Спасіння

Чи Бог у своєму великому милосерді зрештою спасе все людство?

Чи з 2 Петра 3:9 випливає, що буде загальне спасіння? Там сказано: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття». У своєму милосерді Бог бажає, щоб усі нащадки Адама покаялися, і він великодушно зробив можливим прощення гріхів тим, хто кається. Але він нікого не змушує приймати цей дар. (Пор. Повторення Закону 30:15—20). Багато хто відкидає його. Ці люди схожі на потопаючу людину, якій хтось бажає допомогти і кидає рятувальний пояс, але вона відштовхує його. Слід зазначити, однак, що альтернативою каяттю не є вічні муки у пекельному вогні. Як видно з 2 Петра 3:9, ті, що не каються, ‘загинуть’ — будуть знищені. У 7-му вірші також говориться про «загибель безбожних людей» (курсив наш). Тут немає думки про загальне спасіння. (Див. також розділ «Пекло»).

Чи 1 Коринтян 15:22 підтверджує, що зрештою спасуться всі люди? Там сказано: «Як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть». З контексту видно, що тут мова йде про воскресіння. Хто ж воскресне? Усі, хто помер внаслідок гріха, успадкованого від Адама (див. вірш 21), але сам особисто не вчинив також свідомих провин, згаданих в Євреїв 10:26—29. Як Ісус був піднятий з Гадесу (Дії 2:31), так і всі інші, хто є в Гадесі, «оживуть» в час воскресіння (Об’яв. 1:18; 20:13). Чи всі вони отримають вічне спасіння? Їм буде дано таку нагоду, але не всі скористаються з неї: як показує Івана 5:28, 29 (Дерк.), наслідком для декотрих буде «осудження».

Що можна сказати про такі вірші, як Тита 2:11, де, згідно з Ог., говориться про ‘спасіння всіх людей’? Інші вірші, як, наприклад, Івана 12:32, Римлян 5:18 і 1 Тимофія 2:3, 4, передають подібну думку в Ог., Хом., Кул., Дерк. та інших перекладах. Словом «всі» в цих віршах перекладається грецьке слово пас, вжите в різних формах. Згідно з підручником «Давньогрецька мова», слово пас може також означати «всякий» (Л. Л. Звонська-Денисюк, Київ, «Томіріс», 1997, с. 570). Отже, у вищезгаданих віршах замість слова «всі» можна сказати «усякого роду», або «усякі», як в НС. Як правильно: «всі» чи «всякі»? А котрий варіант перекладу узгоджується з рештою Біблії? Останній. Розгляньте Дії 10:34, 35; Об’явлення 7:9, 10; 2 Солунян 1:9. (Примітка. Інші перекладачі також визнавали таке значення цього грецького слова, на що вказує те, як вони переклали його в Матвія 5:11: ‘всякий’, Ог., Хом., Кул., Дерк.; «всяко», Кр.).

Чи є вірші, які явно показують, що декотрі ніколи не спасуться?

2 Сол. 1:9: «Вони кару приймуть,— вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його» (курсив наш).

Об’яв. 21:8: «А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям,— їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою», а це — друга смерть!»

Матв. 7:13, 14: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її!»

Якщо людина раз спасенна, то чи вона назавжди спасенна?

Юди 5 (БК): «Пригадати ж хочу вам, хоч ви те знаєте, що Господь, хоч спас народ із землі єгипетської, та опісля погубив тих, що не вірували» (курсив наш).

Матв. 24:13: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Отже, остаточне спасіння людини не визначається в той момент, коли вона починає вірити в Ісуса).

Фил. 2:12 (Хом.): «Як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами». (Ці слова були промовлені до «святих» у Филипах, як сказано у Филип’ян 1:1. Павло закликав їх не бути занадто впевненими, а пам’ятати, що їхнє остаточне спасіння ще не гарантоване).

Євр. 10:26, 27: «Як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників». (Отже, Біблія не підтримує думки, що, хоч би які гріхи чинила людина після того, як була «спасенна», вона не втратить свого спасіння. Біблія заохочує зберігати вірність. Дивіться також Євреїв 6:4—6, де показано, що надію на спасіння може втратити навіть особа, помазана святим духом).

Чи крім віри потрібно ще чогось, аби отримати спасіння?

Еф. 2:8, 9: «Спасені ви благодаттю [«незаслуженою ласкою», НС] через віру, а це не від вас, то — дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився». (Усе те, що Бог робить для спасіння людей, є виявом його незаслуженої ласки. Ніхто з Адамових нащадків жодним способом не може своїми силами досягти спасіння, хоч би якими благородними були його діла. Спасіння — це дар від Бога, який Бог дає тим, хто вірить у спокутну цінність жертви його Сина).

Євр. 5:9 (СМ): «Він [Ісус] став джерелом вічного спасіння для тих, хто слухняний Йому» (курсив наш). (Чи це суперечить твердженню, що християни «спасені... через віру»? Зовсім ні. Слухняність просто доводить, що їхня віра справжня).

Як. 2:14, 26: «Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл — мертва!» (Людина не може заслужити собі спасіння ділами. Але якщо вона має справжню віру, то буде мати і відповідні діла, які доказують, що вона слухається наказів Бога та Христа, і свідчать про її віру та любов. Без таких діл віра людини мертва).

Дії 16:30, 31: «Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?» А вони [Павло і Сила] відказали: «Віруй в Господа Ісуса,— і будеш спасений ти сам та твій дім». (Якщо той чоловік та його домашні справді вірили, то чи ж вони не діяли відповідно до своєї віри? Безумовно).

«Я вже спасенний»

Можна відповісти: «Приємно чути таке, бо це означає, що ви вірите в Ісуса Христа. Я беру участь у праці, яку Ісус призначив своїм послідовникам,— розповідати іншим про встановлення його Царства (Матв. 24:14)». Тоді можна додати: 1) «Що це за Царство? Що означатиме для світу його прихід? (Дан. 2:44)». 2) «Які умови будуть на землі під правлінням того небесного уряду? (Пс. 37:11; Об’яв. 21:3, 4)».

Або можна сказати: «То ви, напевно, знаєте слова апостола Петра, записані ось тут, в Дії 4:12? [...] Чи ви колись задумувались, хто дав людям Ісусове ім’я, щоб ми в нього вірили?» Тоді можна додати: 1) «Ось що сам Ісус каже про це (Ів. 17:3)». 2) «Зверніть увагу, Ісус сказав, що він виявив ім’я свого Отця (Ів. 17:6). Яке ж особисте ім’я Отця? З чим воно у вас асоціюється? (Вих. 3:15; 15:3; 34:5—7)».

«Чи ви спасенні?»

Можна відповісти: «Поки що так. Я це говорю, бо знаю біблійну пораду, щоб не бути надто впевненим у собі. Чи ви знаєте цей вірш? (1 Кор. 10:12)». Тоді можна додати: «Чому тут так сказано? Тим, хто був народжений знову і мав надію на небесне життя (Євр. 3:1), апостол Павло написав... (Євр. 3:12—14). Ми зміцнюємо свою віру, коли зростаємо у знанні Божого Слова».

Або можна сказати: «Я міг би відповісти коротко: так. Але чи ви знаєте, що в Біблії говориться про більше ніж одне спасіння? Наприклад, чи ви колись задумувались, що означають слова в Об’явлення 7:9, 10, 14? [...] Отже, певні люди будуть спасенні під час прийдешньої великої скорботи і житимуть тут, на землі (Матв. 5:5)».

«Чи ви приймаєте Ісуса як свого Спасителя?»

Дивіться сторінку 172 в розділі «Ісус Христос».

«Ви кажете, що спасеться тільки 144 000»

Можна відповісти: «Добре, що ви згадали це, бо тепер я маю нагоду розповісти вам, у що ми дійсно віримо. Спастися можуть усі, хто виявляє справжню віру в те, що Бог зробив для людей через Ісуса. Але Біблія говорить, що тільки 144 000 осіб підуть до неба, щоб бути з Христом. Чи ви зустрічали цю думку в Біблії? [...] Це записано в Об’явлення 14:1, 3». Тоді можна додати: 1) «Що вони робитимуть у небі? (Об’яв. 20:6)». 2) «Зрозуміло, що вони царюватимуть над кимось. Але над ким? [...] (Матв. 5:5; 6:10)».