Чи інші приймають ваші поради?

ДОБРА, правильно дана порада завжди приносить бажані результати. Правильно? Неправильно! Навіть відмінні поради, дані вмілими порадниками, часто ігноруються або відкидаються (Приповістей 29:19).

Так сталося, наприклад, тоді, коли Єгова дав пораду Каїну, чоловіку, котрий розвинув ненависть до рідного брата, Авеля (Буття 4:3—5). Знаючи, наскільки небезпечно це було для Каїна, Бог сказав йому: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш [«почнеш робити добро», НС], то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:6, 7).

Як бачимо, Єгова порівняв гріх із хижаком, що був готовий напасти на Каїна, коли б той і далі виношував лихі заміри щодо свого брата. (Порівняйте Якова 1:14, 15). Але Каїн мав час змінити свій погляд, ‘почати робити добро’, а не йти далі лихим шляхом. На жаль, Каїн не прислухався до тих слів. Він відкинув пораду Єгови, і це принесло жахливі наслідки.

Деякі люди обурюються, отримуючи поради, та відкидають їх, хоч би якими добрими ці поради були (Приповістей 1:22—30). А може, деякі поради відкидають з вини самого порадника? (Йова 38:2). Можливо, ви даєте поради так, що іншим важко їх прийняти? Через людську недосконалість це може становити справжню небезпеку. Але ви в стані зменшити ймовірність такої реакції, старанно дотримуючись біблійних принципів. Розгляньмо деякі з них.

‘Виправляйте в дусі лагідності’

«Брати, навіть якщо чоловік робить якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить це, ви, хто має духовну кваліфікацію, намагайтеся виправити такого чоловіка в дусі лагідності, кожен пильнуючи за собою, щоб не спокуситися самому» (Галатів 6:1, НС). У цьому вірші апостол Павло підкреслив, що особи, які мають «духовну кваліфікацію», повинні спробувати виправити християнина, котрий «робить якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить це». Деколи складається враження, що найбільш схильні давати поради ті особи, які найменше для цього придатні. Отже, не поспішайте давати іншим поради (Приповістей 10:19; Якова 1:19; 3:1). Духовну кваліфікацію, необхідну для того, аби давати поради, мають перш за все старійшини збору. Хоча, звичайно, кожний зрілий християнин повинен дати пересторогу братові, якщо бачить, що той може опинитися в небезпеці.

Коли ви даєте пораду або настанову, ваші слова неодмінно повинні ґрунтуватися на Божій мудрості, а не на людських теоріях чи філософіях (Колосян 2:8). Будьте, немов той обережний кухар, який старанно перевіряє, чи всі інгредієнти добрі для здоров’я та чи немає серед них компонентів, якими можна отруїтись. Вам слід упевнитися, що порада міцно ґрунтується на Божому Слові, а не лише на особистих поглядах (2 Тимофія 3:16, 17). Якщо ви чинитимете так, то можете бути певними: ваша порада нікому не зашкодить.

Мета поради — «виправити» особу, котра помиляється, а не змусити її змінити те, чого вона змінювати не хоче. Грецьке слово, перекладене як «виправити», походить від вислову, котрий стосується вправляння вивихнутої кістки з метою запобігти подальшому пошкодженню. За словами лексикографа В. Е. Вайна, це слово також несе в собі думку про «необхідність виявляти при цьому терпеливість і наполегливість». Подумайте лише, яку лагідність і майстерність треба виявляти, аби не завдати людині зайвого фізичного болю. Так само людина, котра дає пораду, повинна бути дуже обережною, аби не завдати болю тому, хто пораду отримує. Це досить важко навіть тоді, коли поради просить сама особа. Але якщо ви даєте пораду, якої у вас не просили, то необхідно ще більше вміння й тактовності.

Звичайно, ви не зможете «виправити» особу, якщо якось відштовхнете її від себе. Аби уникнути цього, пам’ятайте про необхідність виявляти «щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» (Колосян 3:12). Коли лікар нетерплячий і занадто різкий, пацієнт може зігнорувати його пораду та назавжди відмовитися від потрібного лікування.

Це не означає, що, даючи пораду, взагалі не треба виявляти твердість. Ісус Христос виявив твердість, коли давав поради семи зборам в Азії (Об’явлення 1:4; 3:1—22). Він дав дуже прямі поради, які їм потрібно було почути й застосувати. Проте Ісусова твердість завжди була зрівноважена такими рисами, як співчуття та доброзичливість, що віддзеркалювали дух любові його небесного Отця (Псалом 23:1—6; Івана 10:7—15).

Порада з люб’язністю

«Ваша розмова нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати» (Колосян 4:6, Хом.). Сіль може поліпшити смак їжі, зробити її більш апетитною. Якщо ви хочете зробити свою пораду такою ж апетитною, її слід «подати» ‘з люб’язністю та приправити сіллю’. Проте навіть з найліпших інгредієнтів можна приготувати кепську страву або ж подати її невідомо в якому вигляді. Навряд чи комусь захочеться скуштувати такої страви. І навіть якщо людина спробує її, то перший же кусок може кісткою стати у неї в горлі.

Даючи пораду, важливо добирати правильні слова. Мудрий Соломон казав: «Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого» (Приповістей 25:11). Цілком можливо, що він мав на увазі чудово оздоблену срібну посудину, на якій лежать вишукано оздоблені золоті яблука. Наскільки приємно було б дивитись на таке чудо, і як би ви зраділи, отримавши такий подарунок! Те саме стосується ваших слів: якщо вони старанно підібрані й люб’язні, то особа, котрій ви намагаєтесь допомогти, матиме сильну спонуку прислухатися до вашої поради (Екклезіяста 12:9, 10).

На противагу цьому, «слово вразливе гнів підіймає» (Приповістей 15:1). Погано підібрані слова легко можуть завдати болю та замість вдячності викликати обурення. Фактично не тільки недбало підібрані слова, але й неправильний тон голосу може призвести до того, що особа відкине добру по своїй суті пораду. Нетактовна й бездушна порада може завдати такої ж шкоди, як і озброєний напад. «Дехто говорить [«бездумно», НС], мов коле мечем»,— говориться у Приповістей 12:18. Тож навіщо говорити бездумно, коли людині через це буде важко прийняти пораду? (Приповістей 12:15).

Як сказав Соломон, слово поради має бути «проказане часу свого». Якщо ви хочете, щоб порада була успішною, необхідно вибрати слушний час! Звичайно ж, особа, котра втратила апетит, навряд чи захоче їсти. Можливо, вона хвора або тільки-но добре поїла. Насильно годувати людину, у котрої немає бажання їсти,— не мудро й не прийнятно.

Порада зі смиренністю

«Доповніть радість мою... Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі [«зі смиренністю», НС] майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:2—4). Якщо ви є добрим порадником, вашою спонукою буде особисте зацікавлення у добробуті інших. У стосунках із братами й сестрами ви також виявлятимете «смиренність» та вважатимете інших вищими за себе. Що це означає?

Смиренність допоможе вам уникати такого ставлення або тону голосу, в якому проявлятиметься почуття вищості. Ні в кого з нас немає жодних підстав почувати себе вищими від наших співвіруючих. Кожний з нас час від часу помиляється. Оскільки ви не можете читати сердець, надзвичайно важливо не судити спонук того, кому даєте пораду. Можливо, у нього немає жодних поганих мотивів і він не усвідомлює, що його погляди чи поведінка в чомусь неправильні. І навіть коли він відчуває, що відійшов від Божих вимог, йому, безперечно, буде значно легше прийняти пораду, якщо вона дана смиренно, зі щирим зацікавленням у його духовному добробуті.

Уявіть-но, як би ви себе почували, коли б вас запросили на обід, але господар поводився холодно й зневажливо! Такий обід вам, звичайно, не сподобався б. Справді, «ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому» (Приповістей 15:17). Подібно, навіть найліпшу пораду деколи важко прийняти через те, що радник виявляє антипатію до особи, якій дає пораду, або принижує її чи змушує почуватися ніяково. Проте коли виявляти любов, взаємоповагу та довір’я, пораду буде легше як давати, так і приймати (Колосян 3:14).

Прийнята порада

Пророк Натан виявив смиренність, даючи пораду царю Давиду. Натанова любов та повага до Давида були очевидними в тому, що́ він казав і як діяв. Натан почав з ілюстрації, яка мала допомогти Давидові легше сприйняти деякі аспекти поради (2 Самуїла 12:1—4). Пророк апелював до любові Давида до справедливості й праведності, хоча у випадку з Вірсавією сам Давид, здавалося, цих рис і не виявив (2 Самуїла 11:2—27). Коли суть ілюстрації стала зрозумілою, Давид щиросердо визнав: «Згрішив я перед Господом!» (2 Самуїла 12:7—13). На відміну від Каїна, який не послухався Єгови, Давид смиренно прийняв докір.

Безумовно, Натаном керував Єгова; Він узяв до уваги Давидову недосконалість та можливість того, що цар негативно відреагує на пораду. Щодо Натана, то він поводився надзвичайно тактовно та, очевидно, вважав Давида вищим за себе, оскільки той був помазаним Єговою царем. Якщо ви посідаєте відповідальне становище та даєте іншим поради, то, хоч би якими слушними вони були, людям може бути важко приймати їх, коли ви не виявлятимете смиренності.

Натан виправив Давида в дусі лагідності. Слова пророка були люб’язними та старанно підібраними, завдяки чому Давид міг правильно відреагувати, а це пішло б йому лише на користь. Натан був спонуканий не якимись егоїстичними інтересами, до того ж він не намагався показати себе морально чи духовно вищим від Давида. Який же це чудовий приклад того, як можна говорити правильні слова у слушний спосіб! Коли ви будете виявляти подібний дух, то інші, вірогідно, швидше прийматимуть ваші поради.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Подібно до поживної їжі, ваша порада повинна бути благотворною.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Чи ви намагаєтесь зробити пораду такою ж привабливою, як золоті яблука на срібнім тарелі?

[Ілюстрація на сторінці 24]

Пророк Натан смиренно апелював до Давидової любові до справедливості й праведності.