23. Як голос з неба підкреслює терміновість виходу з Вавилона Великого?

²³ Чи це дійсно така термінова річ вийти з Вавилона Великого, скасувавши своє членство у світових релігіях і порвавши всі стосунки з ними? Так, бо на цю вікодавню релігійну потвору, Вавилон Великий, треба дивитися з Божого погляду. Єгова прямо сказав, що Вавилон Великий є великою розпусницею. Тепер голос з неба продовжує розказувати Іванові про це місто-розпусницю: «Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його. Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав! Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: «Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду!» Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його!» (Об’явлення 18:5—8).

27. Чим суд над стародавнім Вавилоном подібний до суду над Вавилоном Великим?

²⁷ Падіння і спустошення стародавнього Вавилона були карою за його гріхи. «Присуд його досягнув до небес» (Єремії 51:9). Подібно до цього гріхи Вавилона Великого «досягли аж до неба» так, що звернули на себе увагу самого Єгови. Вавилон Великий винний у несправедливості, ідолопоклонстві, неморальності, гнобленні, грабежі й душогубстві. Падіння стародавнього Вавилона було як помста за те, що він зробив з храмом і правдивими поклонниками Єгови (Єремії 50:8, 14; 51:11, 35, 36). Падіння Вавилона Великого та його знищення є також помстою за все те, що він робив протягом століть з правдивими поклонниками. По суті, його остаточне знищення є початком «дня пімсти Бога нашого» (Ісаї 34:8—10; 61:2, Кул.; Єремії 50:28).

28. Які норми справедливості Єгова застосує до Вавилона Великого і чому?

²⁸ Під Мойсеєвим Законом, коли б ізраїльтянин украв щось у свого земляка, то мусив би відшкодувати принаймні вдвічі (Вихід 21:37; 22:3, 6, 8). Під час прийдешнього знищення Вавилона Великого Бог застосує подібні норми справедливості. Та розпусниця отримає подвійну кару. Бог не пом’якшить свого вироку милосердям, бо вона не виявляла милосердя до своїх жертв. Вона вела паразитичне життя за рахунок людей землі і безсоромно «розкошувала». Тепер вона зазна́є страждання і смутку. Столиця стародавній Вавилон, почуваючи себе зовсім безпечною, хвалилася: «Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!» (Ісаї 47:8, 9, 11). Розпусниця Вавилон Великий теж почуває себе безпечно. Але її знищення, проголошене Єговою, що є «міцний», відбудеться дуже скоро, неначе «одного дня»!