Май помірковані сподівання і будь радісним

«МЕНІ знову не вдалось...» Як часто ти говорив щось подібне, не зумівши досягти запланованого? Молода матір-християнка може мати такі почуття, бо виснажена через те, що її немовля вимагає постійної уваги. Вона розстроєна, що їй не вдається приділяти більше часу духовним справам. Якийсь християнин почувається обмеженим через своє виховання і думає, що не робить достатньо для збору. Сестра похилого віку пригнічена, тому що вже не в стані повною мірою брати участь у християнському служінні, як вона робила це раніше, маючи більше сил і будучи жвавішою. «Коли я чую промову, що заохочує до піонерського служіння, то іноді плачу»,— каже Крістіане, яка через сімейні обставини не може робити в поклонінні Єгові стільки, скільки хоче.

Як боротися з такими почуттями? Завдяки чому деяким християнам вдалося розвинути реалістичний погляд на свої обставини? Чому корисно мати зрівноважені сподівання?

Будь поміркованим

Апостол Павло показує, як зберігати радість. Він говорить: «Завжди радійте, служачи Господу. І ще раз кажу: радійте! Нехай про вашу поміркованість знають усі» (Фил. 4:4, 5). Щоб бути радісними і задоволеними в служінні Богу, необхідно мати помірковані сподівання, беручи до уваги свої можливості й обставини. Якщо ми за будь-яку ціну намагаємося досягти нерозсудливих цілей, то створюємо собі зайве напруження. Але водночас слід бути обачними, щоб не виявляти до себе надмірної поблажливості і не виправдовувати безпричинного сповільнення в християнській праці якимись обмеженнями.

Хоч би якими були наші обставини, Єгова хоче, аби ми віддавали йому найкраще — служили від усієї душі та серця (Кол. 3:23, 24). Якби ми не віддавали Єгові все найліпше, то не жили б відповідно до свого присвячення (Рим. 12:1). Також ми не мали б того задоволення, радості та благословень, які приносить щиросердне служіння (Прип. 10:22).

У Біблії слово, перекладене як «поміркованість», містить думку про уважність. Воно буквально означає «поступливість» (Як. 3:17). Крім того, це слово значить не бути надмірно суворим. Тож, виявляючи поміркованість, ми спроможні зрівноважено дивитися на власні обставини. Чи це важко? Деяким людям досить нелегко помірковано ставитися до самих себе, хоча вони й здатні уважно обходитися з іншими. Наприклад, ми помічаємо, що наш близький друг виснажився через перенапруження. Хіба ми не хотіли б допомогти йому побачити, що необхідно зробити певні зміни в житті? Так само й нам слід вчитися розпізнавати, коли ми робимо більше, ніж у змозі (Прип. 11:17).

Важче мати поміркований погляд на свої обмеження тим людям, яких виховували надмірно вимогливі батьки. Дехто в дитинстві відчував, що мусить робити більше і краще, аби завоювати батьківську любов. Якщо так було і з нами, ми можемо мати помилкове уявлення про те, як до нас ставиться Єгова. Він любить нас за наше служіння йому від усього серця. Боже Слово запевняє, що Єгова добре «знає... створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Пс. 103:14). Богові відомо, які ми маємо обмеження, і він любить нас, коли ми попри свої обставини ревно йому служимо. Пам’ятаймо, що наш Бог не є суворим наглядачем, і тоді зможемо скромно ставитися до себе, усвідомлюючи свої обмеження (Мих. 6:8).

Все ж декому нелегко розвивати таке помірковане мислення. Якщо це стосується і тебе, чому б не попросити допомоги в досвідченого християнина, який добре тебе знає? (Прип. 27:9). Приміром, ти хочеш служити сталим піонером. Це чудова мета! Чи тобі складно її досягти? Можливо, тобі треба спростити своє життя. Розглянь іншу ситуацію. Твій близький друг обговорює з тобою, чи практично з огляду на твої численні сімейні обов’язки бути сталим піонером. Він допомагає тобі побачити, чи зможеш ти виконувати додаткові обов’язки, які хочеш взяти на себе, або показує, що́ тобі ще потрібно змінити, аби робити більше. А в колі сім’ї чоловік має змогу допомогти дружині визначити свій розмірений темп. Скажімо, він міг би запропонувати їй відпочити перед тим, як розпочнеться новий місяць посиленої діяльності. Це додасть дружині сил і посприяє збереженню радості у проповідуванні.

Роби те, що можеш

Похилий вік або погане здоров’я може обмежувати тебе в служінні Єгові. Якщо ти виховуєш малих дітей, то, можливо, вважаєш, що отримуєш невеликий пожиток від особистого вивчення чи християнських зібрань, оскільки багато часу і сил віддаєш своїм дітям. Але чи зосередженість на власних обмеженнях, бува, не заважає тобі бачити, на що ти дійсно спроможний?

Тисячі років тому один левит розповів про своє нездійсненне прагнення. Він мав унікальну нагоду служити в храмі два тижні на рік, однак висловив гідне похвали бажання постійно перебувати біля жертовника (Пс. 84:2—4). Завдяки чому цей вірний чоловік залишався задоволеним? Він усвідомлював, що навіть один день, проведений на подвір’ях храму, був для нього великою честю (Пс. 84:5, 6, 11). Так само й ми повинні не зосереджуватися на своїх обмеженнях, а бачити і цінувати можливості, які нам випадають.

Ось приклад Нерланд з Канади. Ця християнка прикута до інвалідного візка. Колись їй здавалося, що через свої обмеження вона робить вкрай мало у служінні. Проте Нерланд поміняла погляд на справи, вважаючи поблизький торговий центр територією для проповідування. Вона розповідає: «Я сиджу в інвалідному візку біля лавочки в торговому центрі. Мені дуже приємно свідчити людям, які підходять і сідають поруч, щоб трохи перепочити». Участь у такому важливому виді служіння приносить Нерланд чимало радості.

Якщо необхідно, роби зміни

Вітер надимає паруси вітрильника, і той пливе на повній швидкості. Але коли на морі починається шалений шторм, стерновий змушений пильнувати вітрил. Моряк не владний над штормом, проте, змінюючи положення вітрил, він у змозі керувати судном. Ми теж часто не спроможні впливати на подібні до шторму обставини у своєму житті. А втім, ми можемо, наскільки це залежить від нас, контролювати своє життя, використовуючи фізичні, розумові та емоційні сили відповідно до ситуації. Якщо ми пристосовуємось до нових обставин, то завжди матимемо задоволення і радість у служінні Богу (Прип. 11:2).

Розгляньмо кілька прикладів. Коли ми почуваємося знесиленими, то, можливо, в першій половині дня варто уникати виснажливих занять. Тоді ми матимемо силу відвідувати християнські зібрання ввечері і будемо повною мірою підбадьорюватися від спілкування зі співвіруючими. Якщо християнка не в стані проповідувати від дому до дому через те, що захворіла її дитина, вона може запросити іншу сестру до себе додому і свідчити з нею по телефону, поки дитина спить.

А що, коли твої обставини не дозволяють тобі готуватися до всієї програми зібрань? Ти можеш визначити, скільки матеріалу ти встигнеш підготувати, і зробити це якомога краще. Змінюючи цілі, які ми ставимо перед собою на найближчий час, нам вдасться залишатись активними і радісними.

Щоб змінювати свої цілі, потрібно рішучості й зусиль. Серж і Аньєс, подружжя з Франції, мусили повністю змінити свої плани. «Коли ми довідалися, що Аньєс вагітна, наша мрія стати місіонерами розвіялась»,— пригадує Серж. Тепер він батько двох чудових донечок. Серж пояснює, як вони з дружиною поставили нову мету: «Ми не спроможні служити за кордоном, однак можемо служити “місіонерами” в нашій країні. Ми приєдналися до іншомовної групи». Чи було мудро поставити таку мету? Серж зазначає: «У зборі ми почуваємося дуже потрібними».

Християнка з Франції, на ім’я Оділь, якій за 70 років, страждає від остеоартриту колін. Вона не може довго стояти. Оділь пригнічувало те, що проблеми зі здоров’ям перешкоджали їй брати участь у служінні від дому до дому. Проте ця сестра не опускала рук. Вона почала проповідувати по телефону. Оділь каже: «Це служіння легше і приємніше, ніж я думала!» Такий метод свідчення повернув їй сильне бажання проповідувати.

Стався до себе помірковано і пожинай благословення

Помірковане ставлення до самого себе допоможе тобі уникати багатьох розчарувань. Коли ти ставиш розсудливі цілі, тоді попри обмеження відчуєш, що чогось досягнув. Тобі принесуть радість власні досягнення, навіть якщо вони відносно незначні (Гал. 6:4).

Маймо помірковані сподівання щодо себе і тоді будемо уважнішими до одновірців. Знаючи про їхні обмеження, ми завжди виявлятимемо вдячність за те, що́ вони роблять для нас. Так ми зможемо сприяти взаєморозумінню і духу співпраці (1 Пет. 3:8). Пам’ятаймо, що люблячий Батько, Єгова, не вимагає від нас більше, ніж ми можемо йому дати. І, коли ми ставимося до себе помірковано та визначаємо для себе розсудливі цілі, наша духовна діяльність буде ще приємнішою і радіснішою.

[Вставка на сторінці 29]

Щоб бути радісними і задоволеними в служінні Богу, необхідно мати помірковані сподівання, беручи до уваги свої можливості й обставини

[Ілюстрація на сторінці 30]

Нерланд отримує радість від того, що́ вона може робити в служінні

[Ілюстрація на сторінці 31]

Навчись «змінювати положення вітрил»

[Відомості про джерело]

© Wave Royalty Free/age fotostock

[Ілюстрація на сторінці 32]

Серж і Аньєс раді, що поставили нові цілі