Успішно уникайте пастки пожадливості

«Ті, що хочуть багатіти, впадають в спокуси та в тенета» (1 ТИМОФІЯ 6:9, Деркач).

 1. Чому нам потрібно зважати на пастки?

СЛОВО «тенета», або пастка, може асоціюватися з мисливцем, який замасковує пристрій, щоб зловити необачну здобич. Проте Бог говорить, що найбільш небезпечними пастками є не ці буквальні винаходи, а ті, що можуть духовно або морально поневолити нас. Диявол є фахівцем у встановленні таких пасток (2 Коринтян 2:11; 2 Тимофія 2:24—26).

 2. а) Як Єгова допомагає нам уникати небезпечних пасток? б) На який вид пастки треба сьогодні, зокрема, зосередити свою увагу?

² Єгова дає нам допомогу, визначаючи різноманітні пастки. Наприклад, Бог застерігає, що наш язик, або уста, може стати пасткою, якщо ми нерозсудливо, необдуманно висловлюємося або говоримо те, чого не слід говорити (Приповістей 18:7; 20:25). Пасткою може бути як гордість, так і проведення часу із бундючними людьми (Приповістей 22:24, 25; 29:25). Але зосередьмо увагу на іншій пастці: «Ті, що хочуть багатіти, впадають в спокуси та в тенета і безліч безглуздих та шкідливих бажань, що штовхають людей у прірву та погибель» (1 Тимофія 6:9, Дерк.). А те, що стоїть за цією пасткою або є її основою, підсумовується в одному слові «пожадливість». Хоч пожадливість часто виявляється через жагу бути багатим, вона справді є багатогранною пасткою.

Єгова застерігає нас перед небезпекою

 3, 4. Який урок щодо пожадливості криється в стародавній історії людства?

³ По суті, пожадливість є нестримним чи надмірним бажанням мати більше чи то грошей, майна, влади, статевих задоволень, чи чогось іншого. Безсумнівним є те, що ми не перші, які стоять перед небезпекою потрапити в пастку пожадливості. Давно тому в саду Едем у пастку пожадливості потрапила Єва, а після неї Адам. Подружній партнер Єви мав більший досвід у житті, ніж вона, і він особисто отримував настанови від Єгови. Бог дав їм райський дім. Вони могли задовольнятися великим достатком доброї та різноманітної їжі, яка зростала на незабрудненій землі. Вони могли сподіватися, що у них народжуватимуться досконалі діти, з якими вони могли без кінця жити та служити Богові (Буття 1:27—31; 2:15). Чи ж це не здається достатнім для задоволення будь-якої людини?

⁴ Навіть коли хтось має достаток, він все ж таки може потрапити в пастку пожадливості. Єву було заманено перспективою бути такою, як Бог, маючи більшу незалежність і встановлюючи свої норми. Напевно, Адам хотів будь-якою ціною залишитися зі своєю чарівною дружиною. Коли навіть ці досконалі люди потрапили в пастку пожадливості, то ви можете уявити собі, наскільки небезпечною пожадливість може бути для нас.

 5. Чому нам необхідно уникати пастки пожадливості?

⁵ Ми повинні остерігатися пастки пожадливості, тому що апостол Павло перестерігає нас: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці,.. Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Коринтян 6:9, 10). Павло також сказав нам: «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами» (Ефесян 5:3). Отже, зажерливість не повинна згадуватися, щоб задовольняти нашу недосконалу плоть.

 6, 7. а) Які біблійні приклади підкреслюють силу пожадливості? б) Чому ці приклади повинні бути застереженням для нас?

⁶ Єгова попіклувався про запис багатьох прикладів, щоб застерігати нас перед небезпекою пожадливості. Пригадайте Аханову пожадливість. Бог сказав, що Єрихон підлягав знищенню, а його золото, срібло, мідь та залізо належали до Його скарбниці. Можливо, спершу Ахан мав намір дотримуватися цієї постанови, але потім потрапив у пастку пожадливості. Потрапивши в Єрихон, він відчув себе, наче на ринку, де здійснював неймовірно вигідні покупки, а також роздивлявся на чудове вбрання, яке немовби пошите на нього. Підбираючи золото та срібло, яке було варте чимало тисяч доларів, він міг міркувати: «Яка ж удача! Доля посміхнулась мені». Але ж це було крадіжкою! Жадаючи того, що слід було знищити або здати, Ахан вкрав у Бога і заплатив за це своїм життям (Ісуса Навина 6:17—19; 7:20—26). Перегляньте також приклади Ґехазі та Юди Іскаріотського (2 Царів 5:8—27; Івана 6:64; 12:2—6).

⁷ Неможливо не зауважити, що ці три особи не були язичниками, неосвіченими в нормах Єгови. Навпаки, вони підтримували взаємини з Богом на основі присвячення. Усі вони були свідками чуд, які мали наголосити їм на Божу силу та важливість мати його схвалення. Однак пастка пожадливості призвела їх до краху. Ми також можемо зруйнувати свої взаємини з Богом, якщо дозволяємо поневолювати себе будь-якою формою пожадливості. Які види або форми пожадливості можуть бути особливо небезпечними для нас?

У пастці пожадливості до збагачення або майна

 8. Як Біблія застерігає перед багатством?

⁸ Більшість християн чули ясні біблійні застереження перед любов’ю до багатства та жадоби достатку. Чому б не переглянути щось із записаного в Матвія 6:24—33; Луки 12:13—21 і 1 Тимофія 6:9, 10? Якщо ти погоджуєшся з такою настановою та дотримуєшся її, чи ти погоджуєшся з тим, що Ахан, Ґехазі та Юда також би позитивно відреагували на це? Зрозуміло, нам потрібно чогось більшого, ніж лише погодитись у розумі. Нам потрібно зважати, щоб пастка пожадливості до збагачення або майна не стала на перешкоді в нашому щоденному житті.

 9. Чому нам слід переглянути своє ставлення до купування?

⁹ Щоденно нам доводиться купувати продукти харчування, одяг та господарські товари (Буття 42:1—3; 2 Царів 12:11, 12; Приповістей 31:14, 16; Луки 9:13; 17:28; 22:36). Але торговельний світ збуджує бажання мати більше речей та новіші речі. Численні реклами в газетах, журналах та по телебаченню є замаскованими принадами для збудження пожадливості. Ці принади, мабуть, також є в галантерейних магазинах, завішаних блузками, плащами, платтями та светрами, де на полицях вилискує взуття, електронна апаратура, відео- та фотокамери. Тому було б розсудливо, якщо б християни запитали себе: «Чи купування стає основним моментом або найбільшим задоволенням у моєму житті?», «Чи справді мені потрібні ці нові товари, а може, торговельний світ лише удобрює в мені насіння пожадливості? (1 Івана 2:16).

10. Яка пастка пожадливості, зокрема, є небезпечною для людей?

¹⁰ Якщо купування, здається, є головною пасткою для жінок, то більша платня є пасткою для незліченної кількості чоловіків. Ісус зобразив цю пастку в історії з багатим чоловіком, який мав великий прибуток, однак вирішив: «Порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток». В Ісуса зовсім не було сумніву щодо існування небезпеки: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости», або пожадливості (Луки 12:15—21). Незалежно від того, чи багаті ми, чи ні, нам потрібно триматися цієї настанови.

11. Як християни можуть потрапити в пастку пожадливості, бажаючи більше грошей?

¹¹ Пожадливість до грошей або речей, які можна купити за них, часто є прихованою. Вона може виступати в ролі заходів на швидке здобуття багатства — можливо, єдиного у житті шансу для фінансового забезпечення — через ризикований вклад капіталу. Або особа, мабуть, відчуває спокусу отримати гроші, вплутавшись у сумнівні чи нелегальні торговельні справи. Це зажерливе бажання може стати нездоланним та заманливим (Псалом 62:11; Приповістей 11:1; 20:10). Дехто з християнського збору почав займатися торговельними справами, сподіваючись зробити довірливих братів своєю основною клієнтурою. Якщо їхньою метою не було чесне постачання потрібного товару або обслуговування, коли вони «працюють та чинять руками своїми добро», а спішне заробляння грошей, завдаючи шкоди своїм братам, тоді вони керуються пожадливістю (Ефесян 4:28; Приповістей 20:21; 31:17—19, 24; 2 Солунян 3:8—12). Пожадливість до грошей довела декого до азартних ігор у спортлото, тоталізатор або лотерею. Інші, ігноруючи співчуття та розсудливість, спішно порушили судові справи, сподіваючись великого присудження або значної сплати.

12. Звідки ми знаємо, що пожадливість до збагачення можна подолати?

¹² Нам потрібно зробити самоперевірку у вищенаведених сферах, щоб чесно визначити, чи в нас корениться пожадливість. Навіть якщо так, то ми в стані це змінити. Пригадаймо, що Закхей змінився (Луки 19:1—10). Якщо хтось помічає, що пожадливість до збагачення або майна становить для нього проблему, то для уникнення пастки йому потрібно бути таким рішучим, як Закхей (Єремії 17:9).

Пожадливість в інших сферах життя

13. На якій іншій пастці зосереджує нашу увагу Псалом 10:18?

¹³ Дехто вважає, що значно легше розпізнати небезпеку пожадливості, пов’язаної з грошима або майном, ніж її інші прояви. Словник грецької мови говорить, що група слів, перекладених словами «пожадливість», або «зажерливість», має значення «хотіти більше», стосовно влади, майна тощо». Так, ми можемо потрапити в пастку, жадібно прагнучи панувати над іншими, можливо, навіть так, щоб вони тремтіли перед нами (Псалом 10:18).

14. У яких сферах жага до влади була шкідливою?

¹⁴ Віддавна недосконалі люди отримували задоволення, коли панували над іншими. Бог передбачив, що сумні наслідки людського гріха виявлятимуться в тому, що багато чоловіків «пануватимуть» над своїми дружинами (Буття 3:16). Проте ця хиба вийшла за межі подружнього кола. Через тисячі років біблійний письменник зауважив, що «запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Ви напевно знаєте, наскільки доречними є ці слова, якщо йдеться про політичні та військові справи, а може, в нашому власному середовищі ми докладаємо зусиль, щоб здобути більше особистої влади або контролю?

15, 16. З яких поглядів християни можуть потрапити в пастку жаги більшої влади? (Филип’ян 2:3).

¹⁵ Усі ми взаємозв’язані з іншими людьми: нашою близькою або далекою родиною, колегами по світській роботі чи по школі, друзями та братами у зборі. Принагідно або часто ми маємо якесь право голосу в тому, що треба зробити, а також як і коли. У цьому немає нічого поганого. Але чи ми надмірно радіємо використанню будь-якої дорученої нам влади? Чи може бути, що ми поводимося так, неначе маємо останнє слово і бажаємо цього дедалі більше? Цей дух часто виявляють світські менеджери або начальники, оточуючи себе прихвоснями, які не розбігаються з ними в поглядах і не противляться світському потягу (пожадливості) до влади свого зверхника.

¹⁶ Це є пасткою, якої потрібно уникати в справах із співхристиянами. Ісус сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам» (Матвія 20:25, 26). Така покірність повинна бути явною між християнськими старійшинами, службовими помічниками та отарою. Чи така жага до влади може виявлятися в поведінці головуючого наглядача, який, наприклад, питається поради старійшин збору лише в незначних справах, а важливі питання вирішує сам? Чи він справді охочий давати повноваження виконувати завдання? Можуть виникнути проблеми, якщо службовий помічник під час проведення зустрічі для проповідницького служіння є занадто вимогливим, а навіть встановлює правила. (1 Коринтян 4:21; 9:18; 2 Коринтян 10:8; 13:10; 1 Солунян 2:6, 7).

17. Чому треба взяти до уваги їжу під час обговорення пастки пожадливості?

¹⁷ Їжа є ще одною сферою, в якій чимало осіб попалося в пастку пожадливості. Звичайно, отримувати радість від їжі та пиття є природним для нас; Біблія схвалює це (Екклезіяста 5:17). Все ж таки бажання цього може через деякий час перерости правильні межі втіхи та відповідності. Якщо про це не треба турбуватися Божим служителям, то чому Слово Єгови повідомляє в Приповістей 23:20: «Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м’ясо собі пожирають»? Як же нам уникати цієї пастки?

18. Яку самоперевірку стосовно їжі та напоїв ми можемо зробити?

¹⁸ Бог не пропонує своїм людям харчуватися згідно з раціоном аскетів (Екклезіяста 2:24, 25). Але він також не схвалює того, щоб їжа та напої ставали головною темою нашої розмови та наших планів. Ми можемо запитати себе: «Чи я часто стаю надмірно радісним, коли розповідаю про якийсь обід у минулому або про влаштування його в майбутньому?», «Чи я завжди схожу на тему їжі та напоїв у своїй розмові?» Іншим показником може бути наше ставлення до їжі, яку ми не готували або за яку не платили, мабуть, тоді, коли запрошені до чийогось дому або коли харчі доступні на християнських конгресах. Чи ми тоді схильні їсти значно більше, ніж звичайно? Пам’ятайте, Ісав дозволив, щоб їжа стала для нього надзвичайно важливою, і це завдало йому пізніше великої шкоди (Євреїв 12:16).

19. Яким чином пожадливість може становити проблему у зв’язку із статевою втіхою?

¹⁹ Павло дає нам проникливість щодо іншої пастки: «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим» (Ефесян 4:17—19; 5:3). Справді, пожадливість також може розвиватися і до статевого задоволення. Звичайно, ця втіха є правильною у подружньому житті. Гаряча любов разом із цією втіхою грають важливу роль у допомозі чоловікові та дружині залишатися вірними одне одному протягом довгих років подружнього життя. Мало хто заперечуватиме, що сьогоднішній світ надає велику вагу сексу, представляючи нормальним те, що, по суті, є відображенням згаданої Павлом зажерливості. З таким помилковим поглядом на статеву втіху легко погоджуються зокрема ті, хто піддається впливу неморальності та голизни, які сьогодні дуже поширені в багатьох кіно- та відеофільмах, журналах, а також у місцях розваг.

20. Як християни можуть виявляти пильність перед небезпекою зажерливості в статевих справах?

²⁰ Опис гріха Давида з Вірсавією показує, що Божий слуга може потрапити у пастку статевої пожадливості. Давид дозволив рости забороненому статевому бажанню, хоч міг мати насолоду з цього у своєму подружжі. Звертаючи увагу на те, наскільки привабливою була дружина Урії, він дав волю своїм думкам та ділам, плекаючи сподівання забороненого задоволення з нею (2 Самуїла 11:2—4; Якова 1:14, 15). Безсумнівно, нам потрібно остерігатися цієї форми пожадливості. Навіть у подружжі треба остерігатися пожадливості. Це стосується уникнення крайностей у статевому житті. Чоловік, що вирішив уникати пожадливості, буде глибоко зацікавлений своєю партнеркою, отже, в будь-якому їхньому виборі щодо сімейного планування, він не розцінюватиме своє задоволення, як щось важливіше, ніж теперішній або майбутній стан здоров’я дружини (Филип’ян 2:4).

Далі тримайтеся рішення уникати пожадливості

21. Чому обговорення пожадливості не повинно знеохочувати нас?

²¹ Єгова не дає осторогу або застереження з причини якогось недовір’я. Він знає, що його віддані служителі хочуть вірно служити йому, і він упевнений, що значна більшість продовжуватиме чинити це. У цілому про своїх людей він може висловитися так, як висловився про Йова, коли сказав до Сатани: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (Йова 1:8). Наш ласкавий, довірливий небесний Отець остерігає нас перед такими небезпечними пастками, як різні форми пожадливості, бо він хоче, щоб ми і далі були бездоганні та вірні йому.

22. Що нам слід робити, коли сьогоднішнє вивчення виявило особисто в нас небезпечну або слабку ділянку?

²² Кожен з нас має успадковану схильність до пожадливості, і ми могли й далі розвивати її через вплив злого світу. А що, коли під час нашого обговорення пожадливості до збагачення, майна, влади або впливу, їжі або статевої насолоди ви побачили деякі свої слабі ділянки? Тоді візьміть близько до серця Ісусову пораду: «Коли рука твоя спокушає тебе,— відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни» (Марка 9:43). Здійснюйте усі необхідні зміни у складі думок або інтересах. Уникайте смертельної пастки пожадливості. Таким чином з Божою допомогою ви зможете «ввійти до життя».

Чого я навчився?

◻ Чому нам слід зважати на пастку пожадливості?

◻ Як пожадливість до збагачення або майна може поневолити нас?

◻ Як пожадливість в інших сферах життя може бути справжньою небезпекою?

◻ Який нам треба мати склад думок стосовно нашої схильності до будь-якої форми пожадливості?