зробити корисного? Нижче подається декілька практичних порад.

11. Як ми можемо вислуховуючи втішати інших людей?

¹¹ Слухай. Найкориснішим з того, що ти можеш зробити, аби поділити чийсь біль тяжкої втрати,— це вислухати людину. Ти можеш запитати: «Чи ти хотів би порозмовляти про це?» Дай людині можливість вирішити. Один християнин згадує про час, коли помер його батько: «Мені справді допомагало, коли інші запитували, що трапилося, і потім дійсно слухали». Згідно з порадою Якова, треба бути швидким, щоб слухати (Якова 1:19). Слухай з терпеливістю і співчуттям. «Плачте з отими, хто плаче»,— радить Біблія у Римлян 12:15. Пам’ятай, що Ісус плакав з Мартою і Марією (Івана 11:35).

12. Яке заспокоєння ми можемо дати тим, хто у глибокому смутку?

¹² Заспокоюй. Не забувай, людина, яка втратила дорогу особу, може спочатку відчувати себе винною, вважаючи, що, можливо, вона могла зробити набагато більше, ніж зробила. Запевни її в тому, що, ймовірно, було зроблено все можливе (або розкажи інші відомі тобі факти, які є правдивими і позитивними). Ще раз запевни її в тому, що такі почуття не є незвичайними. Розкажи їй про інших своїх знайомих, які вже одужали після подібної втрати. Інакше кажучи, будь чуйним і співчутливим. Твоя люб’язна допомога може значити так багато! Соломон писав: «Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого» (Приповістей 16:24; 25:11; 1 Солунян 5:11, 14).

13. Наскільки корисною може бути наша готовність допомагати?

¹³ Будь готовим допомагати. Виявляй бажання допомагати не тільки перші декілька днів, коли поруч багато друзів і родичів, але, якщо можливо, пізніше, через місяці, коли інші вже повернуться до свого буденного життя. Час сумування може бути різним і залежати від особистості людини. Наша християнська турбота і співчуття можуть значити дуже багато в час скрути. У Біблії говориться, що «є й приятель, більше від брата прив’язаний». Тому приказка «Друзі пізнаються в біді» — загальновідома істина, на яку нам треба зважати. (Приповістей 18:24; порівняйте Дії 28:15).

14. Про що ми можемо розмовляти, аби заспокоїти людину, яка втратила дорогу особу?

¹⁴ Інша значна допомога — розмова про добрі риси померлої людини, якщо її запропонувати у відповідний час. Згадай якісь позитивні веселі історії, що трапилися з тою людиною. Не бійся вживати її власне ім’я. Не дій так, начебто втрачена дорога людина ніколи не існувала або була нікчемною. Корисно знати про те, що в одній публікації з Гарвардської медичної школи повідомлялося: «Виздоровлення досягається тоді, коли людина, що втратила дорогу особу, може зрештою думати про неї без великого смутку... Як тільки нова реальність усвідомлюється і приймається, горе завмирає у дорогоцінних спогадах». «Дорогоцінні спогади»... Як приємно згадувати ті чудові хвилини, проведені з дорогою людиною! Один Свідок, який втратив свого батька декілька років тому, сказав: «Я особливо добре пам’ятаю час, коли, зразу ж після того, як батько почав навчатися правди, ми читали разом з ним Біблію. Я також дуже добре пам’ятаю, як ми обговорювали деякі мої проблеми. Я бачив його тільки кожні три-чотири роки, ось чому ті зустрічі були для мене такими дорогоцінними».

15. Як можна брати на себе ініціативу, бажаючи допомогти?

¹⁵ Бери на себе ініціативу, коли потрібно. Деякі засмучені люди можуть краще справлятися з проблемами, ніж інші. Отже, залежно від обставин, зроби практичні кроки для того, щоб допомогти. Одна засмучена християнка згадувала: «Багато Свідків з мого збору казали: «Якщо я можу чимось допомогти, дай мені знати». Але одна християнська сестра не запитувала. Вона зайшла у мою спальню, зняла забруднену білизну і випрала її. Інша взяла відро, воду та мийні засоби і почистила щіткою килим у тому місці, де блював мій чоловік. Це були справжні друзі, і я ніколи не забуду їх». Там, де потреба у допомозі є очевидною, бери на себе ініціативу: можна приготувати їжу, допомогти поприбирати або зробити щось корисне. Безсумнівно, нам треба бути уважними, щоб не набридати, коли людина, яка втратила дорогу особу, хоче побути на самоті. Тому необхідно щиро намагатися застосовувати Павлові слова: «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння». Доброта, терпіння і любов ніколи не зазнають невдачі (Колосян 3:12; 1 Коринтян 13:4—8).

16. Чому лист або поштова картка може втішити?

¹⁶ Напиши листа або надішли заспокійливу листівку. Часто не звертається уваги на цінність співчутливого листа або гарної картки зі словами співчуття. Яка їхня перевага? Їх можна читати знову і знову. Не треба, щоб такий лист був довгий, але в ньому слід висловлювати своє співчуття. Він повинен також бути написаний у духовному стилі, але без повчальних ноток. Лише сама вістка: «Ми завжди готові допомогти тобі» — може уже принести втіху.

17. Як може втішати молитва?

¹⁷ Молися з ними. Не слід недооцінювати важливість молитви зі співхристиянином, який втратив дорогу особу, і за нього. У Біблії говориться в Якова 5:16: «Дуже могутня ревна молитва праведного!» Наприклад, коли засмучена людина слухає, як ми молимося за неї, це допомагає їй позбутися свого негативного почуття, як, наприклад, почуття провини. Коли ми слабі і деморалізовані, Сатана намагається зруйнувати нас своїми «хитрощами», або підступними діями. Тоді нам потрібно втіхи і підтримки від молитви, як стверджував Павло: «Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих». (Ефесян 6:11, 18; порівняйте Якова 5:13—15).

Чого слід уникати

18, 19. Як ми можемо виявляти тактовність у наших розмовах?

¹⁸ Коли людина засмучена, є також те, чого не слід робити або говорити. У Приповістей 12:18 попереджається: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки». Інколи, не усвідомлюючи того, ми поводимо себе нетактовно. Наприклад, ми можемо сказати: «Я розумію, як ти себе почуваєш». Однак чи це дійсно так? Чи ти страждав від подібної втрати? Крім того, люди можуть реагувати по-різному. Твоя реакція, можливо, не була цілком подібною до реакції цієї засмученої людини. Було б краще сказати: «Я по-справжньому співчуваю тобі, бо декілька років тому у мене була подібна втрата, коли померла дорога мені людина».

¹⁹ Можна також виявляти чуйність, уникаючи розмов про те, чи воскресне померла людина, чи ні. Деяким братам і сестрам заподіяли глибокої шкоди обвинувальними висловлюваннями стосовно ймовірності майбутнього воскресіння невіруючого подружнього партнера, який помер. Ми не вирішуємо, хто буде чи не буде воскрешеним. Ми можемо бути спокійні, знаючи, що Єгова, який бачить серце, буде набагато милосерднішим, ніж більшість з нас (Псалом 86:15; Луки 6:35—37).

Біблійні вірші, які втішають

20, 21. Які біблійні вірші можуть утішити людину, що втратила дорогу їй особу?

²⁰ Одним з найбільших джерел допомоги, якщо до нього звертатися у відповідний час, є розгляд обіцянок Єгови про померлих. Ці біблійні думки будуть корисними, незважаючи на те, чи людина, яка втратила дорогу особу, вже є Свідком, чи ми просто зустріли її під час нашого служіння. Які ж вірші можна розглядати? Ми знаємо, що Єгова є Богом всякої утіхи, бо він сказав: «Я,— Я ваш Той Утішитель!» Він також сказав: «Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу» (Ісаї 51:12; 66:13).

²¹ Псалмоспівець написав: «Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене. Твої присуди я пам’ятаю відвіку, о Господи,— і радію! Нехай буде милість Твоя на розраду мені, — за словом Твоїм до Свого раба». Зауважте, що слово «розрада» повторюється у цих віршах. Так, ми можемо знайти справжню втіху для нас самих і для інших людей, звертаючи увагу на Слово Єгови у час скрути. Це, а також любов і співчуття братів може допомогти нам успішно подолати біль втрати і знову наповнити своє життя радісною діяльністю у християнському служінні (Псалом 119:50, 52, 76).

22. Яка перспектива відкривається перед нами?

²² Нам також можна справитися зі своїм горем, якщо ми будемо більш зайнятими, допомагаючи іншим пригніченим людям. Коли ми спрямовуємо свою увагу на інших людей, яких треба втішити, то теж отримуємо справжнє щастя від духовного давання (Дії 20:35). Поділись з ними своїми думками про день воскресіння мертвих, коли люди зі всіх народів, покоління за поколінням, будуть вітати у новому світі дорогих їм померлих осіб, які повернулися з мертвих. Яка перспектива! Скільки сліз радості буде проливатися у той час, коли ми своїми очима побачимо, що Єгова дійсно є Богом, «що тішить принижених»! (2 Коринтян 7:6).

Чи ви пригадуєте?

◻ Яким чином Єгова є «Богом всякої втіхи»?

◻ Як Ісус і Павло втішали засмучених людей?

◻ Що ми можемо робити, аби втішати засмучених людей?

◻ Чого треба уникати, спілкуючись з людьми, які втратили дорогу особу?

◻ Назви свої улюблені біблійні вірші, які можна вживати, щоб утішати у час втрати.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Тактовно бери на себе ініціативу, допомагаючи засмученим людям.