Гай допомагав своїм братам

ГАЙ та інші християни, які жили наприкінці першого століття, зазнавали труднощів. Дехто поширював фальшиві вчення, намагаючись послабити віру і єдність зборів (1 Ів. 2:18, 19; 2 Ів. 7). Чоловік, на ім’я Діотреф, поширював «злісні чутки» про апостола Івана та інших християн. Він не виявляв гостинності до приїжджих братів і заохочував до цього інших (3 Ів. 9, 10). Саме за таких обставин Іван написав листа Гаю. Цей лист апостола, написаний приблизно 98 року н. е., у Грецьких Писаннях названо «Третім листом Івана».

Незважаючи на труднощі, Гай продовжував вірно служити Єгові. Як він виявляв вірність? Чому ми хочемо наслідувати приклад Гая? Як у цьому нам допомагає лист Івана?

У своєму третьому листі Іван назвав себе «старшим чоловіком». Гай, який був для Івана любою духовною дитиною, розумів, що йому пише апостол Іван. Апостол з теплотою говорив про нього: «Любий Гай, якого я щиро люблю». Потім Іван висловив сподівання, що фізичне здоров’я Гая таке ж добре, як і духовне. Які ж теплі слова і щира похвала! (3 Ів. 1, 2, 4).

Гай, можливо, був наглядачем збору, хоч у листі про це нічого не говориться. Іван похвалив Гая за гостинність, яку він виявляв до незнайомих йому братів. Апостол вважав це доказом вірності Гая, оскільки Божі служителі завжди вирізнялися своєю гостинністю (Бут. 18:1—8; 1 Тим. 3:2; 3 Ів. 5).

Слова Івана показують, що християни з його місцевості регулярно подорожували до різних зборів. Вони, очевидно, розповідали йому про свої подорожі. Мабуть, завдяки цьому Іван довідувався про те, що відбувалося в цих зборах.

Подорожуючи, християни, безперечно, воліли зупинятися у своїх одновірців. Заїжджі двори мали жахливу репутацію, у них були погані умови проживання і чинилася розпуста. Тому мудрі подорожні, коли було можливо, зупинялися у своїх друзів, а християни — у своїх братів і сестер.

Іван заохочував Гая знову виявити гостинність. Він попросив його спорядити гостей «в дорогу так, як належить з погляду Бога». У цьому випадку спорядити в дорогу означало забезпечити їх усім необхідним для подальшої подорожі. Очевидно, що Гай вже це робив для інших гостей, адже вони засвідчили Іванові про його гостинність, любов і віру (3 Ів. 3, 6).

Цими гостями могли бути місіонери, посланці Івана або роз’їзні наглядачі. У будь-якому разі вони подорожували задля доброї новини. Іван сказав: «Вони вирушили заради його імені» (3 Ів. 7). З 6-го вірша видно, що Іван говорив про Бога, тому вислів «заради його імені», імовірно, стосується імені Єгови. Отже, брати належали до християнського збору і заслуговували теплого прийому. Саме про це написав Іван: «Ми зобов’язані виявляти до таких людей гостинність, щоб стати співпрацівниками в правді» (3 Ів. 8).

Іван написав листа Гаєві не лише для того, щоб подякувати йому. Він хотів допомогти йому вирішити серйозну проблему. З якихось причин Діотреф, член християнського збору, не виявляв гостинності до християн, які відвідували їхній збір. Він навіть намагався зупинити тих, хто хотів їх прийняти (3 Ів. 9, 10).

Без сумніву, вірні християни не бажали б зупинятися в Діотрефа, навіть якби це було можливо. Цей чоловік любив бути першим у зборі, він нічого від Івана не приймав з повагою і поширював злісні чутки про апостолів та інших християн. Іван ніколи не називав Діотрефа лжевчителем, але той противився владі апостолів. Прагнення слави і неправильний склад розуму Діотрефа ставили під сумнів його відданість. Ситуація з Діотрефом показує, як честолюбні і зарозумілі особи можуть спричиняти поділення в зборі. Тому Іван заохотив Гая, а також усіх нас не наслідувати поганих прикладів (3 Ів. 11).

Іван згадує християнина, на ім’я Димитрій, який на відміну від Діотрефа подавав добрий приклад. Апостол написав: «Про Димитрія добре відгукуються... Подібно свідчимо й ми, і ти знаєш, що наше свідчення правдиве» (3 Ів. 12). Ймовірно, Димитрій потребував допомоги Гая і Третій лист Івана був рекомендаційним листом від апостола. Можливо, Димитрій сам передав листа Гаєві. Як посланець Івана або роз’їзний наглядач, Димитрій міг підтвердити написане Іваном.

Чому Іван настійно радив Гаю і далі виявляти гостинність, якщо той і так її виявляв? Чи Іван відчував, що Гай потребує більшої сміливості? Чи апостол хвилювався, що через Діотрефа, який намагався вигнати зі збору гостинних християн, Гай може вагатися виявляти гостинність? Хоч би як там було, Іван запевнив Гая такими словами: «Хто чинить добро, той від Бога» (3 Ів. 11). Хіба це не чудова підстава завжди робити добро?

Чи лист Івана спонукав Гая і далі виявляти гостинність? Мабуть, так, адже Третій лист Івана ввійшов до біблійного канону і заохочує інших наслідувати добрі приклади.

Нам небагато відомо про Гая. Усе ж з цих коротких відомостей про його життя ми можемо взяти кілька уроків.

По-перше, більшість з нас своїм знанням правди до певної міри завдячує вірним людям, які охоче подорожували, аби ми її почули. Звичайно, не всі члени сучасного християнського збору долають великі відстані заради доброї новини. Однак ми, подібно до Гая, можемо підтримувати і підбадьорювати тих, хто подорожує, наприклад районного наглядача і його дружину. Або ж ми можемо надавати практичну допомогу братам і сестрам, які переїхали в іншу частину країни чи навіть за кордон, щоб служити там, де є більша потреба у вісниках Царства. Тож прислухаймось до заклику: «Будьте гостинні»! (Рим. 12:13; 1 Тим. 5:9, 10).

По-друге, не варто дивуватися, якщо сьогодні хтось противиться владі в зборі. Адже в минулому під сумнів ставили владу Івана, а також апостола Павла (2 Кор. 10:7—12; 12:11—13). Тож як нам реагувати, коли ми стикаємося з подібними труднощами у зборі? Павло порадив Тимофію: «Рабові ж Господньому не потрібно сваритися. Навпаки, він має бути з усіма люб’язний, підготовлений, щоб навчати інших, повинен панувати над собою, коли його кривдять, і з лагідністю повчати тих, хто налаштований недоброзичливо». Якщо ми зберігаємо лагідність, навіть коли нас провокують, то деякі особи з критичним складом розуму можуть поступово змінити своє мислення. Тоді Єгова, можливо, «дозволить їм покаятись, і вони здобудуть точне знання правди» (2 Тим. 2:24, 25).

По-третє, одновірці, які всупереч протидії віддано служать Єгові, заслуговують, щоб їх цінували і хвалили за вірність. Апостол Іван, безумовно, підбадьорював Гая і запевняв його в тому, що він чинить добро. Так само старійшини в наші дні повинні наслідувати приклад Івана і підбадьорювати братів та сестер, щоб вони не знесилились (Ісаї 40:31; 1 Фес. 5:11).

Лист апостола Івана, написаний до Гая, містив лише 219 слів грецькою мовою. Це найменша книга Біблії. Але вона має велику цінність для сучасних християн.