‛За Мною йдіть’

«На це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 ПЕТРА 2:21).

1, 2. Чому досконалий приклад Ісуса як учителя не є недосяжним для нас?

ІСУС ХРИСТОС був, безсумнівно, найбільшим Учителем, який будь-коли ходив по землі. До того ж він був досконалим, ніколи не грішив протягом свого людського життя (1 Петра 2:22). Але чи це означає, що Ісусів приклад учителя настільки величний, що ми, недосконалі люди, не можемо його наслідувати? Зовсім ні.

² Як ми побачили у попередній статті, основою Ісусового навчання була любов. А любов — це риса, яку кожен з нас може розвивати. Боже Слово часто заохочує нас зростати і вдосконалюватися у своїй любові до інших (Филип’ян 1:9; Колосян 3:14). Єгова ніколи не вимагає від своїх створінь більше, ніж вони в стані зробити. Фактично, оскільки «Бог є любов» і створив нас на свій образ, можна сказати, що він створив нас так, щоб ми виявляли любов (1 Івана 4:8; Буття 1:27). Отже, коли читаємо слова апостола Петра, записані у провідному вірші, не сумніваймось: ми можемо йти слідами Ісуса, слухатись його наказу ‘за Мною йдіть’ (Луки 9:23). Розгляньмо, як нам наслідувати любов, яку виявляв Христос: по-перше, любов до істин, якими він ділився з іншими, по-друге,— до людей, яких навчав.

Розвивати любов до істин, яких навчаємось

 3. Чому декому важко навчатися, але яке заохочення міститься в Приповістей 2:1—5?

³ Щоб любити істини, яких навчаємо інших, ми мусимо самі любити вчитися тих істин. У сьогоднішньому світі це не завжди легко. Через такі фактори, як недостатня освіта і розвинуті в юності погані звички, багато людей дуже не люблять вчитись. Однак нам необхідно вчитися від Єгови. В Приповістей 2:1—5 говориться: «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,— тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання».

 4. Що означає «прихилити» серце і яке ставлення допоможе нам у цьому?

⁴ Зверни увагу, що у віршах 1—4 нас неодноразово заохочується докладати зусиль, аби не тільки ‘прийняти’ й ‘заховати’ знання, але й «шукати» й «пошукувати» його. Проте що має спонукувати нас робити все це? Розгляньмо фразу «своє серце прихилиш до розуму». Один довідник каже, що це заохочення «є не лише закликом до уважності; це вимога мати певний склад думок — охочу сприйнятливість до навчання». А що може зробити нас сприйнятливими й охочими навчатися того, чого вчить Єгова? Наше ставлення. Нам слід розглядати «Богопізнання» як «срібло» і як «сховані скарби».

5, 6. а) Що з часом може статися і як запобігти цьому? б) Чому нам слід помножувати свій скарб знання, який здобули з Біблії?

⁵ Розвинути таке ставлення неважко. Наприклад, до твого «Богопізнання», ймовірно, належить знання наміру Єгови, щоб вірні люди жили вічно в Раю на землі (Псалом 37:28, 29). Коли ти спершу дізнався про цю істину, то, безумовно, розглядав її як справжній скарб. Це знання сповнювало твій розум і серце надією і радістю. А тепер? Чи з бігом часу цінування цього скарбу поблякло, потьмяніло? Тоді спробуй дві речі. По-перше, віднови своє цінування, тобто регулярно відсвіжуй у розумі причини, чому ти цінуєш кожну істину, якої Єгова з любов’ю навчив тебе, навіть ті істини, яких ти навчився багато років тому.

⁶ По-друге, помножуй свій скарб. Зрештою якби ти викопав дорогоцінний самоцвіт, то чи поклав би його в кишеню і спокійно пішов? Чи, може, копав би далі, щоб побачити, чи є ще? Боже Слово повне самоцвітів, самородків істини. Хоч би скільки ти вже знайшов, усе ще можеш знайти більше (Римлян 11:33). Викопуючи новий самородок істини, запитай себе: в чому його цінність? Чи це дає мені глибше розуміння особистості Єгови та його намірів? Чи це дає якесь практичне керівництво, що може допомогти мені йти слідами Ісуса?» Роздумуючи над такими питаннями, ти розвинеш любов до істин, яких Єгова навчив тебе.

Виявляти любов до істин, яких навчаємо

7, 8. Як можна показувати іншим, що ми любимо істини, яких навчилися з Біблії? Подайте приклад.

⁷ Як ми самі, навчаючи інших, можемо показати, що любимо істини, яких дізналися з Божого слова? Наслідуючи приклад Ісуса, ми покладаємось на Біблію у своєму проповідуванні і навчанні. Останнім часом Божий народ по цілому світі отримує заохочення більше використовувати Біблію у публічному служінні. Застосовуючи цю пораду, шукай способів показати господарю, що ти сам високо цінуєш те, що показуєш йому з Біблії (Матвія 13:52).

⁸ Наприклад, невдовзі після минулорічного теракту в Нью-Йорку одна християнська сестра показувала людям у служінні Псалом 46:2, 12. Спершу вона питала людей, як вони дають собі раду після трагедії. Сестра уважно слухала відповідь, дякувала за неї і тоді казала: «Дозвольте показати вам біблійний вірш, який дуже підбадьорив мене протягом цього складного часу». Рідко хто відмовлявся, і в результаті відбулося багато цікавих бесід. Розмовляючи з молодими людьми, та сама сестра часто каже: «Я вже 50 років навчаю Біблії, і знаєте, ще не стикалася з проблемою, якої ця книга не допомогла б розв’язати». Говорячи щиро, з ентузіазмом, ми показуємо людям, що цінуємо і любимо те, чого навчилися з Божого Слова (Псалом 119:97, 105).

9, 10. Чому важливо використовувати Біблію, коли відповідаємо на запитання про наші погляди?

⁹ Коли люди питають про наші вірування, це дає нам чудову нагоду показати, що ми любимо Боже Слово. За прикладом Ісуса, ми не ґрунтуємо відповіді на власних ідеях (Приповістей 3:5, 6). Натомість користуємось Біблією. Чи ти боїшся, що хтось поставить запитання, на яке не зможеш відповісти? Розглянь два конкретні кроки, які допоможуть тобі.

¹⁰ Старайся бути готовим. Апостол Петро писав: «Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:15). Чи ти готовий захищати свої погляди? Наприклад, якщо хтось хоче знати, чому ти не береш участі у якомусь небіблійному звичаї чи занятті, не задовольняйся лише фразою «це суперечить моїй релігії». Така відповідь може натякати, що ти даєш іншим вирішувати за тебе і, отже, належиш до якогось культу. Ліпше було б відповісти так: «Боже Слово, Біблія, забороняє це» або «Це не подобається моєму Богові» — і тоді дати розумне пояснення чому (Римлян 12:1).

11. Які знаряддя допоможуть нам бути підготовленими відповідати на запитання про істини з Божого Слова?

¹¹ Якщо ти почуваєшся непідготовленим, чому б не виділити трохи часу на вивчення книжки «Обговорення на основі Писань», якщо вона доступна знайомою тобі мовою, або брошурки «Біблійні теми для обговорення»?a Вибери кілька тем, про які, ймовірно, зайде мова, і вивчи деякі біблійні думки. Май з собою цю книжку чи брошурку, а також Біблію. Не вагайся застосувати їх, говори, що маєш довідник, яким любиш користуватися для пошуку біблійних відповідей.

12. Що можна сказати, якщо не знаємо відповіді на якесь біблійне запитання?

¹² Намагайся не турбуватися надмірно. Жодна недосконала людина не знає відповідей на всі запитання. Отже коли отримуєш запитання, на яке не знаєш відповіді, можеш завжди відповісти приблизно так: «Дякую за таке цікаве запитання. Якщо чесно, я не знаю відповіді, але впевнений, що Біблія обговорює цю справу. Я люблю вивчати Біблію, тому досліджу ваше питання, і ми повернемось до нього». Такий відвертий, скромний підхід може прокласти шлях до подальших обговорень (Приповістей 11:2).

Любов до людей, яких навчаємо

13. Чому нам слід зберігати позитивний погляд на тих, кому ми проповідуємо?

¹³ Ісус виявляв любов до тих, кого навчав. Як ми можемо його в цьому наслідувати? Нам ніколи не слід ставати черствими. Звичайно, «війна того великого дня Вседержителя Бога» щораз ближча і багато людей з мільярдів, які живуть сьогодні, будуть знищені (Об’явлення 16:14; Єремії 25:33). Однак ми не знаємо, хто житиме, а хто загине. Той суд ще в майбутньому, і він належить тому, кого призначив Єгова,— Ісусу Христу. А поки цей суд не здійснено, ми розглядаємо кожну людину як потенційного слугу Єгови (Матвія 19:24—26; 25:31—33; Дії 17:31).

14. а) Як перевірити своє співчуття до людей? б) Як практично можна виявляти співчуття й особистий інтерес до інших?

¹⁴ Отже ми, подібно до Ісуса, стараємось виявляти співчуття. Можемо запитати себе: «Чи я співчуваю людям, які були зведені хитрим обманом релігій, політики і комерції цього світу? Якщо вони виглядають байдужими до звістки, яку ми їм приносимо, чи я намагаюся зрозуміти, чому вони такі? Чи усвідомлюю, що я або інші, хто тепер вірно служать Єгові, раніше теж були такими? Чи відповідно до цього пристосовую свій підхід у проповідуванні? Чи, може, махаю рукою на цих людей, вважаючи їх безнадійними?» (Об’явлення 12:9). Коли люди відчувають наше щире співчуття, вони більш схильні відгукнутися на нашу звістку (1 Петра 3:8). Співчуття також спонукатиме нас більше цікавитися людьми, яких зустрічаємо у служінні. Добре звернути увагу на їхні питання і тривоги. Коли прийдемо знову, можемо показати їм, що ми роздумували над їхніми словами з попередньої розмови. Якщо вони мають якусь гостру потребу, ми, можливо, були б в стані запропонувати практичну допомогу.

15. Чому треба старатися помічати позитивне в людях і як це можна робити?

¹⁵ Подібно до Ісуса, ми стараємося бачити в людях позитивне. Можливо, одинока матір докладає зусиль у вихованні дітей, за що заслуговує похвали. Чоловік намагається утримувати сім’ю. Літня особа виявляє інтерес до духовних справ. Чи ми помічаємо в людях, з якими зустрічаємось, позитивне і чи хвалимо їх? Тим самим ми знаходимо з ними щось спільне, і це може прокласти шлях до свідчення про Царство (Дії 26:2, 3).

У виявленні любові необхідна смиренність

16. Чому важливо виявляти лагідність і повагу до людей, яким проповідуємо?

¹⁶ Любов до тих, кого ми навчаємо, спонукає нас слухатися мудрої біблійної перестороги: «Знання ж надимає, любов же будує!» (1 Коринтян 8:1). Ісус мав велике знання, однак він ніколи не був зарозумілим. Тож, коли ділишся своїми віруваннями, уникай визивного тону та зарозумілості. Наша ціль — досягати сердець і приваблювати людей до істин, які ми так любимо (Колосян 4:6). Пам’ятай: коли Петро радив християнам бути готовими на відповідь кожному, він нагадав, що це слід робити «із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:15). Лагідністю і повагою можна швидше привабити людей до Бога, якому ми служимо.

17, 18. а) Як нам реагувати на критичне ставлення до нашої кваліфікації служителів? б) Чому знання стародавніх біблійних мов не є обов’язковим для дослідників Біблії?

¹⁷ Немає потреби справляти враження на людей своїми знаннями чи освітою. Якщо хтось у твоїй території відмовляється слухати осіб без вищої освіти чи вчених ступенів, не допускай, щоб їхнє ставлення знеохочувало тебе. Ісус не зважав на докори, що він не вчився в престижних у той час рабинських школах; також він не піддавався поширеним упередженням, не намагався вражати людей своїми величезними знаннями (Івана 7:15).

¹⁸ Смирення і любов набагато важливіші для християнських служителів, ніж будь-який обсяг світської освіти. Величний Учитель, Єгова, робить нас кваліфікованими до служіння (2 Коринтян 3:5, 6). І хоч би що говорили деякі представники духівництва, ми, аби стати вчителями Божого Слова, не потребуємо вивчати стародавні біблійні мови. Єгова натхнув написання Біблії такими зрозумілими конкретними словами, що практично кожен може зрозуміти її дорогоцінні істини. Ті істини залишаються незмінними, навіть коли їх перекладають на сотні мов. Тому знання стародавніх мов, хоча деколи і корисне, не є обов’язковим. Крім того, гордість через лінгвістичні успіхи може позбавити людину риси, необхідної для правдивих християн,— здатності навчатись (1 Тимофія 6:4).

19. В якому розумінні наша християнська праця є служінням?

¹⁹ Немає жодного сумніву, що наше християнське служіння — це праця, яка вимагає смиренності. Ми регулярно стикаємося з опором, байдужістю, навіть переслідуванням (Івана 15:20). Однак, вірно продовжуючи працю проповідування, ми також виконуємо важливе служіння. Якщо ми надалі смиренно служитимемо в цьому іншим, то будемо наслідувати любов, яку Ісус Христос виявив до людей. Подумаймо: якщо б нам довелося проповідувати тисячі байдужих або ворожих людей і ми знайшли б одну вівцеподібну особу, то хіба ж це не було б варте докладених зусиль? Звичайно, що так! Отже, будучи наполегливими у цій праці, ніколи не опускаючи рук, ми вірно служимо вівцеподібним особам, яких ще не знайшли. Безсумнівно, Єгова та Ісус попіклуються, щоб можна було знайти ще багатьох людей і допомогти їм, перш ніж прийде кінець (Огія 2:7).

20. Як ми можемо навчати власним прикладом?

²⁰ Навчати своїм прикладом — це ще один спосіб виявити готовність служити іншим. Наприклад, ми хочемо навчити людей, що служіння Єгові, «щасливому Богові», є найкращим можливим способом життя (1 Тимофія 1:11, НС). Чи вони бачать, що ми щасливі і задоволені, коли спостерігають за нашою поведінкою, стосунками із сусідами, однокласниками та співпрацівниками? Також ми вчимо зацікавлених осіб, що християнський збір є оазисом любові у холодному, злому світі. Чи можуть ті, з ким вивчаємо Біблію, бачити, що ми любимо всіх у зборі і наполегливо стараємося зберігати мир одні з одними? (1 Петра 4:8).

21, 22. а) Як самоперевірка допоможе нам розширити своє служіння? б) Що буде обговорюватися у статтях в наступному номері «Вартової башти»?

²¹ Охочий дух до служіння може деколи спонукувати нас до самоперевірки. Роблячи це чесно, багато хто з’ясовує, що може розширити його — почати повночасне служіння чи переїхати у території, де є більші потреби. Інші вирішили вивчити іноземну мову і допомагати зростаючій кількості іммігрантів у своїй же країні. Якщо такі можливості відкриті перед тобою, серйозно і з молитвою розглянь їх. Життя у служінні приносить велику радість, задоволення і душевний мир (Екклезіяста 5:11).

²² Продовжуймо усіма способами наслідувати Ісуса Христа, розвиваючи любов до істин, якими ділимося з іншими, і до людей, яких навчаємо. Розвиваючи і виявляючи любов у цих двох галузях, ми зможемо закласти добру основу для того, щоб бути вчителями, подібними до Христа. Але як нам будувати на цій основі? У наступному номері «Вартової башти» серія статей обговорить кілька конкретних навчальних методів, які використовував Ісус.

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Яке існує запевнення, що Ісусів приклад учителя не є недосяжним для нас?

• Як можна виявляти любов до істин, яких ми навчилися з Біблії?

• Чому важливо залишатися смиренними, зростаючи у знанні?

• Якими способами можна виявляти любов до людей, котрих навчаємо?

[Ілюстрації на сторінці 16]

Старайся бути готовим.

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Якщо ти цінуєш «Богопізнання», то зможеш ефективно використовувати Біблію.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ми виявляємо любов до людей, розповідаючи їм добру новину.