Відгукуйся на Божі обіцянки, виявляючи віру

«[Єговою Богом] даровані нам цінні та великі обітниці» (2 ПЕТРА 1:4).

 1. Що дає нам змогу виявляти віру?

ЄГОВА хоче, щоб ми вірили в його обіцянки. Однак «віра — не в усіх» (2 Солунян 3:2). Ця риса є плодом Божого святого духу, тобто діючої сили (Галатів 5:22, 23). Тому лише люди, керовані духом Єгови, можуть мати віру.

 2. Як апостол Павло визначає слово «віра»?

² Але що таке віра? Апостол Павло називає її «доказом речей невидимих». Доказ цих невидимих речей є таким сильним, що до нього прирівнюється віра. Про віру також сказано як про «запоруку того, чого сподіваємося», тому що особи, які володіють цією рисою, мають гарантію, що все, що Єгова Бог обіцяв, є таким певним, ніби воно вже сповнилося (Євреїв 11:1, Хоменко).

Віра та обіцянки Єгови

 3. Чого зазна́ють помазані християни, якщо матимуть віру?

³ Щоб задовольняти Єгову, нам слід вірити в його обіцянки. Апостол Петро показав це у своєму другому натхненому листі, написаному близько 64 року н. е. Він вказав, що, коли б його помазані співхристияни мали віру, вони побачили б виконання Божих «цінних й превеликих обітниць». У результаті цього вони б «стали учасниками Божої [божественної, НС] природи» як співспадкоємці з Ісусом Христом у небесному Царстві. З вірою і допомогою від Бога Єгови вони скинули з себе пута звичок та діл цього зіпсованого світу (2 Петра 1:2—4, Хом.). Уявіть собі! Особи, які мають віру, втішаються такою ж безцінною свободою і сьогодні.

 4. Які риси ми повинні додати до своєї віри?

⁴ Віра в обіцянки Єгови і вдячність за свободу, дану Богом, повинна спонукувати нас робити все, що в наших силах, щоб стати зразковими християнами. Петро сказав: «Докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, у пізнанні — стриманість [самовладання, НС], у стриманості терпеливість [витривалість, НС], у терпеливості побожність [боговідданість, НС], у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов» (2 Петра 1:5—7, Хом.). Отже, Петро дає нам перелік, який було б добре запам’ятати. Давайте уважніше розглянемо ці риси.

Важливі складові частини віри

 5, 6. Що таке чеснота і як її можна додати до віри?

⁵ Петро сказав, що до нашої віри потрібно додати чесноту, пізнання, самовладання, витривалість, боговідданість, братолюбство та любов. Нам потрібно докладати зусиль, щоб зробити ці важливі риси складовими частинами своєї віри. Наприклад, ми не проявляємо чесноту окремо від віри. Лексикограф В. Е. Вайн вказує на те, що в 2 Петра 1:5 «чесноту додано як важливу рису вірування». Кожна інша риса, згадана Петром, також повинна бути важливою складовою частиною нашої віри.

⁶ Спершу ми повинні додати до своєї віри чесноту. Бути чеснотливим означає чинити добро в очах Єгови. Грецьке слово, перекладене тут словом «чеснота», передається в деяких перекладах словом «доброта» («Новий міжнародний переклад», англ.; «Єрусалимська Біблія», англ.; «Переклад сьогоднішньою англійською мовою»). Чеснота спонукує нас не чинити зла і не приносити шкоди іншим людям (Псалом 97:10). Вона також заохочує до сміливих добрих учинків на духовну, фізичну та емоційну користь інших.

 7. Чому до віри та чесноти нам слід додати знання?

⁷ Чому Петро наполягає додати до віри та чесноти пізнання? Тому що нам потрібно мати знання, якщо ми хочемо розрізняти, що є добре, а що зле, коли зустрічаємо випробовування віри (Євреїв 5:14). Вивченням Біблії, застосуванням Божого Слова та використанням у щоденному житті практичної мудрості ми поповнюємо свої знання. Це у свою чергу дає нам можливість підтримувати свою віру і далі діяти, проявляючи чесноту під час випробовувань (Приповістей 2:6—8; Якова 1:5—8).

 8. Що таке самовладання і як воно пов’язується з витривалістю?

⁸ Щоб було легше з вірою витримати випробовування, нам потрібно додати до пізнання самовладання. Грецьке слово, перекладене тут словом «самовладання», вказує на здатність мати над собою контроль. Цей плід Божого духу допомагає виявляти стриманість у думках, словах та поведінці. Якщо будемо наполегливо виявляти самовладання, то додамо до нього витривалість. Грецьке слово, перекладене тут словом «витривалість», означає мужню непохитність або щось протилежне сумному смиренню перед лицем неминучих труднощів. Ісус переніс стовп мук через радість, яка була перед ним (Євреїв 12:2). Сила від Бога разом з витривалістю підтримує нашу віру і допомагає нам радіти в нещасті, не піддаватися спокусі та уникати компромісів під час переслідування (Филип’ян 4:13).

 9. а) Що таке боговідданість? б) Чому до боговідданості нам слід додати братолюбство? в) Як можна до братолюбства додати любов?

⁹ До витривалості нам слід додати боговідданість — пошану, поклоніння та служіння Єгові. Наша віра зростає, коли ми розвиваємо боговідданість і спостерігаємо за тим, як Єгова поводиться зі своїми людьми. Однак щоб виявляти боговідданість, нам потрібне братолюбство. Зрештою, «хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20). Наші серця повинні спонукувати нас виявляти справжню любов до інших служителів Єгови і постійно піклуватися їхнім благополуччям (Якова 2:14—17). Але чому нам сказано до братолюбства додати любов? Очевидно, Петро мав на увазі, що слід любити всіх людей, а не лише братів. Ця любов особливо проявляється тоді, коли ми проповідуємо добру новину і допомагаємо людям духовно (Матвія 24:14; 28:19, 20).

Протилежні результати

10. а) Якими будуть наші дії, якщо до віри додамо чесноту, знання, самовладання, витривалість, боговідданість, братолюбство та любов? б) Що стається, коли особі, яка вважає себе християнином, бракує цих рис?

¹⁰ Якщо ми додаємо до своєї віри чесноту, знання, самовладання, витривалість, боговідданість, братолюбство та любов, ми будемо думати, говорити і діяти у спосіб, який Бог схвалює. З іншого боку, якщо чоловік, який вважає себе християнином, не виявляє цих рис, він сліпне духовно. Він «закрив очі» до Божого світла і забув, що він був очищений від колишніх гріхів (2 Петра 1:8—10, Філарет; 2:20—22). Хай цього ніколи не станеться з нами, не втрачаймо віри в Божі обіцянки.

11. Чого можна по праву сподіватися від вірних помазаних осіб?

¹¹ Вірні помазані християни вірять в обіцянки Єгови і докладають зусиль, щоб запевнити своє покликання. Незважаючи на камені спотикання, які зустрічаються на їхній стежці, можна сподіватися, що ці люди проявлятимуть побожні риси. Для вірних помазаних осіб «щедро відкриється... вхід до вічного Царства... Ісуса Христа» через воскресіння до духовного життя в небі (2 Петра 1:11).

12. Як слід розуміти слова з 2 Петра 1:12—15?

¹² Петро усвідомлював, що він скоро помре, і сподівався, що з часом воскресне до небесного життя. Але доки він залишався живим у «цій оселі» — людському тілі, він намагався вбудовувати у своїх співвіруючих віру і спонукував їх до дій, нагадуючи про те, що їм потрібно для божественного схвалення. Після смерті Петра його духовні брати і сестри могли зміцнювати свою віру, пригадуючи його слова (2 Петра 1:12—15).

Віра в пророче слово

13. Яке свідчення про прихід Христа дав, підкріпляючи нашу віру, Бог?

¹³ Підкріпляючи нашу віру, Бог сам дав свідчення про певність Ісусового приходу «із великою потугою й славою» (Матвія 24:30; 2 Петра 1:16—18). Язичеські священики розповідали фальшиві історії про своїх богів, не маючи жодних доказів, тоді як Петро, Яків та Іван були наочними свідками Христової величності у преображенні (Матвія 17:1—5). Вони бачили його прославленим і чули власний голос Бога, який визнав Ісуса Своїм улюбленим Сином. Це визнання і блискучий вигляд, який тоді мав Христос, були для нього обдаруванням честю та славою. Через те божественне відкриття Петро називає це місце — а подія, очевидно, відбувалася на вершині гори Гермон — «святою горою». (Порівняйте Вихід 3:4, 5).

14. Як Ісусове преображення повинно впливати на нашу віру?

¹⁴ Як Ісусове преображення повинно впливати на нашу віру? Петро сказав: «Ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19). «Слово пророче», очевидно, означало не тільки пророцтва про Месію зі Святого єврейського Письма, але також Ісусові власні слова про те, що він прийде «із великою потугою й славою». Як слово стало «певнішим» через преображення? Ця подія підтвердила пророче слово про Христів славний прихід у царській владі.

15. Що означає бути уважним до пророчого слова?

¹⁵ Щоб зміцнювати свою віру, нам необхідно бути уважними до пророчого слова. Це означає вивчати слово, обговорювати його на християнських зібраннях і застосовувати його поради (Якова 1:22—27). Ми повинні дозволити йому бути «світильником, що світить у темному місці», просвітлюючи наші серця (Ефесян 1:18). Тільки тоді воно даватиме нам керівництво, аж доки «світова зірниця», або «зоря ясна і досвітня», Ісус Христос, не об’явить себе у славі (Об’явлення 22:16). Це об’явлення означатиме знищення людей без віри і благословення для тих, що виявляють віру (2 Солунян 1:6—10).

16. Чому ми можемо вірити в те, що всі пророчі обіцянки у Божому Слові сповняться?

¹⁶ Божі пророки не були просто проникливими людьми, які робили мудрі передбачення, тому що Петро сказав: «Жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить [не походить, НС]. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петра 1:20, 21). Давид, наприклад, сказав: «Дух Господній говорить в мені» (2 Самуїла 23:1, 2). Павло теж писав: «Усе Писання Богом надхнене» (2 Тимофія 3:16). Оскільки Божі пророки були натхнені його духом, ми можемо вірити, що всі обіцянки у його Слові сповняться.

Вони вірили в Божі обіцянки

17. Яка обіцянка була основою для віри Авеля?

¹⁷ Обіцянки Єгови були основою віри «великої хмари» його дохристиянських свідків (Євреїв 11:1—12:1). Авель, наприклад, вірив у Божу обіцянку про «насіння», що зітре «змієві» голову. Тоді існував доказ виконання вироку, який Бог виніс батькам Авеля. За межами Едему Адам зі своєю сім’єю їв хліб у поті свого лиця, тому що проклята земля родила тернину та будяччя. Авель, очевидно, звернув увагу на пожадання Єви до свого чоловіка і бачив, що Адам панував над нею. Звичайно, вона говорила про болі вагітності. Вхід до Едемського саду охороняли херувими і вогняний меч (Буття 3:14—19, 24). Все це складало «доказ», який запевняв Авеля в тому, що визволення мало прийти через обіцяне Насіння. Діючи у вірі, Авель приніс Богові жертву, вартість якої виявилася більшою від вартості Каїнової жертви (Євреїв 11:1, 4).

18, 19. У що вірили Авраам і Сарра?

¹⁸ Патріархи Авраам, Ісаак та Яків також мали віру в обіцянки Єгови. Авраам вірив у Божу обіцянку, що всі племена землі благословляться в нім і що його насінню буде дано землю (Буття 12:1—9; 15:18—21). Його син Ісаак та внук Яків були «співспадкоємцями тієї ж обітниці». Вірою Авраам «перебував на Землі Обіцяній, як на чужій», і чекав «міста, що має підвалини»,— Божого небесного Царства, під яким він мав би воскреснути до життя на землі (Євреїв 11:8—10). Чи ви маєте подібну віру?

¹⁹ Авраамова дружина Сарра була у віці близько 90 років, коли давно минув вік дітонародження, і, маючи віру в Божі обіцянки, вона отримала силу «прийняти насіння» і народила Ісаака. Таким чином від 100-літнього Авраама, «змертвілого» стосовно народження дітей, з часом «народилось так багато, як зорі небесні» (Євреїв 11:11, 12; Буття 17:15—17; 18:11; 21:1—7).

20. Хоча патріархи не бачили повного сповнення Божих обіцянок, то що вони робили?

²⁰ Ті вірні патріархи повмирали, не побачивши повного сповнення Божої обіцянки. Однак вони «здалека бачили їх [обіцяні речі], і повітали, і вірували в них, та визнавали, що «вони на землі [чужинці] й приходьки». Минуло кілька поколінь, перш ніж Обітована земля стала власністю Авраамових нащадків. Однак протягом свого життя богобійні патріархи вірили в обіцянки Єгови. Через те що вони не загубили віри, то невдовзі воскреснуть до життя в земних володіннях «міста», яке Бог приготував для них,— Месіанського Царства (Євреїв 11:13—16). Подібним чином віра може підтримувати нашу щиру вірність Єгові, навіть якщо ми не бачимо негайного сповнення усіх його чудових обіцянок. Віра також спонукає нас слухатися Бога так, як Авраам. І подібно як він передав духовний спадок своїм нащадкам, ми теж можемо допомогти своїм дітям виявляти віру в цінні обіцянки Єгови (Євреїв 11:17—21).

Християнам необхідна віра

21. Що мусить бути у нашій вірі сьогодні, щоб ми були прийнятним для Бога?

²¹ Звичайно, віра це не тільки впевненість у сповненні обіцянок Єгови. Протягом цілої людської історії, якщо хтось хотів мати Боже схвалення, йому треба було мати віру. Павло сказав, що «догодити [Богу Єгові] без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Щоб сьогодні бути прийнятними для Єгови, нам потрібно вірити в Ісуса Христа і викупну жертву, яку Бог постачив через нього (Римлян 5:8; Галатів 2:15, 16). Це так, як говорив сам Ісус: «Так бо Бог полюбив світ [людства], що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить — а гнів Божий на нім перебуває» (Івана 3:16, 36).

22. Яку обіцянку виконає Месіанське Царство?

²² Ісус відіграє́ важливу роль у сповненні Божих обіцянок про Царство, за яким моляться християни (Ісаї 9:5, 6; Даниїла 7:13, 14; Матвія 6:9, 10). Як показав Петро, преображення підтвердило пророче слово про прихід Ісуса у царській владі та славі. Месіанське Царство сповнить ще одну обіцянку Бога, бо Петро писав: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13). Подібне пророцтво сповнилося, коли єврейські вигнанці повернулися з Вавілону на батьківщину в 537 році до н. е. під час правління Зоровавеля як намісника, а Ісуса як первосвященика (Ісаї 65:17). Але Петро вказав на майбутній час, коли «небо нове», небесне Месіанське Царство, правитиме над «новою землею», праведним людським суспільством, яке житиме на землі. (Порівняйте Псалом 96:1).

23. Які питання стосовно чесноти ми обговоримо наступного разу?

²³ Як щирі й вірні служителі Єгови та послідовники його улюбленого Сина, Ісуса Христа, ми чекаємо Божого обіцяного нового світу. Ми знаємо, що він близько, і маємо віру в те, що всі цінні обіцянки Єгови сповняться. Щоб ходити перед нашим Богом у прийнятний спосіб, ми мусимо зміцнювати свою віру, додаючи до неї чесноту, знання, самовладання, витривалість, боговідданість, братолюбство і любовa. Хтось міг би запитати: як же виявляти чесноту? Яку користь чеснота принесе нам та іншим, особливо нашим християнським друзям, які відгукнулися на Божі обіцянки, проявляючи віру?

[Примітка]

Які ваші відповіді?

◻ Як можна визначити слово «віра»?

◻ Які риси потрібно додати до віри згідно з 2 Петра 1:5—7?

◻ Який вплив на нашу віру повинно мати Ісусове преображення?

◻ Які приклади віри подали Авель, Авраам, Сарра та інші люди старовини?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Чи ви знаєте, як Ісусове преображення може впливати на віру?