Не здавайтеся в змаганні за життя!
«Біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам» (ЄВРЕЇВ 12:1, Дерк.).
1, 2. Які захопливі події тішать слуг Єгови в ці останні дні?
МИ ЖИВЕМО в захопливий та нелегкий час. Понад 80 років тому, у 1914 році, Ісус був коронований на Царя Божого небесного Царства. Почався «Господній день», а з ним і «час кінця» цієї системи речей (Об’явлення 1:10; Даниїла 12:9). Відтоді змагання християнина за життя набирає чимраз більшої невідкладності. Божі слуги заповзятливо намагаються не відставати від небесної колісниці Єгови,— його небесної організації,— яка невпинно просувається вперед у сповненні намірів Єгови (Єзекіїля 1:4—28; 1 Коринтян 9:24, Дерк.).
2 Чи Божі люди знаходять радість, ‘біжучи у змаганні’ до вічного життя? Звичайно, що так! Вони із захопленням спостерігали за збиранням останку Ісусових братів і тепер радіють, усвідомлюючи, що остаточне попечатання останку із 144 000 наближається до завершення (Об’явлення 7:3, 4). Крім того, вони тішаться, бо бачать, що призначений Єговою Цар послав свого серпа, щоб збирати «жниво землі» (Об’явлення 14:15, 16). І яке це жниво! (Матвія 9:37). Дотепер уже зібрано понад п’ять мільйонів душ — «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (Об’явлення 7:9). Ніхто не може сказати, яким великим буде цей натовп під кінець, бо жодна людина неспроможна його порахувати.
3. Попри що ми повинні завжди старатися розвивати радісний дух?
3 Щоправда, Сатана намагається підставити нам ногу або сповільнити нас у цьому змаганні (Об’явлення 12:17). Через війни, голод, пошесті та інші труднощі, характерні для часу кінця, цей біг продовжувати не легко (Матвія 24:3—9; Луки 21:11; 2 Тимофія 3:1—5). Однак наші серця наповнюються радістю у міру того, як наближаємося до фінішної лінії. Ми намагаємося відображати дух, до якого Павло заохочував колись християнських братів: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Филип’ян 4:4).
4. Який дух виявляли филипські християни?
4 Поза всяким сумнівом, християни, до яких Павло звертався цими словами, знаходили радість у своїй вірі, бо до них Павло сказав: «[«Далі», НС] радійте у Господі!» (Филип’ян 3:1). У филипському зборі були щедрі, сердечні люди, які служили з ревністю та ентузіазмом (Филип’ян 1:3—5; 4:10, 14—20). Але не всі християни першого сторіччя мали цей дух. Наприклад, поведінка декотрих єврейських християн, до яких Павло написав послання, викликала тривогу.
‘Будьте особливо уважні’
5. а) Який дух мали єврейські християни, коли був заснований перший християнський збір? б) Опишіть дух, що панував серед декотрих єврейських християн коло 60 року н. е.
5 Перший християнський збір в історії людства був заснований в Єрусалимі 33 року н. е. й складався з природних євреїв і прозелітів. Який дух був у ньому? Достатньо лише прочитати перші розділи книги Дії, щоб дізнатися про його ентузіазм і радість, і це навіть під час переслідування (Дії 2:44—47; 4:32—34; 5:41; 6:7). А втім, минули десятиріччя і відбулися зміни; багато єврейських християн, очевидно, сповільнилися у змаганні за життя. Про їхню ситуацію, яка існувала коло 60 року н. е., в одному довіднику говориться: «Панувала атмосфера млявості й стомленості, несправджених сподівань, забарних надій; вони свідомо вчиняли прогріхи та фактично виявляли невірство. Вони були християнами, але недостатньо цінували славу свого покликання». Як помазані християни могли опуститися до такого? Розгляд деяких уривків з Павлового Послання до євреїв (написаного коло 61 року н. е.) дасть нам відповідь на це запитання. Крім того, він допоможе всім нам не опуститися до подібного слабкого духовного стану.
6. Які відмінності існують між поклонінням під Мойсеєвим Законом і поклонінням, що ґрунтується на вірі в Ісуса Христа?
6 Єврейські християни вийшли з юдаїзму, системи, що твердила про послух Законові, який Єгова дав через Мойсея. Здається, ніби цей Закон і далі був привабливий для багатьох єврейських християн, можливо, тому, що впродовж довгих сторіч він був єдиним шляхом до Єгови. Він також являв собою величну систему поклоніння із священством, постійними жертвоприношеннями й усесвітньо відомим храмом в Єрусалимі. Християнство ж є іншим. Воно вимагає духовного погляду, що його мав Мойсей, котрий «озирався на Божу [тоді ще майбутню] нагороду» й «був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:26, 27). Багатьом єврейським християнам, очевидно, бракувало такого духовного погляду. Замість бігти цілеспрямовано, вони кульгали.
7. Як система, з котрої ми вийшли, може впливати на те, як ми біжимо в змаганні за життя?
7 Чи ситуація подібна сьогодні? Безперечно, обставини не є абсолютно тотожними. Як і раніше християни виходять із системи речей, яка просякнута хизуванням. Світ пропонує людям знадливі можливості, але водночас ставить їм надмірні вимоги. Крім того, багато з нас живе в країнах, де скептичний склад розуму є звичайним явищем, а люди мають егоїстичні й честолюбні погляди. Якщо ми дозволяємо, щоб ця система впливала на нас, ‘очі нашого серця’ можуть легко потьмяніти (Ефесян 1:18). Як ми зможемо добре бігти у змаганні за життя, коли вже не в стані чітко бачити, куди прямуємо?
8. У чому християнство має перевагу над поклонінням під Законом?
8 Для того щоб підбадьорити єврейських християн, Павло нагадав їм про перевагу християнської системи над Мойсеєвим Законом. Коли тілесний Ізраїль був народом Єгови під Законом, Єгова промовляв до нього через натхнених пророків. Але, за словами Павла, сьогодні він промовляє «через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив» (Євреїв 1:2). Окрім того, Ісус найбільший від усіх царів з Давидової династії, його «друзів». Він навіть вищий за ангелів (Євреїв 1:5, 6, 9).
9. Чому, подібно до єврейських християн за днів Павла, ми «повинні бути особливо уважні» до слів Єгови?
9 Тому Павло порадив єврейським християнам: «Ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб часом не відпасти» (Євреїв 2:1, Дерк.). Хоча вчитися про Христа було чудовим благословенням, цього було не достатньо. Щоб чинити опір впливу довколишнього єврейського світу, вони мали звертати пильну увагу на Боже Слово. З огляду на постійну навалу пропаганди цього світу ми також «повинні бути особливо уважні» до слів Єгови. Це означає набувати корисні звички у вивченні й дотримуватися ґрунтовного плану читання Біблії. За подальшими словами Павла в його Посланні до євреїв, це також означає регулярно приходити на зібрання і звіщати про нашу віру іншим (Євреїв 10:23—25). Така діяльність допоможе нам залишатися духовно пильними, щоб не упустити нашої величної надії. Якщо ми наповнюємо свій розум думками Єгови, то ніщо в цьому світі не зможе звалити або вибити нас з рівноваги (Псалом 1:1—3; Приповістей 3:1—6).
‘Підбадьорюйте один одного’
10. а) Що може статися з тим, хто не звертає особливої уваги на Слово Єгови? б) Як ми можемо ‘підбадьорювати один одного’?
10 Якщо ми не звертаємо пильної уваги на духовні справи, Божі обітниці почнуть здаватися нереальними. Це сталося навіть у першому сторіччі, коли збори складалися повністю з помазаних християн і ще жили декотрі апостоли. Павло застеріг євреїв: «Стережіться, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого і невірного, щоб вам не відступити від Бога Живого! Але підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «нині», щоб хтось з вас не став жорстоким через підступність гріха» (Євреїв 3:12, 13, Дерк.). Словом «стережіться» Павло наголосив на потребі бути пильними. Нам загрожує небезпека! Брак віри — «гріх» — може розвинутися в нашому серці, і, замість наближатися до Бога, ми можемо відступити від нього (Якова 4:8). Павло нагадує нам ‘підбадьорювати один одного’. Нам потрібна теплота спілкування з братами. «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» (Приповістей 18:1, Хом.). Потреба в такому спілкуванні спонукує християн у наш час регулярно відвідувати зборові зібрання, районні й обласні конгреси.
11, 12. Чому нам не слід задовольнятися знанням лише основних християнських вчень?
11 Пізніше Павло дає у своєму посланні таку безцінну пораду: «Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда... А страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:12—14). Очевидно, декотрі єврейські християни не зростали в розумінні. Вони не квапилися прийняти ясніше світло про Закон та обрізання (Дії 15:27—29; Галатів 2:11—14; 6:12, 13). Декотрі, мабуть, усе ще дорожили такими традиційними звичаями, як відзначання щотижневої суботи й щорічного урочистого дня Окуплення (Колосян 2:16, 17; Євреїв 9:1—14).
12 Отже, Павло говорить: «Ось чому облишмо найпростіші ази вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості» (Євреїв 6:1, СМ). Марафонець, який уважно стежить за своїм раціоном, легше витримує довгий, виснажливий біг. Так само й християнинові, який уважно стежить за духовним харчуванням, не обмежуючи себе основами, тобто «азами вчення», набагато легше залишатися на шляху та закінчити його. (Порівняйте 2 Тимофія 4:7). Це означає розвивати зацікавлення в ‘ширині й довжині, і глибині й вишині’ правди, просуваючись до зрілості (Ефесян 3:18).
«Вам терпеливість потрібна»
13. Як єврейські християни виявляли свою віру за минулих часів?
13 Відразу після П’ятидесятниці 33 року н. е., незважаючи на люте переслідування, єврейські християни залишалися непохитними (Дії 8:1). Павло, мабуть, мав це на увазі, пишучи: «Згадайте про перші дні ваші, коли ви, як тільки просвітилися, витерпіли великий подвиг страждань» (Євреїв 10:32, Дерк.). Така вірна терпеливість, або витривалість, виявляла їхню любов до Бога й давала їм перед ним свободу мови (1 Івана 4:17, НС). Павло закликає їх не відкидати таку свободу через брак віри. Він заохочує їх: «Вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Бо ще «мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!» (Євреїв 10:35—37).
14. Які факти повинні допомагати нам залишатися стійкими навіть після довгих років служіння Єгові?
14 А що сказати про нас? Вперше познайомившись з християнською правдою, майже всі ми були ревними. Чи ми все ще маємо цю ревність? А може, ми ‘покинули свою першу любов’? (Об’явлення 2:4). Чи ми охололи, можливо, трохи розчарувалися або втомилися чекати Армагеддону? Тож зосередьтеся й подумайте. Правда не є менш чудовою, ніж колись. Ісус і далі є нашим небесним Царем. Ми продовжуємо сподіватися вічного життя на райській землі та далі підтримуємо свої взаємини з Єговою. І ніколи не забуваймо: «Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!»
15. Як декотрі християни, подібно до Ісуса, зносили люте переслідування?
15 Отже дуже доречними є Павлові слова, записані в Євреїв 12:1, 2 (Дерк.): «Скиньмо з себе всякий тягар та гріх [брак віри], який легко обплутує нас, і біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам, дивлячись на Ісуса, Засновника і Завершителя віри, Який замість [«заради», СМ] радості, яка Йому належала, витерпів хрест, нехтуючи осоромленням, і сів по правиці престолу Божого». Божі слуги багато терплять у ці останні дні. Подібно до Ісуса, який був вірний аж до самої мученицької смерті, декотрі наші брати й сестри вірно вистояли найлютіше переслідування: табори, катування, зґвалтування, а навіть смерть (1 Петра 2:21). Коли ми думаємо про їхню непорочність, чи ж наші серця не сповнюються любов’ю до них?
16, 17. а) Які випробування віри трапляються більшості християн? б) Що допоможе нам далі бігти в змаганні за життя?
16 Однак до більшості християн можна застосувати наступні Павлові слова: «Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха» (Євреїв 12:4). А втім, у цій системі кожному з нас іти шляхом правди нелегко. Декотрі занепадають духом через «наругу від грішників» на світській роботі або в школі, коли зазнають глузувань або протистоять постійному тиску грішити (Євреїв 12:3, Дерк.). Великі спокуси руйнують у декого рішучість триматися Божих високих норм (Євреїв 13:4, 5). Відступники розхитують духовну рівновагу тих, хто слухає їхню отруйну пропаганду (Євреїв 13:9). Декотрих позбавляють радості розбіжності з іншими. Ще інших християн ослаблює те, що вони приділяють надмірну увагу розвагам і дозвіллю. А більшість з нас перебуває в скрутному становищі через проблеми в цій системі речей.
17 Щоправда, жодна із цих ситуацій не змушує нас ‘змагатись до крови’. А декотрі з таких ситуацій можуть бути зумовлені нашими хибними рішеннями. Але всі вони є випробуванням нашої віри. Ось чому ми не повинні випускати з поля зору Ісусів величний приклад витривалості. Ніколи не забуваймо, наскільки чудовою є наша надія. Ніколи не втрачаймо переконання, що Єгова ‘дає нагороду тим, хто шукає Його’ (Євреїв 11:6). Тоді ми матимемо духовні сили далі бігти в змаганні за життя.
Ми можемо вистояти
18, 19. Які історичні події показують, що єврейські християни в Єрусалимі послухалися Павлової натхненої поради?
18 Як єврейські християни відреагували на послання Павла? Приблизно через шість років після того як було написане Послання до євреїв, Юдея була в стані війни. У 66 році н. е. римська армія оточила Єрусалим, сповняючи цим Ісусові слова: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення» (Луки 21:20). Проте для християн, які в той час мали перебувати в Єрусалимі, Ісус сказав: «Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього!» (Луки 21:21). Отже, війна з Римом виявилася випробуванням: чи ці єврейські християни покинуть Єрусалим, центр поклоніння євреїв і місце величного храму?
19 Раптово, і з невідомої причини, римляни відступили. Очевидно, релігійні євреї взяли це за доказ того, що Бог захищає їхнє святе місто. А що зробили християни? Історія повідомляє, що вони втекли. Відтак, у 70 році н. е., римляни повернулися й дощенту знищили Єрусалим, що принесло великі людські жертви. На Єрусалим прийшов передречений Йоілом ‘день Єгови’. Але вірних християн там уже не було. Вони ‘спаслись’ (Йоіла 3:3—5; Дії 2:16—21).
20. До чого нас повинно спонукувати те, що величний ‘день Єгови’ вже близько?
20 Нині ми знаємо, що інший великий ‘день Єгови’ незабаром уразить усю цю систему речей (Йоіла 4:12—14). Нам, щоправда, невідомо, коли він прийде. Але Боже Слово запевняє нас, що він неодмінно прийде! Єгова говорить, що цей день не спізниться (Авакума 2:3; 2 Петра 3:9, 10). Отже, ‘будьмо особливо уважні до того, що чуємо’. Уникаймо браку віри, ‘гріха, який легко обплутує нас’. Залишаймося стійкими, хоч би скільки треба було чекати. Пам’ятаймо, велична колісницеподібна небесна організація Єгови постійно рухається. Вона виконає своє призначення. Тому всі продовжуймо бігти й не здаваймося в змаганні за життя!
Чи ви пам’ятаєте?
◻ Яка порада Павла филип’янам допоможе нам встояти в змаганні за життя?
◻ Що допоможе нам чинити опір намаганням цього світу перешкодити нам?
◻ Як ми можемо допомагати одні одним встояти в змаганні?
◻ Що може сповільнювати християнина?
◻ Як Ісусів приклад може допомогти нам залишатися стійкими?
[Ілюстрація на сторінках 8, 9]
Християни, подібно як бігуни, не повинні дозволяти, аби щось відвертало їхню увагу.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Ніщо не може перешкодити величній небесній колісниці Єгови виконувати Божі наміри.