Свободу релігії підтримано в Японії

ВЖЕ багато років у Японії молоді студенти, які є Свідками Єгови, стоять перед дилемою: чи їм слухатися навченого Біблією сумління чи шкільної програми, яка суперечить їхній совісті. Чому існує така дилема? Тому що в їхніх навчальних закладах мистецтво бою викладається як частина курсу фізичного виховання. Молоді Свідки вважали, що така військова підготовка не узгоджується з біблійними принципами, як, наприклад, в Ісаї розділ 2, вірш 4. Там написано: «Мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!»

Не бажаючи набувати військових навичок, які дають вміння шкодити іншим людям, молоді християнські Свідки пояснювали викладачам, що їхнє сумління не дозволяє їм вчитися такого мистецтва бою. Після спроб переконати цих студентів погодитися з навчальною програмою багато розуміючих викладачів зрештою вирішували поважати сумління студентів і пропонували альтернативні заняття.

Однак деякі викладачі піддавалися емоціям, і кілька навчальних закладів відмовилися зарахувати таким студентам залік з фізичного виховання. У 1993 році принаймні дев’ятьох Свідків не перевели на наступний курс і змусили залишити навчальний заклад або виключили їх за неучасть у навчанні мистецтва бою.

Ясно, що треба було захистити право молодих християн отримувати освіту без того, щоб іти на компроміс зі своїм сумлінням. П’ять студентів, яких не перевели на другий курс у Муніципальному індустріальному технічному коледжі в Кобе (скорочено коледж у Кобе), вирішили подати справу в суд.

У чому полягав спір?

Весною 1990 року, коли тих п’ять студентів вступили в коледж у Кобе, вони пояснили викладачам, що не можуть брати участі в навчанні кендо (японське фехтування) через свої біблійні погляди. Викладачі факультету фізичного виховання сильно противились і відмовили їм у можливості здати залік з фізичного виховання альтернативним способом. Отже студенти не отримали заліку і в результаті мусили повторити перший курс коледжу. У квітні 1991 року вони подали позов у районний суд міста Кобе, заявивши, що дії коледжу суперечать конституційній гарантії свободи віросповіданняa.

Представники коледжу заявили, що пропонувати альтернативні заняття означало б виявляти ласку конкретній релігії і таким чином порушувати нейтральність освітньої системи. Крім того, вони сказали, що не мають ні приміщень, ні кадрів, щоб запропонувати альтернативну програму фізичного виховання.

Рішення районного суду непокоїть поінформованих осіб

Під час слухання справи двом з тих п’ятьох студентів знову не зарахували заліку з фізичного виховання, а трьох інших ледве перевели на наступний курс. У правилах коледжу зазначалося, що студентів, які погано вчаться й повторюють один курс два роки підряд, можна виключити. З огляду на це один з тих двох студентів вирішив залишити коледж, перш ніж його виключать, але інший, Кунігіто Кобаяші, відмовився залишати коледж. Його виключили. Цікаво, що середня оцінка Кунігіто з усіх предметів, включаючи фізичне виховання, яке він здав на 48 балів, була 90,2 бала з можливих 100. Він найкраще вчився з 42 студентів свого курсу.

Двадцять другого лютого 1993 року районний суд Кобе виніс рішення на користь коледжу: «Дії коледжу не порушують конституційного права», хоча й визнав: «Не можна заперечити, що свобода віросповідання позивачів дещо обмежувалася вимогою коледжу брати участь у заняттях з кендо».

Подібно до апостола Павла у першому столітті, позивачі вирішили подати апеляцію до суду вищої інстанції (Дії 25:11, 12). Справу передали в Осакський апеляційний суд.

Безкорислива позиція позивачів

Професор Тецуо Шімомура, відомий вчений з Цукуба університету, погодився дати свідчення експерта в Осакському апеляційному суді. Як фахівець з освіти й права, він підкреслив нерозважливість дій коледжу у стосунках зі студентами. Кунігіто Кобаяші висловив на суді свою думку, і щирість його умонастрою сколихнула серця присутніх. Крім того, 22 лютого Асоціація адвокатів міста Кобе, проголосивши, що дії коледжу посягають на свободу віросповідання й право на освіту Кунігіто, рекомендувала коледжу поновити його.

Час винесення рішення Осакського апеляційного суду наближався, і всі молоді християни, втягнені у справу, хотіли брати участь у боротьбі до кінця. Вони вважали, що ведуть правову боротьбу на користь тисяч молодих Свідків, які зустрічаються з такими ж труднощами по навчальних закладах Японії. Але оскільки їх не виключили з коледжу, був великий шанс, що суд відхилить їхній позов. Вони також зрозуміли, що, коли заберуть свій позов, нерозсудливість коледжу у виключенні Кунігіто стала б у центрі уваги. Тому всі студенти, крім Кунігіто, вирішили припинити справу.

Двадцять другого грудня 1994 року головний суддя Осакського апеляційного суду Рейсукі Шімада оголосив, що рішення районного суду в Кобе скасовано. Суд вирішив, що Кунігіто керувався щирими мотивами, уникаючи занять з кендо, і що через свої дії на основі релігійних переконань він поніс дуже велику шкоду. Коледж, за словами головного судді Шімада, повинен був запропонувати альтернативні заняття. Це чудове рішення знайшло відгук у серцях осіб, які турбуються правами людини. Проте коледж подав апеляцію на це рішення у Верховний суд Японії, позбавивши Кунігіто освіти ще на один рік.

Верховний суд

У редакційній статті газети «Кобе шімбун» пізніше говорилося: «Районна рада народної освіти міста Кобе і коледж повинні були у той час [після рішення Осакського апеляційного суду] поновити пана Кобаяші в коледжі... Їхній надмірно войовничий підхід позбавив людину важливого періоду її молодих років». І все-таки коледж у Кобе міцно стояв на своєму у цій справі. У результаті цього засоби масової інформації по цілій країні почали повідомляти про неї. Викладачі та керівники навчальних закладів слідкували за справою. Це рішення найвищого суду в країні мало стати сильним прецедентом для подібних випадків у майбутньому.

Сімнадцятого січня 1995 року, десь через тиждень після того, як коледж подав апеляцію у Верховний суд, місто Ашія, в якому Кунігіто жив зі своєю сім’єю, постраждало від землетрусу в Кобе. Десь пів шостої того ранку, за кілька хвилин до землетрусу, Кунігіто виїхав велосипедом з дому на роботу, де він працював неповний робочий день. Він їхав попід Ганшін швидкісною автомагістраллю і, коли почався землетрус, Кунігіто саме наближався до тої частини, яка завалилася. Він відразу повернувся додому і побачив, що перший поверх його будинку був повністю зруйнований. Кунігіто зрозумів, що міг втратити життя в цьому землетрусі, і подякував Єгові за те, що він дозволив йому залишитися живим. Якщо б він загинув, то справа стосовно боротьби кендо, очевидно, залишилася б без рішення Верховного суду.

Верховний суд Японії, як правило, розглядає апеляції тільки на папері і встановлює, чи рішення нижчого суду правильні. Не проводиться жодних слухань, хіба що є серйозна причина скасувати рішення нижчого суду. Суд не повідомляє сторони, коли буде винесено рішення. Отже для Кунігіто було несподіванкою, коли 8 березня 1996 року йому сказали, що наступного ранку будуть виносити рішення. Він із задоволенням і радістю дізнався, що Верховний суд підтримав рішення Осакського апеляційного суду.

Четверо суддів, серед яких головував суддя Шінічі Кавай, одноголосно постановили, що «дії коледжу слід вважати вкрай недоречними з погляду прийнятних соціальних норм, невідповідними дискреційним правам, і тому незаконними». Суд визнав щирість відмови Кунігіто вчитися кендо й заявив: «Мотиви, з яких обвинувачений відмовився брати участь у навчанні кендо, були щирими й тісно пов’язаними із самою основою його віри». Верховний суд постановив, що коледж міг і повинен був запропонувати альтернативні заняття, виявивши цим повагу до релігійних поглядів обвинуваченого.

Далекосяжні наслідки

Це рішення, безумовно, дає чудовий прецедент на користь свободи віросповідання в навчальних закладах. У газеті «Джапан таймс» говорилося: «Це перше рішення Верховного суду у справі освіти й свободи віросповідання». Однак це рішення не знімає відповідальності з кожного молодого студента самому займати тверду позицію, зустрічаючи випробовування віри.

Професор Масаюкі Ухіно з Цукуба університету прокоментував, що одна з причин, чому судді віддали перевагу Кунігіто, полягала в тому, що він «був чесним студентом, успішність якого була винятковою». Біблія радить християнам, які зустрічаються з випробовуванням своєї віри: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання» (1 Петра 2:12). Вірні молоді християни можуть показати, що їхня біблійна позиція достойна поваги людей, коли вестимуть усе своє життя в гармонії з біблійними нормами.

Після рішення Верховного суду Кунігіто Кобаяші поновили в коледжі Кобе. Більшість студентів, які поступали в коледж разом з Кунігіто, вже закінчили навчання. Кунігіто зараз вчиться зі студентами, які на п’ять років молодші за нього. На думку багатьох людей цього світу, п’ять цінних років його життя змарновані. Однак бездоганність Кунігіто є цінною в очах Бога Єгови і його жертва аж ніяк не є даремною.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 20]

Зліва: дім Кунігіто після землетрусу.

Внизу: Кунігіто сьогодні.