Біблійна книга 53. 2 Фессалонікійців
Письменник: Павло
Місце написання: Коринф
Написання закінчено: бл. 51 року н. е.
НАПИСАВШИ перший лист до фессалонікійців, апостол Павло незабаром пише до них другий лист. Нам відомо, що він був написаний невдовзі після першого, а також у тому самому місті, Коринфі, бо і в цьому листі разом з Павлом збір у Фессалоніках вітають ті ж брати, Силуан і Тимофій. Вони були роз’їзними слугами раннього християнського збору, і ніде немає згадки про те, що після перебування в Коринфі вони всі троє ще колись зустрічалися разом (2 Фес. 1:1; Дії 18:5, 18). Тема цього листа і спосіб її обговорення вказують на те, що Павло вважав необхідним якнайшвидше виправити збір, в якому дехто допустився помилки.
2 Достовірність цього листа так само незаперечно підтверджена, як і достовірність Першого листа до фессалонікійців. Його теж цитує Іриней (друге століття н. е.) та інші ранні письменники, в тому числі Юстин Мученик (також друге століття), який явно посилається на 2 Фессалонікійців 2:3, пишучи про «беззаконника». Цей лист з’являється в тих самих ранніх списках Християнських Грецьких Писань, що й Перший лист до фессалонікійців. Хоча його немає сьогодні в папірусі Честера Бітті 2 (Р46), але майже з повною впевненістю можна сказати, що він містився у перших двох із семи аркушів, яких не вистачає після Першого листа до фессалонікійців.
3 Якою була мета цього листа? З порад, які Павло дав фессалонікійцям, бачимо, що декотрі члени збору стверджували, ніби присутність Господа була дуже близькою,— ці любителі здогадів активно проповідували таку теорію іншим і створювали у зборі чимале замішання. Схоже на те, що дехто навіть використовував це вчення як привід не працювати, аби утримувати себе (2 Фес. 3:11). У своєму першому листі Павло згадував про присутність Господа, і, безсумнівно, коли ці теоретики послухали той лист, вони відразу перекрутили слова Павла і почули в них те, чого там не було. Можливо також, що на підставі певного листа, який неправдиво приписували Павлу, хтось зробив висновок, що «день Єгови вже настав» (2:1, 2).
4 Очевидно, Павло довідався про ситуацію, яка там склалася,— ймовірно, від того, хто передав зборові його перший лист. Він дуже прагнув виправити мислення своїх братів, яких так сильно любив. Тому 51 року н. е. Павло разом з двома своїми товаришами послав з Коринфа лист до збору у Фессалоніках. У ньому Павло не лише намагається виправити неправильний погляд щодо присутності Христа, але й сердечно заохочує братів твердо стояти у правді.
ЧОМУ КОРИСНА
5 У цьому короткому натхненому листі до фессалонікійців обговорюється чимало християнських істин, розглянути які дуже корисно. Зверніть увагу на такі основні вчення та принципи, які тут висвітлено: Єгова є Богом спасіння, і він освячує людей духом та завдяки їхній вірі в правду (2:13); християнин мусить витривало зносити страждання, щоб його було визнано гідним Божого Царства (1:4, 5); християни мають бути зібрані в час присутності Господа Ісуса Христа, аби перебувати з ним (2:1); Єгова вчинить праведний суд над тими, хто не слухається доброї новини (1:5—8); покликані будуть прославлені через Ісуса Христа згідно з Божою незаслуженою добротою (1:12); вони покликані через проповідування доброї новини (2:14); віра є необхідною вимогою (1:3, 4, 10, 11; 2:13; 3:2); для того щоб утримувати себе в служінні, належить працювати; якщо людина не працює, вона може стати лінивою і почати втручатися в чужі справи (3:8—12); любов до Бога пов’язана з витривалістю (3:5). Цей короткий натхнений лист є справжньою скарбницею підбадьорливої інформації!
6 У своєму листі Павло виявив глибоку турботу про духовний добробут братів у Фессалоніках, а також про єдність і процвітання цього збору. Він виправив їхній погляд щодо того, коли має настати день Єгови, показавши, що спершу мусить з’явитися «беззаконник», щоб сісти у «Божому храмі, прилюдно видаючи себе за бога». Однак ті особи, які «визнані гідними Божого царства», можуть бути цілковито впевнені в тому, що у свій час Господь Ісус з’явиться з неба, спроваджуючи помсту в полум’яному вогні, «коли він прийде, щоб прославитися разом зі своїми святими братами і щоб у той день ним захоплювалися всі, хто увірував» (2:3, 4; 1:5, 10).