«Ви Його любите, не бачивши»
«Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте» (1 ПЕТРА 1:8).
1. Як деякі релігійні люди намагаються виявляти відданість Ісусу, хоча ніхто з тих, що живуть сьогодні на землі, не бачив його?
НІХТО з людей, що живуть сьогодні на землі, не бачив Ісуса Христа. Однак мільйони заявляють, що люблять його. Кожного року 9 січня по вулицях Маніли (Філіппіни) проносять натуральної величини статую Ісуса Христа з хрестом. Це свято називають найважливішою і найефектнішою маніфестацією популярної релігії в країні. Штовхається збуджений натовп; люди навіть видираються одне на одного, шалено намагаючись доторкнутися до статуї. Багатьох присутніх тут приваблює просто святкова процесія. Однак дехто, безумовно, відчуває щиру прихильність до Ісуса. На доказ цього вони носять хрестик і регулярно ходять до церкви. Але чи таке ідолопоклонство можна вважати правдивим поклонінням?
2, 3. а) Хто з-поміж Ісусових послідовників насправді бачив і чув його? б) Хто ще у першому столітті полюбив Ісуса й повірив у нього, ніколи особисто не бачивши його?
2 У першому столітті в римських провінціях Юдеї, Самарії, Переї та Галілеї було багато тисяч людей, які особисто бачили й чули Ісуса Христа. Вони слухали його пояснення зворушливих істин про Боже Царство. Вони були свідками його чудес. Деякі з них стали його відданими учнями, переконаними, що він «Христос, Син Бога Живого» (Матвія 16:16). Проте серед них не було тих, до кого апостол Петро написав своє перше натхнене послання.
3 Ті, до кого звертався Петро, жили в Понті, Галатії, Каппадокії, Азії та Віфінії — римських провінціях, які були на території сучасної Туреччини. Петро писав до них: «Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю» (1 Петра 1:1, 8). Як же вони могли настільки познайомитися з Ісусом Христом, що полюбили його і повірили в нього?
4, 5. Як люди, котрі ніколи не бачили Ісуса, навчилися про нього стільки, що полюбили його й повірили в нього?
4 Очевидно, дехто з них був у Єрусалимі, коли апостол Петро свідчив натовпові людей, що прийшли на свято П’ятидесятниці 33 року н. е. Після цього свята багато учнів залишилися в Єрусалимі, щоб отримати подальші вказівки від апостолів. (Дії 2:9, 41, 42; порівняйте 1 Петра 1:1). Під час своїх місіонерських подорожей апостол Павло ревно служив також у тій місцевості, куди Петро пізніше написав своє перше біблійне послання, яке носить його ім’я (Дії 18:23; 19:10; Галатів 1:1, 2).
5 Що так сильно приваблювало до Ісуса людей, які ніколи не бачили його? Чому і в наш час мільйони людей по цілій землі дуже люблять його?
Що вони чули
6. а) Чого б ви могли навчитися, слухаючи Петрове свідчення про Ісуса в П’ятидесятницю 33 року н. е.? б) Як Петрова промова вплинула на близько 3000 присутніх?
6 Чого б ви могли навчитися про Ісуса, будучи в Єрусалимі, коли Петро промовляв до натовпу людей на святі 33 року н. е.? Того, що його чуда, безперечно, свідчили — він посланий Богом. Що, хоча грішні люди вбили Ісуса, він вже не був у могилі, але воскрес, вознісся на небо і сів по правиці Божій. Що Ісус дійсно був Христом, Месією, про якого писали пророки. Що через Ісуса Христа святий дух було злито на його послідовників, так щоб вони змогли відразу свідчити людям багатьох націй про величні діла, які Бог робив через свого Сина. Серця багатьох слухачів Петрової промови були тоді глибоко зворушені й близько 3000 охрестилися як християнські учні (Дії 2:14—42). Якби ви були там, чи ви зробили б такий рішучий крок?
7. а) Чого б ви навчилися, якби були в Антіохії, коли там проповідував апостол Павло? б) Чому деякі з присутніх там повірили й почали ділитися доброю новиною з іншими?
7 Чого ще ви навчилися б про Ісуса, будучи в Антіохії, місті в римській провінції Галатії, коли там учив апостол Павло? Він пояснював, що пророки передрікали те, що єрусалимські правителі засудять Ісуса на смерть. Ви почули б також про прямі докази Ісусового воскресіння. На вас, безумовно, справило б враження Павлове пояснення, що, воскресивши Ісуса з мертвих, Єгова підтвердив, що Ісус дійсно є Сином Божим. І хіба ваше серце не зігріло б повідомлення, що прощення гріхів, яке можливе через віру в Ісуса, може привести до вічного життя? (Дії 13:16—41, 46, 47; Римлян 1:4). Усвідомлюючи значення почутого, деякі в Антіохії стали учнями й ефективно доносили добру новину іншим, хоча через це вони мусили зносити сильне переслідування (Дії 13:42, 43, 48—52; 14:1—7, 21—23).
8. Чого б ви навчилися на зібранні ефеського збору, коли туди надійшло послання від Павла?
8 А що, коли б ви спілкувалися з християнським збором в Ефесі, місті в римській провінції Азії, коли тамтешні учні отримали Павлове натхнене послання? Чого б ви навчилися з нього про Ісусову роль у Божому намірі? У тому посланні Павло пояснив, що через Христа все на небі й на землі буде знову приведене в гармонію з Богом, що Божий дар через Христа поширюється на людей усіх народів, що люди, мертві в Божих очах через свої гріхи, були оживлені через віру в Христа і що в результаті цього у людей знову з’явилася можливість стати улюбленими синами Бога (Ефесян 1:1, 5—10; 2:4, 5, 11—13).
9. а) Що допоможе вам визначити, чи ви особисто усвідомили значення Павлового послання до Ефесян? б) Як на братів у римських провінціях, згаданих Петром, вплинуло те, чого вони навчилися про Ісуса?
9 Чи вдячність за все це поглибила б вашу любов до Божого Сина? Чи ця любов вплинула б на ваше щоденне життя, згідно із заохоченням апостола Павла, записаним в Ефесян 4—6 розділах? Чи така вдячність спонукала б вас уважно перевірити свої пріоритети? Чи з любові до Бога і вдячності до його Сина ви зробили б необхідні зміни, так щоб виконання Божої волі було справді на першому місці у вашому житті? (Ефесян 5:15—17). Стосовно того, як на християн в Азії, Галатії та інших римських провінціях вплинуло те, чого вони навчилися, апостол Петро писав до них: «Ви Його [Ісуса Христа] любите, не бачивши, і віруєте в Нього... а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю» (1 Петра 1:8).
10. а) Що, безумовно, поглибило любов ранніх християн до Ісуса? б) Яку користь це може принести і нам?
10 Але ще щось мусило поглибити любов до Божого Сина, яку мали ті ранні християни, до котрих звертався апостол Петро. Що саме? Коли Петро писав своє послання, існували вже принаймні два Євангелія — Матвія і Марка. Першостолітні християни, які ніколи не бачили Ісуса, могли читати ці Євангелія. Ми теж можемо. Євангелія — це не фантастичні оповідання; вони мають всі ознаки достовірних історичних творів. У тих натхнених документах ми знаходимо багато думок, які поглиблюють нашу любов до Божого Сина.
Дух, який він виявляв
11, 12. Чому дух, який Ісус виявляв до людей, спонукує вас любити Ісуса?
11 З описів Ісусового життя ми довідуємося про те, як він обходився з іншими людьми. Дух, який він виявляв, зворушує серця людей навіть сьогодні, понад 1960 років після його смерті. Усіх живих обтяжують наслідки гріха. Багато мільйонів людей є жертвами несправедливості, борються з хворобами чи з інших причин відчувають гнітюче розчарування. Ісус каже усім їм: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30).
12 Ісус виявляв турботливу увагу до бідних, голодних і збідованих людей. Коли обставини вимагали цього, він навіть зробив чудо, щоб нагодувати натовпи людей (Луки 9:12—17). Він звільняв їх від поневолюючих традицій. Він також збудовував їхню віру в Божий намір покінчити з політичним та економічним гнітом. Ісус не пригнічував духу пригноблених людей. Він з ніжністю й любов’ю вміло підбадьорював сумирних. Він зміцняв тих, що були як очеретина надломлена і як ґніт догасаючий. До сьогоднішнього дня його ім’я вселяє надію в серця навіть тих людей, які ніколи не бачили його (Матвія 12:15—21; 15:3—10).
13. Чому Ісусове поводження з грішниками приваблює людей?
13 Ісус не схвалював гріхів, однак він виявляв розуміння до людей, які робили помилки в житті, але каялись і зверталися до нього за допомогою (Луки 7:36—50). Він їв із зневаженими людьми, коли бачив, що це підтримає їх духовно (Матвія 9:9—13). Через дух, який він виявив, мільйони людей у подібних життєвих ситуаціях, не бачивши Ісуса, захотіли ближче познайомитися з ним і повірили в нього.
14. Що приваблює вас у тому, як Ісус допомагав хворим, покаліченим і засмученим людям?
14 Спосіб, у який Ісус обходився з хворими чи покаліченими, свідчить про його сердечність і співчуття, а також про його вміння приносити полегшення. Наприклад, коли хворий проказою підійшов до Ісуса й попросив допомоги, він не відсахнувся від нього. І він не сказав тому чоловікові, що, хоча йому і шкода його, але хвороба на такій стадії, що допомогти ніяк не можливо. Чоловік благав: «Коли, Господи, хочеш,— Ти можеш очистити мене!» Не зволікаючи, Ісус простяг руку й доторкнувся до прокаженого, говорячи: «Хочу,— будь чистий!» (Матвія 8:2, 3). Іншого разу одна жінка хотіла вилікуватись, непомітно доторкнувшись до краю його одягу. Ісус повівся з нею ласкаво і підбадьорливо (Луки 8:43—48). А коли він зустрів похоронну процесію, то змилосердився над згорьованою вдовою, в якої помер єдиний син. Хоча Ісус не використав даної Богом сили, щоб чудом постачити їжу для себе самого, він вільно користувався цією силою, щоб воскресити того померлого і повернути його матері (Луки 4:2—4; 7:11—16).
15. Який вплив справляють на вас розповіді про Ісуса, коли ви читаєте їх і роздумуєте над ними?
15 Коли ми читаємо ці розповіді й роздумуємо про дух, виявлений Ісусом, наша любов до того, хто віддав своє людське життя, щоб ми могли жити вічно, поглиблюється. Хоча ми ніколи не бачили його, він приваблює нас і ми хочемо йти його слідами (1 Петра 2:21).
Він смиренно покладався на Бога
16. На кому Ісус зосереджував найбільшу увагу і до чого він заохочував нас?
16 Але понад усе Ісус зосереджував свою і нашу увагу на небесному Отцеві — Богу Єгові. Він визначив найбільшу заповідь у Законі, кажучи: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Матвія 22:36, 37). Ісус заохочував своїх учнів: «Майте віру в Бога!» (Марка 11:22, Хом.). Коли вони стояли перед серйозним випробуванням своєї віри, він заохочував їх: «Моліться» (Матвія 26:41).
17, 18. а) З чого видно, що Ісус смиренно покладався на свого Отця? б) Чому те, що він зробив, таке важливе для нас?
17 Сам Ісус подав нам приклад. Молитва була важливою частиною його життя (Матвія 14:23; Луки 9:28; 18:1). Коли прийшов час вибирати апостолів, Ісус не покладався лише на свій розсуд, хоча в минулому всі ангели в небі були під його наглядом. Він смиренно провів цілу ніч у молитві до свого Отця (Луки 6:12, 13). Перед арештом і болісною смертю він теж звертався до Отця з палкою молитвою. Він не вважав, що добре знає Сатану і може легко справитися з будь-якою його хитрістю. Ісус усвідомлював, наскільки для нього важливо було не спіткнутися. Яку ганьбу це стягнуло б на його Отця! І яка була б втрата для людей, оскільки їхні перспективи на життя залежали від Ісусової жертви!
18 Ісус молився неодноразово — зі своїми апостолами у горішній кімнаті в Єрусалимі і ще палкіше в Гефсиманському саду (Матвія 26:36—44; Івана 17:1—26; Євреїв 5:7). Страждаючи на стовпі мук, він не зневажав тих, що насміхалися над ним. Навпаки, він молився за тих, що діяли так через незнання: «Отче, відпусти їм,— бо не знають, що чинять вони» (Луки 23:34). Він зосереджував думки на своєму Отцеві, «ввірявся Судді праведному». Його останні слова на стовпі мук — це молитва до Отця (1 Петра 2:23, СМ; Луки 23:46). Які ж ми вдячні за те, що, повністю покладаючись на Єгову, Ісус вірно сповнив призначення, дане йому Отцем! Як же глибоко ми любимо Ісуса Христа за все, що він зробив, хоча ніколи не бачили його особисто!
Як нам виявляти любов до нього
19. Коли ми виявляємо свою любов до Ісуса, яких дій нам слід уникати як абсолютно недоречних?
19 Як же нам довести, що наша любов — це не тільки слова? Оскільки Отець, якого Ісус любив, заборонив виготовлення образів і поклоніння їм, ми, безумовно, не приносили б честі Ісусу, коли б повісили собі на шию ланцюжок з таким образом чи носили б образ по вулицях (Вихід 20:4, 5; Івана 4:24). Ми не приносили б честі Ісусові, якби ходили на релігійні служби,— навіть кілька разів на тиждень,— але не жили б у гармонії з його вченнями в інші дні тижня. Ісус сказав: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець» (Івана 14:21, 23; 15:10).
20. Чим ми можемо засвідчити свою щиру любов до Ісуса?
20 Які заповіді дав нам Ісус? Насамперед поклонятися правдивому Богу Єгові і тільки йому (Матвія 4:10; Івана 17:3). Беручи до уваги свою роль у Божому намірі, Ісус також вчив, що ми мусимо вірити в нього як Божого Сина й виявляти цю віру, остерігаючись лихих учинків і ходячи у світлі (Івана 3:16—21). Він радив нам шукати перше Божого Царства і його праведності, ставлячи це вище турбот про фізичні потреби (Матвія 6:31—33). Він наказав, щоб ми любили одні одних так, як він полюбив нас (Івана 13:34; 1 Петра 1:22). І він доручив нам, щоб ми, подібно до нього, були свідками стосовно Божого наміру (Матвія 24:14; 28:19, 20; Об’явлення 3:14). Хоча Свідків Єгови, яких сьогодні є близько п’яти мільйонів, ніколи не бачили Ісуса, щира любов до нього спонукує їх зберігати ці заповіді. Те, що вони особисто не бачили Ісуса, аж ніяк не ослаблює їхньої рішучості бути слухняними. Вони пригадують, що́ їхній Господь сказав апостолу Хомі: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Івана 20:29).
21. Чому корисно прийти на Спомин смерті Христа, який цього року відбудеться в неділю, 23 березня?
21 Хочеться надіятись, що в неділю, 23 березня 1997 року, після заходу сонця ви будете серед тих людей, які по цілому світу зберуться у Залах Царства Свідків Єгови, щоб пригадати найвеличніший вияв Божої любові до людей і відзначити смерть його вірного й відданого Сина Ісуса Христа. Те, що там буде сказано й зроблено, повинно поглибити нашу любов до Єгови та його Сина і тому посилити наше бажання додержуватись Божих заповідей (1 Івана 5:3).
Як би ви відповіли?
◻ Як познайомилися з Ісусом і повірили в нього ті, до кого адресувалося Перше послання Петра?
◻ Що з почутого ранніми християнами справляє враження на вас особисто?
◻ Як вашу любов до Ісуса поглиблює дух, який він виявляв?
◻ Чому для нас так важливо, що Ісус смиренно покладався на Бога?
◻ Як ми можемо виявляти свою любов до Ісуса Христа?
[Ілюстрації на сторінках 16, 17]
Ісус приваблює нас духом, який він виявляв.