Остерігайтесь неонеписьменності

СВІТ вражає нова проблема з читанням. Вона називається неонеписьменністю. Ця проблема визначається як «уміння читати, але незацікавленість у ньому»a («Університетський словник Мерріама й Вебстера, десяте видання», англ.). Авжеж, на читання, що колись уважалось приємним проведенням часу, нині часто дивляться як на небажане і неприємне завдання. «Читання є важкою працею,— скаржиться одна 12-річна дівчинка,— і зовсім не приносить задоволення».

Багато дорослих теж є неонеписьменними. Наприклад, Сполучені Штати Америки пишаються тим, що 97 відсотків їхнього населення є письменними, однак близько половини дорослих американців рідко коли читають книжки чи журнали! Можна з певністю сказати: вміння читати не завжди поєднується з бажанням робити це. І так трапляється навіть з добре освіченими людьми. «Коли, втомившись від тяжкої праці на роботі, я приходжу додому,— каже один випускник Гарвардського університету,— то не берусь за книжку, а вмикаю телевізор, бо це легше».

Що сталося з читанням? За останні десятиріччя читання втратило популярність через засоби масової інформації, що полонять людську увагу. «Нині, коли ми маємо телепрограму MTV, відеомагнітофон, відеогру «Nintendo» та плеєр, перспектива ритися в книжках виглядає не такою вже й привабливою, як це було в простіші часи»,— пише Стратфорд П. Шерман у журналі «Фортуна» (англ.). Схоже, що найбільшим суперником читання, котрий забирає у людей багато часу, є телевізор. Справді-бо, середній американець до 65-річного віку витратить дев’ять років свого життя на огляд телепередач!

Оскільки благотворним ефектом читання так часто жертвується заради голубого екрану, то було б добре розглянути наступне.

Переваги читання

Читання стимулює уяву. Телевізор думає за вас. Він подає вже все готове: вирази обличчя, відтінки голосу та сцену.

Коли ж ви читаєте, то самі підбираєте дійових осіб, ставите сцену й керуєте діями. «Читання дає стільки волі,— каже 10-річний хлопчик.— Кожен персонаж може виглядати власне так, як цього бажає читач. Людина має більший контроль над інформацією, коли читає книжку, аніж коли дивиться якусь телепередачу». Як спостеріг доктор Бруно Беттельгайм, «телевізор полонить уяву, однак не випускає її зі свого полону. Добра книжка одночасно і стимулює розум, і дає йому волю».

Читання розвиває вміння говорити. «Жодна дитина чи дорослий не розвиватиме вміння дивитись телевізор, якщо більше дивитиметься його,— зазначає Реджінальд Дамералл з Массачусетського університету.— Якого тут потрібно вміння, це ж настільки елементарно; ми ще не чули про неспроможність дивитися телевізор».

На противагу цьому читання вимагає й розвиває вміння говорити, воно тісно пов’язане з мовою й письменністю. Один шкільний вчитель з Англії каже: «Безперечно, успішність учня у великій мірі залежить від його лексикону: як від того, скільки він розуміє з прочитаного, так і від того, як він міркує, коли пише; окрім читання, не існує іншого способу збагачення лексикону».

Читання виховує терпіння. На екрані телевізора лише за годину може змінитися тисяча картин, не даючи глядачеві багато часу для аналізу побаченого. «Така техніка буквально програмує коротку стійкість уваги»,— каже доктор Метью Думонт. Не дивниця, що деякі вивчення показують зв’язок між надмірним проведенням часу біля телевізора з імпульсивністю рішень та непосидючістю дітей і дорослих.

Читання вимагає терпіння. «Речення, абзаци та сторінки минають одні за одними, і все проходить логічно, далеко не інтуїтивно»,— пише фахівець у галузі спілкування Нейл Поустмен. Читачу слід своїм власним темпом тлумачити прочитане, оцінювати його та роздумувати над ним. Читання є складним процесом розшифровування інформації, що вимагає (і розвиває) терплячість.

Врівноважений підхід

Слід визнати, що, попри переваги читання, огляд телепередач теж заслуговує нашої уваги. Він перевершує читання у передаванні певного типу інформаціїb. Захопливі телевізійні передачі можуть навіть заохочувати до читання. «Як кажуть, телепрограми, що представляють дитячу літературу й науку, стимулюють дітей шукати книжки на ті та інші споріднені теми»,— говориться в «Американській енциклопедії» (англ.).

Важливо мати врівноважений підхід. Друковані сторінки й телевізія — це два різновиди засобів масової інформації. Кожен з них має свої переваги й недоліки. Кожен з цих засобів можна використовувати собі на благо або ж надуживати ним. Слід визнати, що надмірне читання, коли людина ізолює себе від інших, діє настільки шкідливо, наскільки й надмірний огляд телепередач (Приповістей 18:1; Екклезіяста 12:12).

А втім, візуальне сприйняття інформації користується значно більшою популярністю, ніж читання. Один японський видавець скаржиться: «Ми переходимо із суспільства читачів у суспільство глядачів». Це особливо відчутно серед молоді. Внаслідок цього багато з них виростає неонеписьменними, а згодом пожинає посіяне. Отже, як батькам допомогти своїм дітям розвинути бажання читати?

Як батьки можуть допомогти

Показуйте приклад. У статті журналу «Ньюсуїк», що називалась «Як виховати доброго читача», подавалося таке ущипливе застереження: «Якщо ви є телеманом, то дуже ймовірно, що ним стане й ваша дитина. З другого боку, якщо ваші діти бачитимуть, що ви щасливі, нахилившись над доброю книжкою, то розумітимуть, що ви не лише проповідуєте читання, а й самі віддаєте йому перевагу». А ще ліпше, коли батьки читають уголос своїм дітям. Таким чином вони формують теплі родинні зв’язки, котрих, на жаль, бракує у багатьох родинах.

Заведіться бібліотекою. «Тримайте вдома книжки, багато книжок,— рекомендує доктор Теодор Айзек Рубен.— Я пригадую, що читав їх, бо вони були, а ще тому, що кожен читав їх». Діти читатимуть, якщо книжки будуть легкодоступними для них. Якщо діти матимуть свою власну бібліотеку, то це навіть ще більше стимулюватиме їх до читання.

Робіть читання радісним. Кажуть, що коли дитина любить читати, то боротьба наполовину виграна. Отже, робіть читання приємним для своїх дітей. Яким чином? По-перше, обмежте час на телевізор, бо він майже завжди здобуватиме перевагу над читанням. По-друге, створіть придатну для читання атмосферу: спокій і затишне місце, скажімо особисту бібліотечку з добрим освітленням, і заохочуйте до читання. По-третє, не змушуйте до нього. Робіть матеріал для читання доступним і шукайте слушної нагоди для цього, але нехай дитина сама розвиває бажання читати.

Деякі батьки читають своїм дітям вже в дуже ранньому віці. Це їм піде лише на добро. Дехто з фахівців каже, що до трирічного віку дитина розуміє більшість слів, якими послуговуються дорослі в буденному житті, хоча й вона ще не може вільно вимовляти їх. «Діти вчаться розуміти мову раніше й з більшою швидкістю, ніж висловлюватися виразно»,— каже книжка «Перші три роки життя» (англ.). Біблія пише про Тимофія: «Ти знаєш з дитинства Писання святе» (2 Тимофія 3:15). Латинське слово, перекладене як «дитинство» у цій цитаті, походить від слова infans, що перекладається як «дитина» й означає «той, хто не говорить». Отже, Тимофій чув біблійні слова ще до того, як міг вимовляти їх.

Біблія — відмінний посібник

«Біблія є благоговійною збіркою літературної праці»,— пише книжка «Біблія у своєму буквальному оточенні» (англ.). Авжеж, її 66 книг містять поезію, пісні та описи історичних подій, з котрих можуть навчатися як молоді, так і дорослі (Римлян 15:4). Більш того, Біблія є Слово «надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16).

Справді-бо, найважливіший матеріал для читання — це Боже Слово, Біблія. З вагомої причини кожен ізраїльський цар мусив мати власну Біблію і «читати в ній усі дні свого життя» (Повторення Закону 17:18, 19). А Ісусу Навинові було наказано читати Біблію «впівголоса», цебто стиха для самого себе, «вдень та вночі» (Ісуса Навина 1:8, НС).

Слід визнати, що читати певні частини Біблії нелегко. Вони вимагають нашого зосередження. Пам’ятайте, Петро писав: «Як новонароджені немовлята полюбіть чисте словесне молоко» (1 Петра 2:2, Філарет). З часом потяг до «молока» Божого Слова може стати природним, мов інстинктивне прагнення немовляти материнського молока. Бажання читати Біблію розвиваєтьсяc. Воно вартує наших зусиль. Псалмоспівець писав: «Для моєї ноги Твоє слово — світильник, то світло для стежки моєї» (Псалом 119:105). Хіба ж ми не потребуємо такого керівництва в ці неспокійні часи?

[Примітки]