Що таке головування?
ОСНОВНИЙ принцип головування подається в 1 Коринтян 11:3: «Всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог».
Місце чоловіка. Перша частина цієї поради про головування спрямована до чоловіка; він не є незалежним і не може не визнавати ‘голови’. Радше він зобов’язаний дотримуватись вказівок і зразка, який залишив його голова, Христос (1 Івана 2:6). Це стосується не тільки його релігійної діяльності (Матвія 28:19, 20), але й особистої. Приміром, якщо він сімейний чоловік, то з пошани до його голови, Христа, йому слід слухатися поради жити зі своєю дружиною за розумом, ‘як зо слабішою жіночою посудиною, виявляючи їй честь’, і він повинен докладати чималих зусиль, щоб правильно виховувати своїх дітей (1 Петра 3:7; Ефесян 6:4, Хом.). Ця порада подається в Біблії для всіх членів Христового збору; тому, якщо чоловік дотримується її, він виявляє повагу до головування (Ефесян 5:23).
Оскільки чоловік був створений першим, він отримав вищу позицію, ніж жінка (1 Тимофія 2:12, 13). Жінка була створена з чоловікового ребра й стала кістю від його костей і тілом від його тіла (Буття 2:22, 23). Вона була створена заради чоловіка, а не чоловік заради неї (1 Коринтян 11:9). Тому в Божому сімейному розпорядку жінка завжди мала підкорятися своєму чоловікові й не зазіхати на його владу (Ефесян 5:22, 23; 1 Петра 3:1). Також у християнському зборі жінка не повинна ані навчати інших присвячених чоловіків, ані мати влади над ними (1 Тимофія 2:12).
Серед євреїв давнини визнавалась вища позиція, яку займали чоловіки в сімейному та племінному розпорядку. Сарра підкорялась головуванню Авраама, називаючи його «паном», і це зі схваленням згадується в Біблії (Буття 18:12; 1 Петра 3:5, 6). Під Закон-угодою підкреслювалась привілейована позиція чоловіка. Тільки представникам чоловічої статі було наказано збиратись на три свята Єгови в місцях, які вибирав Бог, хоча жінки теж були присутні (Повторення Закону 16:16). Жінка вважалася церемоніально ‘нечистою’ вдвічі довше після народження дівчинки, ніж — хлопчика (Левит 12:2, 5).
Місце жінки. У старожитні часи існували обставини, за яких жінка покривала голову, щоб виявити своє підкорення (Буття 24:65). Обговорюючи розпорядок головування в християнському зборі, апостол Павло пояснив, що, коли жінка молиться або пророкує у зборі, займаючи позицію, яку Бог призначив чоловікові, вона повинна мати на голові покриття. Жінка з довгим волоссям, котра тимчасово виконує такі обов’язки через відсутність присвяченого християнина, не повинна доводити, що її довге волосся є достатньою ознакою підкорення. Натомість своїми вчинками вона повинна виявляти покору й визнання того, що головує чоловік. Християнка показує це, коли має покриту голову в ролі «знака влади». Це потрібно робити «ради Анголів», які спостерігають за діяльністю християн і служать християнському збору, турбуючись про нього. Маючи покриття на голові, коли це необхідно через духовні причини, християнка визнає Божий розпорядок головування (1 Коринтян 11:5—16; Євреїв 1:14).
Цей належний теократичний порядок у зборі та в сім’ї не заважає жінці служити Богові, а також не зводить нанівець її старань дбати про сімейні справи та обов’язки. Це не відбирає від неї повної та біблійної свободи служити на своєму місці й водночас задовольняти Бога згідно з принципом: «Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів» (1 Коринтян 12:18). Багато жінок давнини мали чудові привілеї, визнаючи головування чоловіків, а також насолоджувалися щасливим і змістовним життям. Серед них були Сарра, Ревека, Авіґаїл і такі християнки, як Прискилла та Фіва.
Відповідальність. Уповноважене головування дає певні права, але воно також включає в себе обов’язки або зобов’язання. ‘Христос є головою збору’, тому він має право робити рішення щодо збору й виявляти владу над ним (Ефесян 5:23, НС). Але його головування також зобов’язує його брати на себе обов’язок дбати про збір і нести відповідальність за свої рішення. Так само чоловік у своєму головуванні володіє певними правами стосовно остаточних рішень і нагляду. Але крім того, він має обов’язок брати на себе відповідальність за свою сім’ю. Його основний обов’язок — забезпечувати своїх домочадців матеріально й духовно (1 Тимофія 5:8).
Християнин повинен головувати мудро, люблячи свою дружину, як самого себе (Ефесян 5:33). Саме в такий спосіб Ісус Христос головує над християнським збором (Ефесян 5:28, 29). Будучи головою над своїми дітьми, батько не повинен дратувати їх, але виховувати їх «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). І як пастирі Божої отари, «старші чоловіки» в християнському зборі не повинні панувати над Божими «вівцями», але пам’ятати про своє підкорення Ісусу Христу та Єгові (1 Петра 5:1—4). Ісус Христос завжди поводиться відповідно до принципу головування, беззастережно визнаючи словами та вчинками головування свого Отця. Навіть після панування над землею тисячу років він ви́знає всесвітнє головування Єгови, передаючи Царство Єгові, підкоряючись «Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все» (1 Коринтян 15:24—28; Івана 5:19, 30; 8:28; 14:28; Филип’ян 2:5—8). Християни також визнаю́ть верховне головування Єгови тим, що спрямовують свої молитви до нього й визнають його Отцем та Всемогутнім Богом (Матвія 6:9; Об’явлення 1:8; 11:16, 17).