Добра новина утверджується у Фессалоніках

Фессалоніки, нині знані як Салоніки або Солунь,— квітуче портове місто на північному сході Греції. Це місто відігравало важливу роль в історії ранніх християн, особливо у служінні Павла, апостола для «інших народів» (ДІЇ 9:15; РИМЛЯН 11:13).

ПРИБЛИЗНО у 50 році н. е. Павло разом із Силою, який його супроводжував, прибув до Фессалонік. Це була Павлова друга місіонерська подорож і перша нагода принести добру новину про Христа в Європу.

Незадовго перед цим їх тяжко побили й ув’язнили в місті Филипах, столиці Македонії. Пізніше Павло писав фессалонікійцям, що, будучи в їхній місцевості, вони з Силою «відважились звіщати... Божу добру новину, ведучи при цьому велику боротьбу» (1 Фессалонікійців 2:1, 2). Як цих місіонерів приймуть у Фессалоніках? Чи люди відгукнуться на добру новину? Спершу подивімось, яким було це місто.

Місто з бурхливим минулим

Назва міста походить від грецьких слів «фессалійці» та «перемога», що свідчить про його неспокійне, пов’язане з боротьбою минуле. Вважається, що 352 року до н. е. македонський цар Філіпп II, батько Александра Македонського, підкорив своїй владі плем’я у Фессалії, що в центральній Греції. На честь цієї перемоги Філіпп II назвав одну зі своїх дочок Фессалонікою. Пізніше вона вийшла заміж за Кассандра — наступника свого брата Александра. Близько 315 року до н. е. Кассандр збудував місто в західній частині півострова Халкідікі й назвав його іменем своєї дружини. Упродовж історії Фессалоніки часто були ареною воєнних конфліктів.

Це місто було заможним. Воно мало одну з найзручніших природних гаваней в Егейському морі. За часу панування Риму через місто проходила знаменита дорога Віа Еґнатіа. Маючи таке вигідне розташування на суходолі та морі, Фессалоніки були одним з торгових центрів Римської імперії. Протягом років на це квітуче місто зазіхали готи, слов’яни, франки, венеціанці і турки. Дехто з ворогів здобував це місто силою, проливаючи багато крові. Однак, подивімось, як мешканці цього міста зреагували на прихід Павла і як там утвердилась добра новина.

У Фессалоніках

Коли Павло приходив у якесь нове місто, то, зазвичай, спочатку проповідував юдеям, бо ті були обізнані з Писанням і могли швидше зрозуміти суть доброї новини. Деякі біблеїсти вважають, що такий звичай Павла свідчить про те, що він турбувався своїми співвітчизниками. Або ж він старався використовувати євреїв та богобоязливих людей з інших народів, щоб поширювати добру новину серед язичників (Дії 17:2—4).

Тому, прибувши до Фессалонік, Павло пішов до синагоги і там «вів з присутніми обговорення на основі Писань. Він пояснював і доводив з Писань, що Христу необхідно було постраждати і воскреснути з мертвих; також він говорив: “А Христос — це Ісус, про якого я вам звіщаю”» (Дії 17:2, 3, 10).

Вчення про Месію та його роль, які ніс Павло, нерідко викликали суперечки. Ідея про те, що Месія страждав, не відповідала юдейським уявленням про Месію — переможного воїна. Павло, щоб переконати юдеїв, вів з ними обговорення, «пояснював і доводив з Писань». Це свідчило, що він був умілим вчителемa. Як на його доводи реагували слухачі?

Плідне, але нелегке служіння

Деякі євреї та багато навернених у юдейство греків прийняли звістку, яку проповідував Павло. Серед них було «чимало видатних жінок». Згадка про видатних жінок особливо доречна, бо в Македонії жінки обіймали високе становище в суспільстві. Багато з них перебували на державній службі, мали нерухомість, певні громадянські права та займалися комерційною діяльністю. На їхню честь навіть зводили монументи. Подібно до Лідії з міста Филипи, яка мала власну торговельну справу, добру новину прийняли знатні мешканки Фессалонік — жінки, які походили із заможних родин або дружини високопосадовців (Дії 16:14, 15; 17:4).

Проте євреї розпалилися великою заздрістю. Вони підкупили «злих людей, які без діла тинялися по ринку, зібрали натовп та здійняли в місті бучу» (Дії 17:5). Один біблеїст називає цих злих людей «розбещеними негідниками» і додає: «Звістка, яку проповідував Павло, була байдужа їм; але, подібно до будь-якої юрби, вони легко заводилися і вдавалися до насилля».

Ця буйна юрба «напала на дім Ясо́на [де жив Павло] і шукала Павла й Силу, щоб вивести їх». Не знайшовши Павла, розлючені люди «витягли Ясо́на й деяких братів до начальників міста і почали вигукувати: “Ці люди збаламутили всю населену землю, а тепер прийшли ще й сюди”» (Дії 17:5, 6).

Македонська столиця Фессалоніки визначалася самоврядуванням. У цьому місті були народні збори, тобто рада, на яких вирішувалися громадські питання. «Начальники міста» (політархи)b були високопосадовцями, які мали обов’язок стежити за порядком і приборкувати заворушення, які могли б призвести до втручання римлян і втрати самоврядування. Тож, почувши, що якісь «ворохобники» порушили міській спокій, начальники стривожились.

Тоді натовп висунув цим проповідникам серйозне звинувачення: «Вони бунтують проти постанов кесаря і кажуть, що є інший цар — Ісус» (Дії 17:7). В одній праці говориться, що їх звинуватили в «заколоті та бунті» проти можновладців, котрі «не дозволили б, щоб у завойованих провінціях згадували ім’я будь-якого іншого царя, хіба що за їхньою згодою». Це обвинувачення підсилювалось і тим, що Павло називав царем Ісуса, котрого римська влада стратила як заколотника (Луки 23:2).

Начальників міста охопила тривога. Оскільки не було чітких доказів і самих обвинувачених, начальники, «взявши від Ясо́на та інших достатньо грошей у заставу, відпустили їх» (Дії 17:8, 9). Цією заставою Ясон та інші християни ніби гарантували, що Павло покине місто і більше не повернеться. Можливо, саме це мав на увазі Павло, коли казав, як він хотів знову прийти до них, «але Сатана щоразу перешкоджав» (1 Фессалонікійців 2:18).

З огляду на серйозність ситуації, Павла і Силу вночі відправили до Верії. Апостол Павло і в цьому місті ефективно виконував своє служіння. Проте хороші результати праці Павла настільки розлютили його противників з Фессалонік, що вони поспішили до Верії приблизно за 80 кілометрів, аби підбурити людей проти нього. Невдовзі Павло знову вирушив у дорогу, цього разу до Афін, але й там його чекала боротьба за добру новину (Дії 17:10—14).

Зміцняє новий збір

Зусилля Павла не були марні — у Фессалоніках з’явився збір. Але переслідування було не єдиним випробуванням, яке доводилося зносити християнам. Вони жили серед язичників та неморальних людей, і через це Павло непокоївся. Як його братам залишатися непорочними? (1 Фессалонікійців 2:17; 3:1, 2, 5).

Християни з Фессалонік знали: якщо вони не братимуть участі в громадському і релігійному житті міста, то це обурить і розгнівить їхніх колишніх друзів (Івана 17:14). Крім того, у Фессалоніках була безліч святинь таким грецьким божествам, як Зевсові, Артеміді, Аполлону та багатьом єгипетським богам. Богом також вважався імператор, і всі громадяни повинні були поклонятися йому. Відмову робити це сприймали як бунт проти Риму.

Через ідолопоклонство місто стало осередком кричущої розбещеності. Поклоніння Кабірусу, головному божеству Фессалонік, Діонісу та Афродіті, а також єгипетській богині Ісіді мало щось спільне — воно було сповнене сексуального розбещення, оргій та пиятик. Там процвітали конкубінат і проституція, перелюб не вважався гріхом. На їхнє суспільство справляв великий вплив Рим, де, за одним джерелом, «кожен міг скористатись послугами чоловіків і жінок, які задовольняли всі його бажання; а фахівці радили не стримувати своїх похотей». Недарма Павло попереджав, щоб християни «стримувались від блуду», не піддавались «ненаситній похоті» й не «потурали нечистоті» (1 Фессалонікійців 4:3—8).

Перемога

Християнам з Фессалонік доводилось обстоювати свою віру. Павло похвалив їх за те, що вони, незважаючи на протидію, труднощі та язичницьке і неморальне оточення, зберігали віру, виконували свою працю з любові, а також виявляли витривалість і поширювали добру новину (1 Фессалонікійців 1:3, 8).

У 303 році н. е. в Римській імперії спалахнуло жорстоке переслідування християн. Ініціатором цього був цезар Галерій, який мав розкішну резиденцію у Фессалоніках. Руїни деяких побудованих ним будівель нині є історичними пам’ятками.

Від часу цезаря Галерія пройшло багато років, але Свідки Єгови у Фессалоніках і далі продовжують працю проповідування, яку намагався зупинити цей жорстокий ворог християнства. Протягом XX сторіччя Свідки нерідко стикалися із запеклою протидією, але, незважаючи на це, тепер у цьому місті діє приблизно 60 зборів. Усе це свідчить, що праця, яку християни розпочали багато сторіч тому, успішно продовжується і приносить рясні плоди.

[Примітки]

[Карта на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Віа Еґнатіа

МАКЕДОНІЯ

Филипи

Амфіполь

Фессалоніки

Верія

ФЕССАЛІЯ

Егейське море

АФІНИ

[Ілюстрації на сторінках 20, 21]

Вгорі: сучасні Фессалоніки

Внизу: аркада і римська купальня в агорі

[Відомості про ілюстрацію]

Two bottom left images: 16th Ephorate of Prehistoric and Classical Antiquities, copyright Hellenic Ministry of Culture and Tourism

[Ілюстрації на сторінці 21]

Ротонда поблизу арки Галерія; зображення Цезаря Галерія; проповідування біля арки Галерія

[Відомості про ілюстрацію]

Middle image: Thessalonica Archaeological Museum, copyright Hellenic Ministry of Culture and Tourism

[Відомості про ілюстрації, сторінка 18]

Head medallion: © Bibliothèque nationale de France; stone inscription: Thessalonica Archaeological Museum, copyright Hellenic Ministry of Culture and Tourism