Наслідуй склад розуму Христа

«А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом» (РИМЛЯН 15:5).

 1. Як склад розуму впливає на життя людини?

СКЛАД РОЗУМУ має у житті людини велике значення. Позитивний або негативний спосіб мислення, байдужість або ретельність, ворожість чи охочість до співпраці, схильність нарікати чи виявляти вдячність — усе це може сильно впливати на поведінку людини в різних ситуаціях і на те, як інші люди ставитимуться до неї. З позитивним складом розуму людина може бути щасливою навіть за важких обставин. Людина з негативним складом розуму не задоволена навіть тоді, коли з об’єктивного погляду їй є чим тішитися.

 2. Як людина розвиває склад розуму?

² Склад розуму — як правильний, так і неправильний — можна розвинути. Його навіть необхідно розвивати. В «Енциклопедії Кольєра» (англ.) говориться про новонароджену дитину: «Вона набуває або переймає склад розуму, який матиме у житті, подібно як переймає або вивчає мову чи будь-яке інше вміння». Як ми розвиваємо склад розуму? Хоча це залежить від багатьох факторів, великий вплив справляє середовище й оточення. У вищезгаданій енциклопедії зазначається: «Ми переймаємо або всотуємо спосіб мислення людей, з якими близько спілкуємось». Біблія тисячі років тому писала подібне: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20; 1 Коринтян 15:33).

Взірець правильного складу розуму

 3. Хто дав взірець щодо правильного складу розуму і як ми можемо наслідувати його?

³ Як і в усьому іншому Ісус Христос дав найліпший взірець щодо складу розуму. Він сказав: «Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Івана 13:15). Щоб стати такими, як Ісус, ми повинні спершу набути знань про ньогоa. Ми вивчаємо Ісусове життя з наміром чинити те, що радив апостол Петро: «На це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21). Наша ціль — бути якомога подібнішими до Ісуса. А це зокрема означає розвивати такий склад розуму, як у нього.

 4, 5. Який аспект Ісусового складу розуму виділено в Римлян 15:1—3 і як християни можуть наслідувати його?

⁴ Що означає мати склад розуму Ісуса Христа? П’ятнадцятий розділ Павлового Послання до римлян допомагає відповісти на це питання. У перших кількох віршах того розділу Павло, маючи на увазі визначну рису Ісуса, сказав: «Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: «Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене» (Римлян 15:1—3).

⁵ Християн заохочується, наслідуючи Ісусів склад розуму, не старатися догоджати лише собі, а бути готовими смиренно служити потребам інших. І така смиренна охочість служити іншим справді є характерною рисою тих, хто «сильні». Ісус, який був духовно найсильніший з усіх людей, сказав про себе: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Матвія 20:28). Як християни, ми також хочемо служити іншим, у тому числі «безсилим».

 6. Як ми можемо наслідувати Ісусове ставлення до переслідування і ганьби?

⁶ Інша чудова риса, яку виявляв Ісус,— це завжди позитивний спосіб мислення й дій. Він ніколи не дозволяв негативному мисленню інших впливати на його чудове ставлення до служіння Богу, не повинні цього робити і ми. Коли Ісуса ганьбили й переслідували за вірне поклоніння Богові, він терпеливо, без нарікання зносив це. Він знав, що люди, які намагаються догоджати своєму ближньому «на добро для збудування», можуть сподіватися перешкод з боку невіруючого і нерозуміючого світу.

 7. Як Ісус виявляв терпеливість і чому нам слід теж це робити?

⁷ Ісус виявляв правильний склад розуму також іншими способами. Він ніколи не виражав нетерпеливості до Єгови, а терпляче чекав на сповнення його намірів (Псалом 110:1; Матвія 24:36; Дії 2:32—36; Євреїв 10:12, 13). Крім того, Ісус не був нетерпеливим зі своїми послідовниками. Він сказав їм: «Навчіться від мене», але оскільки він був «лагідний», його повчання підбадьорювало й відсвіжувало. І тому, що Ісус був «сумирний серцем», то ніколи не поводився бундючно чи зухвало (Матвія 11:29, Хом.). Павло заохочує нас наслідувати ці аспекти Ісусового складу розуму, коли каже: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Филип’ян 2:5—7).

 8, 9. а) Чому нам слід докладати зусиль, аби розвинути неегоїстичний склад розуму? б) Чому нам не слід знеохочуватись, коли не вдається повністю наслідувати Ісусів взірець, і який добрий приклад стосовно цього подав Павло?

⁸ Неважко сказати, що ми хочемо служити іншим і ставити їхні потреби вище своїх власних. Але чесний самоаналіз може виявити, що наші серця не зовсім схильні до цього. Чому? По-перше, тому що ми успадкували егоїстичні риси від Адама і Єви; по-друге, тому що живемо у світі, який заохочує до егоїзму (Ефесян 4:17, 18). Розвивати неегоїстичний склад розуму часто означає розвивати спосіб мислення, протилежний нашій вродженій недосконалій натурі. Для цього потрібно рішучих зусиль.

⁹ Наша очевидна недосконалість, що різко відрізняється від досконалого взірця, який нам залишив Ісус, деколи може знеохочувати нас. Дехто сумнівається, чи взагалі можливо мати такий склад розуму, як в Ісуса. Але зверніть увагу на Павлові підбадьорливі слова: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Римлян 7:18, 19, 22, 23). Щоправда, Павлова недосконалість не раз перешкоджала йому виконувати Божу волю так, як він би цього хотів, але його склад розуму — те, що він думав і відчував стосовно Єгови та його закону,— був зразковим. Ми також можемо бути такими.

Виправлення хибного способу мислення

10. Який спосіб мислення Павло заохочував филип’ян розвивати?

¹⁰ Чи може бути, що декому потрібно виправляти хибний спосіб мислення? Так. Очевидно, це слід було зробити декотрим християнам у першому столітті. У своєму Посланні до филип’ян Павло писав про правильний спосіб мислення: «Не тому, що я вже досягнув [небесного життя через раннє воскресіння], або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. Тож усі, хто досконалий, думаймо це» (Филип’ян 3:12—15).

11, 12. Як Єгова відкриває правильний спосіб мислення?

¹¹ Павлові слова показують, що той, хто, ставши християнином, не відчуває потреби прогресувати, має неправильний спосіб мислення. Він не засвоїв Христового складу розуму (Євреїв 4:11, СМ; 2 Петра 1:10; 3:14). Чи ситуація такої особи безнадійна? Зовсім ні. Бог може допомогти нам змінити свій спосіб мислення, якщо ми цього дійсно хочемо. Павло продовжує: «Коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це», тобто правильний спосіб мислення (Филип’ян 3:15).

¹² Однак якщо ми бажаємо, щоб Єгова відкрив нам правильний спосіб мислення, то мусимо робити те, що залежить від нас. Молитовне вивчення Божого Слова з допомогою християнських публікацій, якими забезпечує нас «вірний і мудрий раб», допоможе тим, хто ‘думає щось інше’, розвинути правильний спосіб мислення (Матвія 24:45). Християнські старійшини, призначені святим духом «пасти Церкву Божу», з радістю допоможуть у цьому (Дії 20:28). Які ж ми вдячні за те, що Єгова бере до уваги нашу недосконалість і з любов’ю пропонує нам допомогу! Приймаймо ж її!

Вчімось від інших

13. Чого біблійна розповідь про Йова вчить нас про правильний склад розуму?

¹³ У 15-му розділі Римлян Павло показує, що роздумування над історичними прикладами може допомогти нам виправити свій спосіб мислення. Він пише: «Все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). Декому з давніх вірних слуг Єгови потрібно було виправити деякі аспекти свого складу розуму. Наприклад, Йов у загальному мав правильний склад розуму. Він ніколи не приписував Єгові лихого і ні разу не допустив, аби страждання похитнуло його довір’я до Бога (Йова 1:8, 21, 22). Однак він мав схильність виправдовуватись. Єгова скерував Елігу, щоб той допоміг Йовові виправити цю схильність. Замість образитись, Йов смиренно визнав потребу змінитись і з готовністю приступив до цього (Йова 42:1—6).

14. Як ми можемо наслідувати Йова, коли отримуємо пораду щодо свого способу мислення?

¹⁴ Чи ми реагуватимемо так, як Йов, коли співхристиянин доброзичливо скаже нам, що ми виявляємо хибний спосіб мислення? Подібно до Йова ніколи не говорімо «нічого нерозважливого проти Бога» (Йова 1:22, Хом.). Якщо ми страждаємо несправедливо, то ніколи не нарікаймо на Єгову і не вважаймо його відповідальним за наші труднощі. Уникаймо виправдовувань, пам’ятаючи, що, хоч би які привілеї ми мали у служінні Єгові, ми тільки «нікчемні раби» (Луки 17:10).

15. а) Який неправильний спосіб мислення виявили декотрі з Ісусових послідовників? б) Як Петро виявив чудовий спосіб мислення?

¹⁵ Протягом першого століття дехто з тих, які слухали Ісуса, виявляли неправильний спосіб мислення. Одного разу Ісус сказав дещо важкозрозуміле. У відповідь «багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?». Ті, що так говорили, мали явно неправильний спосіб мислення. І через це вони перестали слухати Ісуса. «Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним». Але чи всі мали неправильний спосіб мислення? Ні. Далі читаємо: «Сказав Ісус Дванадцятьом: «Чи не хочете й ви відійти?» Відповів Йому Симон Петро: «До кого ми підемо, Господи?». По суті, Петро сам відповів на своє запитання: «Ти маєш слова життя вічного» (Івана 6:60, 66—68). Який чудовий спосіб мислення! Коли ми зустрічаємося з поясненнями чи уточненнями в розумінні Біблії, котрі нам спершу важко прийняти, чи ж не було б добре виявити такий спосіб мислення, як Петро? Наскільки ж немудро було б перестати служити Єгові або перечити «взору здорових слів» тільки тому, що дещо спершу важко зрозуміти! (2 Тимофія 1:13).

16. Який жахливий спосіб мислення виявили юдейські релігійні провідники Ісусового часу?

¹⁶ Юдейські релігійні провідники першого століття не виявляли такого складу розуму, як Ісус. Їхнє тверде рішення не слухати Ісуса стало очевидним, коли він воскресив Лазаря. Для кожної людини з правильним способом мислення те чудо було б безперечним доказом, що Ісуса послав Бог. Однак ми читаємо: «Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують,— і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!» Який вихід вони бачили? «Від того дня вони змовилися, щоб убити Його». Крім того, що вони замислили вбити Ісуса, то збиралися ще й знищити живий доказ того, що він є чудотворцем. «Первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти» (Івана 11:47, 48, 53; 12:9—11). Наскільки огидно було б, якби ми розвивали подібний спосіб мислення і дратувалися б чи розстроювалися через речі, якими насправді повинні тішитися! І наскільки це небезпечно!

Наслідування позитивного складу розуму Христа

17. а) За яких обставин Даниїл виявив безстрашність? б) Як Ісус виявляв мужність?

¹⁷ Слуги Єгови мають позитивний склад розуму. Коли Даниїлові вороги змовилися впровадити закон, який забороняв би протягом 30 днів просити будь-якого бога чи чоловіка, окрім царя, Даниїл знав, що це було посягання на його взаємини з Богом Єговою. Чи він припинив на 30 днів звертатися до Бога? Ні, пророк безстрашно продовжував молитися до Єгови три рази на день за своїм звичаєм (Даниїла 6:7—18). Ісус також не дав ворогам застрашити себе. Одного суботнього дня він зустрів сухорукого чоловіка. Ісус знав, що багато присутніх юдеїв були б незадоволені, коли б він зцілив когось у суботу. Він поставив їм влучне запитання, щоб вони висловили свою думку про цю справу. Ті відмовились, і тоді Ісус зцілив чоловіка (Марка 3:1—6). Ісус ніколи не вхилявся виконувати своє доручення так, як вважав за правильне.

18. Чому декотрі противляться нам, але як слід реагувати на їхнє негативне мислення?

¹⁸ Сьогодні Свідки Єгови усвідомлюють, що вони також не повинні дати себе застрашити можливою негативною реакцією противників. Інакше вони не виявляли б Ісусового складу розуму. Багато людей противляться Свідкам Єгови: одні через незнання фактів, інші через ненависть до Свідків та їхньої звістки. Але ніколи не дозволяймо чийомусь негативному мисленню впливати на наш позитивний склад розуму. Ми не повинні дозволяти іншим вказувати, як нам слід поклонятися Богові.

19. Як ми можемо виявляти такий склад розуму, який мав Ісус Христос?

¹⁹ Ісус завжди виявляв позитивне ставлення до своїх послідовників і Божих заходів, хоч би як важко це було робити (Матвія 23:2, 3). Нам треба наслідувати його приклад. Зрозуміло, що наші брати недосконалі, але ми також недосконалі. До того ж де б ми знайшли ліпших приятелів і таких справді вірних друзів, як у нашому всесвітньому братстві? Єгова ще не дав нам повного розуміння свого писаного Слова, але яка релігійна група розуміє більше? Тому завжди зберігаймо правильний склад розуму, такий, який мав Христос. Це зокрема означає вміти чекати на Єгову, про що піде мова у наступній статті.

[Примітка]

Чи ви можете пояснити?

• Як наш склад розуму впливає на наше життя?

• Опишіть склад розуму Ісуса Христа?

• Чого можна навчитися від Йова?

• Як нам слід ставитися до перешкод, з якими зустрічаємось?

[Ілюстрації на сторінці 7]

Християни з правильним способом мислення стараються допомагати іншим.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Молитовне вивчення Божого Слова допомагає нам розвинути склад розуму Христа.