17. а) Яка ситуація розвинулась у першому столітті в Коринті і що Павло радив робити членам того збору? б) Чому Павлове напоумлення практичне і як ми можемо застосувати його сьогодні? (Дивіться також інформацію в рамці справа).

¹⁷ Щоб допомогти нам дослідити себе у цьому відношенні, розгляньмо, що сталося близько 55 року н. е. в Коринті. Чоловік, який був виключений зі збору, зрештою впорядкував своє життя. Що повинні були робити брати? Чи їм слід було скептично дивитися на його каяття і далі уникати його? Навпаки, Павло спонукував коринтян: «Краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер. Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!» (2 Коринтян 2:7, 8). Часто розкаяні правопорушники особливо схильні піддаватися почуттю сорому й відчаю. Тому вони потребують запевнення в любові співвіруючих і Єгови (Єремії 31:3; Римлян 1:12). Це є дуже необхідним. Чому?

¹⁹ Якщо б вони тепер впали в іншу крайність і відмовилися простити розкаяній особі, Сатана перехитрував би їх іншим чином. Як? Скориставшись із їхньої жорсткості та немилосердя. Якщо б розкаяного грішника ‘смуток великий пожер’, або, згідно з перекладом Хоменка, «зламав», яку велику відповідальність понесли б старійшини перед Єговою! (Порівняйте Єзекіїля 34:6; Якова 3:1). Тому Ісус, застерігши своїх послідовників проти спокушування «одного з малих цих», сказав: «Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому»a (Луки 17:1—4).