Майбутність релігії беручи до уваги її минуле
Частина 1: 4026—2370 рр. до н.е. Релігійний розлад — його походження
«За природою людина є релігійною твариною». Едмунд Бурк, ірландський державний діяч у 18 столітті
У ЛЮДИНИ є вроджене бажання поклонятись. Нова британська енциклопедія каже: «Вчені відкрили, що в історії людства ніколи не було людей зовсім нерелігійних». З самого початку людства, чоловік і жінка, логічно палко любили їхнього Творця. Він був Владою для них у Якого вони шукали керівництва й поради. Фактично, релігія почалась із створюванням Адама. Згідно з біблійною хронологією, Адама створено в 4026 р. до н.е.
Дехто не погоджується з висловом «створюванням Адама». Але в недоказаній теорії про еволюцію недавно виникли серйозні завернення, навіть від її власних захисників. За додатковою інформацією, дивіться книжку англійською мовою Життя — як воно почалось? Процесом еволюції чи створюванням? яку видає Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур з Нью-Йорка, зареєстроване.
Ніхто вже не може фактично сперечатися, що біблійна історія про загальний початок людства не є наукова. У статті в журналі Ньюсуїк з 1988 р., говорилось про генетики, які погоджуються, що сучасна людина почалась з одною матір’ю. У статті цитується палеонтолога Гарвардського університету С. Й. Гоулда, який сказав, що «всі люди, незважаючи на різниці зовнішнього вигляду, є членами однієї сім’ї, яка недавно почалась в одному місці». Він додає: «Між людством знаходимо біологічне братерство, глибше ніж ми колись думали».
Ці факти доказують правдиву точність Біблії. Це також є доказом на те, що немає жодної причини сумніватись в її поясненню початку релігійного розбрату.
Як одна релігія роздвоїлась
Англомовна Енциклопедія релігії каже, що майже в усіх відомих релігіях поміщаються деякі подібні віросповідання, різнячись тільки деякими деталями. Наприклад, вони вірять, що людство загубило оригінальну ласку, що смерть не є природна, і що жертви є потрібні для відновлення Божої ласки. Це сильний побічний доказ на те, що всі сьогоднішні релігії походять з одного загального джерела.
Біблія пояснює як це сталось. Вона говорить про першого чоловіка та жінку й каже, що вони відкинули Боже керівництво й звернулись до іншого джерела за керівництвом та порадою. Не знаючи про бунт Сатани та його демонів проти Бога, вони вибрали собі незалежність, і послухались поради створіння, представлене змієм, замість Творця. Пізніше Біблія виявляє, що це Сатана говорив через обманного змія (1 Мойсеєва 2:16—3:24; Об’явлення 12:9).
Таким то чином людина вибрала себе з-під теократичного правління й розвинула свої власні норми, що було добре а що лукаве. Незалежністю, Адам і Єва дали людству початок доводячи до багатьох різних релігій, фальшивих у протилежності правдивому поклонінню, якого практикували вірні свідки Єгови протягом історії. Прямо чи непрямо, великий Ворог людства, Сатана, скористав з цього фальшивого поклоніння. Тому то апостол Павло міг написати: «Те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять». Павло продовжує й каже, що є тільки два різні способи поклоніння, кажучи: «Не можете пити чаші Господньої [Єгови, НС] та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього [Єгови, НС] столу й столу демонського» (1 Коринтян 10:20, 21).
Бунт Адама почав інакше поклоніння, в якому створіння були на першому місці від Творця. Дійсний поручитель тієї нової релігії був самопризначений «бог», Сатана Диявол (2 Коринтян 4:4; 1 Івана 5:19).
Перших два сини Адама й Єви, жертвували Творцеві доказуючи що обидва були релігійні. З наступних подій виявилось, що вони не були з’єднані релігійно. Це стало очевидним, коли 130 років пізніше в людській історії, Творець прийняв жертву Авеля, а відкинув Каїнову. Очевидно, Бог не приймав яку-небудь особисту релігію. Каїн дуже розгнівався через це й вбив брата свого (1 Мойсеєва 4:1-12; 1 Івана 3:12).
Перший раз у історії людства, але не останній, релігійна ненависть заплямувала землю невинною кров’ю. «Правдоподібно половина або й більше війн, які тепер воюються в світі є, або явні релігійні конфлікти або воюються через релігійні незгоди»,— сказав журналіст сучасної газети.
За днів Еноша, племінника Каїна і Авеля, «зачали були призивати Ймення Господнє [Єгови, НС]» (1 Мойсеєва 4:26). Тому що Авель вірно призивав Ім’я Єгови, то це пізніше «призивання Ймення Єгови» розуміється бути поганенням або зневажанням того Ім’я. Ясно, це релігійне лицемірство.
В єврейському єрусалимському Таргумі, або парафразному перекладі, Старого Завіту каже: «В цьому поколінні люди почали грішити, виробляти собі ідоли, і називати їх іменами Слова Господнього». Ідолопоклонство, разом з претензією представляти Бога, відрізняло фальшиву релігію ще від тих пір.
В Юди 14, 15 читаємо пророцтво вірного Еноха відносно ідолопоклонного людства того першого століття. Там каже: «Ось іде Господь [Єгова, НС] зо Своїми десятками тисяч святих [ангелів], щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники». Це пророцтво сповнилось у другому тисячолітті людської історії, скорим поширенням фальшивої релігії. Безбожно люди мабуть поклонялись ангелам, які неслухняно матеріалізували собі тіло, щоб жити на землі, одружуватись з «людськими дочками», і народжувати гібридську расу «силачів, що славні від віку» (1 Мойсеєва 6:4).
Але Ной «знайшов милість у Господніх [Єгови, НС] очах» тому що «з Богом [правдивим, НС] ходив» (1 Мойсеєва 6:8, 9). Лукавих було багато більше від Ноя з його родиною, вісім послідовників правдивої релігії. Тому що практикуючих фальшиву релігію було більше, то «ввесь нахил думки серця її [людини] тільки зло повсякденно» і «наповнилась земля насильством» (1 Мойсеєва 6:5, 11). Бог вирішив знищити практикантів фальшивої релігії потопом. Тільки Ной з його родиною пережили Потоп під Божою охороною, з якої то причини вони пізніше збудували «вівтар Єгові» як вчинок правдивого поклоніння (1 Мойсеєва 8:20, НС). У Потопі виявилось котра з тих двох релігійних систем за Ноєвого дня була правдива а котра фальшива.
Вищезгадане базується на засновку, що історія в Біблії є правдива. Крім доказу згаданого на початку нашої статті, розгляньте додатковий доказ у рамках «Чи дійсно був глобальний Потоп?»
Майбутність релігії — ваша майбутність
Добре познайомитись з минулим релігії є дуже важливим, тому що основно є тільки дві релігії — одна, яка відповідає вимогам Творця, а інша неприйнятна. Логічно виходить, що коли людина бажає схвалення Творця, то мусить погоджуватись з Його точкою зору відносно релігії. Не забувайте, ми всі є включені в цій справі, тому що «за природою людина є релігійною твариною».
Важливим є неупереджено розглянути минуле релігії, а важливішим розглянути її сприйнятливим серцем. Під час ще більш критичного розгляду окремої релігії, питаймо себе чи її навчання зрозуміле, ясне, і логічне. І що сказати про успіхи? Чи релігія приблизила своїх членів до Творця, навчила їх слухатись Його наказів, або чи вона залишила для них самих вирішувати норми поведінки? Чи релігія навчила людей покладатись на Бога, що Він розв’яже світові проблеми? Або чи вона звела людей покладатись на політику, що вона розв’яже їх? Чи релігія поширює єдність і мир між мешканцями землі, або чи вона підбурює розбрат і війни?
Ці, а також інші запитання, допоможуть нам розрізняти між одною оригінальною релігією від Творця людини, а багатьма підробленими релігіями які походять від Його противника.
Чи релігія має безпосереднє відношення до провалу моральності й занедбання етики? У наступній статті коротко обговоримо те запитання.
[Рамка на сторінці 7]
Чи дійсно був глобальний Потоп?
«Замість вірити, що не було Потопу згаданого в 1 Мойсеєвій, він дуже природно припадає в тій ері... Це цілком імовірний час на таке раптове й буйне зрушення». (З книжки Потоп передуманий, англ.).
«Археологи відкрили ще інший доказ на Потоп згаданий в 1 Мойсеєвій... Подібності є більш вражаючі ніж різниці». (З книжки Розкопуючи країни біблійних подій, англ.).
«Світовий катаклізм [Потоп] протягом якого земля була затоплена водою — [це] поняття яке знаходиться в більшості міфологій світу... У міфології інків [індіанське плем’я] кажеться, що Потоп заворушив всевишній бог, Віракоча, який став незадоволений з першими людьми й вирішив знищити їх». (З Функ і Вагналевого стандартного словнику фольклору, міфології й легенд, англ.).
«Ще більші подібності до потопу в 1 Мойсеєвій знаходяться в іншій вавілонській поемі названій по імені героя Гільгамеша... Правдоподібно її писано на початку другого тисячоліття... [Глинолитна дошка XI] зосталась майже зовсім непошкоджена на якій маємо майже досконалу версію історії про потоп клинописним шрифтом». (З Іудейської енциклопедії).
«Так як у євреїв, вавілонців, греків, стародавніх скандінавів, та інших народів Старого Світу, багато індіанців Північної й Південної Америк теж мали свої традиції про Потоп... Коли прибули перші місіонери,.. Преподобний Майрон Еелс каже в 1878 р., що в індіанців була традиція про потоп, і що один чоловік з його дружиною врятувались на пороні». (З Індіанські легенди північнозахідного Тихого океану, англ.).