Чи ви будете ходити в правді?
«БІЛЬШОЇ радости не маю від тієї,.. що мої діти живуть у правді» (3 Івана 4, Хоменко). Так-то написав апостол Іван при кінці свого довгого життя. Витривалість «його дітей», тобто, тих яким він проповідував «правду», приносило йому велику радість. Єгова також радіє, коли Його поклонники не покидають правди. Як Він потішається, коли бачить, велику організацію мільйонів осіб ходячих тим мудрим шляхом (Приповістей 27:11).
Проте, тоді як Божі люди взагалі непохитно ходять у правді, то декотрі християни сповільняються, а навіть покидають правдиве поклоніння. Ми сподіваємось цього, тому що декотрі покидали правду в першому столітті (2 Тимофія 4:10; Євреїв 2:1). Усе ж таки, сповільнення декотрих підкреслює важливість не занедбувати нашої власної духовності. Павло заохочував усіх християн: «Випробовуйте самих себе» (2 Коринтян 13:5). Кожен християнин повинен запитати себе: «Як же мені упевнитись, що я завжди буду ходити шляхом правди?»
Декотрі сповільняються або зовсім покидають правду, через знеохочення — погане здоров’я, або через якусь незгоду. Інші сповільняються через те, що щось відвернуло їм увагу від правди. Вони бажають насолоджуватись деякими плодами цієї системи перед її знищенням. Як же нам уникнути сповільнення? Щоб відповісти на це запитання, то перше розгляньмо Ісусів приклад.
Наслідуйте Ісусів приклад
Ісус переживав багато трудних ситуацій. Він мав справу з незгодою між Його послідовниками, і витерпів ненависть та насмішку Його ворогів. Він також мусив протистояти спокусам цього світу. Йому запропоновано багатство й славу якими дуже мало людей насолоджувались (Матвія 4:8-11; Івана 6:14, 15). Однак, Ісус наполегливо ходив шляхом правди. Що допомогло Йому не покидати правду?
Апостол Павло пише: «Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста [дерево тортур, НС], не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:1, 2). Пам’ятати «радість, яка була перед Ним», велику майбутню нагороду, допомогло Ісусові ходити в правді. Ця «радість, яка була перед Ним» перевищувала тимчасове знеохочення або розваги.
Пам’ятати нагороду допоможе нам тривати, так як Ісусові (Об’явлення 22:12). Наприклад, уявіть собі пішохода на гористому шляху. Він стає втомлений й знеохочений. Кожний крок трудний, і здається дорозі кінця немає. Він виходить на височину й у відстані бачить містечко до якого прямує. Уже полегшило. Побачивши свою мету, він забуває втому. Християнинові теж буде легше ходити шляхом правди якщо не буде здіймати очей з своєї мети.
Наслідуйте апостола Павла
Апостол Павло також перетерпів багато знеохочуючих переживань. Він мусив залагоджувати розбрат і незгоду між братами, страждав від суворих недуг, переслідування, фізичних труднощів, від проблем, а навіть опозиції в зборах (1 Коринтян 1:10; 2 Коринтян 10:7-12; 11:21-29; 12:7-10). А чому Павло не знеохочувався й не покидав правду? Він пояснює: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє,— в Ісусі Христі» (Филип’ян 4:13). Він не носив тягар сам. Краще, Павло покладався на Єгову, щоб Він підкріпляв його (Псалом 55:22).
Те божественне джерело сили до якого Павло звертався по допомогу є сьогодні досяжне. Біблія каже «[Єгова] змученому дає силу, а безсилому — міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись — спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа [Єгову, НС], силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати — і не потомляться, будуть ходити — і не помучаться» (Ісаї 40:29-31). Якщо будемо покладатись на Єгову, щоб Він зміцнював нас через особисте студіювання, зібрання в зборі, запопадливе проповідування, а зокрема молитвою, то видержимо спокуси й знеохочення, які можуть поставати час від часу (Псалом 1:1-3; Римлян 10:10; 1 Солунян 5:16, 17; Євреїв 10:23-25).
Мільйони людей приготовляються до життя в Раю
Сатана є Богом цієї системи в якій християни живуть іноземцями (2 Коринтян 4:4). Тому-то, не дивно що ми деколи переживаємо знеохочення й мусимо боротись проти різних розваг, які відвертають нам увагу. Павло написав у Посланні до євреїв: «Постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього» (Євреїв 13:14). Пам’ятати, що наша надія не сповниться в цьому старому світі але в майбутньому, також допоможе нам не сповільнятись.
У деякі способи, християни є як ті емігруючі покидаючі батьківщину й шукають кращого життя десь інше. Як правило, це трудний крок. Людина мусить спаковувати всі свої речі, або позбуватись їх, попрощатися з друзями та родичами, а також покинути улюблений дім. Вона також буде жити в чужій країні між людьми, які не завжди будуть до неї ласкаві, мусить навчитись нової мови й призвичаїтись до нового способу життя. Однак, багато людей зробили все це, щоб тільки поліпшити їхнє матеріальне становище в цьому світі.
Емігруючі, так би мовити, від цієї старої системи, які стають Божими людьми, зустрічають подібні проблеми. У них відбуваються культурні зміни, щоб пристосуватись до чистої норми Божого Слова, і вони навчаються «чистої мови» правди (Софонії 3:9; 1 Коринтян 6:9-11). Вони також дуже трудяться, щоб служити великому Цареві Божого Царства, Ісусові Христові. Крім того, у багатьох випадках вони загубляють дружбу їхніх родичів і колишніх друзів, і таким чином попрощались з ними.
Але нагорода християн буде багато більша, ніж нагорода емігруючих заради економічних причин. По-перше, вони входять у суспільство, яке любить їх і піклується ними (Луки 18:29, 30). Важливішим від цього, вони розвивають близьке споріднення з Єговою, Богом усесвіту. Вони здобувають душевний спокій і довір’я в майбутнє, і чекають сповнення Божих чудесних обіцянок (Филип’ян 4:8, 9). Ті що оцінюють усе це не дозволять розвагам або знеохоченню зовсім сповільняти їх. Вони не будуть збочені із вузької дороги, яка веде до життя (Матвія 7:13, 14; 1 Івана 2:15-17).
Доглядайте вашого духовного здоров’я
Якщо будемо регулярно доглядати за нашим фізичним здоров’ям, то будемо краще протистояти хворобі. А коли б захворіли, то скоріше видужаємо. Подібно цьому, коли будемо доглядати за нашим духовним здоров’ям, не здіймаючи очей з теперішніх благословень, як також майбутніх, і коли навчимось покладаитсь на силу Єгови, ніж на свою власну, то краще зможемо поводитись з проблемами, які будуть виникати. Неможливо уникнути всіх розваг або обставин, які знеохочують. Але якщо заздалегідь будемо доглядати за нашим духовним здоров’ям, то не будемо знемагати від горя.
Пам’ятайте, Єгова радіє, коли Його поклонники тривають. Приносім же Його серцю радість і продовжуймо ходити шляхом правди.