Вавілон Великий обвинувачений

НА КОНВЕНЦІЯХ у 1988—89 рр., мільйони Свідків Єгови кругом світу підтвердили резолюцію виражаючи їхню огиду до поведінки Вавілона Великого, світової імперії фальшивої релігії,— а головно тієї частини, що зветься так зване Християнство. Декотрі щирі люди можливо будуть питати, Чи це не є надто рішуча позиція? Зовсім ні! Однак, коли бачимо як пророки стародавнього Ізраїлю відважно засуджували ідолопоклонство в їхньому дні, і як рішуче Ісус виявляв релігійне лицемірство Свого часу, то ми віримо, що наша позиція є зовсім оправдана. Бог навіть наказав вибирати таку позицію (Ісаї 24:1-6; Єремії 7:16-20; Матвія 23:9-13, 27, 28, 37-39).

На якій основі ми відчуваємо огиду до поведінки Вавілона Великого? Який є історичний доказ на те, що релігія не шанувала Єгови правдивого Суверенного Господа всесвіту?

Сучасний Вавілон Великий зневажає Ім’я

Суверенний Господь усесвіту не є безіменний. Він близько 7000 разів ототожнив Себе в Біблії як Єгова. Його Ім’я є першорядної важливості в Нього. Третя з Десятьох Заповідей каже: «Не призивай Імення Господа [Єгови, НС], Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь [Єгова, НС] того, хто призиватиме Його Ймення надаремно». Ісус теж вихваляв Ім’я Свого Отця в Господній Молитві, кажучи: «Нехай святиться Ім’я Твоє» (2 Мойсеєва 20:7; Матвія 6:9).

Рекорд так званого Християнства у вшануванні Божого Ім’я справді гнітючий. Навіть у англомовному Перекладі Короля Якова з 1611 р., Ім’я Єгова вживається тільки сім разів.a Інші переклади зовсім викинули те Ім’я з Біблії. Більшість релігій не шанують Його. Замість шанувати Боже Ім’я, вони вихваляють їхню «святу» Трійцю і в декотрих випадках, Марію, так звану Матір Божу, більше ніж Бога Біблії. Уже майже зовсім забули Ім’я Єгови.b

Це правда, що Іслам визнає одного Бога,— Аллаха, так як каже їхня свята книга, Коран. Однак, вони не визнають Божого Ім’я так як воно перше знаходилось у Біблії принаймні дві тисячі років до писання Корану. Індуси поклоняються мільйонам богам і богиням, але між ними Єгови немає.

Іудаїзм є видатним образником Божого Ім’я. Протягом тисячів років, євреї заявляли бути народом, названий на честь Бога, однак через свої традиції, зовсім покинули вживати Боже Ім’я.

Тому то, як Свідки Суверенного Господа Єгови, ми мусимо виражати огиду до Вавілона Великого за те, що він знехтував те святе Ім’я.

Чому ми ненавидимо вавілонські навчання

Через навчання вавілонського догмату про безсмертя душі, Вавілон поневолив мільйони людей страхом. З давніх часів, фальшива релігія використовувала страх людей, що душа вічно мучиться в вогненному пеклі після смерті. Більш хитромудре удосконалення того догмату є тимчасове страждання в вогні чистилища. Щирі люди платять (священикам) гроші за відправу меси за померлих, але ніколи не знають, коли вже непотрібно платити за такі служби! Такі блюзнірські доктрини не мають основи в Біблії. (Порівняйте з пророцтвом Єремії 7:31.)

По суті, Біблія вчить, що людина є жива, смертна душа. Бог не обіцював Адамові мук у пеклі або в чистилищі за непослух — тільки смерть. Біблія відверто каже: «Заплата за гріх — смерть» (Римлян 6:23; 1 Мойсеєва 2:7, 17; 3:19). Біблійна надія для померлих не грунтується на безсмерті душі, але на Божій обіцянці воскресіння до досконалого життя на райській землі (Івана 5:28, 29; Об’явлення 21:1-4).

Необхідно згадати ще одно вавілонське вчення, тобто «свята» Трійця. Це вчення про триєдиного Бога ніколи не було частиною віри стародавніх євреїв (5 Мойсеєва 5:6, 7; 6:4). Бувши євреєм, Ісус ніколи не вірив або навчав, що Він був всемогутній Бог. Він не заявляв бути частиною вавілонської доктрини або догмата про Трійцю (Марка 12:29; 13:32; Івана 5:19, 30; 14:28; 20:17).

Тому то ми відкидаємо блюзнірські догмати Вавілона (Великого) так як їх пропагують фальшиві релігії світу. Ми поклоняємось тільки одному правдивому Богові, Єгові, через Його Сина, Який став «ублагання» за гріхи, не тільки помазаних християн, але за гріхи цілого світу людства (1 Івана 2:2).

Чому ми відкидаємо проти Божі філософії

Папи й духівництво так званого Християнства оплакують розквітання атеїзму, виправдуючи ним своє втручання в праву політику. Однак, необхідно поставити це запитання: Хто ж ставився поблажливо до несправедливості та нерівності, які розпалювали народження атеїзму, а головно в минулому столітті? Це процвіталось головно в так званому Християнстві. Наприклад Руська Православна церква спілкувалась з царями, які жорстоко гнобили людей. Брак правдивих християнських цінностей з боку тих, які заявляли себе представниками Бога, довів до обставин, під якими розплодився атеїзм.

Релігії так званого Християнства також засвоїли Бога-зневажаюче вчення про еволюцію. Вони приписують складність і різноманітність більше як мільйон різних видів життя сліпим силам природи. В дійсності, вони кажуть, що ця різноманітність життя розвинулась завдяки корисному випадку. Через таку філософію Бог стає непотрібний, а людина перед ніким не відповідальна. Етику залишається для особистого вибору (Псалом 14:1). Результатом цього виникло десятки мільйонів абортів кожного року — і це в країнах, які заявляють бути релігійні!

Ми відкидаємо такі проти Божі філософії й практики. Ми поклоняємось Єгові, «Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім» (Об’явлення 10:6; 19:6).

Чому ми ненавидимо плід Вавілона Великого

Так зване Християнство не слухалось пересторог сімом зборам записаних у 2 і 3 розділах Об’явлення. У тих розділах радить нас, щоб ми не практикували сектантство, ідолопоклонство, перелюб, а також щоб не ставали літеплими або байдужими.

Вступіть до якого-небудь місця поклоніння, і відразу побачите, що багато релігійних людей величають створіння вище Творця. Як? Своїми ідолами та іконами яких вони вшановують під час поклоніння «святим», Мадоннам, і хрестам. (Порівняйте з Псалмом 115:2-8; 1 Коринтян 5:7; 1 Івана 5:21).

Вони сповняють те що Павло сказав: «Бо пізнавши Бога не прославляли Його... Вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів» (Римлян 1:21-23).

Чому ми осуджуємо неморальність Вавілона

Протягом минулих 20 років релігії схвалювали мужолозтво або поблажливо ставились до нього як змінний спосіб життя. Мільйони гомосексуалістів «виявились» і тепер проходять строєм по вулицях, вихваляючи «гордість свого кохання». Як же Бог дивиться на гомосексуалізм?

Близько 3500 років тому, у Біблії було виразно сказано: «З чоловіком не будеш лежати як з жінкою,— гидота воно!» (3 Мойсеєва 18:22). І близько 2000 років тому Павло написав, що Божі норми не змінились, і сказав: «Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну,— бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові» (Римлян 1:26, 27; 1 Коринтян 6:9, 10; 1 Тимофія 1:10).

Однак, багато священиків так званого Християнства самі практикують мужолозтво й багато головних релігій сильно обстоюють гомосексуалістів. Вони вимагають пошани до їхнього способу життя, і щоб продовжувати служити священиками. Одним прикладом цього є найбільша протестантська релігія в Канаді, Об’єднана Церква Канади, якої провідники, голосами 205 до 160, 24 серпні, 1988 р. ухвалили, щоб приймати мужолозників у духівництво.

Чому ми ненавидимо духовну проституцію Вавілона Великого

В Об’явленні Біблія засуджує перелюб Вавілона Великого з «земними царями», її політичними провідниками. Біблія показує, що розпусниця сидить «над багатьма водами», тобто, води це «народи та люди, і племена та язики» (Об’явлення 17:1, 2, 15). Зухвалим залицянням до політичних провідників, фальшива релігія протягом століть відверто й приховано користувалась своїм впливом, щоб пригноблювати й експлуатувати звичайних людей.

Приклади цього панування над людьми є конкордати, або договори яких Ватікан підписував з нацистськими й фашистськими правителями цього 20 століття. Результатом цього, церковний вплив над їхніми стадами довів до цілковитої підлеглості безжалісним провідникам. У 1929 р. Ватікан підписав конкордат з фашистським диктатором Беніто Муссоліні. А що сталось у Німеччині? Німецький кардинал Фаулгабер, приписуючи наступні слова папові Пію XI, допомагає нам зрозуміти, споріднення папи з Гітлером: «Я задоволений з цього; він перший державний діяч який виступив проти більшовизму». Фаулгабер пізніше сказав: «Моя подорож у Рим підтвердила давну підозру. У Римі, вважають національний соціалізм і фашизм бути єдиними визволителями від комунізму й більшовизму».

До 1933 р. єпископи Католицької церкви в Німеччині протистояли нацистській філософії. Але, так як сказав Клаус Шолдер у своїй книжці Церкви й третій рейхстаг (англ.), Ватіканський амбасадор до Німеччини, кардинал Пачеллі, наказав єпископам змінити їхню думку про національного соціалізму. Що спонукало цю зміну? Надія, що підпишуть конкордат між третім рейхстагом а Ватіканом, якого дійсно вклали 20 липня 1933 р.

Клаус Шолдер каже: «На виборах і плебісциту (всенародне голосування) 12 листопада [1933 р.], Гітлер пожав плід конкордату з рейхстагом несподіваним численним „за“ на голосуванні, а головно в католицьких колах виборчої округи».

Незважаючи на те, що кілька протестантських провідників протистояли перемозі нацистів у 1933 р., то масовий шум націоналізму заглушив їхні голоси. Шолдер пояснює: «У протестантських церквах можна було бачити все більшу й більшу готовність відкидати колишню обережність і захоплюватись національним ентузіазмом... Перший раз появлялись офіційні заяви церкви, які беззастережено підтримували рейхстаг». Дійсно, Протестантизм продав себе нацистському націоналізмові й став його служницею, так як Католицька церква.

Протягом століть, з історії бачимо, що фальшива релігія спілкувалась з могутніми добірними провідниками й підтримувала свій престиж на шкоду звичайних людей. Провідники світових релігій не мають «розуму Христа», і пожадливо гнались за владою, майном і багатством. Як Свідки Єгови ми відчуваємо огиду до такої духовної проституції (Івана 17:16; Римлян 15:5, НС; Об’явлення 18:3).

Чому ми ненавидимо провинності Вавілона в пролиттю крові

У книзі Об’явлення, показує, що Вавілон Великий є винний у пролиттю багато крові: «І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових... Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі» (Об’явлення 17:6; 18:24).

Історія фальшивої релігії є історією ненависті й кровопролиття, а так зване Християнство є найбільш винне в цьому. Дві світові війни почались у країнах так званого Християнства. «Християнські» політичні діячі звернулись до зброї в 1914 і 1939 рр., а священики всіх воюючих країн благословили її. Твір Колумбійська історія світу (англ.) каже відносно першої світової війни: «Знецінили правду разом з життям, і не було чути ані одного голосу, щоб опротестував. Охоронці Божого слова очолювали воєнний хор. Цілковита війна довела до цілковитої ненависті» (курсив наш). Військові капелани (священики) підбадьорювали своїх солдатів патріотичним запалом, як молодь по обох сторонах (війни) ставала гарматним м’ясом. У тому самому історичному підручнику каже: «Систематичне отруєння розумів людей парадоксами (протиріччя тверезому глуздові) націоналізму... стало ще більшою перешкодою на шляху до миру».

Фальшива релігія по цілому світі ще до цих пір збуджує ненависть, як конфлікти шаленіють між євреєм а мусульманом, індусом а сикхом, католиком а протестантом, мусульманом а індусом, буддистом і індусом. Так, фальшива релігія продовжує збільшувати кровопролиття «побитих усіх на землі» (Об’явлення 18:24).

Беручи до уваги вищеподане, Свідки Єгови вірять, що резолюція, яку вони ухвалили на своїй конвенції в 1988 р. є придатна й вчасна. Тому то, Свідки Єгови правильно осуджують фальшиву релігію бути кровожерливою розпусницею, Вавілоном Великим. Ми оголошуємо цілому світові, єдиний правдивий шлях що веде до миру й правильного поклоніння — повернутись до Суверенного Господа всесвіту, Бога Єгови, через Того, Якого Він послав на землю, Христа, або Месію, Ісуса. Це значить прийняти Боже Царство, як єдиний праведний, вічний уряд, який може задовольнити потребам людства. Це теж значить, що вже настав час послухатись наказу: «Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його» (Об’явлення 18:4; Даниїла 2:44; Івана 17:3).

[Примітки]