Бог не бариться зі своєю обітницею

«АЖ ДОКИ я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш?» Ці слова належать єврейському пророкові Авакуму, який жив у сьомому столітті до н. е. А хіба вони не є нам близькими також? Людині притаманне бажання одразу ж або якнайшвидше мати те, чого вона сильно прагне. У наш вік «негайного задоволення» це є особливо явним (Авакума 1:2).

Очевидно, у першому столітті дехто думав, що Бог мусив раніше виконати свої обітниці. Ті люди стали настільки нетерпеливими, що вважали, ніби Бог є повільним або що він спізнюється. Тому апостол Петро нагадав їм, що Бог дивиться на час зовсім інакше, ніж ми. Петро пише: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день — немов тисяча років, а тисяча років — немов один день» (2 Петра 3:8).

За цим способом відліку часу 80-річна людина прожила всього-на-всього приблизно дві години, а вся історія людського існування протривала лише коло шести днів. Такий погляд на справи допомагає зрозуміти, як саме Бог ставиться до нас.

Однак це не означає, що Бог не цікавиться часом. Навпаки, він дуже уважно стежить за бігом часу (Дії 1:7). Тому Петро говорить далі: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). На відміну від людей, Бог не відчуває потреби негайно виконувати певні справи, неначе його час минає. Як ‘Цар вічний’, він має дивовижну здатність оглядати величезні проміжки часу й визначати, в який момент його дії принесуть найбільше користі для всіх причетних до цього (1 Тимофія 1:17, СМ).

Пояснивши, чому нам може здаватись, неначе Бог бариться, Петро застерігає: «День же Господній прибуде, як злодій вночі». Інакше кажучи, день розрахунку прийде тоді, коли люди його не чекатимуть. У наступних віршах Петро вказує на чудову надію для тих, хто веде ‘святе життя’ і виявляє ‘побожність’, говорячи, що вони зможуть ввійти в обіцяні Богом ‘небо нове й нову землю’ (2 Петра 3:10—13).

Це допомагає нам ще більше усвідомлювати, що Божий суд поки що не прийшов. Завдяки терпінню Бога ми дізналися про його намір і змогли узгодити своє життя, щоб отримати його обіцяні благословення. Хіба нам не слід вважати ‘довготерпіння Господа нашого за спасіння’, як переконує нас у цьому Петро? (2 Петра 3:15). Однак є ще інша причина, чому Бог терпить.

Міра гріха має бути повною

Вивчаючи, як Бог поводився з людством у минулому, ми зауважуємо, що він часто відкладав кару до часу, коли вже не залишалось будь-якої надії на поліпшення. Наприклад, Бог вказав Авраамові на гріхи ханаанеян задовго до приходу свого суду над ними. Але тоді ще не настав відповідний час для виконання вироку. Чому? У Біблії говориться: «Бо досі не повний ще гріх амореянина [ханаанеянина]», або, згідно з перекладом Нокса (англ.), «беззаконня амореян не досягло свого повного строку» (Буття 15:16)a.

Проте 400 років пізніше на цей народ прийшов день Божого суду й ізраїльтяни, Авраамові нащадки, захопили ханаанський край. Врятувався лише дехто з ханаанеян, як, наприклад, Рахав та гів’онітяни, завдяки їхньому складу думок і вчинкам, але, як виявляють сучасні археологічні розкопки, переважна більшість досягла крайнього рівня нечистоти. Серед них були поширені фалічний культ, храмова проституція та принесення в жертву дітей. У «Біблійному довіднику Геллея» говориться: «Археологи, які розкопують руїни ханаанських міст, дивуються, що Бог їх не повинищував ще раніше». Наприкінці ‘міра гріха ханаанеян стала повною’, їхнє беззаконня «досягло свого повного строку». Ніхто не може на законних підставах звинуватити Бога, що він діяв несправедливо, коли дозволив очистити край, зберігши тих, хто виявляв правильний склад думок.

Подібна ситуація виникла за днів Ноя. Хоча люди, які жили перед Потопом, були злими, Бог милосердно постановив, що дасть їм ще 120 років. Протягом того періоду Ной певну кількість часу служив ‘проповідником праведности’ (2 Петра 2:5). Очевидно, що з плином часу їхнє беззаконня стало виливатись через край. «Бачив Бог землю,— і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі» (Буття 6:3, 12). Їхня ‘міра гріха стала повною’; час повністю виявив неправильні схильності цих людей. Коли Бог приступив до дій, його вчинки були цілком виправданими. В очах Бога праведними залишились тільки вісім чоловік, і він врятував їх.

Бог виявляв таке ж ставлення до ізраїльтян. Незважаючи на те що вони поводились невірно й розбещено, упродовж багатьох століть Бог виявляв до них терпіння. В описі говориться: «Господь... усе посилав... Своїх послів... бо Він змилосердився над народом Своїм... Та вони... погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:15, 16). Цей народ дійшов до того, що поліпшення вже було неможливе. Врятувалися лише Єремія та декілька інших чоловік. Бога не можна було назвати несправедливим, коли він зрештою здійснив над усіма іншими свій вирок.

Божий час дій вже близько

З цих прикладів ми можемо бачити, що Бог чекає на виконання свого суду над теперішньою системою речей лише доти, доки «назріє» для цього час. Про це говориться в наказі, даному символічному Божому виконавцеві вироку: «Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли». І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву». Зауважте, що беззаконня людства «вже доспіли», тобто досягли моменту, коли можливості для поліпшення не залишилось. Коли Бог виконуватиме свій вирок, ніхто не матиме й тіні сумніву у правомірності Його втручання (Об’явлення 14:18, 19).

Із вищесказаного стає зрозуміло, що день приходу Божого суду на цей світ повинен бути близько, тому що у світі вже панують обставини, які в минулому служили приводом для приходу Божого суду. Так само як і перед Потопом за днів Ноя, тепер, куди не глянь — земля скрізь наповнена насильством. Склад думок людей стає чимраз більше подібним до описаного в Буття 6:5: «Ввесь нахил думки серця її [людини] — тільки зло повсякденно». Навіть тяжкі гріхи, через які Бог виконав свій вирок над ханаанеянами, сьогодні є звичайним явищем.

Особливо з часу Першої світової війни людство зазнало жахливих змін. Земля наповнилась кров’ю мільйонів людей. Світ здригається від воєн, геноциду, тероризму, злочинності та беззаконня. По нашій планеті поширюються голод, хвороби та неморальність. Усе вказує на те, що ми живемо серед злого покоління, про яке Ісус сказав: «Не перейде цей рід, аж усе оце станеться» (Матвія 24:34). Тепер світ наповнює свою ‘міру гріха’. «Грона земної виноградини» доспівають для врожаю.

Час діяти вам

Апостол Іван сказав, що з наближенням дня суду відбуватиметься доспівання у двох сферах. З одного боку, «неправедний — нехай чинить неправду ще, і поганий — нехай ще опоганюється». Але, з другого боку, «праведний — нехай ще чинить правду, а святий — нехай ще освячується» (Об’явлення 22:10, 11). Описане в другій цитаті стосується біблійної освітньої праці, яку виконують Свідки Єгови по всьому світі. Ця праця проводиться з метою навчання людей про те, чого Бог вимагає від них, аби вважати їх гідними отримати вічне життя. Тепер цю діяльність виконує приблизно 87 000 зборів у 233 країнах.

Бог не бариться. Виявивши терпеливість, він дав людям час, необхідний для того, щоб «зодягнутися в нового чоловіка [«нову особистість», НС]» і відповідати вимогам, аби зазнати на собі сповнення його обітниць (Ефесян 4:24). Сьогодні, незважаючи на чимраз гірші умови у світі, Бог і далі чекає. По всьому світі Свідки Єгови роблять усе, що в їхніх силах, аби ділитися зі своїми ближніми знанням, яке веде до вічного життя (Івана 17:3, 17). На щастя, кожного року на це відгукується і в результаті охрещується понад 300 000 чоловік.

Тож, оскільки ми думаємо про вічне життя, тепер не час чекати, а час діяти. Бо незабаром ми побачимо сповнення Ісусової обіцянки: «Кожен, хто живе та хто вірує в Мене,— повіки не вмре» (Івана 11:26).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 6]

Виконавцеві Божого вироку було сказано послати свого серпа, коли виноград землі вже доспів.

[Ілюстрація на сторінці 7]

По всьому світі Свідки Єгови допомагають людям, щоб вони змогли отримати від Бога вічні благословення.