Пекло. Вічні муки чи загальна могила?

ЧИ ВАМ вже говорили, що ранні отці церкви, середньовічні теологи та реформатори доводили, що муки в пеклі є вічними? Коли так, тоді вам може здаватися дивним те, що декотрі високоавторитетні дослідники Біблії сьогодні заперечують це. Одним з них є англієць Джон Р. В. Статт, який пише, що «Святе Письмо скеровує увагу на знищення і що «вічні муки у свідомому стані» є лише традицією, яка повинна поступитися перед вищим авторитетом Святого Письма» («Основи: євангелічно-ліберальний діалог», англ.).

Чому він прийшов до висновку, що в Біблії не знаходиться вчення про вічні муки?

Урок граматики

Його перший довід ґрунтується на граматиці. Він пояснює, що, коли Біблія говорить про кінцевий стан прокляття («геєнна»; дивіться рамку, сторінка 8), вона часто вживає слова, які стосуються «знищення»,— грецьке «дієслово аполумі (знищити) та іменник апо́лейя (знищення)». Чи ці слова стосуються мук? Статт підкреслює те, що коли дієслово «аполумі» є активним та перехідним, то воно означає «погубити» (Матвія 2:13; 12:14; 21:41). Отже, в Матвія 10:28, де переклад Хоменка говорить про те, що Бог може знищити «душу і тіло в пеклі», правильним розумінням є знищення у смерті, але не вічне страждання. У Матвія 7:13, 14 Ісус протиставляє «вузьку... дорогу, що веде до життя», і «широку дорогу, що веде до погибелі». Статт зауважує: «Було б дивним те, що люди, приречені на знищення, фактично не були б знищені». Тому він робить висновок: «Якщо вбити означає позбавити тіло життя, то пекло є позбавленням як тілесного, так і духовного життя, тобто припиненням існування» («Основи», сторінки 315—316).

Тлумачення описів пекельного вогню

Все ж таки багато релігійних людей погоджуватимуться з президентом організації Південних баптистів Морісом Г. Чапменом, який сказав: «Я проповідую буквальне пекло». Він додав: «Біблія говорить про нього як про «озеро огняне», і я не думаю, що до цього визначення можна щось додати».

Щоправда, зображення вогню у Біблії могло б викликати в уяві картину катування. Проте книжка «Основи» говорить: «Немає сумніву в тому, що через гострий біль опіку, якого ми всі колись могли зазнати, у нашому розумі вогонь пов’язується із «муками у свідомому стані». Але головним призначенням вогню не є спричинення болю, але остаточне знищення, як бачимо на прикладі сміттєспалювальних станцій по цілому світі» (сторінка 316). Якщо ви нагадуватимете собі цю чітку відмінність, то не будете вичитувати у Святому Письмі те, чого там, фактично, немає. Розгляньмо деякі приклади.

Стосовно тих, кого кидають у геєнну, Ісус сказав, що «їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь» (Марка 9:47, 48). Під впливом слів апокрифічної книги Юдити [«...нашле вогонь і черву на їхнє тіло, і вони плакатимуть у муках повіки» (Юдити 16:17, Хом.)] декотрі Біблійні коментарі твердять, що Ісусові слова натякають на вічні муки. Але апокрифічна, не натхнена Богом, книга Юдити не є критерієм для розуміння писання Марка. Біблійний вірш з Ісаї 66:24, на який, очевидно, натякав Ісус, повідомляє, що вогонь і черва знищують мертві тіла («трупи» — говорить Ісая) Божих ворогів. Немає й натяку на вічні муки у свідомому стані як у словах Ісаї, так і в словах Ісуса. Зображення вогню символізує остаточне знищення.

Об’явлення 14:9—11 говорить про тих, хто «буде мучений в огні й сірці... А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки»a. Чи це говорить про відчуття вічних мук у вогняному пеклі? Фактично, весь цей епізод говорить, що злі терплять муки, але вони не терплять їх вічно. Текст заявляє, що цей дим — очевидність того, що вогонь вже виконав свою роботу знищення, перебуває вічно, а не муки у вогні.

Об’явлення 20:10—15 (Деркач) говорить, що в «озері вогненному і сірчаному... вони будуть мучитись день і ніч на віки вічні». На перший погляд це, мабуть, звучить як доказ існування вічного катування вогнем у свідомому стані, але справді це не так. Чому? Серед усіх інших підстав є та, що «звір і лжепророк» та «смерть і пекло» опиняться у місці, яке тут називається «вогненне озеро». Вам, напевно, не важко зробити висновок, що звір, лжепророк, смерть і пекло не є буквальними особами, тому вони не можуть відчувати мук. Замість цього, Ґ. Б. Кард пише в книжці «Коментар Об’явлення святого Івана Богослова» (англ.), що «вогняне озеро» означає «згасання і цілковите забуття». Зрозуміти це не важко, бо сама Біблія повідомляє про це вогняне озеро: «Це друга смерть,— озеро огняне» (Об’явлення 20:14).

Розділення споріднених доктрин

Всупереч цим аргументам багато віруючих твердять, що слово «знищення» має інше значення, тобто означає вічні муки. Чому? Їхнє міркування знаходиться під впливом спорідненої релігійної доктрини — доктрини про безсмертя людської душі. І оскільки їхня церква століттями підтримує ці дві доктрини, то вони, мабуть, думають, що вірші, які говорять про знищення, насправді вказують на вічні муки. Підсумком цього є те, що безсмертну людську душу неможливо знищити, і багато хто робить такий висновок.

Але звернім увагу, що сказав англіканський священик Філіп Е. Х’юз: «Твердити, що тільки людській душі притаманне безсмертя, означає підтримувати погляд, якого у Святому Письмі взагалі немає, бо в біблійному розумінні людська природа завжди розглядається як неподільне поєднання духовного і тілесного... Боже початкове попередження щодо забороненого дерева — «в день їди твоєї від нього ти напевно помреш» — стосувалося чоловіка як тілесно-духовного створіння, і якщо він з’їсть від нього, то повинен померти як тілесно-духовне створіння. Немає й натяку на те, що якась його частина була невмируща, бо тоді його вмирання було б лише частковим» («Правдива картина походження і приречення людини в Христі», англ.).

Так само висловлюється теолог Кларк Піннок: «Ця концепція [що людська душа безсмертна] впливала на теологію вже довгий час, але вона не є біблійною. Біблія не навчає про природжене безсмертя душі». Єзекіїля 18:4, 20 і Матвія 10:28 підтверджують це. Крім того, сам Ісус говорив про свого мертвого друга Лазаря, що він «заснув». Ісус сказав, що має «розбудити його» (Івана 11:11—14, Дерк.). Отже, Лазар — людина, або людська душа, помер, але навіть після того, як минув деякий час, його можна було воскресити, привести назад до життя. Факти доводять це. Ісус воскресив Лазаря з мертвих (Івана 11:17—44).

Як ці вірші впливають на доктрину про вічні муки? У XVII столітті есеїст Вільям Темпл сказав: «Існують [біблійні вірші], які говорять про вкинення до невгасимого вогню. Але якщо ми не підійдемо до них з припущенням, що кинуте туди є незруйновне, ми зрозуміємо, що кинуте туди не буде вічно горіти, але буде знищене». Цей правильний висновок досі доречний, бо про це, по суті, навчає Біблія.

Незаперечним є те, що ви маєте вагомі причини поставити під сумнів поняття про вічні пекельні муки у свідомому стані. Або, можливо, ви бажаєте зробити більше, ніж лише ставити під сумнів це поняття, і дотримуватись поради професора теології Піннока, який сказав: «Цілий ряд вірувань щодо пекла, у тому числі про нескінченні муки, ...треба відкинути на основі гідної довір’я доктрини». Так, мораль, справедливість і, щонайбільше, Боже Слово Біблія радять вам зробити це.

Коли відкинете їх, то побачите, що вчення про справжню суть пекла є гідне довір’я. На цю тему ви можете почерпнути корисної інформації у книжці «Ви можете жити вічно в Раю на землі»b. Попросіть цю книжку у Свідків Єгови, коли зустрінетеся з ними. Прочитайте розділи: «Що стається після смерті?», «Яке місце є пекло?» і «Воскресіння – для кого, і де?». Ви зрозумієте, що вчення про справжню суть пекла не тільки гідне довір’я, але також пов’язане з перспективним майбуттям.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 8]

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

У цій статті терміни «пекло» і «пекельний вогонь», як їх вживають теологи загальновизнаного християнства, стосуються грецького слова ґе́енна, що з’являється у «Новому Завіті» 12 разів (Матвія 5:22, 29, 30; 10:28; 18:9; 23:15, 33; Марка 9:43, 45, 47; Луки 12:5; Якова 3:6). Хоч багато перекладів Біблії передають це грецьке слово словом «пекло», деякі переклади транслітерують його як «геєнна». Це є «друга смерть,— озеро огняне», символ вічного знищення, про що говориться в останній книзі Біблії (Об’явлення 20:14).

Стосовно двох інших слів, перекладених часом словом «пекло», у «Біблійному словнику» (1914 рік) за редакцією Вільяма Сміта (англ.) зауважується: «Пекло... це слово, яке вживають наші перекладачі, і, на жаль, неправильно, як відповідник єврейського слова шеол. Мабуть, було б краще зберігати єврейське слово шеол або завжди передавати його словами «могила» чи «яма»... У Н[овому] З[авіті] слово гадес, як і шеол, часом означає лише «могилу»... Власне в цьому значенні віровчення говорять про нашого Господа, що «Він зійшов у пекло», яке в загальному означає стан померлого».

На відміну від геєнни, яка символізує остаточне знищення, шеол і гадес стосуються смерті в загальній могилі людства, звідки є можливість знову повернутися до життя (Об’явлення 20:13).

[Ілюстрація на сторінці 9]

Ісус збудив Лазаря зі смертного сну.