Нехай Єгова заспокоїть вас

 1. Що може викликати тривогу і як вона може впливати на нас?

ЧИ ВАС колись охоплювала тривога?b Можливо, ви тривожитеся через те, що хтось образив вас своїми словами або вчинками. Або ж ви можете відчувати тривогу через ваші власні слова і вчинки. Скажімо, ви зробили помилку і переживаєте, що Єгова вас ніколи не простить. Більш того, ви можете думати, що, оскільки вас переповнюють тривоги, вам бракує віри і ви погана людина. Але чи це справді так?

 2. Які приклади з Біблії показують, що наші тривоги не свідчать про брак віри?

² Розгляньмо кілька прикладів з Біблії. Анна, яка стала матір’ю пророка Самуїла, мала неабияку віру. Проте її охопила тривога, коли вона зіткнулася з поганим ставленням у власному домі (1 Сам. 1:7). Апостол Павло мав міцну віру, але його переповнювала «тривога про всі збори» (2 Кор. 11:28). У царя Давида теж була сильна віра, і тому Єгова дуже любив його (Дії 13:22). Незважаючи на це, Давид робив помилки, через що інколи відчував гнітючу тривогу (Пс. 38:4). Єгова потішав і заспокоював кожного з них. Подивімося, чого можна навчитися з їхнього прикладу.

 3. Чому чиїсь слова можуть викликати в нас тривогу?

³ У нас може виникати тривога, коли з нами хтось грубо розмовляє або погано поводиться. Особливо боляче, коли нас ображає близький друг або родич. Ми можемо хвилюватися, що наші стосунки з цією людиною зруйновані. Буває, що хтось ненавмисно ображає нас бездумними словами, і ми почуваємося так, наче нас ранили мечем (Присл. 12:18). Або ж людина своїми словами свідомо завдає нам болю. У такій ситуації опинилася одна молода сестра. Вона розповідає: «Кілька років тому дівчина, яку я вважала своєю подругою, почала поширювати про мене плітки в соцмережах. Мене це дуже тривожило. Я почувалась ображеною і не могла зрозуміти, як вона могла ось так встромити мені ножа в спину». Якщо вас образив близький друг або родич, ви можете багато чого навчитися в Анни.

 4. З якими серйозними проблемами доводилось боротися Анні?

⁴ Анні доводилося боротися з серйозними проблемами. Протягом багатьох років у неї не було дітей (1 Сам. 1:2). В ізраїльській культурі бездітну жінку вважали про́клятою. Через це вона відчувала приниження (Бут. 30:1, 2). Ситуацію Анни погіршувало те, що в її чоловіка була ще одна дружина, Пенінна, яка народжувала йому дітей. Пенінна ставилася до Анни як до суперниці. Вона «постійно насміхалася з Анни і пригнічувала її» (1 Сам. 1:6). Спочатку Анна не давала собі раду з цими проблемами. Вона була настільки пригнічена, що «плакала і не їла». Їй «було дуже гірко» (1 Сам. 1:7, 10). Що потішило Анну?

 5. Як Анні допомогла молитва?

⁵ Анна вилила свої почуття в молитві до Єгови. Помолившись, вона розповіла про своє горе первосвященику Ілію. Після цього він сказав їй: «Іди з миром, і нехай Бог Ізраїля виконає твоє прохання». Яким був результат? У Біблії сказано: «Анна... пішла своєю дорогою. Вона почала їсти, і обличчя її більше не було сумним» (1 Сам. 1:17, 18). Молитва допомогла Анні відновити внутрішній мир.

 6. Чого ми вчимося з прикладу Анни, а також зі слів, записаних у Філіппійців 4:6, 7?

⁶ Ми можемо відновити внутрішній мир, якщо будемо перебувати в молитві. Анна довго розмовляла зі своїм небесним Батьком (1 Сам. 1:12). Ми теж можемо довго молитися, розповідаючи Єгові про свої тривоги, страхи і провини. Наші молитви не мусять відзначатися красномовністю і досконалістю. Іноді ми можемо молитися зі сльозами на очах, а наші розпачливі слова перериватимуться гіркими схлипуваннями. Попри це Єгова ніколи не втомиться нас вислуховувати. Також нам треба пам’ятати пораду, записану у Філіппійців 4:6, 7. (Прочитайте.) Павло чітко вказав на те, що у своїх молитвах ми маємо висловлювати вдячність. У нас дуже багато підстав дякувати Єгові. Приміром, ми можемо дякувати йому за дар життя, за його творіння, за його віддану любов і за чудову надію, яку він нам дав. А чого ще ми вчимося в Анни?

 7. Куди регулярно ходили Анна та її чоловік?

⁷ Незважаючи на всі проблеми, Анна регулярно ходила зі своїм чоловіком до Шіло, щоб поклонятися Єгові (1 Сам. 1:1—5). Саме тоді, коли Анна була біля святого намету, первосвященик Ілій підбадьорив її, висловивши сподівання, що Єгова відповість на її молитву (1 Сам. 1:9, 17).

 8. Як нам допомагають зібрання? Поясніть.

⁸ Ми можемо відновити внутрішній мир, якщо будемо постійно приходити на зібрання збору. У початковій молитві на зібраннях нерідко звучить прохання про те, щоб з нами перебував Божий святий дух. До плоду цього духу належить мир (Гал. 5:22). Коли ми пригнічені, але все одно приходимо на зібрання, ми дозволяємо Єгові та нашим одновірцям підбадьорити нас і допомогти відновити душевний мир. Молитися і відвідувати зібрання вкрай важливо, адже завдяки цьому Єгова заспокоює нас (Євр. 10:24, 25). Обговорімо, чого ще нас вчить приклад Анни.

 9. Що змінилося в житті Анни і що залишилося без змін?

⁹ Проблеми, які виклика́ли в Анни тривогу, не вирішилися відразу. Після поклоніння Єгові біля святого намету Анна повернулася до свого дому, де їй, як і раніше, доводилося жити з Пенінною. Біблія не говорить, що ставлення до неї з боку Пенінни змінилося. Тож Анну, імовірно, і далі ранили слова її суперниці. Проте Анна змогла відновити внутрішній мир і не втрачати його. Зверніть увагу, що, залишивши справу в руках Єгови, Анна більше не тривожилася. Вона дозволила Єгові потішити її та заспокоїти. Через деякий час Єгова поблагословив Анну і в неї народилися власні діти (1 Сам. 1:19, 20; 2:21).

10. Чого ми вчимося з прикладу Анни?

¹⁰ Ми можемо відновити внутрішній мир, навіть якщо причини для тривоги і далі існують. Хоча ми наполегливо молимося і регулярно приходимо на зібрання, деякі проблеми можуть залишатися невирішеними. Але, як видно з прикладу Анни, ніщо не завадить Єгові заспокоїти наше стривожене серце. Єгова ніколи про нас не забуває і рано чи пізно він винагородить нас за вірність (Євр. 11:6).

11. Які в Павла були причини тривожитися?

¹¹ У Павла було чимало причин тривожитися. Він любив своїх братів і сестер, і йому не давали спокою проблеми, з якими вони стикалися (2 Кор. 2:4; 11:28). Коли Павло проповідував, противники не раз били його і кидали до в’язниці. Він зазнавав також інших труднощів, які спричиняли тривогу, наприклад, йому доводилося «жити в нестатках» (Філ. 4:12). До того ж уявіть собі, як Павло тривожився, подорожуючи морем, адже він принаймні тричі потрапляв у корабельну аварію (2 Кор. 11:23—27). Як Павло долав свої тривоги?

12. Що допомагало Павлу менше тривожитися?

¹² Павло тривожився за братів і сестер, коли вони стикалися з труднощами, але він не намагався сам вирішити всі їхні проблеми. Павло був скромним. Він просив інших допомагати йому турбуватися про збір. Скажімо, він ділився своїми обов’язками з такими надійними чоловіками, як Тимофій і Тит. Безперечно, завдяки допомозі цих братів Павло менше тривожився (Філ. 2:19, 20; Тита 1:1, 4, 5).

13. Як старійшини можуть наслідувати Павла?

¹³ Просіть інших допомагати вам. Подібно до Павла, багато співчутливих старійшин у наш час тривожаться за одновірців, які зносять випробування. Але один старійшина не може дбати про все сам. Скромність спонукуватиме його ділитися обов’язками з іншими придатними для цього чоловіками і навчати молодих братів, щоб вони допомагали йому дбати про Божу отару (2 Тим. 2:2).

14. Про що не переживав Павло і чого ми вчимося з його прикладу?

¹⁴ Визнавайте, що ви потребуєте потіхи. Павло був смиренним, тож він шукав підбадьорення в одновірців. Безумовно, він не переживав, що його будуть вважати слабким, якщо він ви́знає, що його потішали інші. У листі до Филимона Павло написав: «Почувши про твою любов, я відчув велику радість і втіху» (Филим. 7). Павло згадував також кількох інших співпрацівників, які дуже підбадьорювали його у важкі часи (Кол. 4:7—11). Якщо ми смиренно визнаємо́, що потребуємо підбадьорення, наші брати й сестри з радістю підтримають нас.

15. Що робив Павло, коли опинявся в напружених ситуаціях?

¹⁵ Покладайтеся на Боже Слово. Павло знав, що може отримати потіху з Писань (Рим. 15:4). Крім того, завдяки Писанням він міг набути мудрості, щоб знести будь-яке випробування (2 Тим. 3:15, 16). Під час свого другого ув’язнення в Римі Павло відчував, що наближається його смерть. Що робив Павло в такій напруженій ситуації? Він попросив Тимофія якнайшвидше прийти до нього і принести «сувої» (2 Тим. 4:6, 7, 9, 13). Для чого? Імовірно, це були частини Єврейських Писань, які Павло міг використовувати під час особистого вивчення Біблії. Наслідуймо Павла, регулярно вивчаючи Боже Слово. Через нього Єгова може заспокоїти нас, хоч би з якими випробуваннями ми зіткнулися.

16. Як почувався Давид через власний гріх?

¹⁶ У Давида були всі підстави відчувати докори сумління. Він вчинив перелюб з Вірсавією, влаштував убивство її чоловіка і протягом певного часу намагався приховати ці злочини (2 Сам. 12:9). Спочатку Давид не зважав на своє сумління. У результаті він зазнав не лише духовної шкоди, але й емоційних та фізичних страждань (Пс. 32:3, 4). Що допомогло Давиду подолати тривогу, яку він відчував через власний гріх? І що може допомогти нам, якщо ми припустимося серйозної помилки?

17. Як слова, записані у Псалмі 51:1—4, свідчать про щире каяття Давида?

¹⁷ Моліться про прощення. З часом Давид звернувся в молитві до Єгови. Щиро розкаявшись, він зізнався у своїх гріхах. (Прочитайте Псалом 51:1—4.) Зрештою він знову відчув душевний спокій (Пс. 32:1, 2, 4, 5). Якщо ви скоїли серйозний гріх, не намагайтеся приховати його. У молитві відверто визнайте свій гріх перед Єговою. Тоді ви відчуєте душевний спокій і вас будуть менше тривожити докори сумління. Однак щоб відновити дружбу з Єговою, недостатньо лише молитися.

18. Як Давид зреагував на повчання?

¹⁸ Приймайте повчання. Коли Єгова послав пророка Натана вказати Давиду на його гріх, той не виправдовувався і не применшував своєї провини. Він відразу визнав, що згрішив не лише проти чоловіка Вірсавії, але передусім проти Єгови. Давид прийняв повчання від Єгови, і Єгова простив його (2 Сам. 12:10—14). Якщо ми вчинили серйозний гріх, ми маємо розповісти про це пастирям, яких призначив Єгова (Як. 5:14, 15). При цьому не слід виправдовуватися. Хоч би яким було повчання, чим раніше ви його приймете, тим швидше знову відчуєте внутрішній мир і радість.

19. Чого ми не повинні робити?

¹⁹ Намагайтеся ніколи не повторювати своїх помилок. Цар Давид знав, що потребує допомоги Єгови, щоб не повторювати тих самих гріхів (Пс. 51:7, 10, 12). Отримавши прощення від Єгови, Давид твердо вирішив уникати неправильного мислення. Завдяки цьому він знову відчув внутрішній мир.

20. Як ми покажемо, що цінуємо прощення від Єгови?

²⁰ Ми показуємо, що цінуємо прощення від Єгови, коли молимося про прощення, приймаємо повчання і намагаємося не повторювати своїх помилок. Якщо ми це робимо, то знову відчуватимемо внутрішній мир. У цьому переконався брат на ім’я Джеймс, який скоїв серйозний гріх. Він говорить: «Коли я зізнався старійшинам у своєму гріху, з моїх плечей упав тягар. Я знову відчув душевний мир». Як же нас підбадьорює те, що «Єгова близький до всіх, у кого розбите серце, і тих, у кого пригнічений дух, він спасає» (Пс. 34:18).

21. Як ми можемо дозволити Єгові заспокоїти нас?

²¹ Ми живемо в останні дні, які наближаються до свого завершення. Тому причин для тривоги ставатиме дедалі більше. Якщо у вас виникають тривожні думки, негайно просіть допомоги в Єгови. Ретельно вивчайте Біблію. Беріть приклад з Анни, Павла і Давида. Просіть свого небесного Батька, щоб він допоміг вам з’ясувати причину вашої тривоги (Пс. 139:23). Дозвольте йому нести ваші тягарі, особливо якщо ви практично нічого не можете змінити. Тоді ви поділятимете почуття псалмоспівця, який сказав Єгові: «Коли тривоги переповнювали мене, ти потішав мене і заспокоював» (Пс. 94:19).