Нехай кожен дбає про потреби літніх

„Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших”.— ФИЛИП’ЯН 2:4.

1, 2. (а) Як урядове тіло в першому столітті цікавилось потребами стареньких людей? (б) Який є доказ на те, що вони не занедбували проповідування?

НЕЗАБАРОМ після свята П’ятидесятниці 33 р. н.е., „зачали нарікати [у християнському зборі] на євреїв огречені [євреї, що говорять і живуть по-грецькому] що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані [не мали харчів]”. Правдоподібно кілька тих вдів уже були старі і не могли постачати для себе своїх потреб. Як би там не було, то апостоли самі взялись до справи, кажучи: „Виглядіть з-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних духа святого та мудрости,— їх поставимо на службу оцю”.— Дії 6:1—3.

² Отже, ранні християни вважали догляд нужденних бути „потрібним”. Роки пізніше учень Яків написав: „Поклоніння що є чисте й неопоганене перед Богом і Отцем таке: доглядати сиріт і вдовиць у утисках їхніх”. (Якова 1:27, НС) Чи ж це значить, що вони занедбували всеважливе проповідування? Ні, бо історія в Діях Апостолів каже, що коли апостоли зорганізували все для допомоги тим вдовам, то „росло слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі”.— Дії 6:7.

 3. Що до Филип’ян 2:4 заохочує нас робити, і чому це особливо сьогодні є відповідним?

³ Сьогодні ми живемо в „тяжкі часи”. (2 Тимофія 3:1) Доглядати за вимогами родинного життя й ходити на працю залишає мало енергії — або бажання — турбуватись потребами літніх. Відповідно ж цьому, до Филип’ян 2:4 заохочує нас „дбати не про своє, але і про інших”. Як можна виконати цей обов’язок у зрівноважений, практичний спосіб?

Віддаючи вдовицям пошану

 4. (а) Чому і як збір у першому столітті „поважав” вдовиць? (б) Чи завжди потрібно робити такий розпорядок?

⁴ У 1 пос. до Тимофія в 5-му розділі, Павло показує як ранні християни доглядали літніх вдовиць у зборі. Він заохочував Тимофія так: „Шануй вдів, вдів правдивих”. (3 вірш) Літні вдовиці особливо були гідні честі в формі регулярної грошової допомоги. Такі вдовиці, не маючи жодної допомоги, могли тільки ,надію складати на Бога й перебувати день і ніч у молитвах і благаннях’. (5 вірш) Як же Бог відповідав на їхні молитви за засобами для існування? Через збір. В організований спосіб, належним вдовицям давали скромних засобів на існування. Звичайно, коли у вдовиці був достаток, або коли родичі могли доглянути її, то таких постачань не було потрібно.— Вірші 4, 16.

 5. (а) Як декотрі вдовиці могли ,у розкошах жити’? (б) Чи збір був під обов’язком доглядати таких?

⁵ „А котра [вдовиця] у розкошах живе”, перестеріг Павло, „та живою померла [духовно]”. (6 вірш) Павло не пояснює як декотрі вдовиці, так як є буквально перекладено в Царському міжрядковому перекладі (анг.), „поводились ласолюбно”. Декотрі можливо боролись з своїми „статевими потягами”. (11 вірш) Проте, згідно з Ліддел і Скот грекоанглійським лексіконом, „поводитись ласолюбно” також могло значити ,легеньке життя або надмірні вигідності чи поблажливості’. Може бути, що декотрі вдовиці хотіли, щоб збір збагачував їх, оплачував їхнє марнотратне, поблажливе й надмірне життя. Як би там не було, то Павло показує, що таким не належало зборової допомоги.

6, 7, і примітка. (а) Що це був „список”? (б) Чому молодшим від 60 років не належалась допомога? (в) Як Павло допоміг молодим вдовицям не бути несприятливо „осуджені”?

⁶ Павло тоді продовжує: „А вдову вносити до списку [тих, які одержували грошову допомогу] не менше як шістдесятилітню”. Здається, що за Павлових днів вважали, що жінка старша 60 років уже не могла утримувати сама себе й правдоподібно не буде виходити заміж.a Павло каже: „Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпалившися, хочуть, наперекір Христові, заміж виходити, через що мають осуд, бо від першої віри відкинулись”.— Вірші 9, 11, 12.

⁷ Коли б „внеслось до списку” молодших вдів, то декотрі могли б поспішно виявляти свій намір не виходити заміж. Згодом, їм можливо було б трудно контролювати свої „статеві потяги” й вони забажали б виходити заміж, ,бувши осуджені, тому що не шанували свій перший вираз віри’ не виходити заміж. (Порівняйте з Екклезіястова 5:2—6.) Павло уникнув таких проблем, сказавши, „Хочу, щоб молодші заміж виходили, родили дітей”.— 14 вірш.

 8. (а) Як принципи, яких Павло висловлював, охороняли збір? (б) Чи збір також дбав про нужденних молодих вдовиць або постарілих чоловіків?

⁸ Апостол також уносив до списку тільки тих вдовиць, які вже довгий час виконували гарні християнські діла. (10 вірш) Отже, збір не постачав „спеціального забезпечення” ледачим або пожадливим. (2 Солунян 3:10, 11) Але, що сказати про літніх чоловіків або молодших вдів? Якщо в таких виникла потреба, то збір правдоподібно постачав би їм їхні потреби особисто.— Порівняйте з 1 Івана 3:17, 18.

 9. (а) Як розпорядок доглядати літніх сьогодні є інакший від розпорядку в першому столітті? (б) Що Павлова дискусія про вдовиць у 1 Тимофія 5 розділі допомагає нам оцінювати сьогодні?

⁹ Правдоподібно такий розпорядок відповідно задовольняв потреби зборів у першому столітті. Але, так як зауважує Тлумачний коментар Біблії: „Сьогодні обставини інакші розпорядком страхування, соціального забезпечення, і нагоди працювати”. Через ці змінені обставини в суспільстві й економічному становищі, то дуже рідко коли збори будуть зобов’язані заносити до списку людей похилого віку, яким потрібно допомоги. Усе ж таки, Павлові слова до Тимофія допомагають нам оцінювати: (1) Що цілий збір, а особливо старші — повинні турбуватись проблемами літніх людей. (2) Що старші мають обов’язок добре зорганізувати все на допомогу старим людям. (3) Що така допомога належиться тільки тим, в яких справді є потреба.

Старші, доглядаючі їхніх інтересів

10. Як старші сьогодні можуть давати керівництво, щоб вісники цікавились літніми братам і сестрам?

¹⁰ Як надзирателі сьогодні дають керівництво, щоб доглянути потреб старих людей? Час від часу вони можуть обговорювати потреби стареньких людей на їхніх зібраннях. Коли комусь потрібно точної допомоги, то на це вони повинні негайно робити розпорядок. Вони можливо не будуть особисто помагати їм, беручи до уваги, що багато інших — включаючи молодих — є охочі допомагати в зборі. Проте, вони можуть близько наглядати над таким розпорядком, а навіть призначати брата координувати (установлювати контакт) щоб доглядати таких осіб.

11. Як старші можуть знайомитись з потребами стареньких людей?

¹¹ Соломон радить так: „Добре знай вигляд своєї отари”. (Приповістей 27:23) Надзирателі повинні особисто відвідувати вісників похилого віку, щоб узнати, як найкраще „поділятись... згідно з їхніми потребами”. (Римлян 12:13, НС) Один подорожуючий надзиратель висловив це так: „Декотрі старенькі вісники є дуже незалежні, і тільки питати чого їм потрібно не є добре. Краще розпізнати їхні потреби а тоді допомагати!” В Японії декотрі надзирателі довідалися, що 80-тилітній сестрі було потрібно допомоги. Вони кажуть: „Ми постарались, щоб хтось перебував у контакті з нею два рази на день, рано й вечором, відвідував особисто або по телефону”.— Порівняйте з Єв. Матвія 25:36.

12. (а) Що старші можуть робити, щоб постарілі користали з зібрань у зборі? (б) Як можна вживати звукові стрічки, яких Товариство виробляє?

¹² Надзирателі також повинні постаратись, щоб літні вісники користали з зібрань у зборі. (Євреїв 10:24, 25) Чи декотрих треба буде привозити до Залу? Чи декотрі вже не можуть „слухати й зрозуміти”, тому що трохи не дочувають? (Матвія 15:10) Таким вісникам може треба буде монтувати навушники. Подібно, кілька зборів постарались, щоб старенькі вісники слухали зібрань дома по телефону. Інші записують зібрання на звукових стрічках для хворих, які не можуть прибувати на зібрання — а навіть деколи купують їм магнетофони. І щодо звукових стрічок, один старший в Німеччині зауважив: „Я відвідував декотрих стареньких вісників, які тільки сидять перед телевізором і дивляться на передачі, які не підкріплюють духовно”. Чому ж не заохочувати таких слухати стрічок — Царських Мелодей або читання Біблії — яких Товариство видає?

13. Як старим вісникам можна допомогти проповідувати Царство?

¹³ Декотрі старі члени збору вже стали неактивні або не ходять на службу регулярно. Але вік не повинен завжди бути перешкодою в „проповідуванні доброї новини Царства”. (Матвія 24:14) Декотрі пішли б з вами на службу, коли б їх тільки запросити. Таким можна відновити любов до проповідування розказуванням їм досвідів у службі. Якщо вони не можуть ходити по сходах, то зробіть розпорядок на проповідування в багатоквартирних будинках у яких є елеватори або беріть їх до тих домів у яких сходів немає. Декотрі вісники можуть запрошувати старих піти з ними на біблійні студії — або нехай збираються на студію в їхньому домі.

14 і інформація в рамках. (а) Що старші збору можуть робити, коли старенький брат або сестра знаходять себе в скрутному становищі фінансово? (б) Як декотрі збори подбали про потреби стареньких вісників?

¹⁴ ,Гроші є на охорону’. (Екклезіястова 7:12) Однак, чимало постарілих братів або сестер знаходяться у скрутному фінансовому становищі й не мають родичів, щоб допомогти їм. Вісники збору звичайно були б раді допомогти таким, коли б знали їхні потреби. (Якова 2:15—17) Старші також повинні розглянути можливість для них користати з урядових або соціальних служб, страхування, пенсії тощо. Але в декотрих країнах таким допомоги немає. У такому разі збір мусить наслідувати приклад у 1 Тимофія 5 розділі й зробити розпорядок, щоб збір узагалі давав таким допомогу. (Дивіться Організовані, щоб завершити нашу службу, анг., ст. 122, 123.)

Вісники в Нігерії регулярно допомагають одному 82-тилітньому регулярному піонерові й його дружині матеріально. Коли уряд вирішив розвалити будинок у якому вони мешкали, то збір запросив їх вибратись до кімнати в Залі Царства, аж поки не пошукають їм інакшого приміщення.

У Бразілії один збір найняв, медичну сестру доглядати стареньку пару. У той же самий час, призначили сестру прибирати їм дім, готувати обіди, і доглядати інших фізичних потреб. Кожного місяця збір відкладає гроші для них.

15. (а) Чи можна обмежувати допомогу якої збір може постачати? (б) Як порада в Луки 11:34 може допомогти деяким занадто вимогливим?

¹⁵ Так як у першому столітті, такі постачання даються гідним у справжній потребі. Надзирателі не мають обов’язку задовольняти їхні марнотратні вимоги або коли вони тільки прагнуть, щоб звертати на них незвичайної уваги. Старенькі люди, теж, мусять тримати ,око просте’.— Луки 11:34.

Особисто, дбайте про їхні інтереси

16, 17. (а) Чому це є важливим для інших вісників, крім старших, цікавитись старими людьми? (б) Як заняті вісники можуть ,використовувати час’ для стареньких?

¹⁶ Якийсь час тому одну стареньку сестру взяли до лікарні. У лікарні взнали, що вона хворіла через недоїдання. „Коли б більше вісників у зборі були особисто цікавились нею”, написав один старший, „то правдоподібно вона була б не захворіла”. Так, не тільки старші мусять цікавитись постарілими вісниками. Павло сказав: „Ми члени один для одного”.— Ефесян 4:25.

¹⁷ Правдоподібно дехто з вас уже маєте великий тягар особистих відповідальностей. Але, ,не дбайте тільки про своє’. (Филип’ян 2:4) Коли добре зорганізуєте ваші особисті справи, то часто можна ,використовувати час’. (Ефесян 5:16) Наприклад, коли закінчите службу, то чи можете відвідати старенького брата або сестру? Особливо в будні дні вони почуваються самотніми. Неповнолітки теж можуть відвідувати літніх і допомагати їм у хатній роботі. Одна сестра, якій допомагав неповнолітній, молилась так: „Я дуже вдячна Тобі Єгово за молодого брата Івана. Який же гарний юнак”.

18. (а) Чому деколи трудно вести розмову з старенькими людьми? (б) Як можна зробити відвідини або розмову з старенькою особою більш підбадьорюючою?

¹⁸ На зібраннях, чи старших людей ви тільки поверхово привітуєте? Правда, вести розмову з кимсь, який вже не дочуває або якому трудно висловлюватись, не є легко. І тому що старий вік відбивається на здоров’ї, то не всі постарілі люди є веселі. Усе ж таки, „ліпший терпеливий”. (Екклезіястова 7:8) Коли б трошка більше постаратись, то можна „потішитись разом”. (Римлян 1:12) Розказуйте їм ваші досвіди в службі. Або поділяйтесь з ними інформацією, яку ви читали в Вартовій Башті або Пробудись! Або, краще, тільки слухайте. (Порівняйте з кн. Йова 32:7.) Старі люди мають багато чого поділятись з вами, коли б ви дали їм нагоду. Один старший в зборі признав: „Я дуже скористав, коли відвідав старенького брата”.

19. (а) Тоді як турбуємось літніми, то ким іншим ми повинні турбуватись? (б) Як можна допомогти тим родинам, які доглядають постарілих батьків?

¹⁹ Чи ви теж не повинні турбуватись тими родинами, які мають обов’язок доглядати постарілих? Одна пара, яка доглядала стареньких батьків каже: „Замість заохочувати нас, то декотрі брати в зборі дуже критикували. Одна сестра сказала: ,Якщо будете пропускати так багато зібрань, то самі ослабнете духовно!’ Але вона нічого не робила, щоб допомогти нам приходити на зібрання”. Також знеохочуючі є такі неясні обіцянки як: Вразі вам потрібна допомога, то тільки скажіть нам. Це є майже таке саме як би казати, „Грійтесь та їжте”. (Якова 2:16) Краще виконувати ваші обіцянки! Одна пара каже: „Брати чудово допомагали нам! Декотрі кілька днів доглядали матір, щоб полегшити нашу роботу. Інші беруть її з собою на біблійні студії. І це дійсно заохочує, коли брати й сестри питають про її добробут”.

20, 21. Що постарілі можуть робити, щоб допомогти тим, які доглядають їх?

²⁰ Загалом кажучи, ми добре дбаємо про наших стареньких братів і сестер. Проте, що постарілі Свідки самі можуть робити, щоб полегшити наші обов’язки? (Порівняйте з пос. до Євреї 13:17.) Взаємодійте з розпорядком, якого старші роблять для вас. Висказуйте вдячність і оцінювання за які-небудь добрі вчинки, яких вони виконують вам, не вимагайте занадто й не критикуйте. І хоч болі старого віку є дійсні, то старайтесь бути веселими.— Приповістей 15:13.

²¹ ,Брати чудово дбають про мене. Я не знаю, що я робив би без них’, кажуть багато стареньких людей. Все ж таки, головний обов’язок доглядати стареньких спочиває з їхніми дітьми. Що це включає, і як найкраще можна сповняти цей обов’язок?

[Примітка]

Чи пам’ятаєте?

◻ Який був розпорядок у першому столітті допомагати стареньким вдовам?

◻ Як надзирателі можуть організувати догляд стареньких вісників у зборі?

◻ Як вісники збору можуть цікавитись постарілими братами й сестрами?

◻ Як постарілі можуть допомагати тим, які їм допомагають?

[Рамка на сторінці 11]

Як декотрі — допомагають літнім

Один збір у Бразілії вигідним способом доглядає фізичних потреб одного брата, який живе недалеко Залу Царства: Група призначена чистити й прибирати Зал також прибирає його дім.

Інший збір у тій країні придумав спосіб, яким допомагає калікові-братові мати участь у теократичній школі. Коли прийде його черга давати промову, то збір призначає одного брата взяти з собою два або три вісники й відвідати його. Це коротеньке зібрання починають молитвою, і брат дає свою промову. Йому дають потрібної поради. Такі відвідини дуже заохочують його!

Подорожуючі старші є гарним прикладом керівництва в таких справах. У одному зборі старенький брат прикутий до крісла на колесах став дуже дразливий й через це вісники дуже рідко коли відвідували його. Але подорожуючий надзиратель зробив розпорядок показати йому знімки, яких уживав у своїй промові. Той старенький брат сплакав через усе те, що бачив. Надзиратель каже: „Я був дуже задоволений, коли бачив, що така маленька послуга може здобути таких гарних наслідків”.

Декотрі старші в Нігерії відвідали старенького брата й взнали, що він дуже серйозно захворів. Його негайно взяли до лікарні. Старенькому братові було потрібно коштовного медичного догляду за якого він не міг платити. Коли збір довідався про його потребу, то вісники подарували досить грошей, щоб сплатити кошти лікування. Два старших збору чергувались возити його до й назад від лікарні, незважаючи на те, що мусили залишати роботу на той час. Але вони раділи, коли брат видужав від своєї недуги й допоміжно піонерував аж до його смерті близько чотири роки пізніше.

У Філіппінах одна старенька сестра не мала родичів. У зборі зробили розпорядок доглядати її протягом трьох років хворювання. Вони постарались їй мале приміщення, доносили обіди три рази кожного дня, а також мили й купали.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Усі вісники можуть брати участь у шануванні вісників похилого віку.