Молоді люди запитують...

Чи я вчинив непростимий гріх?

«Я ЩЕ ніколи не почувався настільки пригніченим. Я втратив всяку повагу до себе і думав, що Бог ніколи мені не простить» (Марко)a.

«Я був дуже занепав духом. Душу терзало почуття провини. Мені здавалося, що я допустився непростимих помилок» (Альберто).

«Немає людини, щоб вона не згрішила»,— каже Біблія (1 Царів 8:46). Але іноді молода людина може почувати, ніби те, що вона зробила, не проста собі помилка. І як це було з Марко та Альберто, її може гнітити неослабне почуття провини. Вона може відчувати, ніби вчинене нею настільки негідне і погане, що Бог ніколи їй цього не пробачить.

А що, коли такі почуття непокоять і тебе? У такому разі піднесися духом. Ти зовсім не в безнадійній ситуації.

Чому нас мучить сумління

Це цілком природно почуватися недобре після того, як ти зробив якусь безглузду помилку. Всі ми народжені з властивістю, котру Біблія називає «сумлінням». Це внутрішнє чуття, яке підказує, що́ добре, а що́ зле, внутрішній сигналізатор, який спрацьовує, коли ми робимо щось погане (Римлян 2:14, 15). Візьмімо для прикладу Давида. Він вчинив перелюб з дружиною іншого чоловіка. Відтак він вислав її чоловіка Урію на вірну загибель (2 Самуїла 11:2—17). Які це мало наслідки для Давида?

«Рука Твоя [Божа] вдень та вночі надо мною тяжить»,— зізнався Давид. Атож, він відчував усю важкість Божого осуду. Давид також сказав: «Немає спокою в костях моїх через мій гріх, бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої. (...) Цілий день я тиняюсь сумний» (Псалом 32:4; 38:4—7). Давидове сумління не переставало гризти його доти, доки він не усвідомив необхідності розкаятися у своєму гріху.

Так і ти: якщо тебе виховали батьки-християни і ти вчинив щось усупереч біблійним нормам, то будеш почуватися недобре. Такі муки сумління є цілком нормальним і природним явищем. Вони можуть спонукати людину виправитися або шукати чиєїсь допомоги ще поки негожий вчинок не увійшов у звичку, якої важко позбутися. З іншого боку, людина, котра не полишає гріха, ушкоджує своє сумління. З часом воно стає нечутливим, наче загрубіла шкіра (1 Тимофія 4:2). Наслідком цього, звісна річ, буде моральний занепад (Галатів 6:7, 8).

Благочестивий смуток

Отже, зовсім не дивно, чому Біблія говорить про «гріх на смерть». (1 Івана 5:16; порівняйте Матвія 12:31). Такий гріх не просто тілесна слабкість. Він учиняється свідомо, вперто, затято. Непростимим такий гріх робить не стільки сам по собі гріх, скільки стан серця.

Однак той факт, що ти страждаєш через скоєне, вказує на те, що ти не вчинив непростимого гріха. Біблія каже, що «смуток для Бога чинить каяття на спасіння» (2 Коринтян 7:10). Завваж, яке напучення дається нам у Якова 4:8—10: «Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем,— і Він вас підійме!»

Щоправда, проступок може бути дуже серйозним. Молода дівчина Джулі, наприклад, допустила, щоб між нею та її хлопцем з’явилися поцілунки, обійми, пестощі. «Спочатку я почувалася дуже винною,— зізнається вона,— але згодом звикла до цього. Моє сумління вже не мучило мене так сильно». З бігом часу нечисті вчинки переросли у статевий акт. «Я почувалася нікчемною,— каже Джулі.— Моє сумління настільки притупилося, що це повторилося кілька разів».

Чи така ситуація безнадійна? Не обов’язково. Візьмімо для прикладу Манасію, одного з царів Юди. Він вчинив кілька надзвичайно серйозних гріхів, до яких входили спіритизм та принесення дітей у жертву. Однак Бог пробачив йому, зваживши на його щиросерде каяття (2 Хронік 33:10—13). А як було з царем Давидом? Розкаявшись у своїх недостойних учинках, він побачив, що Єгова — «добрий і вибачливий» Бог (Псалом 86:5).

Нині християни мають таке запевнення: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9). До кого ж слід звертатися з цим зізнанням? Головним чином до Бога Єгови. «Серце своє перед Ним виливайте» (Псалом 32:5; 62:9). Можливо, тобі буде корисно прочитати Давидове покаянне зізнання у 51-му псалмі.

Крім того, Біблія настійно радить християнам, які вчинили серйозний гріх, поговорити зі старійшинами збору (Якова 5:14, 15). Їхня щира порада та молитва може допомогти тобі поновити взаємини з Богом і відновити чисте сумління. Вони вміють зробити різницю між слабкістю та злісністю. Вони також мають подбати про те, щоб тобі було надано допомогу, необхідну для уникання помилки надалі. Джулі, котра зробила такий відважний крок, радить: «Я пробувала «покарати саму себе» і навіть думала, що це дало певні результати. Але через рік я переконалася, якою великою була моя помилка. Серйозні проблеми без допомоги старійшин вирішити неможливо».

Відчуття провини за незначні речі

А втім, часами молода людина «робить якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить це» (Галатів 6:1, НС). Він чи вона дозволяє тілесним пориванням взяти над собою гору. У такій ситуації молода людина може мати гостре почуття провини, можливо навіть гостріше, ніж того вимагає сподіяне. Результат цього — зайві страждання. Таке гостре почуття провини може бути в людини зі здоровим, але надто чутливим сумлінням (Римлян 14:1, 2). Пам’ятай, що коли ми грішимо, то «маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного» (1 Івана 2:1, 2).

Повернімося ще раз до Марко, слова котрого наведені у вступі. Цей молодий християнин був переконаний, що він зробив непростимий гріх. Він казав сам собі: «Я так добре знаю біблійні принципи і все ж не можу перестати грішити!» У чому був його гріх? Проблема мастурбації. «Як же Бог може простити мені, якщо я не можу позбутися тієї звички?» — розмірковував собі Марко. Альберто, котрий вів подібну боротьбу з онанізмом, сказав: «Мене пронизувало гостре почуття вини, бо я не міг звільнитися від гріха».

Мастурбація є нечистою звичкою (2 Коринтян 7:1). Проте Біблія не відносить її до таких серйозних гріхів, як блуд. Фактично вона взагалі не згадує про неї. Тому мастурбація навряд чи належить до непростимих гріхів. Розглядати її як непростимий гріх, по суті, небезпечно, бо молода людина може думати, ніби немає сенсу старатися подолати проблему. Але біблійні принципи вказують на те, що християнин повинен докладати усіх зусиль у боротьбі з цією звичкоюb (Колосян 3:5). Єгова знає, що «багато ми всі помиляємось» (Якова 3:2). У разі рецидиву молодій людині не потрібно почуватися приреченою.

Так само справа стоїть і з іншими проступками та помилками. Єгова не вимагає від нас того, щоб ми морили себе надмірним почуттям провини. Натомість йому подобається, коли ми стараємось поправити діло (2 Коринтян 7:11; 1 Івана 3:19, 20).

Джерела допомоги та потіхи

Проте в цьому тобі, мабуть, треба буде допомоги. Богобоязливі батьки часто можуть багатьма способами допомогти своїм дітям, підтримати їх. Інші засоби підтримки пропонує християнський збір. Марко пригадує: «Що мені дійсно допомогло, так це розмова зі старійшиною. Мені треба було набратися сміливості, щоб бути відвертим і виказати свої найпотаємніші думки. Але він вселяв довір’я, і я попросив у нього поради». Альберто також звернувся до старійшини за порадою. «Я не можу забути його підбадьорливу пораду,— каже Альберто.— Він сказав мені, що в юності теж мав таку саму проблему. Я б ніколи не подумав. Я слухав його з великою вдячністю за його відвертість». Одержавши таку допомогу та підтримку, Марко та Альберто подолали свою проблему. Тепер обидва служать у своїх зборах і мають певні відповідальності.

Палка молитва — ще одне джерело допомоги. Як і Давид, ти можеш прохати у молитві «серця чистого» і «тривалого духа» (Псалом 51:12). Читання Божого Слова — інше джерело потіхи. Приміром, тебе, можливо, підбадьорить знаття того, що в апостола Павла також були внутрішні конфлікти. Він зізнався: «Коли хочу робити добро,— ...зло лежить у мені» (Римлян 7:21). Павлові намагання контролювати свої погані нахили увінчалися успіхом. Тобі це також під силу. Либонь, особливо тебе потішить читання Псалмів, надто ж тих, що змальовують Боже прощення, як, наприклад, 25, 86 і 103-й псалми.

Хай там як, але ти ніколи не цурайся людей і не дозволяй собі впадати в песимізм (Приповістей 18:1, Хоменко). Користуйся сповна милосердям Єгови. Пам’ятай, що він «пробачає багато» на підставі Ісусової викупної жертви (Ісаї 55:7; Матвія 20:28). Не применшуй своїх помилок, але й не роби висновку, що Бог не може простити тобі. Зміцняй свою віру і будь непохитним у своєму рішенні служити йому (Филип’ян 4:13). З часом у тебе знову буде душевний мир та глибока внутрішня радість від свідомості того, що тобі прощено. (Порівняй Псалом 32:1).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Обговоривши справу із зрілим християнином, ти зможеш по-новому глянути на речі.