Служіть раменом одним
«Тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому» (СОФОНІЇ 3:9).
1. Що відбувається на сповнення Софонії 3:9?
СЬОГОДНІ на землі люди розмовляють близько 6000 мов. Крім того, існують різні діалекти, або місцеві різновиди мов. І хоча люди говорять такими відмінними мовами, як, наприклад, арабська та японська, Бог зробив щось незвичайне. Він створив можливість для людей з усіх усюд вивчити одну чисту мову і розмовляти нею. Це відбувається на сповнення обіцянки, даної Богом Єговою через пророка Софонію: «Уста чисті [«мову чисту», Хом.] народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому» (Софонії 3:9).
2. Що таке «чиста мова» і що вона дозволяє робити?
2 «Чиста мова» — це Божа правда, яка міститься у його Слові, Біблії. Зокрема це правда про Боже Царство, що освятить ім’я Єгови, оправдає його суверенітет і принесе благословення людству (Матвія 6:9, 10). Цією єдиною духовно чистою мовою розмовляють люди всіх націй і рас. Вона дає їм змогу служити Єгові «раменом одним», тобто пліч-о-пліч, або, як сказано в перекладі Хоменка, «однодушно».
Жодної упередженості
3. Завдяки чому ми служимо Єгові в єдності?
3 Ми цінуємо співпрацю, яка сьогодні існує між нами, різномовними християнами. Хоча ми проповідуємо добру новину про Царство багатьма мовами, то все ж служимо Богові в єдності (Псалом 133:1). Це стало можливим завдяки тому, що, де б ми не жили на землі, всі говоримо одною чистою мовою, приносячи хвалу Єгові.
4. Чому серед Божих людей не повинно бути упередженості?
4 Серед Божих людей не повинно бути упередженості. Апостол Петро, проповідуючи 36 року н. е. у домі язичницького сотника Корнилія, пояснив це так: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя» [«що Бог неупереджений», СМ], але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Таким чином, у християнському зборі немає місця для упередженості, відокремлених групок та проявів фаворитизму.
5. Чому неправильно створювати у зборі відокремлені групки?
5 Одна студентка коледжу так висловилася про свій візит до Залу Царства: «Переважно до церков запрошують людей, що належать до якоїсь певної національності чи етнічної групи... Проте Свідки Єгови сиділи всі разом, а не окремими групками». Все ж у стародавньому Коринті декотрі члени збору створювали відокремлені групки, спричиняючи таким чином поділення. Божий святий дух сприяє єдності й миру, отже вони противилися його дії (Галатів 5:22). Якщо б ми створювали у зборі такі групки, то діяли б проти керівництва духу. Тому пам’ятаймо слова апостола Павла до коринтян: «Благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1 Коринтян 1:10). Павло наголошував на єдності також у своєму Посланні до ефесян (Ефесян 4:1—6, 16).
6, 7. Яку пораду Яків дав стосовно фаворитизму і яке застосування мають його слова?
6 Від християн завжди вимагалося неупередженості (Римлян 2:11). Через те що у зборі першого століття дехто виявляв до багатих осіб фаворитизм, учень Яків писав: «Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете: «Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм», то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» (Якова 2:1—4).
7 Коли на християнське зібрання приходили багаті невіруючі в блискучих одежах і з золотими перснями, а також бідні невіруючі у брудному одязі, то з багатими обходились по-особливому. Їх запрошували ‘сідати вигідно’, а бідним казали стояти або ж сидіти на підлозі коло чиїхось ніг. Але завдяки своїй неупередженості Бог подбав, щоб Ісусовою викупною жертвою могли скористатися як багаті, так і бідні (Йова 34:19; 2 Коринтян 5:14). Отже, якщо ми хочемо догоджати Єгові і служити йому раменом одним, то не можемо виявляти фаворитизму чи ‘вихваляти особи для зиску’ (Юди 4, 16).
Уникайте нарікання
8. До чого призвело нарікання ізраїльтян?
8 Щоб зберегти єдність і далі мати Божу ласку, ми мусимо слухатись наступної Павлової поради: «Робіть усе без нарікання» (Филип’ян 2:14, 15). Віроломні ізраїльтяни, звільнені від рабства в Єгипті, нарікали на Мойсея та Аарона і, отже, на самого Бога Єгову. Через це всі чоловіки старші 20 років, окрім вірних Ісуса Навина і Калева, а також левитів, не ввійшли в Обітовану землю, вони померли протягом 40-річної подорожі по пустині (Числа 14:2, 3, 26—30; 1 Коринтян 10:10). Яку дорогу ціну вони заплатили за нарікання!
9. Чого Міріям зазнала через своє нарікання?
9 З цього видно, що́ може статися з цілим народом, який нарікає, або ремствує. А що сказати про окремих ремствувачів? Мойсеєва сестра Міріям разом зі своїм братом Аароном нарікали: «Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?» А далі сказано: «І почув це Господь» (Числа 12:1, 2). Яким був результат? Міріям, яка, очевидно, брала провід у цьому наріканні, була засоромлена Богом. Як? Міріям стала прокажена і була змушена залишатися за межами табору сім днів, поки не очистилась (Числа 12:9—15).
10, 11. До чого може довести нарікання, якщо його не стримувати? Наведіть приклад.
10 Нарікання — це не просто скарга на якесь правопорушення. Постійні ремствувачі надають надто великої ваги своїм почуттям або становищу, привертають увагу до себе, а не до Бога. Якщо нарікання не стримувати, воно спричиняє поділення серед духовних братів і сестер і стає перешкодою у їхніх зусиллях служити Єгові раменом одним. Це тому, що ремствувачі завжди висловлюють свої скарги, сподіваючись, звичайно ж, що інші підтримають їх.
11 Наприклад, хтось може критикувати те, як певний старійшина виголошує промови у зборі або виконує свої обов’язки. Якщо ми слухаємо скаржника, то, можливо, почнемо думати так, як він. До того, як в нашому розумі було посіяне зерно незадоволення, дії цього старійшини, мабуть, не турбували нас, але тепер вже турбують. Зрештою може статися, що в наших очах цей старійшина вже нічого не робить правильно, і ми самі починаємо скаржитись на нього. Така поведінка неналежна у зборі народу Єгови.
12. Як нарікання може вплинути на наші взаємини з Богом?
12 Нарікання на чоловіків, які мають обов’язок пасти Божу отару, може довести до лихослів’я. Таке нарікання або наклепницьке лихослів’я згубно вплине на наші взаємини з Єговою (Вихід 22:27). Нерозкаяні лихослови, цебто злоріки, не вспадкують Божого Царства (1 Коринтян 5:11; 6:10). Учень Юда писав про ремствувачів, які «погорджують владами, зневажають слави», тобто відповідальних чоловіків у зборі (Юди 8). Ті ремствувачі не мали Божого схвалення, і нам мудро було б цуратися їхнього злого шляху.
13. Чому не всі скарги неправильні?
13 Звичайно, не всі скарги неприємні Богові. Наприклад, він не ігнорував «скарги» про Содом і Гоморру, а знищив ті злі міста (Буття 18:20, 21, Хом.; 19:24, 25). В Єрусалимі невдовзі після П’ятдесятниці 33 року н. е. «зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані». Зрештою «Дванадцять» виправили ситуацію, призначивши «сімох мужів доброї слави... на службу оцю» — розподіл харчів (Дії 6:1—6). Сучасні старійшини також не повинні ‘вухо своє затикати’ на правомірні скарги (Приповістей 21:13). І старійшинам слід підбадьорювати та збудовувати своїх співпоклонників, а не критикувати їх (1 Коринтян 8:1).
14. Яка риса особливо необхідна для того, щоб уникати нарікання?
14 Усім нам потрібно уникати нарікання, бо дух скаржника нездоровий. Такий умонастрій підриватиме нашу єдність. Тож завжди дозволяймо святому духу розвивати в нас любов (Галатів 5:22). Застосування ‘Царського Закону любові’ допоможе нам продовжувати служити Єгові раменом одним (Якова 2:8; 1 Коринтян 13:4—8; 1 Петра 4:8).
Остерігайтеся наклепу
15. Як би ви пояснили різницю між плітками і наклепом?
15 Оскільки нарікання може довести до шкідливих пліток, ми мусимо вважати, що говоримо. Плітки — це балачки про людей та їхні справи. А наклеп — це неправдиві відомості, поширювані з метою заплямувати репутацію іншої особи; обмовляння. Такі балачки злісні й безбожні. Тому Бог сказав ізраїльтянам: «Не ходитимеш обмовляти поміж земляків твоїх» (Левит 19:16, Хом.).
16. Що Павло сказав про деяких пліткарів і як на нас має вплинути його порада?
16 Оскільки балачки можуть довести до наклепу, Павло висловився проти певних пліткарів. Пишучи про вдів, які відповідали вимогам, щоб отримувати допомогу від збору, він згадав удів, які «вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетливі [«розпускають плітки», Дерк.], і занадто цікаві, і говорять, чого не годиться» (1 Тимофія 5:11—15). Якщо християнка бачить, що має слабість до таких балачок, які можуть довести до наклепу, їй добре послухатися поради Павла: бути ‘поважною, не обмовливою’ (1 Тимофія 3:11). Звичайно, християнські чоловіки також мусять остерігатися шкідливого пліткування (Приповістей 10:19).
Не судіть!
17, 18. а) Що Ісус говорив про осудження брата? б) Як нам застосовувати Ісусову пораду не судити?
17 Навіть якщо ми ні на кого не зводимо наклепів, нам, можливо, доведеться докладати наполегливих зусиль, щоб не стати осудливими. Ісус піддав критиці такий дух, коли сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я заскалку з ока твого», коли он колода у власному оці? Лицеміре,— вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Матвія 7:1—5).
18 Нам не слід пропонувати братові допомогти витягнути «заскалку» з його ока, коли наша власна здатність належно розсуджувати обмежена символічною «колодою». Фактично якщо ми дійсно усвідомлюємо, який Бог милосердний, то не будемо схильні судити своїх духовних братів і сестер. Хіба ми в стані розуміти їх так добре, як наш небесний Отець? Не дивно, що Ісус перестеріг нас: «Не судіть, щоб і вас не судили»! Чесна оцінка власних недосконалостей має стримувати нас від осуду, який Бог вважав би неправедним.
Тендітні, але почесні
19. Як нам слід ставитися до співвіруючих?
19 Якщо ми постановили служити Богові раменом одним зі співвіруючими, то будемо не лише уникати осуджування. Ми постараємось випереджувати одні одних пошаною (Римлян 12:10). Тобто шукатимемо не своєї користі, а їхньої, і з радістю будемо смиренно служити іншим (Івана 13:12—17; 1 Коринтян 10:24). Як можна зберігати такий чудовий дух? Пам’ятаючи, що кожен віруючий цінний для Єгови і що ми потребуємо одні одних, подібно як взаємозалежні члени людського тіла (1 Коринтян 12:14—27).
20, 21. Яке значення мають для нас слова з 2 Тимофія 2:20, 21?
20 Звичайно, християни — це тендітні глиняні посудини, яким довірено славний скарб служіння (2 Коринтян 4:7). Якщо хочемо виконувати цю благословенну діяльність на хвалу Єгові, то мусимо зберігати почесний стан перед ним та його Сином. Тільки залишаючись морально і духовно чистими, ми зможемо бути почесними посудинами для Божого використання. Щодо цього Павло написав: «У великому домі є не тільки золоті й срібні посудини, а й дерев’яні та глиняні; і одні для почесного вжитку, другі — для непочесного. Отже, якщо хто очистить себе від цього, то буде посудом для почесного вжитку — освячений, корисний для Володаря, готовий для кожного доброго діла» (2 Тимофія 2:20, 21, Турконяк).
21 Особи, які не поводяться відповідно до Божих вимог, є ‘посудинами для непочесного вжитку’. Однак, тримаючись побожного шляху, ми будемо ‘посудинами для почесного вжитку’, освяченими, або відділеними, для служіння Єгові і готовими для кожного доброго діла. Тож запитаймо себе: Чи я ‘посудина для почесного вжитку’? Чи я позитивно впливаю на співвіруючих? Чи, як член збору, я служу пліч-о-пліч зі своїми співпоклонниками?»
Продовжуймо служити раменом одним
22. До чого можна порівняти християнський збір?
22 Християнський збір нагадує сім’ю. У сім’ї панує приємна атмосфера любові і взаємодопомоги, коли всі поклоняються Єгові. У сім’ї може бути декілька осіб з різними особистостями, але кожен має почесне місце. Подібно і в зборі. Хоча всі ми різні і до того ж недосконалі, Бог притягнув нас до себе через Христа (Івана 6:44; 14:6). Єгова й Ісус люблять нас, і нам також, подібно до членів сім’ї, обов’язково потрібно виявляти один одному любов (1 Івана 4:7—11).
23. Про що нам слід пам’ятати і що постановити?
23 У християнському зборі, як у сім’ї, ми по праву сподіваємось відданості від інших. Апостол Павло писав: «Хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті [«віддані», НС] руки без гніву та сумніву» (1 Тимофія 2:8). Отже, Павло пов’язував відданість з публічною молитвою «на кожному місці», де християни збиралися разом. Лише віддані чоловіки повинні представляти збір у публічній молитві. Звичайно, Бог сподівається, що всі ми будемо віддані йому й один одному (Екклезіяста 12:13, 14). Тому постановімо гармонійно співпрацювати, подібно як члени людського тіла. Усі служімо об’єднано як члени родини поклонників Єгови. А передусім пам’ятаймо, що ми потребуємо одні одних і отримаємо Боже схвалення й благословення, якщо будемо служити Єгові раменом одним.
Як би ви відповіли
• Що дає поклонникам Єгови змогу служити йому раменом одним?
• Чому християни уникають упередженості?
• Що, на вашу думку, поганого в наріканні?
• Чому нам слід шанувати співвіруючих?
[Ілюстрація на сторінці 15]
Петро ‘пізнав, що Бог неупереджений’.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Чи знаєш, чому Бог засоромив Міріям?
[Ілюстрація на сторінці 18]
Віддані християни радісно служать Єгові «раменом одним».