Віра робить нас терпеливими й благочестивими
«Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід [«присутність», НС] Господній!» (ЯКОВА 5:8).
1. Чому ми повинні роздумувати над словами з Якова 5:7, 8?
СЬОГОДНІ довгожданна «присутність» Ісуса Христа є фактом (Матвія 24:3—14). Як ніколи раніше, всі, хто стверджує, що вірить у Бога й Христа, мають підставу роздумувати над словами учня Якова: «Браття, довготерпіть аж до приходу [«присутності», НС] Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній. Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід [«присутність», НС] Господній!» (Якова 5:7, 8).
2. З якими проблемами стикалися ті, кому писав Яків?
2 Ті, кому Яків писав своє натхнене послання, мали потребу виявляти терпеливість і розв’язувати різноманітні проблеми. Багато людей діяли всупереч тому, чого очікувалось від тих, хто стверджує, що вірить у Бога. Наприклад, необхідно було вжити заходів стосовно певних бажань, що розвинулись у серцях деяких. Треба було відновити спокій серед тих ранніх християн. Вони також потребували поради щодо того, як бути терпеливими й благочестивими. Розмірковуючи над зверненими до них словами Якова, подивімося, як застосовувати їх у своєму житті.
Шкідливий вплив неправильних бажань
3. Чому виникали суперечки у зборі і чого ми можемо навчитися з цього?
3 Серед декотрих із тих, що називали себе християнами, не було миру; головною причиною виникнення такої ситуації були неправильні бажання (Якова 4:1—3). Сварки спричиняли розкол, і дехто безсердечно судив своїх братів. Це траплялося тому, що пожадливість викликала боротьбу в членах їхнього тіла. Нам самим, можливо, необхідно молитися про допомогу, щоб протистояти плотським пожадливостям до престижу, влади та майна, аби своїми діями не порушити миру в зборі (Римлян 7:21—25; 1 Петра 2:11). У декотрих християн першого століття пожадливість переросла в дух ненависті й кровожерності. Оскільки Бог не сповняв їхніх неправильних бажань, вони завзято боролися, щоб досягти власних цілей. Якщо ми маємо подібні неправильні бажання, наші прохання можуть залишатися без відповіді, бо святий Бог не відповідає на такі молитви (Плач Єремії 3:44, Хом.; 3 Івана 9, 10).
4. Чому Яків називає декотрих «перелюбниками та перелюбницями» і як його слова повинні впливати на нас?
4 Деяким раннім християнам були притаманні світськість, заздрість і гордість (Якова 4:4—6). Яків називає декотрих «перелюбниками та перелюбницями», оскільки вони приятелювали зі світом і тому були винні в духовному перелюбі (Єзекіїля 16:15—19, 25—45). Безсумнівно, ми не хочемо, щоб наш склад розуму, мова та дії стали світськими, бо це зробило б нас ворогами Бога. Його Слово показує, що ‘схильність до заздрості’ є частиною поганих нахилів, або «духу», в грішних людях (Буття 8:21; Числа 16:1—3; Псалом 106:16, 17; Екклезіяста 4:4). Якщо ми усвідомлюємо, що нам необхідно боротися із заздрістю, гордістю чи деякими іншими поганими схильностями, шукаймо Божої допомоги через його святий дух. Ця сила, яку дав Бог через незаслужену ласку, сильніша за ‘схильність до заздрості’. І оскільки Єгова противиться гордим, він виявлятиме нам свою незаслужену ласку, якщо ми боротимемося з грішними схильностями.
5. Щоб отримати незаслужену ласку від Бога, яким вимогам ми повинні відповідати?
5 Як ми можемо отримати Божу незаслужену ласку? (Якова 4:7—10). Щоб отримати незаслужену ласку від Єгови, ми повинні слухатися його, приймати його дари і коритися йому в усьому (Римлян 8:28). Нам необхідно також ‘спротивлятись’, або ‘протистати’, Дияволові. Він ‘утече від нас’, якщо ми залишатимемося стійкими прибічниками всесвітнього суверенітету Єгови. Нам допомагає Ісус, який стримує злі сили цього світу, аби ніщо не могло завдати нам довгочасної шкоди. І ніколи не забуваймо цього: через молитву, слухняність та віру ми наближаємося до Бога, і він є поруч з нами (2 Хронік 15:2).
6. Чому Яків називає деяких християн ‘грішними’?
6 Чому Яків застосовує слово «грішні» до декого з тих, хто стверджує, що вірить у Бога? Тому що вони були винні у «війнах» і кровожерній ненависті, а така позиція неприйнятна для християн (Тита 3:3). Вони мали очистити свої «руки», заплямовані поганими вчинками. Їм також треба було освятити, тобто очистити, свої «серця», звідки походять спонуки (Матвія 15:18, 19). Ті «двоєдушні» коливалися й дружили то з Богом, то зі світом. Застережені їхнім поганим прикладом, безперервно пильнуймо, щоб такі речі не зруйнували нашої віри (Римлян 7:18—20).
7. Чому Яків говорить декотрим ‘сумувати та плакати’?
7 Яків говорить своїм читачам ‘журитися, сумувати та плакати’. Якби вони справді виявляли побожний сум, це служило б доказом їхнього покаяння (2 Коринтян 7:10, 11). Сьогодні деякі з тих, хто каже, що має віру, шукають дружби зі світом. Коли хтось із нас поводиться подібно, чи ж не повинні ми сумувати через наш слабкий духовний стан і вживати негайних заходів для виправлення становища? Якщо робимо необхідні зміни й отримуємо Боже прощення, то це викличе в нас почуття радості через чисте сумління та чудову перспективу вічного життя (Псалом 51:12—19; 1 Івана 2:15—17).
Не судіть один одного
8, 9. Чому ми не повинні обмовляти або судити один одного?
8 Обмовляти співвіруючого — гріх (Якова 4:11, 12). Проте декотрі критикують співхристиян, можливо, через власний занадто праведний склад розуму або бажання звеличити себе, принижуючи інших (Псалом 50:20; Приповістей 3:29). Грецький вислів, перекладений словом «обмовляти», тобто «говорити проти», передає думку про ворожість і вказує на перебільшене або фальшиве звинувачення. Це рівносильно осуду брата. Чому це означає ‘обмовляти й судити Божий Закон’? Книжники та фарисеї ‘спритно відкидали заповідь Божу’ і судили за своїми нормами (Марка 7:1—13). Подібно, якщо ми засуджуємо брата, якого Єгова не засуджує, то чи ж не ‘судимо ми Божого Закону’, гріховно натякаючи на його неповноцінність? Несправедливо критикуючи свого брата, ми не сповняли б закону любові (Римлян 13:8—10).
9 Пам’ятаймо ж про це: «Один Законодавець і Суддя» — Єгова. Його «Закон досконалий», без недоліків (Псалом 19:8; Ісаї 33:22). Лише Бог має право встановлювати норми і правила для спасіння (Луки 12:5). Тому Яків запитує: «Ти хто такий, що осуджуєш ближнього?» Ми не маємо права судити й обвинувачувати інших (Матвія 7:1—5; Римлян 14:4, 10). Роздуми про Божий суверенітет, його безсторонність і нашу власну гріховність повинні допомагати нам стримуватися від занадто праведного осуду інших.
Уникайте хвастливої самовпевненості
10. Чому ми повинні зважати на Єгову в нашому повсякденному житті?
10 Ми завжди повинні зважати на Єгову та його закон (Якова 4:13—17). Зневажаючи Бога, самовпевнена людина каже: «Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти». Якщо ми ‘збираємо для себе, та не багатіємо в Бога’, наше життя може закінчитися завтра, і в нас може не бути можливості служити Єгові (Луки 12:16—21). За словами Якова, ми подібні до ранкової мряки, «що на хвильку з’являється, а потім зникає» (1 Хронік 29:15). Лише тоді, коли віримо в Єгову, ми можемо надіятися на тривалу радість і вічне життя.
11. Що значать слова: «Як схоче Єгова»?
11 Замість того щоб хвалькувато нехтувати Богом, нам слід зайняти таку позицію: «Як схоче Господь [«Єгова», НС] та будемо живі, то зробимо це або те». Слова «як схоче Єгова» вказують на те, що ми намагаємося діяти в згоді з його волею. Можливо, нам потрібно займатися бізнесом, щоб утримувати свої сім’ї, здійснювати поїздки у зв’язку зі справами Царства й так далі. Але не хвалімося. «Лиха всяка подібна хвальба», тому що нею ігнорується залежність від Бога (Псалом 37:5; Приповістей 21:4; Єремії 9:22, 23).
12. Що означають слова з Якова 4:17?
12 Очевидно, щоб закінчити свою думку про самовпевненість та хвастощі, Яків говорить: «Хто знає, як чинити добро, та не чинить,— той має гріх!» Кожен християнин повинен смиренно визнавати свою залежність від Бога. Якщо він не робить цього, то «має гріх». Звичайно, такий же принцип стосується будь-яких випадків невиконання того, чого вимагає від нас віра в Бога (Луки 12:47, 48).
Застереження стосовно багатих
13. Що Яків говорить про тих, хто зловживає своїм багатством?
13 Оскільки дехто з ранніх християн став корисливим або підлещувався до заможних, то Яків робить різке зауваження щодо певних багатіїв (Якова 5:1—6). Світські люди, які використовують своє багатство неправильно, будуть ‘плакати й ридати над лихом своїм, що їх має спіткати’ тоді, коли Бог відплатить їм згідно з їхніми ділами. У ті дні багатство більшості людей складалося переважно з таких речей, як одяг, зерно та вино (Йоіла 2:19; Матвія 11:8). Деякі з цих речей можуть згнити або їх може ‘поїсти міль’, але Яків підкреслює марноту багатства, а не його тлінність. Хоча золото й срібло не іржавіють, однак якби ми нагромаджували їх, то вони стали б такими ж нічого не вартими, як і речі, що поіржавіли. «Іржа» вказує на те, що матеріальне багатство не використовувалося для добрих цілей. Тому всім нам слід розуміти, що майно, ‘зібране в останні дні’ людьми, які покладаються на матеріальне багатство, є ‘як огонь’ у час приходу Божого гніву (Якова 5:3, Бач.) Оскільки ми живемо в «часі кінця», то такі слова мають особливе значення для нас (Даниїла 12:4; Римлян 2:5).
14. Як багаті люди часто поводяться і як повинні діяти ми за таких обставин?
14 Заможні люди часто обманюють своїх женців, затримана платня яких ‘голосить’ про відплату. (Порівняйте Буття 4:9, 10). Світські багатії «розкошували». Зловживаючи чуттєвими задоволеннями, вони вигодували собі жирні й нечутливі серця, а також і далі робитимуть це в «день» свого заколення. Вони судять і вбивають ‘праведного’. Яків запитує: «Чи він вам не противиться?» (НС). Але в перекладі Хоменка написано: «... праведного... він вам не противиться». У всякому разі, ми повинні безсторонньо ставитися до багатих. Нам необхідно ставити духовні справи на перше місце у своєму житті (Матвія 6:25—33).
Віра допомагає нам довготерпіти
15, 16. Чому так важливо довготерпіти?
15 Висловившись про жорстоких багатих людей цього світу, далі Яків заохочує пригноблених християн довготерпіти (Якова 5:7, 8). Віруючі, які терпеливо зносять труднощі, отримають винагороду за вірність під час Христової присутності — в час покарання їхніх гнобителів (Матвія 24:37—41). Ті ранні християни мали бути, як рільник, який терпеливо чекає на ранній дощ восени, коли він може садити, і на пізній дощ навесні, коли дозріває врожай (Йоіла 2:23). Нам також потрібно довготерпіти й зміцняти свої серця, особливо тепер — в час ‘приходу [«присутності», НС] Господа’ Ісуса Христа!
16 Чому ми повинні бути терпеливими? (Якова 5:9—12). Терпеливість допомагає нам не стогнати і не нарікати, коли співвіруючі дратують нас. Якщо ми в нездоровому дусі ‘нарікаємо один на одного’, то будемо засуджені Суддею Ісусом Христом (Івана 5:22). Тепер, в час його «присутності», коли він «стоїть перед дверима», сприяймо миру, терпеливо ставлячись до наших братів, які зазнаю́ть багато випробувань віри. Наша віра зміцняється тоді, коли ми пам’ятаємо, що Бог винагородив Йова, бо той терпеливо зніс випробування (Йова 42:10—17). Виявляючи віру й терпеливість, ми побачимо, що ‘Господь повний співчуття і милосердя’ (Хом.) (Михея 7:18, 19).
17. Чому Яків говорить: «Не кляніться»?
17 Коли ми нетерпеливі, то можемо зловживати язиком у скрутних обставинах. Наприклад, можемо поспішно давати клятви. «Не кляніться»,— говорить Яків, попереджуючи про те, щоб не давати легковажних клятв. Якщо постійно підтверджувати свої слова клятвами, то це також здається лицемірним. Отже, ми повинні просто говорити правду, і хай наше «так» означає «так», а наше «ні» — «ні» (Матвія 5:33—37). Звичайно, Яків не говорить, що давати клятву про те, що ми казатимемо правду в суді, неправильно.
Віра й наші молитви
18. За яких обставин ми повинні ‘молитися’ і ‘співати псалми’?
18 Якщо ми бажаємо контролювати свою мову, довготерпіти і зберігати сильну віру в Бога, молитва має відігравати дуже важливу роль у нашому житті (Якова 5:13—20). Особливо ми повинні ‘молитися’, коли зносимо випробування. Радіючи, ‘співаймо псалми’, як це робив Ісус зі своїми апостолами, коли встановив святкування Спомину своєї смерті (Марка 14:26, УКУ). Іноді ми можемо бути настільки сповненими вдячності до Бога, що співаємо хвалу навіть у серці (1 Коринтян 14:15; Ефесян 5:19). І наскільки ж це радісно вихваляти Єгову в піснях на християнських зібраннях!
19. Що ми повинні робити, якщо стали духовно хворими і чому слід вживати таких заходів?
19 Коли ми хворіємо духовно через неправильну поведінку або нерегулярне харчування зі столу Єгови, нам може бути важко співати. В такому стані смиренно кличмо старійшин, щоб вони ‘над нами помолилися’ (Приповістей 15:29). Вони також ‘намастять нас оливою в Господнє Ім’я’. Як заспокійлива олива на рані, так і їхні слова потіхи і біблійні поради допомагатимуть полегшити депресію, позбутися сумнівів і страху. ‘Молитва віри вздоровить нас’, якщо вона підтримуватиметься нашою вірою. Коли старійшини бачать, що духовна хвороба була спричинена серйозним гріхом, вони доброзичливо покажуть, у чому полягає наша помилка і намагатимуться допомогти нам (Псалом 141:5). І якщо ми каємося, то можемо вірити в те, що Бог вислухає їхні молитви й простить нам.
20. Чому ми повинні зізнаватись у своїх гріхах і молитися один за одного?
20 Коли ‘признає́мось один перед одним у своїх прогріхах’, то це допоможе нам не грішити далі. Це повинно заохочувати до взаємного співчуття — риси, яка спонукуватиме нас ‘молитись один за одного’. Ми можемо вірити, що це принесе користь, бо молитва «праведного»,— тої людини, котра виявляє віру й котру Бог вважає праведною,— є дуже вагомою в очах Єгови (1 Петра 3:12). Пророк Ілля мав слабкості, подібні до наших, але його молитви були дієвими. Він помолився, і не було дощу три з половиною роки. Коли він знову помолився, пішов дощ (1 Царів 17:1; 18:1, 42—45; Луки 4:25).
21. Що ми можемо зробити, коли співхристиянин «заблудить від правди»?
21 А що, коли член збору «заблудить від правди», відхилившись від правдивого навчання і правильної поведінки? Ми можемо відвернути його від гріха за допомогою біблійної поради, молитви тощо. Якщо нам це вдалося, тоді той, хто помилявся, залишається під дією Христового викупу і рятується від духовної смерті й засудження на знищення. Допомагаючи грішникові, ми покриваємо безліч його гріхів. Коли грішник, який отримав докір, залишає неправильний спосіб життя, кається і шукає прощення, ми будемо радіти від того, що допомогли покрити його гріхи (Псалом 32:1, 2; Юди 22, 23).
Корисне для всіх нас
22, 23. Як на нас повинні впливати слова Якова?
22 Зрозуміло, що послання Якова корисне для всіх нас. Воно показує нам, як долати випробування, радить уникати фаворитизму і спонукує до праведних діл. Яків заохочує нас контролювати язик, протидіяти світському впливові та сприяти миру. Його слова повинні також робити нас терпеливими й благочестивими.
23 Так, послання Якова початково було надіслано раннім помазаним християнам. Проте його поради повинні допомогти всім нам триматися своєї віри. Слова Якова можуть зміцнити віру, яка спонукує нас до рішучих дій у Божому служінні. Це натхнене Богом послання збудовує непохитну віру, котра робить нас терпеливими, благочестивими Свідками Єгови тепер, під час «присутності Господа» Ісуса Христа.
Як би ви відповіли?
◻ Чому декому з ранніх християн необхідно було змінити свій склад розуму і поведінку?
◻ Яке застереження дає Яків багатим?
◻ Чому ми повинні довготерпіти?
◻ Чому ми повинні регулярно молитися?
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]
Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Деяким раннім християнам слід було виявляти більше терпіння до співвіруючих.
[Ілюстрація на сторінці 24]
Християнам необхідно бути терпеливими, сердечними, благочестивими.