НАГЛЯДАЧ

Єврейське слово пакı́д, що перекладається як «наглядач», походить від дієслова пака́д, що означає «звертати увагу» (Зх 10:3), «провідувати» (Сд 15:1), «призначати» (Бт 39:4) або «звеліти» (Езд 1:2). Грецьке слово епı́скопос («наглядач») споріднене з дієсловом епіскопе́о, яке означає «постійно пильнувати» (Єв 12:15), та іменником епіскопе́, яке означає «перевірка» (Лк 19:44; 1Пт 2:12), «наглядач» (1Тм 3:1), «обов’язки наглядача» (Дії 1:20). У Септуагінті єврейське пакı́д чотири рази перекладене грецьким словом епı́скопос (Сд 9:28; Не 11:9, 14, 22). Тож наглядач — це той, хто приділяє увагу кому- або чому-небудь, відвідує, виконує перевірку і дає доручення. Основна думка, яку передає грецьке слово — нагляд з метою захисту.

Наглядачі в Єврейських Писаннях. Йосип порадив фараону призначити наглядачів у єгипетській землі, щоб вони робили запаси протягом урожайних років і готувалися до майбутнього голоду (Бт 41:34—36). Кожен рід левітів під керівництвом свого провідника дбав про намет зборів, виконуючи визначені обов’язки (Чс 3:24—26, 30, 31, 35—37). Елеазар, син Аарона, був поставлений провідником «над усіма провідниками левітів» та відповідав за весь святий намет і його приладдя (Чс 3:32; 4:16). Первосвященик міг призначити наглядачів над певними видами служіння у святині (2Цр 11:18). У 1 Хронік, розділах 23—27, показано, як під час правління Давида були розподілені численні обов’язки серед священства і як було організовано нагляд у царському дворі (зокрема в господарських і військових питаннях).

У пророцтві з Ісаї 60:17 слово «наглядач» вживається паралельно зі словом «начальник», адже наглядачі можуть давати доручення іншим, вони здійснюють нагляд, захищають інтереси довірених їм людей і дбають про довірене їм майно. У цьому пророцтві Єгова передрік: «Я призначу мир твоїм наглядачем, а праведність — твоїм начальником». Уперше наведені слова збулися, коли Ізраїль повернувся з вигнання, але повнішою мірою вони сповнились на християнському зборі.

Наглядачі в християнському зборі. Слова «наглядачі» (епı́скопой) і «старійшини» (пресбı́терой) стосуються одного й того ж становища в християнському зборі. Це видно з випадку, коли Павло попросив «старійшин збору» в Ефесі прийти до нього в Мілет. Даючи настанови цим старійшинам, він сказав: «Пильнуйте за собою та за всією отарою; святий дух призначив вас у ній наглядачами [форма слова епı́скопой], щоб ви пасли збір Бога» (Дії 20:17, 28). У Листі до Тита Павло написав про необхідність «признача[ти] старійшин» у різних містах, а далі стосовно тих же чоловіків вжив слово «наглядач» (епı́скопос) (Тит 1:5, 7). Отже, обидва слова вказують на одне й те саме становище. Різниця в тому, що пресбı́терос підкреслює духовну зрілість чоловіка, а епı́скопос — обов’язки, пов’язані з його становищем. (Див. СТАРІЙШИНА, СТАРШИЙ ЧОЛОВІК.)

Не існувало правила щодо кількості наглядачів в одному зборі. Все залежало від того, скільки чоловіків у зборі відповідали вимогам, щоб бути старійшинами. Відомо, що в одному зборі в Ефесі було кілька наглядачів. Також у листі до християн у Філіппах Павло згадав про «наглядачів» того збору (Флп 1:1), з чого видно, що вони утворювали раду старійшин, яка займалася справами збору.

Грецькі Писання чітко показують, що у зборі всі наглядачі, або старійшини, мали однакову владу. У своїх листах до зборів Павло не вирізняв жодного старійшину як головного, а завжди звертався до всіх старійшин. Лист до філіппійців він адресував «до всіх святих, які перебувають в єдності з Христом Ісусом і мешкають у Філіппах, зокрема до наглядачів і служителів збору» (Флп 1:1). Щодо цього в одній праці написано: «Безперечно, слово епіскопос у вступі листа до філіппійців не вказує на одноосібну владу; радше воно вказує на групу людей, або колегіальний орган, який брав провід у християнській громаді цього македонського міста і керував її діяльністю. Водночас словом діаконос, згідно з його основним значенням, названо чоловіків, які були помічниками, служителями епіскопос, а також служили одновірцям» (Guerra y Gomez M. Episcopos y Presbyteros. Burgos, Spain, 1962. P. 320).

Вимоги для наглядачів, або старійшин. Щоб служити наглядачем, необхідно відповідати таким вимогам: «Наглядач має бути бездоганним, чоловіком однієї дружини, поміркованим у звичках, розсудливим, організованим, гостинним, здатним навчати, він не повинен бути п’яницею чи вдаватися до насилля, а натомість має бути поміркованим, не сварливим, не грошолюбом, добре головувати у своїй сім’ї, мати покірних і серйозних дітей... Хай це не буде той, хто став віруючим недавно... Про нього мають добре відгукуватися сторонні» (1Тм 3:1—7).

Подібні вимоги для старійшин викладені в листі Павла до Тита, де говориться: «Призначати можна тих, хто бездоганний, чоловік однієї дружини, у кого віруючі діти, які не були звинувачені в розгулі чи бунтарстві. Бо наглядач, як Божий управитель, має бути бездоганним, не свавільним, не дратівливим, він не повинен бути п’яницею чи вдаватися до насилля, не може бути жадібним до нечесної наживи, натомість він має бути гостинним, любити великодушність, бути розсудливим, праведним, відданим і виявляти самовладання. Що ж до мистецтва навчати, то він повинен міцно триматися правдивого слова, щоб міг і підбадьорювати здоровим вченням, і докоряти тим, хто суперечить цьому вченню» (Тит 1:5—9). Цей перелік трохи відрізняється від попереднього, мабуть, через особливі потреби в зборах на Криті, де служив Тит (Тит 1:10—14).

Всевишній Наглядач. Апостол Петро, очевидно цитуючи Ісаї 53:6, пише про людей, подібних до «заблуканих овець» (1Пт 2:25), і додає: «А тепер [ви] повернулися до пастиря і наглядача ваших душ». Скоріш за все, мова тут іде про Бога Єгову, адже ті, до кого писав Петро, від Христа Ісуса не відходили, а навпаки, через нього були приведені назад до Бога Єгови, який є Великим Пастирем свого народу (Пс 23:1; 80:1; Єр 23:3; Єз 34:12). Єгова є наглядачем також у тому розумінні, що він здійснює перевірку (Пс 17:3). Результатом перевірки (грец. епіскопе́) може стати обвинувальний вирок. У I ст. н. е. такий вирок був винесений Єрусалиму, який не розпізнав часу, коли здійснювалась його «перевірка [грец. епіскопе́с]» (Лк 19:44). З іншого боку, результат може бути позитивним, як-от у випадку тих, хто прославить Бога в день, «коли він здійснить перевірку [грец. епіскопе́с]» (1Пт 2:12).

«Втручання в чужі справи». Апостол Петро застерігав проти «втручання в чужі справи» (1Пт 4:15). Цим висловом перекладено грецьке слово аллотріепı́скопос, що буквально означає «наглядач над чужим». Лексикограф Ф. Зорелл пояснює це слово так: «Той, хто вважає своїм обов’язком займатися чужими справами і вирішувати їх; той, хто безрозсудно втручається у справи інших людей» (Zorell F. Lexicon Graecum Novi Testamenti. Paris, 1961. Col. 70).

[Рамка]

Наглядач (старійшина)

Служитель збору

1Тм 3:1—7

Тит 1:5—9

1Тм 3:8—10, 12, 13

бездоганний

чоловік однієї дружини

не п’яниця

не віддається надмірному вживанню вина

не грошолюб

не жадібний до нечесної наживи

добре головує у своїй сім’ї, має покірних дітей

має віруючих дітей, які не були звинувачені в розгулі чи бунтарстві

добре головує над своїми дітьми, у власній сім’ї

не той, хто став віруючим недавно

—

випробуваний на придатність

розсудливий

—

гостинний

—

здатний навчати

у мистецтві навчати міцно тримається слова, може підбадьорювати і докоряти

—

не вдається до насилля

—

поміркований

не свавільний

—

не сварливий

не дратівливий

—