«Зодягнімось у зброю світла»
«Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла» (РИМЛЯН 13:12).
1, 2. Як більшість євреїв у першому столітті реагували на «правдиве світло», незважаючи на які переваги?
ІСУС ХРИСТОС є «Світлом правдивим... Хто просвічує кожну людину» (Івана 1:9). У 29 році н. е. він прибув як Месія до народу, який був вибраний Богом для того, щоб бути йому свідками, й цей народ принаймні номінально був присвячений Єгові (Ісаї 43:10). Багато ізраїльтян чекали на Месію, і дехто з них знав деякі пророцтва, які визначали його. Крім того, Ісус проповідував по цілій Палестині і виконував свої чуда в присутності великої кількості народу. Маси людей збиралися, щоб слухати його, і те, що вони чули та бачили, справляло на них велике враження (Матвія 4:23-25; 7:28, 29; 9:32-36; Івана 7:31).
2 Врешті-решт, більшість євреїв відкинули Ісуса. В Євангелії від Івана говориться так: «До свого Воно [Світло] прибуло,— та свої відцурались Його» (Івана 1:11). Чому? Відповідь на те запитання допоможе нам уникнути повторення їхньої помилки. Це допоможе нам «відкинути вчинки темряви й зодягнутися в зброю світла», і таким чином уникнути засуду, від якого постраждали ізраїльтяни в першому столітті (Римлян 13:12; Луки 19:43, 44).
Опозиція релігійної влади
3. Яким чином єврейські релігійні провідники виявилися «сліпими поводатарями»?
3 В Ізраїлі релігійні провідники першими відкинули світло. Незважаючи на те, що вони були вчителями, «знавцями закону», то нав’язували народові сувору систему правил, які часто суперечили Божому Закону (Луки 11:45, 46, НС). Таким чином, вони «порушували Боже Слово своїми переданнями» (Марка 7:13; Матвія 23:16, 23, 24). Вони були «сліпі поводатарі», які перешкоджали світлу (Матвія 15:14).
4, 5. (а) Як фарисеї реагували, коли деякі євреї бажали знати, чи Ісус був Месією? (б) Який поганий стан серця виявився у фарисеїв?
4 Одного разу, коли багато ізраїльтян розмірковували, чи Ісус, можливо, був Христос, занепокоєні фарисеї послали слуг заарештувати його. Слуги вернулися без Ісуса і сказали: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік». Байдужі фарисеї запитали: «Чи й вас із дороги не зведено? Хіба хто з старших, або з фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає Закону!» Никодим, член синедріону, заперечив і вказав, що було б незаконно судити людину перш, ніж вислухається її. Фарисеї накинулися на нього і в’їдливо сказали: «Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї» (Івана 7:46-52).
5 Чому релігійні провідники присвяченого Богові народу так поводилися? Тому що в їхніх серцях розвинулися погані почуття (Матвія 12:34). Таке гордовите ставлення до звичайних людей викрило їхню зарозумілість. Вони заявляли, що «ні один з старших або з фарисеїв не увірував у Нього»; вони гордовито припускали, що Месія буде справжній тільки тоді, коли вони схвалять його. Крім того, вони нечесно старалися знеславляти Ісуса тому, що він походив із Галілеї в той час, як просте дослідження виявило б, що Месія насправді народився у Віфлеємі, так як було пророковано (Михея 5:2; Матвія 2:1).
6, 7. (а) Як релігійні провідники реагували на воскресіння Лазаря? (б) Що Ісус сказав, щоб викрити любов релігійних провідників до темряви?
6 Непримиренна опозиція цих релігійних провідників до світла переконливо виявилася, коли Ісус воскресив Лазаря. Для богобоязливої особи такий вчинок був би доказом, що Єгова допомагав Ісусові. Проте релігійні провідники бачили тільки можливу загрозу їхньому привілейованому становищу. Вони сказали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують,— і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ» (Івана 11:44, 47, 48). Тому вони змовилися вбити Ісуса й Лазаря, маючи надію, що, можливо, таким чином загасять світло (Івана 11:53, 54; 12:9, 10).
7 Отже, ті релігійні провідники Божого народу загубили світло через зарозумілість, гордість, розумову нечесність і через надмірне захоплення своїми власними інтересами. У кінці своєї служби Ісус виявив їхню провину, кажучи: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне,— бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13).
Самолюбство й гордість
8. Які події в Назареті викрили поганий нахил серця декотрих людей?
8 Взагалі, євреї в першому столітті були такі, як їхні релігійні провідники в тім, що відкинули світло через поганий нахил свого серця. Наприклад, одного разу Ісуса запросили виступити в синагозі в Назареті. Він прочитав і пояснив уривок з пророцтва Ісаї, і спершу присутні слухали його. Але коли Ісус історичним порівнянням викривав їхнє самолюбство і брак віри, то вони розлютилися й старалися вбити його (Луки 4:16-30). Через гордість та інші погані риси вони не реагували правильно на світло.
9. Як викрилися неправильні спонуки багатьох жителів Галілеї?
9 Іншого разу Ісус чудотворним способом нагодував великий натовп біля Галілейського моря. Свідки цього чуда сказали: «Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!» (Івана 6:10-14). Коли Ісус відплив до іншої місцевості, то натовп обійшов море й пішов услід за ним. Проте Ісус знав, що вони йшли за ним не тому, що любили світло. Він сказав їм: «Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились» (Івана 6:26). Невдовзі виявилося, що він був правий, коли кілька з тих, які ходили вслід за ним, вернулися назад у світ (Івана 6:66). Таке самолюбне ставлення типу «яка користь мені з цього» затьмарило світло.
10. Як більшість неєвреїв реагували на світло?
10 Після Ісусової смерті й воскресіння віруючі євреї продовжували приносити світло іншим євреям, але дуже мало ввірувало. Тому апостол Павло та інші, що служили «світлом для народів», поширювали добру новину в інших країнах (Дії 13:44-47, НС). Багато неєвреїв слухали, але Павло говорив про реакцію більшості людей: «Ми проповідуємо Христа розп’ятого... [звістка, яка] для греків — безумство» (1 Коринтян 1:22, 23). Більшість неєвреїв відкинули світло, тому що були засліплені поганськими забобонами або світською філософією (Дії 14:8-13; 17:32; 19:23-28).
«Покликані з темряви»
11, 12. Хто позитивно реагував на світло в першому столітті, і хто позитивно реагує на нього в наш час?
11 У першому столітті незважаючи на те, що більшість людей не цікавилася, багато осіб щирого серця були «покликані з темряви до дивного світла Божого» (1 Петра 2:9). Про них апостол Іван пише: «Всім, що Його [Христа] прийняли, їм владу дано дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Івана 1:12). У свято П’ятидесятниці 33 року н. е. ці любителі світла були охрещені святим духом і стали Божими синами з надією царювати з Ісусом у його небесному Царстві.
12 У наш час уже збираються останні помазані сини Божі і на підтвердження Даниїлового пророцтва вони «сяють, як світила небозводу... приводять багатьох до праведности» (Даниїла 12:3). Їхнє світло сяяло так, що понад чотири мільйони «інших овець» було приваблено цією правдою, і вони тепер мають у Бога репутацію праведних (Івана 10:16). Вони, у свою чергу, відбивають те світло по цілому світі, так що зараз воно сяє, як ніколи. Сьогодні «темрява не обгорнула його [світло], як у першому столітті» (Івана 1:5).
У Богові немає жодної темряви
13. Яку пересторогу дав нам апостол Іван?
13 Ніколи не забуваймо пересторогу апостола Івана: «Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви. Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!» (1 Івана 1:5, 6). Ясно, що християни можуть зробити таку саму помилку, як євреї, коли будуть номінальними свідками Бога й одночасно виконувати вчинки темряви.
14, 15. Які вчинки темряви виявилися в християнському зборі в першому столітті і що ми навчаємося з цього?
14 Так сталося в першому столітті. Читаємо про серйозне поділення між християнами в Коринті (1 Коринтян 1:10-17). Апостол Іван змушений був перестерігати помазаних християн проти ненависті один до одного, а Яків змушений був радити декотрим не віддавати перевагу заможним у порівнянні з убогими (Якова 2:2-4; 1 Івана 2:9, 10; 3 Івана 11, 12). Крім того, коли Ісус перевіряв сім зборів Малої Азії, то, як читаємо в книзі Об’явлення, Він говорив про втручання вчинків темряви, включаючи відступництво, ідолослужіння, неморальність і матеріалізм (Об’явлення 2:4, 14, 15, 20-23; 3:1, 15-17). У ті ранні часи християнського збору кілька християн покинули світло, декотрі були виключені, а інших віднесло течією «у темряву зовнішню» (Матвія 25:30; Филип’ян 3:18; Євреїв 2:1; 2 Івана 8-11).
15 З цих подій у першому столітті бачимо різні способи, якими темрява світу Сатани може закрадатися в особисті думки християн, а навіть у цілі збори. Ми повинні бути дуже обережними, щоб з нами ніколи такого не сталося. Як це можна зробити?
Нова особистість
16. Яку здорову пораду Павло дав християнам у Ефесах?
16 Павло заохочував християн в Ефесі, щоб вони не були більше «запаморочені розумом, відчужені від життя Божого». Щоб не вернутися назад у темряву, вони конче мусіли розвивати такий напрям серця, який відповідав би світлу. Павло сказав: «...щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка [особистість, НС], який зотліває в звабливих пожадливостях... та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка [особистість, НС], створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Ефесян 4:18, 22-24).
17. Як ми сьогодні можемо уникнути повернення назад у темряву?
17 Павло пропонує, так би мовити, радикальну операцію — відсікання того, що колись було частиною нашої натури, старої особистості, і розвивання повністю нового духа, щоб «спонукувати наші розуми». Він не говорив до новозацікавлених, але до охрещених християн. Зміна нашої особистості не кінчається хрещенням. Цей процес продовжується. Якщо перестанемо розвивати нову особистість, то стара напевно випливе на поверхню з її гордістю, зарозумілістю й самолюбством (Буття 8:21; Римлян 7:21-25). Це може знову довести до вчинків темряви.
«В твоїм світлі побачимо світло»
18, 19. Що Ісус і Павло сказали про спосіб, яким можна пізнавати «дітей світла»?
18 Пам’ятайте, що набуття вічного життя залежить від Божого прихильного вироку і від нашої любові до світла. Згадавши про любов до світла, Ісус сказав: «Кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони» (Івана 3:19-21).
19 Павло підтвердив цю думку, коли написав до ефесян: «Поводьтеся, як діти світла, бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді» (Ефесян 5:8, 9). Отже, наші вчинки виявляють, чи ми є дітьми світла, чи темряви. Але правильні вчинки походять тільки від доброго серця. Тому конче треба берегти наше серце, і обновлювати нашу особистість, дбати про духа, який спонукує наш розум (Приповістей 4:23).
20, 21. (а) Які особливі випробовування зустрічають діти, які народжуються християнським батькам? (б) Яке випробовування чекає усіх дітей християнських родин?
20 У деяких випадках це виявилось особливим викликом для дітей присвячених Свідків Єгови. Чому? З одного боку, такі діти втішаються чудовими благословеннями. Знаючи правду з раннього дитинства, вони ніколи не мусять з перших рук зазнати темряву у світі Сатани (2 Тимофія 3:14, 15). З другого боку, декотрі діти у такій ситуації приймають правду як належне й ніколи не навчаться по-справжньому любити світло. Таке було становище більшості євреїв у першому столітті. Вони виростали в народі, присвяченому Єгові, і до деякої міри знали правду. Але правда не була в їхніх серцях (Матвія 15:8, 9).
21 Християнські батьки є відповідальні перед Богом за виховання своїх дітей у світлі (Повторення Закону 6:4-9; Ефесян 6:4). Зрештою, дитина сама мусить полюбити правду більше ніж темряву. Вона мусить засвоїти світло правди. Коли дитина виростає, то її вабить дещо у світі Сатани. Байдужий або безвідповідальний спосіб життя ровесників може дуже захоплювати, а скептицизм, якого навчають у школі, може бути спокусливим. Але дитина ніколи не повинна забувати, що поза світлом «темрява вкриває землю» (Ісаї 60:2). Кінець кінцем, цей світ у темряві не може запропонувати нам нічого доброго (1 Івана 2:15-17).
22. Як Єгова тепер благословляє тих, які приходять до світла, і як він поблагословить їх у майбутньому?
22 Цар Давид написав: «В Тебе [Єгови] джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло! Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе» (Псалом 35:10, 11). Ті, хто любить світло, пізнають Єгову і це може значити життя для них (Івана 17:3). У своїй люблячій доброті Єгова підкріпляє їх тепер, і коли наступить велике горе, він запровадить їх у новий світ. Такою може бути наша майбутність, якщо тепер будемо уникати темряви світу сатани. У новому світі людство буде відновлене для досконалого життя в Раю (Об’явлення 21:3-5). Ті, що отримають прихильний присуд, мають можливість навіки втішатися світлом від Єгови. Яка чудова можливість! І яка могутня спонука саме тепер «відкинути вчинки темряви й зодягнутися в зброю світла» (Римлян 13:12).
Чи пам’ятаєте?
◻ Чому більшість євреїв за Ісусових днів відкинули світло?
◻ До якої міри світло сяє в наші дні?
◻ Як приклади з першого століття перестерігають нас відносно самолюбства й гордості?
◻ Що є необхідним, якщо хочемо перебувати у світлі?
◻ Яким майбутнім благословенням будуть утішатися ті, що люблять світло?