Залишайтеся в «місті сховища» і живіть!
«Він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика» (ЧИСЛА 35:28).
1. Хто такий Месник за кров і що він незабаром розпочне?
МЕСНИК за кров, Ісус Христос, якого призначив Єгова, вже невдовзі візьметься за меч. Зі своїм ангельським військом цей Месник незабаром розпочне діяти проти всіх тих, хто винний у крові і не кається. Так, під час близької «великої скорботи» Ісус виступить як Божий Виконавець вироку (Матвія 24:21, 22; Ісаї 26:21). Тоді людство буде змушене визнати свою вину крові.
2. Що є єдиним сховком і на які запитання необхідно відповісти?
2 Шлях до безпеки — це вийти на дорогу до міста, прообразом якого є місто сховища, і бігти, щоб вижити! Прийнятий у це місто біженець мав залишатися там, бо то було для нього єдине місце сховку. Проте ви, можливо, здивовано запитаєте: «Але ж більшість з нас ніколи не вбили людини, чи ми справді винні в крові? І чому Ісус є Месником за кров? Що є сучасним містом сховища? Чи може хтось безпечно вийти з нього?»
Чи ми справді винні в крові?
3. Яка особливість Мойсеєвого Закону допоможе нам зрозуміти те, що мільярди на землі поділяють вину крові?
3 Завдяки одній особливості Мойсеєвого Закону ми зможемо зрозуміти, що мільярди на землі поділяють вину крові. Бог наклав на ізраїльтян спільну відповідальність за кровопролиття. Коли знаходили вбитого, але було невідомо, хто його вбив, судді мали виміряти відстань до навколишніх міст, аби визначити найближче з них. Щоб зняти провину, старші цього підозрілого у вині за кров міста мали над потоком у необробленій долині зламати карк ялівці, якою ніхто не працював. Це робилося перед священиками-левитами, ‘бо Господь вибрав їх вирішувати всяку справу й усяку шкоду’. Старші міста мили руки над ялівкою й говорили: «Руки наші не проливали тієї крови, й очі наші не бачили нічого. Прости твоєму народові Ізраїлеві, що його ти, Господи, визволив, і не допусти, щоб безвинна кров зосталася посеред твого народу Ізраїля» (Повторення Закону 21:1—9, Хоменко). Бог Єгова не хотів, щоб Ізраїльський край занечищувався кров’ю або щоб його люди несли спільну вину крові.
4. Яка вина крові лежить на Вавилоні Великому?
4 Звісно, існує таке поняття, як спільна, тобто громадська вина крові. Візьміть до уваги тяжку вину крові, яка лежить на Вавилоні Великому, світовій імперії фальшивої релігії. Так, вона п’яна від крові слуг Єгови! (Об’явлення 17:5, 6; 18:24). Релігії загальновизнаного християнства твердять, що йдуть за Князем миру, але своїми війнами, релігійними інквізиціями та смертоносними хрестовими походами вони стягнули на себе вину крові перед Богом (Ісаї 9:5; Єремії 2:34). По суті, на фальшивій релігії лежить найбільша вина за смерть мільйонів, які загинули у двох світових війнах цього сторіччя. Тому її прихильники, а також прибічники й учасники війн винні в крові перед Богом.
5. Чи декотрі люди подібні до тих, хто невмисно вбив людину в Ізраїлі?
5 Декотрі люди заподіювали смерть іншим людям свідомо або через свою необережність. Інші брали участь у колективних убивствах, можливо, переконані релігійними провідниками, що це Божа воля. Ще інші переслідують і вбивають Божих слуг. Але навіть якщо ми не робили цього, то таки несемо громадську відповідальність за занапащене життя людей, бо ми не знали Божого закону і його волі. Ми подібні до тих, ‘котрі вбивали ненароком свого ближнього без попередньої ненависти до нього’ (Повторення Закону 19:4, Хом.). Такі особи повинні благати милосердя в Бога та втікати до міста, прообразом якого є місто сховища. У противному разі їх не мине зустріч з Месником за кров.
Ісусові важливі ролі
6. Чому можна сказати, що Ісус є найближчим родичем людей?
6 В Ізраїлі месником за кров був найближчий родич жертви. Щоб помститися за всіх убитих на землі й особливо за вбивство слуг Єгови, сучасний Месник за кров має бути родичем усього людства. Цій ролі відповідає Ісус Христос. Він народився досконалою людиною. Віддавши своє безгрішне життя як викупну жертву, Ісус після воскресіння до неба представив її цінність Богові заради грішних Адамових нащадків, які помирають. Таким чином Христос став Визволителем людства, нашим близьким родичем — законним Месником за кров (Римлян 5:12; 6:23; Євреїв 10:12). Ісуса названо братом його помазаних послідовників (Матвія 25:40, 45; Євреїв 2:11—17). Будучи небесним Царем, він стає ‘Отцем вічності’ для тих, кому принесе багато користі його жертва як його земним підданим. Вони житимуть вічно (Ісаї 9:5, 6). Тому Єгова відповідно призначив цього Родича людства Месником за кров.
7. Будучи величним Первосвящеником, що Ісус робить для людей?
7 Ісус також є безгрішним, випробуваним і співчутливим Первосвящеником (Євреїв 4:15). Займаючи це становище, він застосовує до людства цінність своєї жертви, яка загладжує гріхи. Міста сховища були дані «для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них» (Числа 35:15). Тому величний Первосвященик спочатку застосував цінність цієї жертви до своїх помазаних послідовників, «Ізраїлевих синів». Тепер ця жертва застосовується до ‘приходьків’ та ‘осілих’ у місті, прообразом якого є місто сховища. Ці «інші вівці» Господа Ісуса Христа мають надію жити вічно на землі (Івана 10:16; Псалом 37:29, 34).
Місто сховища сьогодні
8. Що таке місто, прообразом якого є місто сховища?
8 Що таке місто, прообразом якого є місто сховища? Його не знайдете на картах, як і Хеврон, одне із шістьох левитських міст сховища й місцепроживання первосвященика Ізраїлю. Сьогоднішнє місто сховища — це Божі заходи, щоб захистити нас від смерті за порушення його наказу про святість крові (Буття 9:6). Чи то навмисно, чи невмисно порушивши цей наказ, кожен порушник повинен прагнути, щоб Бог простив і скасував його гріх на основі віри в кров Первосвященика, Ісуса Христа. Помазані християни з небесною надією і «натовп великий» із земною скористалися з благ Ісусової жертви, що загладжує гріхи, і перебувають у місті, прообразом якого є місто сховища (Об’явлення 7:9, 14; 1 Івана 1:7; 2:1, 2).
9. Як Савл з Тарса порушував Божий наказ про кров і як він виявив зміну свого складу розуму?
9 Апостол Павло, перш ніж стати християнином, порушував наказ про кров. Будучи Савлом з Тарса, він переслідував Ісусових послідовників і навіть схвалював їхнє вбивство. Павло сказав: «Але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві» (1 Тимофія 1:13; Дії 9:1—19). Савл розкаявся в душі, про що пізніше засвідчили його вчинки віри. Але для того щоб увійти в сучасне місто, прообразом якого є місто сховища, вимагається чогось більшого, ніж тільки віри у викуп.
10. Як можна здобути чисте сумління і що потрібно робити, аби підтримувати його?
10 Той, хто невмисно вбив людину, залишався в одному з ізраїльських міст сховища лише тоді, коли міг довести, що має чисте сумління перед Богом стосовно кровопролиття. Аби здобути чисте сумління, ми повинні глибоко вірити в Ісусову жертву, покаятися у своїх гріхах і змінити свою поведінку. Нам потрібно просити чистого сумління у молитві присвячення Богові через Христа і символізувати це присвячення водним хрещенням (1 Петра 3:20, 21). Таке чисте сумління дозволяє нам здобути близькі стосунки з Єговою. Єдиний спосіб підтримувати чисте сумління — підкорятися Божим вимогам і виконувати призначену нам працю в місті, прообразом якого є місто сховища, так само як біженці в стародавніх містах сховища мали слухатися Закону й виконувати свою роботу. Головною працею народу Єгови сьогодні є проголошення звістки про Царство (Матвія 24:14; 28:19, 20). Виконання цієї праці зробить нас гідними жителями сучасного міста сховища.
11. Чого нам потрібно уникати, якщо ми хочемо залишатися у безпеці в сучасному місті сховища?
11 Покинути сучасне місто сховища — це наразити себе на знищення, бо Месник за кров незабаром почне діяти проти всіх винних у крові. Тепер не час перебувати поза мурами цього захисного міста або в небезпечному районі поблизу меж його пасовищ. Ми могли б опинитися поза мурами міста, прообразом якого є місто сховища, якби втратили віру в жертву Первосвященика, котра загладжує гріхи (Євреїв 2:1; 6:4—6). Ми також не можемо почувати себе в безпеці, якщо засвоюємо світські погляди, стоїмо на краю організації Єгови або відхиляємось од праведних норм нашого небесного Отця (1 Коринтян 4:4).
Звільнені з міста сховища
12. Як довго ті, що були винні в крові, мусять залишатися в місті, прообразом якого є місто сховища?
12 В Ізраїлі той, хто невмисно вбив людину, повинен був залишатися в місті сховища «до смерти найвищого священика» (Числа 35:28). Отже, як довго ті, що були винні в крові, мусять залишатися в місті, прообразом якого є місто сховища? Аж поки вони більше не потребуватимуть служіння Первосвященика, Ісуса Христа. «Може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить»,— сказав Павло (Євреїв 7:25). Доти, доки існує будь-який прояв гріха й вина крові, служіння Первосвященика є необхідним, аби недосконалі люди мали право стояти перед Богом.
13. Хто такі сучасні ‘Ізраїлеві сини’ і як довго вони повинні залишатися в ‘місті сховища’?
13 Пам’ятайте, що давні міста сховища були встановлені для «Ізраїлевих синів», приходьків та переселенців. ‘Ізраїлеві сини’ — це духовні ізраїльтяни (Галатів 6:16). Вони повинні залишатися в місті, прообразом якого є місто сховища, стільки, скільки живуть на землі. Чому? Тому що вони постійно перебувають у недосконалому тілі й через це мають потребу в служінні свого небесного Первосвященика, завдяки якому покутуються їхні гріхи. Але коли ці помазані християни помирають і воскресають до духовного життя на небі, вони вже не потребують служіння Первосвященика для спокутування, бо назавжди залишають тіла, а разом з ними й вину крові. Смерть Первосвященика стає стосовно таких воскреслих помазанців примиренням і захистом.
14. З якої іншої причини ті, хто має небесну надію, повинні залишатися в сучасному місті сховища?
14 Сама суть людської природи вимагає того, аби особи, що будуть ‘Христовими співспадкоємцями’, залишалися в місті, прообразом якого є місто сховища, аж поки вони не скінчать вірно свій земний шлях. Помираючи, вони назавжди жертвують свою людську природу (Римлян 8:17; Об’явлення 2:10). Ісусова жертва стосується лише тих, хто має людську природу. Тому для членів духовного Ізраїлю Первосвященик помирає тоді, коли вони воскресають як духовні істоти, що будуть вічно на небі «учасниками Божої природи» (2 Петра 1:4, Укр. Катол. Ун-т).
15. Хто такі сучасні ‘приходьки’ та ‘осілі’ і що величний Первосвященик зробить для них?
15 Коли ж Первосвященик «помре» стосовно сучасних ‘приходьків’ та ‘осілих’, що дозволить їм покинути місто, прообразом якого є місто сховища? Ці члени великого натовпу не зможуть вийти з цього міста сховища відразу ж після великої скорботи. Чому? Тому що вони все ще будуть у своїх недосконалих, грішних тілах і потребуватимуть охорони Первосвященика. Використовуючи служіння Ісуса, завдяки якому спокутуються гріхи, впродовж його тисячолітнього царювання і виконання ролі священика, вони здобувають людську досконалість. Тоді Ісус представить їх Богові, який проведе остаточне, вирішальне випробування їхньої бездоганності, випускаючи Сатану і його демонів на короткий час. Через те що вони пройдуть це випробування й отримають божественне схвалення, Єгова ви́знає їх праведними. Отже вони досягнуть цілковитої людської досконалості (1 Коринтян 15:28; Об’явлення 20:7—10)a.
16. Коли уцілілі у великій скорботі вже не потребуватимуть служіння Первосвященика для спокутування гріхів?
16 Отже уцілілі у великій скорботі повинні будуть зберігати чисте сумління й залишатись у місті, прообразом якого є місто сховища, аж до кінця Тисячолітнього правління Христа. Як удосконалені люди, вони більше не потребуватимуть служіння Первосвященика для спокутування гріхів і вийдуть з-під його охорони. Тоді Ісус помре стосовно них як Первосвященик, бо йому вже не буде потрібно виступати за них з очищувальною кров’ю своєї жертви. У цей час вони покинуть місто, прообразом якого є місто сховища.
17. Чому воскреслим під час Тисячолітнього правління Христа не буде потрібно входити до міста, прообразом якого є місто сховища, і залишатися в ньому?
17 Чи потрібно входити в місто, прообразом якого є місто сховища, і залишатися в ньому до самої смерті первосвященика воскреслим під час Тисячолітнього правління Христа? Ні, бо їхня смерть стала карою за гріховність (Римлян 6:7; Євреїв 9:27). Однак Первосвященик допоможе їм досягнути досконалості. Якщо вони успішно пройдуть остаточне випробування після Тисячоліття, Бог також ви́знає їх праведними, гарантуючи їм вічне життя на землі. Звичайно, усім тим людям, які не пройдуть остаточного випробування як особи, що тримаються бездоганності, непідкорення Божим вимогам принесе обвинувальний вирок і знищення.
18. Що людство вічно відчуватиме завдяки виконанню Ісусом його ролі Царя й Священика?
18 Усі ізраїльські первосвященики зрештою помирали. Але Ісус ‘став навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим’ (Євреїв 6:19, 20; 7:3). Тому те, що Ісус припинить свої функції Первосвященика-посередника стосовно людства, не означатиме, що на цьому закінчиться його життя. Людство вічно відчуватиме позитивні наслідки його служіння в ролі Царя і Первосвященика, і люди будуть у несплатному боргу перед ним за це служіння. Крім того, Ісус довічно братиме провід у чистому поклонінні Єгови (Филип’ян 2:5—11).
Цінні уроки для нас
19. Який урок стосовно ненависті й любові ми можемо взяти з того, що Бог влаштував міста сховища?
19 Ми можемо взяти багато уроків з того, що Бог призначив міста сховища. Приміром, жодному вбивці, сповненому душогубною ненавистю до своєї жертви, не дозволялося жити в місті сховища (Числа 35:20, 21). Отже, чи ж може хтось у місті, прообразом якого є місто сховища, допустити, аби ненависть до брата закоренилась у його серці? «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб,— написав апостол Іван.— А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б». Тому «любім один одного, бо від Бога любов» (1 Івана 3:15; 4:7).
20. Що мусять робити мешканці міста, прообразом якого є місто сховища, аби охоронитися від Месника за кров?
20 Щоб охоронитися від месника за кров, той, хто невмисно вбив людину, мав залишатися в місті сховища й не виходити за межі його пасовищ. А що можна сказати про мешканців міста, прообразом якого є місто сховища? Вони не можуть виходити з цього міста, бо їм загрожує небезпека від величного Месника за кров. Авжеж, їм потрібно, так би мовити, не піддаватися спокусі виходити на край пасовищ. Вони мусять виявляти обачність, щоб в їхніх серцях не вкоренилася любов до світу Сатани. Для цього, можливо, їм потрібно багато молитися й докладати великих старань, проте від цього залежить їхнє життя (1 Івана 2:15—17; 5:19).
21. Якою радісною працею займаються мешканці сучасного міста сховища?
21 Ті, хто невмисно вбив людину, мали бути в стародавніх містах сховища продуктивними працівниками. Так само помазані ‘Ізраїлеві сини’ є гарним прикладом жниварів і вісників Царства (Матвія 9:37, 38; Марка 13:10). Як ‘приходьки’ та ‘осілі’ в сучасному місті сховища, християни із земною надією мають привілей виконувати цю рятувальну працю поряд з тими помазанцями, які все ще живуть на землі. І яку ж радість приносить ця праця! Ті, хто вірно працює в місті, прообразом якого є місто сховища, уникнуть вічної смерті від рук Месника за кров. Замість цього вони одержуватимуть вічні блага від його служіння Божим величним Первосвящеником. А чи ви залишитесь у місті сховища й житимете вічно?
[Примітка]
Як би ви відповіли?
◻ Чому можна сказати, що мільярди людей на землі винні в крові?
◻ Які ролі стосовно людства виконує Ісус Христос?
◻ Що таке місто, прообразом котрого є місто сховища, і яким чином людина входить у нього?
◻ Коли люди будуть звільнені з міста, прообразом якого є місто сховища?
◻ Які цінні уроки ми можемо взяти з того, що Бог призначив міста сховища?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Чи ви знаєте, які важливі ролі виконує Ісус Христос?