Що означає «любити своїх ворогів»?
Відповідь з Біблії
Ісус Христос у своїй відомій Нагірній проповіді сказав: «Любіть своїх ворогів» (Луки 6:27, 35; Матвія 5:44). Його слова означають, що нам потрібно ставитися з любов’ю до тих, хто ненавидить нас чи поводиться з нами несправедливо.
Ісус подав у цьому чудовий приклад: він прощав своїх кривдників (Луки 23:33, 34). І його заповідь любити ворогів узгоджується з тим, що було сказано в Єврейських Писаннях, відомих також як Старий Завіт (Вихід 23:4, 5; Прислів’я 24:17; 25:21).
«Не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів» (Матвія 5:43, 44).
У цій статті:
Чому потрібно любити своїх ворогів?
Так робить Бог. Він «добрий навіть до невдячних і неправедних» (Луки 6:35). Бог «наказує сонцю своєму сходити над людьми добрими і поганими» (Матвія 5:45).
Наша любов може спонукати ворога змінитися. Біблія радить ставитись до ворога по-доброму і пояснює: «Адже так ти згорнеш йому на голову розжарене вугілля» (Прислів’я 25:22). Ця метафора нагадує стародавній метод, який використовували, щоб розплавити руду, очистити її від домішок і отримати дорогоцінний метал. Якщо ми виявляємо доброту до тих, хто нас ненавидить, то, так би мовити, розплавляємо серце людини, «очищаємо» його від гніву і «видобуваємо» добрі риси.
Як виявляти любов до ворогів?
«Робити добро тим, хто вас ненавидить» (Луки 6:27). У Біблії сказано: «Якщо твій ворог голодний, нагодуй його, а якщо він спраглий, дай напитися» (Римлян 12:20). Також важливо застосовувати золоте правило: «Що хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Луки 6:31). Керуючись ним, ви побачите, як ще можна виявляти любов до ворогів.
«Благословляти тих, хто вас проклинає» (Луки 6:28). Благословляти ворогів — означає розмовляти з ними тактовно і по-доброму, навіть коли вони нас ображають. Біблія каже: «Не віддавайте... образою за образу, а, навпаки, благословляйте» (1 Петра 3:9). Ця порада допоможе нам розірвати коло ненависті.
«Молитися за своїх кривдників» (Луки 6:28). Якщо хтось кривдить вас, не відплачуйте «злом за зло» (Римлян 12:17). Моліться, щоб Бог простив цю людину (Луки 23:34; Дії 7:59, 60). Не мстіться, залишіть цю справу в руках Бога, який є праведним Суддею (Левіт 19:18; Римлян 12:19).
«Не переставайте любити своїх ворогів, робити добро тим, хто вас ненавидить, благословляти тих, хто вас проклинає, і молитися за своїх кривдників» (Луки 6:27, 28).
Бути терпеливими і добрими (1 Коринфян 13:4). Апостол Павло, пояснюючи, якою є любов, використав те саме грецьке слово (аґа́пе), яке вжите в Матвія 5:44 і Луки 6:27, 35. Тож ми виявляємо християнську любов до ворогів тим, що ставимось до них з терпеливістю, добротою, не заздримо їм і не поводимося зухвало чи грубо.
«Любов терпелива і добра. Любов не ревнує. Вона не вихваляється, не зазнає́ться, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди і не дратується. Вона не веде лічби образам. Любов не тішиться неправедністю, але радіє правді. Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить. Любов ніколи не згасає» (1 Коринфян 13:4—8).
Чи ми маємо воювати проти своїх ворогів?
Ні, адже Ісус навчав своїх послідовників, що цього не слід робити. Наприклад, коли він попередив їх, що на Єрусалим нападе вороже військо, то наказав їм тікати, а не залишатися і захищати місто (Луки 21:20, 21). Іншого разу Ісус сказав апостолу Петру: «Вклади меча назад у його місце, бо кожен, хто візьметься за меча, від меча й загине» (Матвія 26:52). Як видно з Біблії та світських історичних джерел, Ісусові послідовники не брали участі у війнахa (2 Тимофія 2:24).
Неправильні уявлення про любов до ворогів
Неправильне уявлення. Божий Закон наказував ізраїльтянам ненавидіти своїх ворогів.
Факт. У Законі насправді не містилось такої заповіді. Ізраїльтянам було наказано любити свого ближнього (Левіт 19:18). Хоча слово «ближній» означає просто «інша людина», деякі євреї звужували значення цього слова і вважали, що ближніми є лише їхні співвітчизники, а люди з інших народів — це вороги, яких треба ненавидіти (Матвія 5:43, 44). Ісус показав, що цей погляд неправильний, розповівши притчу про доброго самарянина (Луки 10:29—37).
Неправильне уявлення. Той, хто любить своїх ворогів, схвалює їхні погані вчинки.
Факт. Біблія допомагає зрозуміти, що можна любити людину і водночас не схвалювати її учинків. Наприклад, Ісус засуджував насилля, але молився за тих, хто його страчував (Луки 23:34). Він ненавидів гріх і беззаконня, але віддав своє життя за грішників (Івана 3:16; Римлян 6:23).
a У книжці «На зорі християнства» сказано: «Уважний розгляд усієї наявної інформації показує, що до часу Марка Аврелія [який був римським імператором в 161—180 рр. н. е.] жоден християнин не ставав воїном; і жоден воїн, ставши християнином, не залишався у війську» (Barnes E. W. The Rise of Christianity).