Реагуйте на голос сумління

«Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте» (ТИТА 1:15).

 1. Як Павло допомагав зборам на Криті?

ПІСЛЯ того як апостол Павло здійснив три місіонерські подорожі, його арештували. Зрештою Павла відіслали до Риму, де тримали два роки в ув’язненні. Що Павло робив, коли його звільнили? Через деякий час після звільнення він разом з Титом подався на острів Крит. Свого часу Павло написав Титу: «Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і... призначав старійшин» (Тита 1:5). Виконуючи своє призначення, Тит мав зважати на сумління інших.

 2. З якою проблемою зіткнувся Тит на Криті?

² Павло дав Титові поради щодо вимог для старійшин збору, а потім вказав, що є «чимало непокірних людей» і що «ці базіки брехнею затуманюють розуми». Апостол зазначив, що «вони руйнують цілі доми, навчаючи того, чого не повинні». Павло порадив Титу: «Далі докоряй їм суворо» (Тита 1:10—14; 1 Тимофія 4:7). Як говорив Павло, їхні розуми й сумління були «опоганені». Тут він використав слово, що буквально означає «забруднитися». Подібно можна сказати про гарний одяг, який вимастився фарбою (Тита 1:15). Деякі з тих чоловіків, можливо, були єврейського походження, оскільки вони обстоювали обрізання. Віру теперішніх християн не підривають особи, які мали б такі погляди. Але ми можемо багато чого довідатися про сумління, розглянувши пораду, яку Павло дав Титові.

Опоганене сумління

 3. Що Павло написав Титу про сумління?

³ В якому контексті Павло згадав про сумління? Він написав: «Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте, адже і розум, і сумління таких людей опоганені. Вони прилюдно заявляють, що знають Бога, але своїми вчинками зрікаються його». Зрозуміло, що деякі християни в той час мусили змінитися, щоб бути «здоровими у вірі» (Тита 1:13, 15, 16). Вони не вміли відрізняти чисте від нечистого, і це було пов’язане з їхнім сумлінням.

4, 5. Який недолік мали деякі християни і як це вплинуло на них?

⁴ Більш як за десять років до того керівний орган християн постановив, що обрізання вже не буде вимогою для тих, хто хоче стати правдивим поклонником Бога. Про це рішення було повідомлено зборам (Дії 15:1, 2, 19—29). Проте дехто на Криті обстоював обрізання. Такі люди відкрито не погоджувалися з керівним органом, «навчаючи того, чого не повинні» (Тита 1:10, 11). Маючи перекручене мислення, вони, мабуть, заохочували інших дотримуватись вказівок Закону щодо їжі і ритуальної чистоти. Ці особи, можливо, навіть додавали щось власне до Закону, як це робили їхні попередники за днів Ісуса. Також вони обстоювали юдейські байки і людські заповіді (Марка 7:2, 3, 5, 15; 1 Тимофія 4:3).

⁵ Таке мислення негативно впливало на їхнє судження та почуття правильного і неправильного, тобто їхнє сумління. Павло написав: «Для опоганених і безвірних ніщо не чисте». Їхнє сумління настільки спотворилося, що вони більше не могли керуватися ним у своїх вчинках і здатності щось оцінювати. Крім того, ці християни судили своїх одновірців у справах особистого характеру, коли кожен має право прийняти те чи інше рішення. Тобто критяни вважали нечистим те, що насправді було чисте (Римлян 14:17; Колосян 2:16). Хоча вони твердили, що знають Бога, їхні вчинки доводили протилежне (Тита 1:16).

«Для чистих усе чисте»

 6. Про які дві категорії людей говорив Павло?

⁶ Чого ми можемо навчитися зі слів, які Павло написав Титові? Звернімо увагу на протиставлення у Тита 1:15: «Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте, адже і розум, і сумління таких людей опоганені». Безперечно, Павло не говорив, що для морально чистих християн абсолютно все є чистим і дозволеним. І це підтверджує інший лист Павла, в якому він пояснив, що «не успадкують Божого царства» особи, котрі чинять блуд та ідолопоклонство, займаються спіритизмом тощо (Галатів 5:19—21). Тож ми доходимо висновку, що Павло викладав загальну істину про дві категорії людей: тих, хто морально й духовно чистий, і тих, хто нечистий.

Різні рішення згідно з сумлінням

 9. У чому полягає роль сумління, якщо «для чистих усе чисте»?

⁹ А що мав на увазі Павло, коли сказав: «Для чистих усе чисте»? Павло говорив про християн, які узгодили своє мислення з нормами Бога, записаними в його натхненому Слові, і мають таке почуття правильного і неправильного, як у нього. Такі християни усвідомлюють, що в багатьох справах, які Бог безпосередньо не засуджує, рішення залежить від них. Вони не осуджують, а радше вважають чистим те, чого Бог не засуджує. Ці християни не очікують, що інші будуть мати такий самий погляд на справи, стосовно котрих Біблія не дає чіткого керівництва. Розгляньмо, як це може виглядати на практиці.