Духовні розмови збудовують

«Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (ЕФЕСЯН 4:29).

1, 2. а) Наскільки цінною є людська мова? б) Як служителі Єгови бажають користуватися своєю мовою?

«ЛЮДСЬКА мова — це таємниця, божественний дар і диво». Так висловився лексикограф Людвіг Келер. Можливо, ми сприймаємо цей дорогоцінний Божий дар як щось звичайне (Якова 1:17). Але уявіть собі, який скарб втрачає людина, коли інсульт позбавляє дорогу їй особу здатності розбірливо говорити. «У нас був чудовий обмін думками,— розповідає Джоун, чоловік якої нещодавно переніс інсульт.— Як же мені бракує наших розмов!»

² Розмови можуть скріплювати дружбу, сприяти залагодженню непорозумінь, підбадьорювати засмучених, зміцнювати віру, а також збагачувати життя. Але все це не приходить саме по собі. Мудрий цар Соломон зауважив: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Приповістей 12:18). Будучи служителями Єгови, ми хочемо, щоб наші розмови не завдавали болю і не руйнували, а, навпаки, лікували і збудовували. Крім того, ми бажаємо, щоб наша мова несла хвалу Єгові як під час публічного служіння, так і в приватних розмовах. Псалмоспівець писав: «Ми хвалимось Богом щодня, і повіки Ім’я Твоє славимо» (Псалом 44:9).

3, 4. а) З якою проблемою щодо нашої мови ми всі стикаємося? б) Чому має значення, що́ ми говоримо?

³ «Не може ніхто із людей язика вгамувати»,— застерігає учень Яків. Він нагадує нам: «Багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Якова 3:2, 8). Усі ми недосконалі. Тому всупереч найліпшим прагненням наша мова не завжди збудовує інших і не завжди несе хвалу Творцеві. Тож нам треба навчитися зважати на те, що́ ми говоримо. Більш того, Ісус сказав: «За кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений» (Матвія 12:36, 37). Отже, за свої слова нам доведеться відповідати перед правдивим Богом.

⁴ Один з найкращих способів навчитися уникати згубної мови — це виробити звичку вести духовні розмови. У цій статті розглядатиметься, як це зробити, про що можна розмовляти і яку користь приносять розмови, що збудовують.

Звертаймо увагу на те, що в нашому серці

 5. Чому ключову роль у розмовах, які збудовують, відіграє серце?

⁵ Аби розвинути звичку вести розмови, які збудовують, слід спершу усвідомити, що мова відображає те, що в нашому серці. Ісус сказав: «Чим серце наповнене, те говорять уста» (Матвія 12:34). Просто кажучи, ми любимо розмовляти про щось для нас важливе. Тому варто запитати себе: «Що мої розмови виявляють про стан мого серця? Коли я спілкуюся з родичами або співвіруючими, мої розмови зосереджуються навколо духовних речей чи постійно зводяться до таких тем, як спорт, одяг, фільми, найостанніші покупки або якісь інші дрібниці?» Можливо, ми й самі не помічаємо, як наше життя і думки починають обертатися навколо другорядних речей. Встановлення пріоритетів позитивно вплине на наші розмови, а також на все наше життя (Филип’ян 1:10).

 6. Як на наші розмови впливає роздумування?

⁶ Ще один спосіб поліпшитися щодо розмов — цілеспрямоване роздумування. Якщо ми свідомо докладатимемо зусиль, аби роздумувати про духовне, то нам буде легко починати духовні розмови. Цар Давид усвідомлював цей зв’язок. Він співав: «Слова уст моїх і думки серця мого нехай будуть до вподоби тобі, Господи» (Псалом 19:14, Кул.; [19:15]). А псалмоспівець Асаф сказав: «Буду я думати про кожен Твій [Божий] чин, і про вчинки Твої оповім!» (Псалом 77:13). Якщо серце й розум зосереджені на істинах Божого Слова, то з них самі собою литимуться слова, гідні похвали. Єремія не міг не говорити про те, чого був навчений Єговою (Єремії 20:9). Ми діятимемо так само, коли будемо регулярно роздумувати над духовними речами (1 Тимофія 4:15).

7, 8. Які теми є підхожими для розмов, що збудовують?

⁷ Маючи добрий розпорядок духовних занять, ми знайдемо безліч тем для розмов, що збудовують (Филип’ян 3:16). Районні та обласні конгреси, зібрання збору, поточні публікації і щоденний розгляд біблійних віршів з коментарями — все це забезпечує нас духовними скарбами, котрими можна ділитися з іншими (Матвія 13:52). А як же підбадьорюють духовно випадки з християнського служіння!

⁸ Цар Соломон був у захопленні від великого розмаїття дерев, тварин, птахів і риб, яке він бачив в Ізраїлі (1 Царів 5:13). Йому дуже подобалося розмовляти про Божі творива. Ми теж можемо це робити. Служителі Єгови отримують радість, обговорюючи багато різних тем, але найприємнішими для духовно налаштованих людей є розмови на духовні теми (1 Коринтян 2:13).

«Думайте про це»

 9. Яку пораду Павло дав филип’янам?

⁹ Хоч би якими були теми розмов, вони збудовуватимуть інших, коли дотримуватися поради, яку апостол Павло дав зборові у Филипах. Він написав: «Що тільки правдиве, що тільки чесне [«заслуговує серйозної уваги», НС], що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали [«доброславне», Левицький], коли яка чеснота, коли яка похвала,— думайте про це» (Филип’ян 4:8). Усе згадане Павлом настільки важливе, що він закликає постійно ‘думати про це’. Нам слід наповнювати цим свій розум і серце. Отож, розгляньмо, як, зважаючи на кожен з восьми наведених Павлом пунктів, ми зможемо поліпшитися щодо наших розмов.

10. Як ми можемо у свої розмови включати те, що правдиве?

¹⁰ Те, що правдиве,— це не просто правильна і нефальшива інформація. Правдивим можна назвати щось справедливе й гідне довіри, як, наприклад, правда з Божого Слова. Отже, розмовляючи з іншими про біблійні істини, які торкнулися нашого серця, про промови, котрі нас підбадьорили, чи про біблійні поради, які нам допомогли, ми обговорюємо те, що правдиве. З іншого боку, ми відкидаємо «знання, неправдиво назване так», тобто яке лише здається правдивим (1 Тимофія 6:20). До того ж ми уникаємо поширення пліток і сумнівних випадків зі служіння, правдивість яких неможливо підтвердити.

11. Яких питань, що заслуговують серйозної уваги, можна торкатися у своїх розмовах?

¹¹ Те, що заслуговує серйозної уваги,— це щось достойне й важливе, а не дріб’язкове й пусте. Це можуть бути питання, пов’язані з нашим християнським служінням, з тяжкими часами, в які ми живемо, і потребою зберігати добру поведінку. Обговорюючи такі важливі питання, ми зміцнюємо свою рішучість духовно пильнувати, зберігати непорочність і продовжувати проповідувати добру новину. Безперечно, цікаві випадки зі служіння, а також поточні події, котрі нагадують, що ми живемо в останні дні, дають нам чимало тем для підбадьорливих розмов (Дії 14:27; 2 Тимофія 3:1—5).

12. З огляду на Павлову пораду думати про те, що праведне й чисте, чого слід уникати в розмовах?

¹² Праведне — це те, що є правильним у Божих очах, тобто відповідає його нормам. Слово чисте стосується тут чистоти думок і поведінки. Наклепам, непристойним жартам чи висловлюванням із неморальним підтекстом немає місця в наших розмовах (Ефесян 5:3; Колосян 3:8). Якщо на роботі чи в школі розмова набуває подібного характеру, то християни діють мудро, коли покидають таке товариство.

13. Наведіть приклади розмов, які зосереджуються навколо того, що любе і доброславне.

¹³ Коли Павло рекомендує думати про те, що любе, він має на увазі теми, які справляють приємність або спонукують до любові, на противагу тим, які викликають ненависть, злобу і суперечки. Вислів гідне хвали, або, як сказано в перекладі Левицького, «доброславне», стосується достовірної інформації, чогось, про що добре відгукуються. До такого матеріалу належать життєписи вірних братів і сестер, котрі регулярно друкуються в журналах «Вартова башта» і «Пробудись!». Чому б не поділитися з кимось своїми враженнями відразу після читання цих статей, що збудовують віру? Адже чути про духовні успіхи інших так підбадьорливо! Ці розмови сприятимуть любові та єдності в зборі.

14. а) З чим пов’язана чеснота? б) Як наша мова може включати похвалу?

¹⁴ Павло також каже: «Коли яка чеснота». Чеснота — це позитивна моральна риса, доброчесність. У своїх словах треба завжди керуватися біблійними принципами і не відхилятися від того, що праведне, чисте і чеснотливе. Те, що є похвала,— це, інакше кажучи, щось похвальне. Коли ви зауважили, що хтось виголосив добру промову або подає у вашому зборі приклад вірності, поговоріть про це як з тою людиною, так і з іншими. Апостол Павло часто хвалив своїх співпоклонників за добрі риси (Римлян 16:12; Филип’ян 2:19—22; Филимона 4—7). І, звичайно, похвали заслуговують плоди праці нашого Творця. Його твориво підкаже нам дуже багато тем для розмов, що збудовують (Приповістей 6:6—8; 20:12; 26:2).

Ведімо розмови, які збудовують

15. Який біблійний наказ зобов’язує батьків вести змістовні розмови зі своїми дітьми?

¹⁵ У Повторення Закону 6:6, 7 сказано: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш». Безсумнівно, щоб виконувати цей наказ, батьки повинні вести змістовні духовні розмови зі своїми дітьми.

16, 17. Чого християнські батьки можуть навчитися з прикладів Єгови та Авраама?

¹⁶ Ми можемо лише уявляти собі, які довгі розмови, напевно, мав зі своїм небесним Отцем Ісус, коли вони обговорювали його земне призначення. «Отець, що послав Мене,— то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити»,— повідомив своїх учнів Ісус (Івана 12:49; Повторення Закону 18:18). Патріарх Авраам, імовірно, провів багато часу, розмовляючи зі своїм сином Ісаком про те, як Єгова благословляв їх та їхніх предків. Безперечно, духовні розмови допомогли як Ісусу, так і Ісаку смиренно підкоритися Божій волі (Буття 22:7—9; Матвія 26:39).

¹⁷ Наші діти теж потребують розмов, які збудовують. Батькам слід відводити у своєму напруженому графіку час для розмов з дітьми. Якщо це можливо, чому б не подбати про те, аби хоча б раз на день збиратися за обіднім столом усією сім’єю? Під час їди і після цього ми матимемо нагоду для підбадьорливих бесід, які можуть принести неоціниму користь для духовного здоров’я сім’ї.

18. Який приклад говорить про користь доброго спілкування між батьками і дітьми?

¹⁸ Алехандро, піонер, якому тепер трохи більше двадцяти, пригадує, які сумніви він мав, коли йому було 14 років: «Під впливом однокласників і вчителів я втрачав упевненість в існуванні Бога і достовірності Біблії. Мої батьки витратили не одну годину, терпеливо переконуючи мене. Ці розмови допомогли мені не лише подолати свої сумніви в той складний період, але й зробити в житті правильні рішення». А що можна сказати про сьогоднішній день? Алехандро продовжує: «Я і тепер живу в батьківському домі. Але через напружені графіки нам з батьком важко знайти час для спілкування. Тож ми щотижня обідаємо вдвох у нього на роботі. Я дуже ціную наші розмови».

19. Чому ми всі потребуємо духовних розмов?

¹⁹ Хіба ми не цінуємо нагод вести корисні духовні розмови також і з нашими співвіруючими? Ми можемо робити це до і після зібрань, під час проповідницького служіння, товариських зустрічей або подорожей. Павло з нетерпінням чекав можливості порозмовляти з християнами в Римі. Він писав: «Прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас, цебто потішитись разом між вами спільною вірою — і вашою, і моєю» (Римлян 1:11, 12). «Духовні розмови зі співхристиянами задовольняють важливу потребу,— говорить християнський старійшина на ім’я Йоганнес.— Вони зігрівають серце і полегшують тягар повсякденних клопотів. Я часто прошу старших осіб розповісти мені про своє життя і про те, що́ додавало їм сили залишатися вірними. За ці роки я порозмовляв з багатьма, і кожен поділився зі мною мудрістю або розумінням, що збагатили моє життя».

20. Що робити, коли людина, з якою ми розмовляємо, сором’язлива?

²⁰ А що, коли хтось не підтримує розпочату вами розмову на духовну тему? Не опускайте рук. Можливо, пізніше ви знайдете більш підхожий час. «Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого»,— зазначив Соломон (Приповістей 25:11). Крім того, виявляйте розуміння до сором’язливих. «Рада в серці людини — глибока вода, і розумна людина її повичерпує»a (Приповістей 20:5). А головне, ніколи не дозволяйте, щоб небажання інших утримувало вас від розмов про те, що торкнулося вашого серця.

Духовні розмови приносять користь

21, 22. Яку користь ми отримуємо від участі в духовних розмовах?

²¹ Павло радив: «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Ефесян 4:29; Римлян 10:10). Аби скерувати розмову в правильне русло, можливо, знадобляться зусилля, але це принесе велику користь. Духовні розмови дають нам змогу ділитися своєю вірою з іншими і збудовувати наше братство.

²² Отож, використовуймо дар мови, щоб підтримувати ближніх і нести хвалу Богові. Такі розмови приноситимуть задоволення нам і підбадьорення іншим. А головне, вони тішитимуть серце Єгови, адже він бачить, про що ми розмовляємо, і радіє, коли ми правильно користуємося даром мови (Псалом 139:4; Приповістей 27:11). Якщо наші розмови є духовними, ми можемо бути впевнені, що Єгова не забуде нас. Про тих, хто служить Єгові в наш час, Біблія говорить: «Змовлялись [«говорили», Хом.] тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має,— і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам’ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Малахії 3:16; 4:5). Як же важливо, щоб наші розмови духовно збудовували інших!

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Що виявляється завдяки духовним розмовам?

• Про що ми можемо говорити, щоб збудовувати одні одних?

• Яку важливу роль відіграють розмови у сімейному колі і в християнському зборі?

• Яку користь приносять розмови, що збудовують?

[Ілюстрації на сторінці 12]

Розмови, що збудовують, зосереджуються навколо того...

«що тільки правдиве»

«що тільки заслуговує серйозної уваги»

що «похвала»

«що тільки доброславне».

[Відомості про джерела]

Обкладинка відеофільму, Сталін: U.S. Army photo; Обкладинка книжки «Творець», туманність «Орел»: J. Hester and P. Scowen (AZ State Univ.), NASA

[Ілюстрація на сторінці 13]

Збираючись разом за обіднім столом, ми маємо чудову нагоду для духовних розмов.