Радійте в Єгові!

«Радійте завжди в Господі, і знову кажу: радійте!» (ФИЛИП’ЯН 4:4, Деркач).

 1. Чому нас може цікавити, що́ Павло мав на увазі, коли говорив, що християни завжди повинні радіти?

СЬОГОДНІ, здається, майже немає підстав для радості. Люди з пороху, навіть справжні християни, потрапляють у ситуації, які приносять горе,— безробіття, хвороби, смерть дорогих осіб, проблеми особистостей або опір з боку невіруючих членів сім’ї чи колишніх друзів. Як же нам розуміти Павлове заохочення «радійте завжди»? Чи це взагалі можливо з огляду на неприємні та важкі обставини, з якими всі ми мусимо миритися? Пролити світло на цю справу допоможе обговорення контексту вищенаведених слів.

Радійте. Чому і як?

 2, 3. Наскільки важливою є радість, як показано на прикладі Ісуса та стародавніх ізраїльтян?

² «Радійте завжди в Господі, і знову кажу: радійте!» Це може нагадувати нам слова, скеровані 24 століття тому до ізраїльтян: «Радість у Господі — це ваша сила [«твердиня», НС]!» (Неемії 8:10). Радість дає силу і є наче твердиня, в яку можна втекти, шукаючи потіхи та захисту. Радість допомогла навіть досконалому чоловікові Ісусу витримати. Він «замість [«задля», НС] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:2). Ясно, вміння радіти, незважаючи на труднощі, є надзвичайно важливим для спасіння.

³ Перед тим як ізраїльтяни ввійшли в Обітовану землю, вони отримали такий наказ: «Будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе». Якщо б вони не виконували цього і не служили Єгові з радістю, наслідки були б тяжкими. «Прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш вигублений... За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього» (Повторення Закону 26:11; 28:45—47).

 4. Чому радість може покинути нас?

⁴ Тому необхідно, щоб сьогоднішній помазаний останок та його друзі з «інших овець» раділи! (Івана 10:16). Повторюючи свою пораду — «знову кажу», Павло наголосив на важливості радіти всім тим добрим, що Єгова зробив для нас. Чи ми радіємо? Чи, може, ми настільки переймаємося щоденними життєвими справами, що деколи забуваємо підстави для радості? Чи проблеми набувають у наших очах таких розмірів, що закривають нам Царство та його благословення? Чи ми дозволяємо іншим справам — непослуху до Божих законів, ігноруванню божественних принципів або недбалому ставленню до християнських обов’язків — позбавляти нас радості?

 5. Чому непоміркованій особі важко радіти?

⁵ «Ваша лагідність [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям. Господь близько!» (Филип’ян 4:5). Непоміркованій людині бракує рівноваги. Вона, можливо, недостатньо піклується своїм здоров’ям, без потреби піддаючи свій організм зайвому напруженню чи тривозі. Можливо, вона не навчилася миритися зі своїми обмеженнями і жити з ними. Вона може ставити собі занадто високі цілі і тоді добиватися їх за будь-яку ціну. Або вона використовує обмеження для виправдання своєї бездіяльності. Якщо непоміркованій людині бракує рівноваги, їй важко радіти.

 6. а) Що повинні бачити в нас співхристияни і за яких обставин це можливо? б) Як Павлові слова з 2 Коринтян 1:24 та Римлян 14:4 допомагають нам бути поміркованими?

⁶ Хоча противники вважають нас фанатиками, співхристияни завжди повинні бачити нашу поміркованість. І це так буде, якщо ми врівноважені і не сподіваємося досконалості ні від себе, ні від інших. Понад усе нам слід уникати накладати на інших тягарі, що виходять за межі вимог Божого Слова. Апостол Павло сказав: «Не тому, що ніби ми беремо владу над вірою вашою, але ми сприяємо радості вашій» (2 Коринтян 1:24, Дерк.). Як колишній фарисей, Павло добре знав, що жорсткі правила, нав’язані тими, хто має владу, придушують радість, тоді як корисні поради співпрацівників збільшують її. Той факт, що «Господь близько», повинен нагадувати поміркованій особі, що їй не слід ‘судити чужого раба. Він для пана свого стоїть або падає’ (Римлян 14:4).

 7, 8. Чому християни повинні сподіватися проблем, але як їм зберігати радість?

⁷ «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою» (Филип’ян 4:6). Сьогодні ми живемо у ті «тяжкі часи», про які писав Павло (2 Тимофія 3:1—5). Тому християни мусять сподіватися проблем. Павлові слова «радійте завжди» не виключають можливості того, що вірні християни інколи матимуть приступи пригнічення чи знеохочення. Павло реалістично зізнався про себе: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені» (2 Коринтян 4:8, 9). Однак християнська радість послаблює і зрештою перемагає тимчасові періоди тривоги та смутку. Вона дає силу, необхідну, щоб іти вперед і не випускати з поля зору багатьох причин для радості.

⁸ Коли виникають проблеми, то якою б не була їхня природа, християнин, що має радість, покірно просить допомоги в молитві до Єгови. Він не впадає в розпач через великі клопоти. Зробивши для розв’язання проблеми все, що в його силах і що в межах розумного, християнин залишає результат у руках Єгови, згідно з наступною порадою: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає». А сам християнин далі дякує Єгові за всю Його доброту. (Псалом 55:23; дивіться також Матвія 6:25—34).

 9. Як знання правди приносить душевний мир і з якими добрими наслідками для християн?

⁹ «Мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:7). Знання біблійної правди звільнює розуми християн від фальші і допомагає їм розвивати здоровий спосіб мислення (2 Тимофія 1:13). Таким чином вони отримують допомогу, щоб уникати неправильної чи немудрої поведінки, яка могла б поставити під загрозу їхні мирні взаємини з іншими. Замість розстроюватися через несправедливість та зло, вони надіються, що Єгова розв’яже проблеми людей за допомогою свого Царства. Такий душевний мир береже їхні серця, зберігає чистоту спонук і підтримує їхнє мислення на шляху праведності. Чисті спонуки та правильне мислення приносять у свою чергу безліч підстав для радості, хоча хаотичний світ створює проблеми й тиск.

10. Про що слід думати і розмовляти, щоб мати правдиву радість?

¹⁰ «Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала,— думайте про це!» (Филип’ян 4:8). Християни не отримують задоволення від розмов чи думок про погане. Це автоматично усуває велику частину розваг, пропонованих цим світом. Ніхто не може зберігати християнську радість, якщо він наповнює свій розум і серце обманом, непристойними жартами, неправедними, неморальними, нечеснотними, ненависними та огидними речами. Просто кажучи, ніхто не може отримати правдивої радості, наповнюючи свій розум і серце брудом. Як же підкріпляє знання того, що у зіпсованому світі Сатани християни мають так багато доброго, про що можна думати і розмовляти!

Безліч підстав для радості

11. а) Що нам не слід недооцінювати і чому? б) Як міжнародний конгрес вплинув на одного делегата і його дружину?

¹¹ Серед багатьох підстав для радості не слід забувати міжнародного братерства (1 Петра 2:17). Хоча нації та народи світу проявляють сильну ненависть одні до одних, Божі люди зближуються в любові. Їхня єдність особливо помітна на міжнародних конгресах. Після конгресу, що відбувся у 1993 році в Києві, один делегат зі Сполучених Штатів Америки написав: «Сльози радості, променисті очі, братерські обійми, а також привітання, надіслані з протилежного боку ігрового поля делегатами, які махали кольоровими парасолями та хустинками,— все це було доказом теократичної єдності. Наші серця переповнювалися гордістю за те, що Єгова робить для нас, і за чудове всесвітнє братство, зібране Єговою. Це так глибоко зворушило мене і мою дружину, що надало нашій вірі нового значення».

12. Як на наших очах сповняються слова з Ісаї 60:22?

¹² Як же зміцнюється віра християн, коли на їхніх очах сповнюються біблійні пророцтва! Розгляньмо, наприклад, слова з Ісаї 60:22: «Найменший стане тисячею, найнезнатніший — сильним народом. Я, Господь, свого часу прискорю те» (Хоменко). У час народження в 1914 році Царства активно проповідував лише найменший — всього 5100 осіб. А за п’ять минулих років всесвітнє товариство братів щотижня зростало в середньому на 5628 охрещених Свідків! У 1993 році було досягнено нового найвищого числа служителів — 4 709 889. Уявіть собі! Це значить, що «найменший» 1914 року буквально близький до того, щоб стати «тисячею»!

13 а) Що відбувається з 1914 року? б) Як Свідки застосовують принцип, викладений Павлом у 2 Коринтян 9:7?

¹³ Починаючи з 1914 року, Месіанський Цар панує поміж ворогами своїми. Його правління підтримують охочі послідовники — люди, які жертвують час, силу та гроші на виконання всесвітньої проповідницької праці, а також на міжнародну будівельну кампанію (Псалом 110:2, 3). Свідки Єгови радіють, що для виконання цієї праці надходять грошові пожертви, хоча про гроші рідко коли навіть згадується на їхніх зібранняхa. (Порівняйте 1 Хронік 29:9). Правдивих християн не треба підганяти в даванні; вони вважають привілеєм підтримувати свого Царя, кожен згідно з можливостями, «як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу» (2 Коринтян 9:7).

14. Що відбувається серед Божого народу з 1919 року і яку це дає їм підставу для радості?

¹⁴ В результаті передбаченого відновлення правдивого поклоніння серед Божого народу було створено духовний рай. З 1919 року він постійно розширює свої кордони (Псалом 14:7; Ісаї 52:9, 10). З яким результатом? Правдиві християни відчувають «веселість та втіху» (Ісаї 51:11). Добрі плоди, які є результатом цього, показують, чого Божий святий дух може досягнути через недосконалих людей. Уся хвала і честь іде Єгові, але який привілей може порівнятися з можливістю стати Божим співробітником? (1 Коринтян 3:9). Єгова має досить сили, щоб при потребі змусити каміння звіщати вістку правди. Однак він не вибрав цього методу, але спонукав охочих створінь з пороху виконувати його волю (Луки 19:40).

15. а) За якими сучасними подіями ми з цікавістю слідкуємо? б) Якої події ми чекаємо з нетерпінням і радістю?

¹⁵ Сповнені благоговіння, слуги Єгови спостерігають за світовими подіями, які стосуються надзвичайних біблійних пророцтв. Народи наполегливо намагаються,— але надаремно,— досягнути стабільного миру. Події змушують їх просити Організацію Об’єднаних Націй втручатися у справи в гарячих точках планети (Об’явлення 13:15—17). А тим часом Божі люди з нетерпінням дивляться в майбутнє і очікують події, що принесе найбільше радості, події, що наближається з кожним днем. «Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала!» (Об’явлення 19:7).

Проповідування — тягар чи радість?

16. Поясніть, як християнин може втратити радість, якщо він не застосовує те, чого навчається.

¹⁶ «Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені,— робіть те! І Бог миру буде з вами!» (Филип’ян 4:9, Дерк.). Застосовуючи вивчене, християни можуть сподіватися Божих благословень. Одною з найважливіших справ, про які вони навчилися, є необхідність проповідувати добру новину іншим. Справді, хто б міг втішатися душевним миром або бути радісним, якщо б він стримував інформацію від щирих людей, саме́ життя яких залежить від того, почують вони чи ні? (Єзекіїля 3:17—21; 1 Коринтян 9:16; 1 Тимофія 4:16).

17. Чому наша проповідницька діяльність завжди повинна бути джерелом радості?

¹⁷ Як же радісно знаходити вівцеподібних осіб, охочих навчатися про Єгову! Справді, для людей, що служать із правильних спонук, служіння Царству завжди буде джерелом радості. Це тому, що суть діяльності Свідків Єгови полягає у прославленні Його імені і підтримуванні його як Суверенного Правителя (1 Хронік 16:31). Особа, яка усвідомлює цей факт, радітиме навіть тоді, коли люди немудро відкидатимуть добру новину. Він знає, що проповідування невіруючим одного дня завершиться, але прославляння імені Єгови триватиме вічно.

18. Що спонукує християн виконувати волю Єгови?

¹⁸ Правдива релігія спонукує людей, що практикують її, виконувати те, чого вимагає Єгова, не з примусу, а тому, що вони хочуть робити це (Псалом 40:9; Івана 4:34). Багатьом людям важко це зрозуміти. Одна жінка сказала якось нашій сестрі: «Знаєте, я мушу похвалити вас. Я ніколи б не відважилася піти від дому до дому і проповідувати так, як ви, свою релігію». Сестра з усмішкою відповіла: «Мені зрозумілі ваші почуття. До того, як я стала Свідком Єгови, мене не можна було б змусити іти до інших людей, щоб розмовляти про релігію. Але тепер я сама хочу цього». Господиня задумалась на хвилинку і тоді сказала: «Напевно, ваша релігія дає щось таке, чого не дає моя. Мабуть, я повинна розібратися в цьому».

19. Чому тепер як ніколи раніше настав час радіти?

¹⁹ Річний вірш на 1994 рік, який ми бачимо на видному місці в Залах Царства, постійно нагадує нам: «Покладайся на Єгову всім своїм серцем» (Приповістей 3:5, НС). Чи може бути більша підстава для радості, ніж можливість покладатися на Єгову, нашу твердиню, в якій ми знаходимо захист? Псалом 64:11 пояснює: «Праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього». Зараз не час вагатися чи здаватися. З кожним місяцем ми наближаємося до сповнення того, на що слуги Єгови чекали ще з днів Авеля. Тепер настав час покладатися на Єгову усім своїм серцем, знаючи, що ми ще ніколи не мали стількох підстав для радості!

[Примітка]

Як би ви відповіли?

◻ Чому, згідно з Неемії 8:10, нам слід радіти?

◻ Як вірші з Повторення Закону 26:11 та 28:45—47 показують важливість бути радісними?

◻ Як слова з Филип’ян 4:4—9 допомагають нам завжди радіти?

◻ Яку підставу для радості дає річний вірш 1994 року?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Свідки з Росії та Німеччини радіють, що можуть бути частиною міжнародного братства.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Проповідування правди іншим є підставою для радості.