Розділ 7

Розбуди ту першу любов!

ЕФЕС

 1. До котрого збору Ісус промовив свою першу звістку і про що він нагадує наглядачам?

ІСУС промовляє першу звістку до збору в Ефесі — квітучому місті Малої Азії, що лежить на березі моря біля острова Патмос. Він наказує Іванові: «До ангола Церкви [«збору», НС] в Ефесі напиши: «Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи світильників золотих» (Об’явлення 2:1, Ог., 1988). Так само як і в інших шістьох звістках, Ісус звертає увагу на одну деталь, яка вказує на його авторитетне становище. Він пригадує наглядачам ефеського збору, що всі старійшини знаходяться під його керівництвом, яке є їм охороною, і що він перевіряє всі збори. До нашого XX століття Ісус продовжує з любов’ю піклуватися зборами, ласкаво наглядаючи над старійшинами, а також над усіма, хто в зборі. Час від часу він поправляє організаційні розпорядки в зборах, щоб світло сяяло ще ясніше. Так, Ісус є Архіпастирем над Божою отарою (Матвія 11:28—30; 1 Петра 5:2—4).

 2. а) За які добрі діла Ісус похвалив ефеський збір? б) Якої поради апостола Павла старійшини ефеського збору, очевидно, послухалися?

² Ісус дає певний зразок, за яким будує всі свої звістки, крім двох, розпочинаючи їх сердечними словами похвали. Для ефесян він має таку звістку: «Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся» (Об’явлення 2:2, 3). Ще багато років перед тим апостол Павло перестеріг старійшин ефеського збору про «вовків лютих», відступників, що завдаватимуть клопотів отарі, та наказав тим старійшинам ‘пильнувати’ й наслідувати його власний зразок невтомності (Дії 20:29, 31). Оскільки Ісус тепер хвалить їх за їхню працю та терпеливість і за те, що вони не стомлювались у цьому, то, виходить, збір в Ефесі застосовував Павлову пораду.

 3. а) Як «фальшиві апостоли» стараються зводити вірних у наші дні? б) Як Петро перестеріг про відступників?

³ Протягом Господнього дня теж з’являються «фальшиві апостоли», які ‘кажуть перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою’ (2 Коринтян 11:13; Дії 20:30; Об’явлення 1:10). Вони бачать добро в усіх суперницьких, сектантських релігіях, кажуть, що Бог не має організації, і заперечують те, що Ісус одержав царську владу в 1914 році. Вони сповняють пророцтво, записане в 2 Петра 3:3, 4: «Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння».

 4. а) Як виявляється гордість і бунтарство глузіїв? б) Подібно до християн ефеського збору, яких заходів сьогодні християни вживають проти своїх неправдомовних противників?

⁴ Ці глузії противляться самій думці про публічне виявлення своєї віри (Римлян 10:10). Вони заручились підтримкою духівництва загальновизнаного християнства і з допомогою журналів і телевізійних станцій поширюють неправду про своїх колишніх друзів. Вірні відразу бачать, що мова й поведінка цих обманщиків не є правдивими. Так само як ефесяни, християни сьогодні ‘не можуть терпіти лихих’ і тому позбавляють їх спілкування зі зборомa.

 5. а) Яку слабкість Ісус виявив у ефесян? б) Які слова повинні були пам’ятати ефесяни?

⁵ Але тепер, так само як це було у випадку з п’ятьма із сімох зборів, Ісус вказує на серйозну проблему. Він каже ефесянам: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов» (Об’явлення 2:4). Ефесяни не повинні були покидати свою першу любов, тому що за 35 років до того часу Павло написав їм про Божу «превелику любов, що нею Він нас полюбив» і заохочував їх: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас» (Ефесян 2:4; 5:1, 2). Крім того, у їхніх серцях повинні були міцно закарбуватись такі Ісусові слова: «Наш Господь Бог — Бог єдиний... Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!» (Марка 12:29—31). Ефесяни загубили ту першу любов.

 6. а) Якої небезпеки і яких нахилів нам треба остерігатись, незалежно від того, чи ми вже давно в правді, чи зовсім недавно почали спілкуватися з християнським збором? б) Що наша любов до Бога повинна спонукувати нас робити?

⁶ Незалежно від того, чи ми вже давно в правді, чи зовсім недавно почали спілкуватися зі збором, ми повинні стерегтись, щоб не загубити своєї першої любові до Єгови. Як можна загубити цю любов? Ми можемо допустити, щоб наша світська робота стала об’єктом відданості, щоб у нас виникло бажання заробляти багато грошей або щоб шукання втіхи зайняло значне місце у нашому житті. Таким чином ми можемо стати тілесними, замість того щоб бути духовними (Римлян 8:5—8; 1 Тимофія 4:8; 6:9, 10). Наша любов до Єгови повинна спонукувати нас переборювати такі нахили й ‘шукати найперш Царства Божого й правди Його’, щоб ‘складати собі скарби на небі’ (Матвія 6:19—21, 31—33).

 7. а) Що повинно нас спонукувати до служіння Єгові? б) Що Іван сказав відносно любові?

⁷ Нехай до служіння Єгові нас завжди спонукує глибока любов до Нього. Високо цінуймо все те, що Єгова і Христос зробили для нас. Іван сам пізніше написав: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи». Іван продовжує: «Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» Ніколи не дозволяймо згаснути нашій любові до Єгови, до Господа Ісуса Христа та до живого Божого Слова! Цю любов можна виражати не тільки запопадливим служінням, але також слухняністю до «заповіді... від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив». (1 Івана 4:10, 16, 21; Євреїв 4:12; також дивіться 1 Петра 4:8; Колосян 3:10—14; Ефесян 4:15).

«Вчинки давніші роби»

 8. Як, за словами Ісуса, повинні були поводитися ефесяни?

⁸ Ефесяни мусили відновити любов, яку вони колись мали, якщо не хотіли загубити Божу ласку. «Отож,— каже їм Ісус,— пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого світильника з його місця, якщо не покаєшся» (Об’явлення 2:5, Ог., 1988). Як християни в ефеському зборі реагували на ті слова? Ми не знаємо. Маємо надію, що вони покаялися і розбудили свою любов до Єгови. Якщо ні, то їхнє світло загасло б, а світильник був би зрушений зі свого місця. Вони загубили б свій привілей випромінювати правду.

 9. а) Якими словами Ісус підбадьорює ефесян? б) Яким чином збори після Іванових часів перестали слухатися Ісусової поради, даної ефесянам?

⁹ Незважаючи на все це, Ісус підбадьорює ефесян такими словами: «Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу» (Об’явлення 2:6). Принаймні так само, як Господь Ісус Христос, вони ненавиділи сектантські розділення. Проте з бігом часу багато зборів перестало слухатися цих слів. Через брак любові до Єгови й до правди, а також одні до одних вони пливли за течією в духовну темряву. Вони подробились на численні секти, котрі сперечалися між собою. «Християнські» переписувачі, які не мали любові до Єгови, виключили Боже ім’я з грецьких рукописів Біблії. Через брак любові вони почали навчати вавилонських, а також грецьких доктрин про вогненне пекло, чистилище і Трійцю під виглядом християнських. Не маючи любові до Бога й до правди, більшість з тих, які заявляли, що вони є християнами, перестали проповідувати добру новину про Боже Царство. Над ними запанувало самолюбне духівництво, яке створило своє власне царство тут, на землі. (Порівняйте 1 Коринтян 4:8).

10. Якою була релігійна ситуація в загальновизнаному християнстві у 1918 році?

¹⁰ Коли у 1918 році суд почався від дому Божого, сектантське духівництво загальновизнаного християнства явно підтримувало першу світову війну, заохочуючи католиків і протестантів по обох сторонах вбивати одні одних (1 Петра 4:17). На відміну від ефеського збору, який ненавидів те, що чинили николаїти, релігії загальновизнаного християнства вже довгий час конфліктують між собою, поширюють доктрини, які не є в гармонії з Божим Словом, а їхнє духовенство зв’язало свою долю із світом, частиною якого, як сказав Ісус, його учні не повинні бути (Івана 15:17—19). Їхні збори, ігноруючи той факт, що темою Біблії є Боже Царство, не були світильниками, які випромінюють біблійну правду. Їхні члени не були частиною духовного храму Єгови. Їхні провідні чоловіки (а також жінки) були не зорями, а, як виявилось, членами «беззаконника» (2 Солунян 2:3; Малахії 3:1—3).

11. а) Яка християнська група у світі застосовувала в 1918 році Ісусові слова до ефесян? б) Що робив клас Івана від 1919 року?

¹¹ Проте у ті безладні дні першої світової війни з’явився клас Івана, який любив Єгову і правду, і ця любов спонукувала його запопадливо служити йому. Вони протистояли тим, які старалися впровадити сектантство, боготворячи першого президента Товариства Вартової башти Чарлза Т. Рассела після його смерті в 1916 році. Їм, навченим переслідуванням і несприятливими обставинами, їхній Пан виніс похвалу і запросив їх увійти до його радощів (Матвія 25:21, 23). У тому, як розвивались події у світі, а також у тому, що пережили самі, вони побачили сповнення Ісусового знаку щодо його невидимої присутності в царській владі. З 1919 року вони прогресували, беручи участь у подальшому сповненні Ісусового великого пророцтва: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець» (Матвія 6:9, 10; 24:3—14). Якщо до того часу їм і бракувало любові до Єгови, то відтоді та любов розгорілась, як полум’я.

12. а) Який заклик пролунав на історичному конгресі в 1922 році? б) Яку назву правдиві християни взяли собі в 1931 році і в чому вони покаялися?

¹² На історичному конгресі в Сідар-Пойнті (штат Огайо, США) 5—13 вересня 1922 року, на який зібралось 18 000 цих християн, пролунав заклик: «Вперед, у поле, ви, сини Всевишнього Бога! ...Світ повинен знати, що Єгова є Богом і що Ісус Христос є Царем над царями і Господом над панами... Отже, оголошуйте, оголошуйте, оголошуйте Царя і його Царство!» Дорогоцінне ім’я Єгови робилося ще славетнішим. У 1931 році ті християни, зібрані на конгресі в Колумбусі (штат Огайо, США), дуже раділи, коли взяли собі назву, на яку Бог сам вказав у пророцтві Ісаї,— Свідки Єгови (Ісаї 43:10, 12). З 1 березня 1939 року основний журнал організації дістав нову назву «Вартова башта оголошує Царство Єгови», і, таким чином, було в першу чергу віддано честь нашому Творцеві та його царському урядові. Свідки Єгови з відновленою любов’ю до Єгови взялись ревно прославляти й звеличувати його славетне ім’я і Царство (Псалом 106:6, 47, 48).

«Переможцеві»

13. а) Якого благословення ефесяни могли сподіватися, якби стали ‘переможцями’? б) Як ефеські християни могли ‘перемагати’?

¹³ Зрештою, як і в інших звістках, Ісус звертає увагу на Божий дух, який через Ісуса оголошує нагороду за вірність. До ефесян він каже: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім» (Об’явлення 2:7). Ті, хто готовий слухати цю важливу звістку, будуть прагнути слухатись її, знаючи, що вона походить не від Ісуса, а від самого Суверенного Господа Єгови через його святий дух, або діючу силу. Як же їм ‘перемагати’? Тільки старанно наслідуючи Ісуса, який був вірним до самої смерті й тому міг сказати: «Будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 8:28; 16:33; також дивіться 1 Івана 5:4).

14. Чого стосується «рай Божий», згаданий Ісусом?

¹⁴ Як же помазаних християн, наприклад ефесян, нагороджується споживанням «від дерева життя, яке в раю Божім», якщо взяти до уваги те, що в них немає надії жити в земному раю? Тут не може йтися про відновлений Рай на землі, бо 144 000 помазаних християн, включаючи і християн зі збору в Ефесі, викуплені від людей, щоб царювати з Агнцем, Ісусом Христом, на небесній Сіонській горі як духовні сини (Ефесян 1:5—12; Об’явлення 14:1, 4). Отже, той вірш мусить стосуватись небесного, садоподібного спадку цих переможців. Там, «в раю Божім», у присутності самого Єгови, ці переможці, нагороджені безсмертям, будуть жити вічно, що символізується їхнім споживанням від дерева життя.

15. Чому Ісусове заохочення перемагати дуже цікавить великий натовп сьогодні?

¹⁵ Що ж сказати про вірних земних прихильників 144 000 помазаних християн? Великий натовп їхніх друзів Свідків теж перемагає. Але їхня надія — жити в земному раю, де вони будуть пити з «ріки живої води» і зцілятися «листям дерев», що ростуть по обох боках тієї ріки (Об’явлення 7:4, 9, 17; 22:1, 2). Якщо ти є членом цієї групи, то теж щиро люби Єгову і перемагай в боротьбі віри. Таким чином ти можеш здобути щасливе вічне життя на Райській землі. (Порівняйте 1 Івана 2:13, 14).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 36]

Сповнене любові звеличування Єгови та його Сина

У збірнику пісень, який видали слуги Єгови в 1905 році, було вдвічі більше пісень на хвалу Ісуса, ніж на хвалу Бога Єгови. У пісеннику 1928 року була однакова кількість пісень, що прославляли Ісуса та Єгову. Але в найновішому пісеннику 1984 року на славу Єгові є в чотири рази більше пісень, ніж на славу Ісусу. Це узгоджується з Ісусовими власними словами: «Більший за Мене Отець» (Івана 14:28). Любов до Єгови мусить перевищувати любов до будь-кого іншого, а супроводжувати її має глибока любов до Ісуса і цінування його дорогоцінної жертви та повага до нього як Божого Первосвященика й Царя.

[Таблиця на сторінці 34]

Зразок Ісусових порад

(цитуються розділи і вірші з книги Об’явлення)

Ефес 2:1 2:2, 3 2:4 2:5, 6 2:7

Смірна 2:8 2:9 — 2:10 2:11

Пергам 2:12 2:13 2:14, 15 2:16 2:17

Тіятири 2:18 2:19 2:20, 21 2:24, 25 2:26—28

Сарди 3:1 — 3:1, 2 3:3, 4 3:5

Філядельфія 3:7 3:8 — 3:8—11 3:12

Лаодикія 3:14 — 3:15—17 3:18—20 3:21

Розділ 8

Намагання перемогти

СМІРНА

 1. а) Який збір тепер одержує звістку від прославленого Ісуса? б) Що Ісус пригадував християнам того збору, називаючи себе «Перший й Останній»?

СЬОГОДНІ стародавній Ефес лежить зруйнований. Але на тій території, куди була скерована Ісусова друга звістка, все ще стоїть шумне місто. Близько 55 кілометрів на північ від руїн Ефеса розкинулось турецьке місто Ізмір, де навіть сьогодні можна знайти ревний збір Свідків Єгови. Тут у першому столітті було місто Смірна. Зверніть увагу на Ісусові наступні слова: «А до Ангола Церкви [«збору», НС] в Смірні напиши: «Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив» (Об’явлення 2:8). Цією звісткою Ісус пригадує християнам у Смірні, що він був перший з тих, хто до кінця зберіг вірність і кого Єгова сам воскресив до безсмертя в духовній сфері, а також останній, хто так воскрес. Ісус сам воскрешатиме всіх помазаних християн. Тому доречно, що саме він дав пораду своїм братам, які надіються мати разом з ним безсмертя в небі.

 2. Чому слова Того, хто «був мертвий й ожив», потішають усіх християн?

² Ісус першим пройшов шлях переслідування за праведність, і за це він одержав належну нагороду. Його вірність до самої смерті й воскресіння є основою для надії всіх християн (Дії 17:31). Факт, що Ісус «був мертвий й ожив», показує те, що будь-які терпіння заради правди не даремні. Ісусове воскресіння дуже підбадьорює всіх християн, а особливо тих, які мусять страждати за свою віру. Чи ти в подібній ситуації? Якщо так, то нехай Ісусові наступні слова до збору в Смірні підбадьорять і тебе.

 3. а) Як Ісус підбадьорив християн у Смірні? б) Чому Ісус сказав, що християни у Смірні ‘багаті’, хоча вони були вбогі?

³ «Я знаю діла твої, і біду, і убозтво,— але ти багатий,— і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони — зборище [«синагога», Герасимчук] сатани» (Об’явлення 2:9). Ісус не критикує своїх братів у Смірні, а тільки сердечно хвалить їх. Вони пережили велике горе через свою віру. Вони були вбогі матеріально, напевно, через вірність (Євреїв 10:34). Християни в Смірні цікавились головним чином духовними речами й складали собі скарби на небі, як радив Ісус (Матвія 6:19, 20). Отже, в очах Архіпастиря вони ‘багаті’. (Порівняйте Якова 2:5).

 4. Від чиїх рук дуже постраждали християни в Смірні і як Ісус дивився на тих противників?

⁴ Ісус помічає, що християни в Смірні зазнали багато страждань від рук євреїв. На початку багато представників їхньої релігії рішуче протистояли поширенню християнства (Дії 13:44, 45; 14:19). Тепер, тільки через кілька десятиліть після падіння Єрусалима, ці євреї в Смірні виявляють такий же самий сатанинський дух. Не дивно, що Ісус називає їх «синагогою Сатани»a!

 5. Які випробовування ще мали зносити християни в Смірні?

⁵ Ісус втішає християн у Смірні, які зустріли таку ненависть: «Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в’язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!» (Об’явлення 2:10). Тут Ісус два рази вживає слово «вас» у множині, показуючи, що його слова стосуються цілого збору. Ісус не може обіцяти, що випробовування християн у Смірні незабаром закінчаться. Декотрі з них будуть переслідувані та вкинені до в’язниць. Вони матимуть біду «десять день». Десять — це число, яке символізує земну повноту або цілісність. Навіть християни, які бережуть свою моральну чистоту і є багатими духовно, будуть ґрунтовно випробувані протягом свого тілесного життя.

 6. а) Чому християнам у Смірні не слід боятися? б) Як Ісус закінчив свою звістку зборові в Смірні?

⁶ Проте християнам у Смірні не слід боятись або йти на компроміс. Якщо вони будуть вірні до кінця, то одержать нагороду — «вінець життя», що для них значитиме безсмертя в небі (1 Коринтян 9:25; 2 Тимофія 4:6—8). Апостол Павло дуже цінив цю нагороду і був готовий заради неї пожертвувати всім, навіть своїм земним життям (Филип’ян 3:8). Очевидно, вірні християни в Смірні відчували те ж саме. Ісус закінчує свою звістку так: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]: переможець не буде пошкоджений від другої смерти» (Об’явлення 2:11). Переможцям забезпечене безсмертя в небі, їх не торкатиметься більше смерть (1 Коринтян 15:53, 54).

«Біда десять день»

 7, 8. Яким чином християнський збір був ‘випробуваний’ у 1918 році, подібно як збір у Смірні?

⁷ Так само як християни в Смірні, клас Івана і його товариші сьогодні випробовувались і далі випробовуються. Їхня вірність під час випробовування є доказом того, що вони Божі люди (Марка 13:9, 10). Незабаром після початку Господнього дня Ісусові слова до християн у Смірні дуже втішили невелику міжнародну групу людей Єгови (Об’явлення 1:10). Ще з 1879 року вони черпали з Божого Слова духовне багатство, яким щедро ділилися з іншими. Але протягом першої світової війни їх почали дуже ненавидіти й переслідувати, зокрема тому, що їх не охоплювала воєнна гарячка і частково тому, що вони безстрашно викривали помилки загальновизнаного християнства. Переслідування, від якого вони постраждали і яке було підбурене декотрими провідниками загальновизнаного християнства, досягло найвищої точки в 1918 році й було подібне до страждань християн у Смірні від рук єврейської громади в тому місті.

⁸ Хвиля переслідувань у Сполучених Штатах Америки дійшла до кульмінації, коли арештували нового президента Товариства Вартової башти Джозефа Ф. Рутерфорда і сімох його товаришів, яких 22 червня 1918 року посадили в тюрму, засудивши більшість з них до 20 років позбавлення волі. Через дев’ять місяців їх випустили на поруки. А 14 травня 1919 року апеляційний суд скасував той несправедливий вирок; виявилось, що в ході судового розгляду було допущено 125 помилок. Римсько-католицького суддю Мантона, лицаря ордену святого Григорія Великого, який в 1918 році відмовився випустити цих християн на поруки, засудили в 1939 році на два роки ув’язнення і наклали на нього штраф у розмірі 10 000 доларів за те, що він шість разів вимагав і приймав хабарі.

 9. Як Гітлер поводився зі Свідками Єгови в нацистській Німеччині і як на це реагувало духівництво?

⁹ Під час нацистського режиму в Німеччині Гітлер повністю заборонив проповідницьку діяльність Свідків Єгови. Протягом років тисячі Свідків кидали в концтабори, де багато з них померло, а сотні молодих чоловіків були страчені за те, що відмовились служити в Гітлеровій армії. Слова католицького священика, надруковані в газеті «Німецький шлях» за 29 травня 1938 року, є доказом того, що духівництво схвалювало переслідування Свідків Єгови. Він сказав зокрема: «У світі вже є одна країна, в якій діяльність так званих... Дослідників Біблії [Свідків Єгови] заборонена. Та країна — Німеччина! ...Коли Адольф Гітлер прийшов до влади і католицька єпархія в Німеччині повторила йому свою просьбу, то Гітлер сказав: «Ці так звані Ревні Дослідники Біблії [Свідки Єгови] є порушниками спокою людей... я вважаю їх шарлатанами; не буду терпіти цього американського суддю Рутерфорда та його наклепи на німецьких католиків і через це припиняю діяльність [Свідків Єгови] у Німеччині». До цього священик додав: «Браво!»

10. а) Яке переслідування зустріли Свідки Єгови протягом Господнього дня? б) Які часто бувають наслідки, коли християни борються в суді за релігійну свободу?

¹⁰ Протягом Господнього дня Змій та його насіння вели постійну боротьбу проти помазаних християн та їхніх товаришів. Багатьох з них було ув’язнено і злісно переслідувано (Об’явлення 12:17). Ці вороги продовжували ‘чинити зло під виглядом закону’, але люди Єгови непохитно твердили, що «Бога повинно слухатися більш, як людей» (Псалом 94:20, Дерк.; Дії 5:29). У 1954 році у «Вартовій башті» (англ.) було сказано: «Понад сімдесят країн протягом минулих сорока років приймало обмежувальні постанови та переслідувало Свідків Єгови». Коли було можливо, ці християни боролись за релігійну свободу і в деяких країнах здобули очевидну перемогу. Тільки в Сполучених Штатах Америки Свідки Єгови добились у Верховному суді 23 сприятливих рішень.

11. Яке Ісусове пророцтво відносно знака його присутності сповнилося на Свідках Єгови в Господній день?

¹¹ Жодна інша група не слухалась так сумлінно Ісусового наказу віддати кесареве — кесареві (Луки 20:25; Римлян 13:1, 7). Однак членів жодної іншої групи в стількох країнах з різними формами правління не ув’язнювали так, як Свідків Єгови; це переслідування триває і до цього часу в Америці, Європі, Африці та Азії. У своєму знаменному пророцтві відносно знака своєї присутності Ісус сказав: «На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє» (Матвія 24:3, 9). І справді, це пророцтво сповнялося на християнських свідках Єгови протягом Господнього дня.

12. Як клас Івана підтримував Божих людей, щоб ті могли зносити переслідування?

¹² Для того щоб підкріпити Божих людей зносити біду, клас Івана постійно пригадував їм суть Ісусових слів до християн у Смірні. Наприклад, коли почалося нацистське переслідування, то у «Вартовій башті» (англ.) в 1933 і 1934 роках поміщались такі статті, як «Не бійтеся їх», де обговорювалось Матвія 10:26—33, «Тяжке випробовування» на основі Даниїла 3:17, 18 і «Лев’ячі пащі» під провідним віршем з Даниїла 6:23. Протягом 1980-х років, коли Свідки Єгови зносили жорстоке переслідування в понад 40 країнах, «Вартова башта» зміцнювала Божих людей такими статтями, як «Щасливі, хоч переслідувані!» і «Християни зносять переслідування з витривалістю»b.

13. Чому Свідки Єгови, так само як християни у Смірні, не бояться переслідування?

¹³ Протягом тих символічних десятьох днів християнські свідки Єгови справді зносять фізичне переслідування та інші види випробовування. Так само як християни в Смірні, вони не бояться; жодному з нас не слід боятись того, що обставини у світі погіршуються. Ми приготовлені зносити випробовування, навіть радісно сприйняти «грабунок свого майна» (Євреїв 10:32—34). Вивчаючи і засвоюючи Боже Слово, ми приготовимось стояти непохитно у вірі. Будь впевнений, що Єгова може охоронити твою вірність і дійсно зробить це. «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:6—11).

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 39]

Приблизно 50 років історики збирали докази про вірність Свідків Єгови під час нацистського режиму. У книжці «Матері в батьківщині» (англ.), виданій 1986 року, історик Клаудія Кунц сказала: «Переважна більшість усіх німців ненацистського походження пристосувалась до життя під режимом, який ненавиділа... На другому кінці статистичного та ідеологічного явища було 20 000 Свідків Єгови, які практично всі до одного категорично відмовлялись покоритися нацистській державі... Найзгуртованішу групу, яка не піддалася нацизму, живила релігія. Від самого початку Свідки Єгови відмовилися співробітничати з нацистською державою в якій би то не було галузі. Навіть після того, як у 1933 році гестапо знищило їхній центр (у Німеччині), а в 1935 році наклало заборону на діяльність цієї секти, вони все ж таки відмовилися вигукувати «Хайль Гітлер». Близько половини (більшість чоловіків) усіх Свідків Єгови було заслано до концтаборів, тисячу страчено, а ще тисяча померла від 1933 до 1945 року... Католики та протестанти слухалися свого духівництва, яке спонукувало їх співробітничати з Гітлером. Якщо вони не слухалися, то протистояли наказам і церкви, і держави».

Розділ 9

Тримаймося ймення Ісуса

ПЕРГАМ

 1. Який збір одержав Ісусову наступну звістку і що являло собою місто, в якому жили ті християни?

ПОДОРОЖУЮЧИ вздовж берега 80 кілометрів на північ від Смірни, а тоді ще 24 кілометри вглиб країни через Каїкську низину, прибуваємо до міста Пергам, сьогодні — Бергама. Місто було відоме своїм храмом Зевса, або Юпітера. У XIX столітті археологи перевезли вівтар того храму в Німеччину, і він, а також багато статуй та рельєфів язичеських богів дотепер зберігаються у музеї Пергамон в Берліні. Яку ж звістку Господь Ісус має для цього збору, що живе серед такого ідолопоклонства?

 2. Як Ісус представляється і що означає, що в нього є «меч обосічний»?

² По-перше, Ісус представляється, кажучи: «А до Ангола Церкви [«збору», НС] в Пергамі напиши: «Оце каже Той, що має меча обосічного» (Об’явлення 2:12). Ісус тут повторює те саме, що говорить про себе в Об’явлення 1:16. Як Суддя і Виконавець вироку, він знищить тих, хто переслідує його учнів. Яке ж утішаюче запевнення! Проте що стосується суду, то нехай члени збору теж послухаються перестороги, що Єгова, діючи через цього «Ангола заповіту», Ісуса Христа, ‘буде свідком швидким’ проти всіх тих, які називають себе християнами і займаються ідолопоклонством, неморальністю, говорять неправду, є нечесні й занедбують нужденних (Малахії 3:1, 5; Євреїв 13:1—3). Необхідно дотримуватися поради й зважати на докір, що їх Бог висловлює через Ісуса!

 3. Яке фальшиве поклоніння мало місце у Пергамі і чому можна казати, що там був «престол сатани»?

³ Ісус тепер говорить зборові: «Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани» (Об’явлення 2:13а). Ті християни справді мешкали в середовищі поклоніння Сатані. Крім храму Зевса там була каплиця Асклепія — бога лікування. Пергам теж був відомим центром культу імператора. Єврейське слово, перекладене як «сатана», означає «противник», а його «престол» — це його світове правління, дозволене Богом на якийсь час. (Йова 1:6, «Переклад нового світу Святого Письма» з примітками, англ., примітка). Надзвичайно розвинуте ідолопоклонство в Пергамі є доказом того, що «престол» Сатани був твердо укріплений в тому місті. Як же лютило Сатану те, що християни в тому місті не схилились перед ним, відкинувши націоналістичне поклоніння!

 4. а) За що Ісус хвалить християн у Пергамі? б) Що намісник римського імператора Пліній написав до імператора Траяна відносно свого поводження з християнами? в) Який шлях вибрали християни в Пергамі, незважаючи на небезпеку?

⁴ Так, «престол сатани» був саме там, у Пергамі. Ісус продовжує: «І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний» (Об’явлення 2:13б). Яка ж підбадьорлива похвала! Без сумніву, Антипу стратили за те, що він не погоджувався з демонськими обрядами й не поклонявся римському імператорові. Незабаром після того, як Іван одержав це пророцтво, Пліній Молодший, намісник римського імператора Траяна, написав Траянові, пояснюючи йому, як він поводиться з особами, що обвинувачуються в належності до християнства; імператор схвалив його спосіб дій. Тих, що зрікалися християнської віри, звільняли, коли, за словами Плінія, «вони повторяли за мною звернення до богів, жертвували пахощі і вино твоєму образу [Траяна]... і, крім того, проклинали Христа». Усіх християн страчували. Незважаючи на таку небезпеку, християни в Пергамі не зрікалися своєї віри. Вони ‘трималися Ймення Ісуса’, непохитно шануючи його як Промовця Єгови й призначеного Суддю. Вони вірно наслідували Ісуса як свідки Царства.

 5. а) Який сучасний двійник культу імператора призвів до важких випробовувань християн у цьому XX столітті? б) Як «Вартова башта» допомогла християнам?

⁵ За різних ситуацій Ісус викривав Сатану як правителя теперішнього злого світу, але, оскільки Ісус був вірний Богові, Сатана не мав влади над ним (Матвія 4:8—11; Івана 14:30). У цьому XX столітті могутні держави, а особливо «цар північний» і «цар південний», змагаються, щоб запанувати над світом (Даниїла 11:40). Вони розворушили патріотичний запал, і давній культ імператора знаходить свого сучасного двійника у хвилі націоналізму, яка тепер захлеснула світ. Статті про нейтралітет у «Вартовій башті» (англ.) за 1 листопада 1939 року і знову за 1 листопада 1979 року, а також за 1 березня 1987 року (укр.) докладно роз’яснили біблійне вчення відносно цього питання, даючи керівництво християнам, котрі бажають ходити в ім’я Єгови й перемогти світ так, як Ісус відважно переміг його (Михея 4:1, 3, 5; Івана 16:33; 17:4, 6, 26; 18:36, 37; Дії 5:29).

 6. Яку непохитну позицію вибрали Свідки Єгови сьогодні, подібно до Антипи?

⁶ Така порада була дуже потрібна. Перед лицем нездорових патріотичних пристрастей Свідки Єгови, як помазані, так і їхні товариші, мусили бути непохитними у своїй вірі. У Сполучених Штатах Америки сотні дітей та вчителів було вигнано зі шкіл через те, що вони не віддавали честі національному прапору, а в Німеччині Свідків Єгови жорстоко переслідували тому, що вони відмовлялися віддавати честь свастиці. Як уже було сказано, гітлерівські нацисти стратили тисячі вірних слуг Єгови через те, що вони відмовилися брати участь у націоналістичному ідолопоклонстві. У 1930-ті роки, у розквіт синтоїстського культу імператора в Японії, два піонери посіяли багато насіння Царства на Тайвані, що був окупований Японією. Військова влада посадила їх у тюрму, де один з них помер від рук жорстоких тюремників. Іншого пізніше звільнили, щоб тільки послати кулю в спину — сучасний Антипа. До цього часу декотрі країни вимагають поклоніння національним символам і виключної відданості державі. Багатьох молодих Свідків кидали в тюрми, і чимало було страчено за свою відважну позицію християнського нейтралітету. Якщо ти є молодою особою і сьогодні знаходишся у подібній ситуації, то щоденно вивчай Боже Слово, щоб ‘вірувати на спасіння душі’ і мати надію на вічне життя (Євреїв 10:39—11:1; Матвія 10:28—31).

 7. Як одні діти в Індії зустрілися з проблемою націоналістичного поклоніння і які були наслідки?

⁷ Діти в школах теж зустрічаються з подібними проблемами. У 1985 році в штаті Керала (Індія) троє дітей Свідків Єгови не пішли на компроміс зі своєю вірою, що основана на Біблії, відмовляючись співати національний гімн. Вони стояли шанобливо, коли інші діти співали, але все ж таки їх виключили зі школи. Їхній батько звернувся до Верховного суду Індії, два судді якого прийняли рішення на користь дітей, сміливо заявляючи: «Наша традиція навчає нас терпимості; філософія навчає нас терпимості; наша конституція проявляє терпимість; не зраджуймо її». Статті в газетах і прихильні редакторські відзиви про цей випадок поінформували цілу країну — близько одної п’ятої населення світу, що в Індії живуть християни, які поклоняються правдивому Богу Єгові та вірно дотримуються біблійних принципів.

Шкідливі впливи

 8. Яку догану Ісус вважає за потрібне дати християнам у Пергамі?

⁸ Так, християни в Пергамі зберігали свою вірність. «Але,— каже Ісус,— трохи Я маю на тебе». Чим же вони заслужили догану? Ісус каже: «Бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили» (Об’явлення 2:14).

 9. Ким був Валаам і як його порада поклала «спотикання перед синами Ізраїля»?

⁹ За днів Мойсея моавський цар Балак найняв Валаама, неізраїльського пророка, який дещо знав про те, як Єгова діє, щоб той прокляв Ізраїль. Єгова протистояв Валаамові, змушуючи його поблагословити ізраїльтян і оголосити горе їхнім ворогам. Валаам заспокоїв обурення Балака, запропонувавши йому звернутися до більш підступних заходів: нехай жінки Моаву спокусять ізраїльських чоловіків до грубої статевої неморальності та ідолопоклонства фальшивому богові, пеорському Ваалові! Ця тактика виявилась успішною. Єгова запалав праведним гнівом на ізраїльтян і послав поразку, через яку загинуло 24 000 тих ізраїльських розпусників, і ця поразка мучила їх, аж поки священик Пінхас не почав діяти, щоб усунути зло з-поміж Ізраїлю (Числа 24:10, 11; 25:1—3, 6—9; 31:16).

10. Які камені спотикання були в пергамському зборі і чому ті християни, можливо, думали, що Бог не звертатиме уваги на їхні переступи?

¹⁰ Чи за Іванових днів у Пергамі були подібні камені спотикання? Так, були! У збір просочувалися неморальність та ідолопоклонство. Ті християни не слухались Божих пересторог, даних через апостола Павла (1 Коринтян 10:6—11). І оскільки вони вже витерпіли переслідування, то, можливо, думали, що Єгова не звертатиме уваги на їхні статеві переступи. Тому Ісус прямо сказав, що вони мусили уникати такого зла.

11. а) У чому християнам слід бути обережними і яких думок їм слід уникати? б) Скількох було позбавлено спілкування із християнським збором протягом років і за який переступ здебільшого?

¹¹ Подібно і сьогодні християни мусять бути обережні, щоб ‘благодать Бога нашого не обертати у привід на розпусту’ (Юди 4, Дерк.). Ми зобов’язані ненавидіти зло і ‘вмертвляти тіла свої’ для того, щоб вести чистий спосіб життя, гідний християнина (1 Коринтян 9:27; Псалом 97:10; Римлян 8:6). Ми ніколи не повинні думати, що ревність у служінні Богові та вірність під час переслідування дають нам право мати неправильну в статевому відношенні поведінку. Протягом років із всесвітнього християнського збору було виключено десятки тисяч чоловік, більшість — через статеву неморальність. У декотрі роки позбавлених спілкування зі збором було більше, ніж тих стародавніх ізраїльтян, що впали через пеорського Ваала. Будьмо обережні, щоб ніколи не попасти в таке товариство! (Римлян 11:20; 1 Коринтян 10:12).

12. Які принципи стосуються християн сьогодні так само, як і Божих слуг у давнину?

¹² Ісус також оголошує догану християнам у Пергамі за те, що вони «їли ідольські жертви». Що це за жертви? Беручи до уваги Павлові слова до коринтян, можна дійти висновку, що декотрі, мабуть, зловживали своєю християнською свободою і навмисно ображали сумління інших. Але більш імовірно, що вони якимсь чином брали безпосередню участь в ідольських церемоніях (1 Коринтян 8:4—13; 10:25—30). Вірні християни сьогодні мусять користуватися християнською свободою, керуючись несамолюбною любов’ю, щоб не давати іншим приводу для спотикання. Певно, що їм слід уникати сучасних форм ідолопоклонства, зокрема не поклонятись теле- і кінозіркам, спортсменам і не робити богом гроші або навіть власний шлунок! (Матвія 6:24; Филип’ян 1:9, 10; 3:17—19).

Уникаймо сектантства!

13. Як Ісус знову докоряє християнам у Пергамі й чому цей докір потрібний?

¹³ Ісус продовжує докоряти християнам у Пергамі, кажучи: «Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само» (Об’явлення 2:15). Перед тим Ісус похвалив ефесян за те, що вони ненавиділи діла цієї секти. Але християнам у Пергамі була потрібна порада, щоб вони не дозволили сектантству проникнути в збір. Вони мусили рішучіше підтримувати християнські норми, щоб зберегти єдність, про яку молився Ісус, як про це описано в Івана 17:20—23. Необхідно «і напучувати здоровим навчанням, і докоряти тим, хто противиться» (Тита 1:9, НС).

14. а) Проти кого християнський збір мусив боротися ще з ранніх часів і як апостол Павло описав їх? б) Яких Ісусових слів повинен послухатись той, хто, можливо, схильний приєднатися до відступницької групи?

¹⁴ Ще з ранніх часів християнський збір мусив боротися з гордими відступниками, які облесливою та облудною мовою «роблять розділення і спокуси всупереч вченню», яке Єгова постачає через свій канал (Римлян 16:17, 18, Дерк.). Майже у всіх своїх посланнях апостол Павло перестерігає перед цією загрозоюa. У наш час, коли Ісус відновив у правдивому зборі християнську чистоту і єдність, небезпека сектантства все ще існує. Тому той, хто, можливо, схильний приєднатися до відступницької групи і, таким чином, утворювати секту, повинен послухатись наступних слів Ісуса: «Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст» (Об’явлення 2:16).

15. Як починається сектантство?

¹⁵ Як починається сектантство? Самозваний учитель, можливо, сіє сумніви, суперечить якійсь біблійній істині (наприклад, що зараз останні дні) і утворює окрему групу із числа учнів, що йдуть за ним (2 Тимофія 3:1; 2 Петра 3:3, 4). Або хтось критикує спосіб, яким Єгова виконує своє діло, і проявляє дух поблажливості до самого себе, заявляючи, що в Біблії не міститься наказ проповідувати Царство від дому до дому і що в цьому взагалі немає ніякої потреби. Якщо б така особа брала участь у цьому служінні, так само як Ісус і його апостоли, то це, можливо, впокорило б її; однак дехто воліє відділитися й не утруднювати себе; такі особи тільки деколи збираються окремими групами для читання Біблії (Матвія 10:7, 11—13; Дії 5:42; 20:20, 21). Вони вигадують щось своє про Спомин Христової смерті, про біблійний наказ стримуватися від крові, святкування свят і вживання тютюну. Крім того, вони принижують ім’я Єгови і незабаром вертаються назад до привільного способу життя Вавилона Великого. І що ще гірше — Сатана спонукує декотрих накидатися та «бити своїх товаришів-слуг», колишніх братів (Матвія 24:49, Хом.; Дії 15:29; Об’явлення 17:5).

16. а) Чому ті, хто вагається через вплив відступників, повинні негайно покаятися? б) Що чекає нерозкаяних?

¹⁶ Той, хто вагається через відступницький вплив, мусить негайно звернути увагу на Ісусів заклик покаятися! Відступницьку пропаганду конче треба відкидати, як отруту, чим вона дійсно і є! Основою відступництва є заздрість та ненависть, на протилежність праведності, невинності і привабливим істинам, якими Ісус живить свій збір (Луки 12:42; Филип’ян 1:15, 16; 4:8, 9). Що ж до тих, які не хочуть покаятися, то Господь Ісус справді ‘воюватиме з ними мечем Своїх уст’. Він пересіває людей для того, щоб зберігалась єдність, за яку він молився того вечора, коли востаннє був зі своїми учнями на землі (Івана 17:20—23, 26). Оскільки відступники відкидають основану на любові пораду й допомогу, подану їм зорями в його правиці, Ісус судить та карає їх «з найбільшою суворістю» і направляє їх до «зовнішньої темряви». Таких позбавляється спілкування, щоб вони не діяли між Божими людьми, як та закваска (Матвія 24:48—51, НС; 25:30; 1 Коринтян 5:6, 9, 13; Об’явлення 1:16).

‘Прихована манна і білий камінь’

17. Яка нагорода готується для помазаних християн, які ‘переможуть’, і з чим християни в Пергамі мусили боротись?

¹⁷ Велика нагорода готується для тих, хто слухається Ісусової поради, даної під керівництвом святого духу Єгови. Послухайте! «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто,— тільки той, хто приймає його» (Об’явлення 2:17). Таким чином, християн у Пергамі, так само як і у Смірні, заохочується ‘перемагати’. Якщо християни в Пергамі, де стоїть престол Сатани, бажають досягти успіху, то мусять уникати ідолопоклонства. Вони повинні боротися проти неморальності, сектантства, відступництва, пов’язаних з Балаком, Валаамом і николаїтською сектою. Якщо ті помазані християни робитимуть так, то будуть запрошені їсти «приховану манну». Що це означає?

18, 19. а) Що це за манна, яку Єгова постачав ізраїльтянам? б) Яка манна була прихована? в) Що символізує споживання прихованої манни?

¹⁸ За Мойсеєвих днів Єгова давав ізраїльтянам для їжі манну, коли вони мандрували пустинею. Манна не була прихованою, оскільки кожного дня, крім суботи, вона появлялась вранці надзвичайним способом, вкриваючи землю, немов тонкий іній. Бог постачав її для їжі тим ізраїльтянам. На згадку про це Єгова наказав Мойсеєві зберігати трохи цього «хліба» в золотій посудині всередині святого ковчега угоди — «для [Ізраїлевих] поколінь» (Вихід 16:14, 15, 23, 26, 33; Євреїв 9:3, 4).

¹⁹ Який же відповідний символ! Ця манна зберігалась у Святеє Святих, в якому над віком ковчега ширяло чудесне світло, символізуючи присутність самого Єгови (Вихід 26:34). Нікому не дозволялося входити в те святе місце для того, щоб їсти приховану манну. Проте Ісус сказав, що його помазані послідовники, які будуть переможцями, їстимуть «приховану манну». Так само як Христос, вони входять «не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо» (Євреїв 9:12, 24). Після свого воскресіння вони зодягаються в нетлінність та безсмертя — чудесні дари Єгови, символізовані тим, що їм дано їсти нетлінну «приховану манну». Який же чудовий привілей для переможців! (1 Коринтян 15:53—57).

20, 21. а) Що символізує давання білого каменя помазаним християнам? б) Яку надію має великий натовп з огляду на те, що є тільки 144 000 білих каменів?

²⁰ Вони теж одержують «білого каменя». У римському суді камінцями оголошували вирокиb. Білий камінець означав виправдання, а чорний — засуд на смерть. Християнам у Пергамі Ісус дав «білого каменя», а це означає, що він вважає їх невинними, чистими і непорочними. Але Ісусові слова можуть мати ще додаткове значення. У римські часи камінці використовувались як пропускні квитки на важливі події. Отже, білий камінь може вказувати на щось дуже особливе для помазаного християнина-переможця — його прийняття на почесне місце у небі на весіллі Агнця. Існує тільки 144 000 таких каменів (Об’явлення 14:1; 19:7—9).

²¹ Чи це означає, що на тебе не звернено уваги, якщо ти належиш до великого натовпу співпоклонників помазаних християн? Зовсім ні! Хоч тобі не дано білого каменя, що уможливлює доступ у небо, все ж ти можеш пережити велику скорботу й брати участь у радісній праці відновлення Раю на землі, якщо доведеш свою вірність. Разом з тобою у цій праці братимуть участь воскреслі вірні Богові люди з дохристиянських часів, а також інші вівці, що померли недавно. Згодом усі викуплені мертві воскреснуть, щоб жити на райській землі (Псалом 45:17; Івана 10:16; Об’явлення 7:9, 14).

22, 23. Що означає ім’я, написане на камені, який даний помазаним християнам, і як це повинно підбадьорювати нас?

²² Що це за нове ім’я, написане на камені? Ім’я дозволяє розпізнати особу, воно відрізняє її від усіх інших. Помазані християни одержать каменя після того, як закінчать своє земне служіння переможно. Ясно, що ім’я, написане на камені, стосується їхнього привілею з’єднатися з Ісусом на небі, а це таке царське служіння, яке характеризується найтіснішими зв’язками з Ісусом і до якого допускаються тільки спадкоємці небесного Царства, котрі глибоко цінують цей привілей. Отже, цього імені, або призначення, «не знає ніхто,— тільки той, хто приймає його». (Порівняйте Об’явлення 3:12).

²³ Який же стимул для класу Івана ‘чути, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]’ і застосовувати це! Яке ж підбадьорення для їхніх товаришів, великого натовпу, служити вірно разом з ними, поки вони ще можуть втішатися товариством помазанців тут, на землі, і брати участь з ними у проголошуванні Царства Єгови!

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 43]

Ці докази дуже поширеного язичеського поклоніння знаходяться серед експонатів музею Пергамон в Берліні.

[Ілюстрація на сторінці 45]

Певна кількість манни зберігалась у ковчезі угоди. Давання символічної прихованої манни помазаним християнам-переможцям означає, що вони одержать безсмертя.

[Ілюстрація на сторінці 45]

Білий камінь — це дозвіл ввійти на весілля Агнця.

Розділ 10

Відчуваймо відразу до «глибин Сатани»

ТІЯТИРИ

 1. Де був розміщений тіятирський збір відносно інших зборів і в якому релігійному середовищі він знаходився?

КІЛОМЕТРІВ 65 на південний схід від Бергами (Пергама) лежить квітуче турецьке місто Акхісар. Майже 1900 років тому на цьому місці стояло місто Тіятири. Роз’їзний наглядач міг без труднощів добиратися в Тіятири дорогою від Пергама, а тоді обслуговувати окружні збори, згадані в 3-му розділі книги Об’явлення,— у Сардах, Філядельфії і Лаодикії. Місто Тіятири, здається, не було таким важливим центром культу імператора, як Пергам, але все ж таки в ньому були каплиці та храми, присвячені язичеським богам. Тіятири були відомим комерційним і торговельним центром.

 2, 3. а) Що раніше було написано про жінку з Тіятир, яка стала християнкою? б) Що означає для християн тіятирського збору те, що Ісус є «Сином Божим» і що його очі, «як полум’я огняне»?

² У той час як Павло проповідував у Македонії, він зустрівся з тіятирською жінкою, на ім’я Лідія, яка торгувала кармазином. Лідія та всі її домашні охоче прийняли звістку, яку Павло проповідував, і проявили до нього надзвичайну гостинність (Дії 16:14, 15). Вона була першою з жителів Тіятир, хто навернувся на християнську віру. Згодом у тому місті було засновано християнський збір. Цьому зборові Ісус адресує свою найдовшу звістку: «І до Ангола Церкви [«збору», НС] в Тіятирах напиши: «Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум’я огняне, а ноги Його подібні до міді» (Об’явлення 2:18).

³ Це єдиний раз, коли у книзі Об’явлення вжитий вислів «Син Божий», хоча в інших віршах Ісус говорить про Єгову як про «Свого Отця» (Об’явлення 2:27; 3:5, 21). Мабуть, ця назва нагадувала християнам тіятирського збору про Ісусову близькість з Єговою. Цей Син має очі, «як полум’я огняне»,— пересторога християнам збору в Тіятирах, що його гнів палатиме проти всього, що опоганює збір. Згадуючи другий раз про свої палаючі, подібні до міді ноги, він наголошує на свій власний яскравий приклад вірності, даний під час служіння на землі. Християни тіятирського збору, безсумнівно, послухалися цієї поради, так само і ми сьогодні повинні слухатися її! (1 Петра 2:21).

 4, 5. а) Чому Ісус міг похвалити християн тіятирського збору? б) Чому можна сказати, що понад 73 000 зборів Свідків Єгови сьогодні дуже схожі на тіятирський збір?

⁴ Як чудово, що Ісус міг похвалити тих християн у Тіятирах. Він каже: «Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість [«витривалість», НС], і останні вчинки твої, що більші за перші» (Об’явлення 2:19). На відміну від ефесян, помазані християни в цьому місті не загубили своєї першої любові до Єгови. Їхня віра була міцна. Крім того, їхні вчинки були більші за колишні, і так само, як члени трьох вищезгаданих зборів, християни тіятирського збору трималися непохитно. Така ситуація є сьогодні типовою для понад 73 000 зборів Свідків Єгови по цілому світі! Любов до Єгови проявляється тоді, коли дух запопадливості у служінні поширюється в організації, спонукуючи до активності як молодих, так і старих. Усе більше й більше Свідків служить піонерами і, таким чином, розумно використовує час, який ще залишається, щоб проповідувати чудову надію на Боже близьке Царство! (Матвія 24:14; Марка 13:10).

⁵ Багато років вірні християни, як помазані, так і з великого натовпу, виявляють зразкову витривалість у служінні Богові, тоді як світ все глибше і глибше поринає в безнадійну темряву. Але не втрачаймо мужності! Об’явлення підтверджує свідчення Божих раніших пророків. «Близький день Господній великий, він близький й дуже швидко настане» (Софонії 1:14; Йоіла 2:1; Авакума 2:3; Об’явлення 7:9; 22:12, 13).

«Жінка Єзавель»

 6. а) Яку проблему, крім похвальних рис, Ісус помічає в тіятирському зборі, на котру слід негайно звернути увагу? б) Хто така Єзавель і чи мала вона підставу називати себе пророчицею?

⁶ Ісусові палаючі очі вдивляються ще пильніше. Він помічає те, на що слід негайно звернути увагу. «Але,— каже він до християн тіятирського збору,— маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви» (Об’явлення 2:20). У десятому столітті до н. е. цариця Єзавель, дружина ізраїльського царя Ахава, яка поклонялась Ваалу, стала відомою за свою жорстоку, перелюбницьку, деспотичну натуру. Єгу, помазаний Єговою, стратив її (1 Царів 16:31; 18:4; 21:1—16; 2 Царів 9:1—7, 22, 30, 33). Ідолопоклонниця Єзавель не була пророчицею; вона не була такою, як Маріям і Девора, які служили вірними пророчицями в Ізраїлі (Вихід 15:20, 21; Суддів 4:4; 5:1—31). І дух Єгови не спонукував її пророкувати так, як літню Анну і чотирьох дочок Пилипа (Луки 2:36—38; Дії 21:9).

 7. а) Який вплив Ісус, очевидно, мав на думці, згадуючи про «жінку Єзавель»? б) Як декотрі жінки збору могли виправдувати своє свавілля?

⁷ Очевидно, «жінка Єзавель», яка заявляла, що є пророчицею в Тіятирах, була обманщицею. Бог не допомагав їй своїм духом. Хто вона така? Напевно, це жінка або група жінок, що мають безсоромний та шкідливий вплив у зборі. Декотрі жінки, мабуть, втягали членів збору в неморальність, безсоромно виправдуючи своє свавілля і неправильно застосовуючи вірші з Біблії. Певно, що це фальшиве пророкування! Вони впливали на інших членів збору, щоб ті приєднувалися до них у «розпусті, нечисті, пристрасті, лихій пожадливості та зажерливості, що вона ідолослуження» (Колосян 3:5). Такі жінки хотіли б схилити членів збору до неморального, егоїстичного способу життя, до якого тепер ставляться поблажливо в більшості релігій загальновизнаного християнства.

 8. а) Що Ісус оголосив про «Єзавель» тіятирського збору? б) Як неналежний жіночий вплив відчувається в наш час?

⁸ Ісус тоді каже до старійшин тіятирського збору: «І Я дав був їй часу, щоб покаялася,— та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. Ось Я кину її на ложе [«страждань», Дерк.], а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються» (Об’явлення 2:21, 22). Так само як стародавня Єзавель, мабуть, верховодила Ахавом і, до того ж, ставилася з презирством до Єгу, Божого виконавця вироку, деякі жінки можуть старатись керувати своїми чоловіками й старійшинами збору. Здається, старійшини тіятирського збору терпіли цей непристойний єзавельський вплив. Тут Ісус дає їм важливу пересторогу, як і зборам людей Єгови по цілому світі. За наших часів декотрі вперті жінки переконували своїх чоловіків покинути правдиве поклоніння, а навіть провокували порушення судових справ проти вірних слуг Єгови. (Порівняйте Юди 5—8).

 9. а) Чому те, що Ісус сказав про Єзавель, не стосується всіх жінок у зборі? б) Тільки коли виникає такий єзавельський вплив?

⁹ Це не означає, що вірні жінки в християнському зборі є такими, як Єзавель. У наш час більшу частину праці свідчення про Царство виконують вірні сестри; з допомогою біблійних вивчень, які вони проводять, збір поповнюється дуже багатьма новими. Сам Бог благословляє їхню діяльність, як показує Псалом 68:12: «Господь дає слово; провісниць велика многота». Лагідні дружини шанобливої поведінки, яка є ‘дорогоцінна перед Богом’, можуть добре впливати на своїх чоловіків (1 Петра 3:1—4). Цар Лемуїл хвалить здібну, працьовиту дружину (Приповістей 31:10—31). Єзавельський вплив виникає тільки тоді, коли жінки діють незалежно і свавільно, спокушають чоловіків до неморальності, протистоять головуванню або ігнорують його (Ефесян 5:22, 23; 1 Коринтян 11:3).

10. а) Чому Єзавель та її діти отримують осуд? б) В якому небезпечному становищі опиняються ті, котрі стають дітьми Єзавелі, і що таким слід робити?

¹⁰ Згадавши «жінку Єзавель», Ісус продовжує: «А діти її поб’ю смертю. І пізнають усі Церкви [«збори», НС], що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими» (Об’явлення 2:23). Ісус дав Єзавелі та її дітям час покаятися, але вони таки не хочуть покинути свої неморальні вчинки і тому мусять отримати осуд. Для сьогоднішніх християн це дуже повчальна звістка. Чоловіки або жінки, які, наслідуючи Єзавель і стаючи таким чином її дітьми, порушують біблійні принципи головування і моралі або стають настільки свавільними, що ігнорують теократичний порядок,— небезпечно хворі в духовному відношенні. Правда, якщо такі попросять старійшин збору помолитися над ними, то «молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме», але в такому випадку слід покірно узгоджувати свої дії з тими молитвами. Нехай ніхто не думає, що він (чи вона) зможе обманути Бога або Христа, затаюючи неморальні вчинки або створюючи враження запопадливого служіння (Якова 5:14, 15).

11. Яка допомога надається сьогодні зборам для того, щоб вони не допускали появи незаконного жіночого впливу?

¹¹ На щастя, більшість зборів Свідків Єгови сьогодні добре усвідомлюють цю небезпеку. Старійшини слідкують за схильностями до нетеократичних поглядів і правопорушень. Вони стараються допомогти і чоловікам, і жінкам, які знаходяться на небезпечному шляху, зміцнити їхню духовність і виправити їх, поки ще не запізно (Галатів 5:16; 6:1). З любов’ю, але непохитно християнські наглядачі обмежують будь-які намагання жінок групуватись для поширення рухів на зразок руху за зрівняння жінок у правах з чоловіками. Також час від часу у виданнях Товариства Вартової башти поміщається своєчасна порадаa.

12. Яким чином клас Івана сьогодні виявляє запопадливість, подібно як Єгу?

¹² Проте коли йдеться про грубу неморальність, яка, зокрема, увійшла у звичку, то нерозкаяних грішників треба позбавляти спілкування зі збором. Мабуть, усі ми пам’ятаємо запопадливість Єгу, коли він викоренив усі сліди єзавельського впливу в Ізраїлі. Так само і сьогодні — клас Івана діє непохитно, стаючи зразком для своїх друзів з класу «Єгонадава» і виявляючи себе зовсім інакшим від поблажливих служителів загальновизнаного християнства (2 Царів 9:22, 30—37; 10:12—17).

13. Що станеться з тими, хто піддається шкідливому жіночому впливу?

¹³ Будучи Вісником Єгови і призначеним Суддею, Син Божий діє правильно, визначаючи, хто є сучасною Єзавеллю, і кидаючи її на ложе страждань, бо її духовна хвороба є хронічною (Малахії 3:1, 5). Ті, хто піддався такому шкідливому жіночому впливу, теж матимуть велику біду — зазнають смутку через те, що їх буде позбавлено спілкування, відлучено від християнського збору, немов мертвих. Якщо такі не покаються і не навернуться, щоб їх знову можна було прийняти в збір, то помруть і фізичною «смертю», найпізніше — у великій скорботі. Але поки що вони можуть бути поновлені у зборі, якщо повністю розкаються у своїх гріхах (Матвія 24:21, 22; 2 Коринтян 7:10).

14. а) Як Ісус користується старійшинами, щоб справлятися з такими проблемами, як єзавельський вплив? б) Як збори повинні підтримувати старійшин, які мають справу з такими проблемами?

¹⁴ «Усі збори» мусять знати, що Ісус перевіряє «нирки» — найглибші почуття, а також ‘серце’ — внутрішній світ людини і навіть її приховані спонуки. З цією метою він користується довіреними зорями, або старійшинами, щоб розв’язувати серйозні проблеми, як, наприклад, будь-які прояви єзавельського впливу (Об’явлення 1:20). Коли старійшини повністю розглянуть якусь справу і зроблять рішення, то не було б правильно комусь розслідувати подробиці справи й причини їхнього рішення. Всі члени збору повинні покірно погодитися з рішенням старійшин і підтримувати цих зір збору. Єгова нагородить вірність Йому і теократичному порядку в його організації (Псалом 37:27—29; Євреїв 13:7, 17). Постарайся, щоб твоя роль у ньому принесла тобі благословення, коли Ісус буде віддавати кожному особисто згідно з його вчинками. (Також дивіться Галатів 5:19—24; 6:7—9).

«Те, що ви маєте, тримайте»

15. а) Що Ісус сказав тим, які не піддались єзавельському впливу? б) Який є доказ того, що не всі, які вважали себе християнами у 1918 році, були зіпсовані відступницьким загальновизнаним християнством?

¹⁵ Ісусові наступні слова потішають: «А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і — як кажуть — не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару, тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду» (Об’явлення 2:24, 25). У тіятирському зборі були вірні душі, на які Єзавель не змогла вплинути. Подібно і тепер: протягом 40 років до 1918 року і далі не всі, що вважають себе християнами, ставились і ставляться терпимо до поганих, неморальних вчинків, які дуже поширені в загальновизнаному християнстві. Невелика група Дослідників Біблії, відома тепер як Свідки Єгови, старалась допомогти членам церков розпізнати нехристиянське походження багатьох доктрин загальновизнаного християнства. Свідки відкинули всі вавилонські вчення та обряди, які перейшли до них з відступницького загальновизнаного християнства. Серед них було безсоромне вчення «жінки Єзавелі».

16. Чого слід уникати, хоча Ісус і християнський керівний орган у першому столітті не накладали додаткового тягаря?

¹⁶ Клас Івана сьогодні також заохочує своїх товаришів, великий натовп, остерігатись таких неморальних впливів, як, наприклад, вплив зіпсутого світу розваг. Не варто з цікавості дивитись на те, що може мати на нас згубний вплив, ані випробовувати цього на собі для того, щоб дізнатись, чого необхідно уникати. Було б мудро триматись подалі від «глибин сатани». Ісус сказав: «Не накладу на вас іншого тягару». Це пригадує нам рішення християнського керівного органу в першому столітті: «Зволилось Духові Святому і нам,— тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре» (Дії 15:28, 29). Заради свого духовного благополуччя уникай фальшивої релігії, неправильного застосування крові (наприклад, її переливання) і неморальності! Цілком можливо, що це також охоронить і твоє фізичне здоров’я.

17. а) Як Сатана сьогодні спокушає людей «глибинами»? б) Як нам слід ставитись до «глибин» заплутаного світу Сатани?

¹⁷ Сатана сьогодні користується ще іншими «глибинами» — складними теоріями та філософіями, які звеличують інтелект. Крім розпусних, неморальних міркувань, сюди входять спіритизм і теорія еволюції. Як усезнаючий Творець дивиться на ці «глибини»? Апостол Павло наводить його слова, кажучи: «Я погублю мудрість премудрих». На протилежність цьому «Божі глибини» прості, зрозумілі і тішать серце. Розумні християни уникають «глибин» сатанинського заплутаного світу. Пам’ятай: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває» (1 Коринтян 1:19; 2:10; 1 Івана 2:17).

18. Які благословення Ісус обіцяє помазаним християнам, вірним до самого кінця, і який привілей ці воскреслі матимуть в Армагеддоні?

¹⁸ До християн тіятирського збору Ісус тепер промовляє хвилюючі слова. Ці слова підбадьорюють теж помазаних християн сьогодні: «А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу «над поганами, і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться», як і Я одержав владу від Свого Отця» (Об’явлення 2:26, 27). Який же чудовий привілей! Влада, яку одержать помазані переможці в час свого воскресіння,— це співучасть із Христом у знищенні бунтарських народів у Армагеддоні за допомогою «залізного жезла». У найкращому випадку ядерна зброя тих народів шипітиме, немов розмоклий феєрверк, коли Христос потовче своїх ворогів, немов глиняний посуд (Псалом 2:8, 9; Об’явлення 16:14, 16; 19:11—13, 15).

19. а) Хто це «зоря досвітня» і як він буде даний переможцям? б) Яке підбадьорення дається великому натовпу?

¹⁹ Ісус додає: «І дам Я йому зорю досвітню» (Об’явлення 2:28). Ісус сам пізніше пояснює, що це за «зоря», кажучи: «Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня!» (Об’явлення 22:16). Так, це Ісус сповняє пророцтво, яке Єгова примусив Валаама неохоче промовити: «Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля» (Числа 24:17). Як же Ісус дасть переможцям «зорю досвітню»? Очевидно, він дасть їм себе самого, встановлюючи з ними найближчі, найтісніші взаємини (Івана 14:2, 3). Це справді добрий стимул триматись непохитно! Це підбадьорює також великий натовп. Вони знають, що «зоря ясна і досвітня» незабаром буде користуватись своєю царською владою, щоб відновити Рай тут, на землі!

Зберігайте непохитність

20. Які обставини в загальновизнаному християнстві нагадують нам декотрі слабкості тіятирського збору?

²⁰ Ця звістка, мабуть, дуже підбадьорила християн тіятирського збору. Уяви собі: прославлений Син Божий на небі сам говорив до християн у Тіятирах про деякі з їхніх проблем! Певно, що принаймні дехто у зборі послухався такого основаного на любові пастирського догляду. Ця найдовша із сімох звісток теж допомагає нам розпізнати правдивий християнський збір сьогодні. У 1918 році, коли Ісус прийшов до храму Єгови, щоб судити, переважна більшість організацій, які заявляли, що є християнськими, були забруднені ідолопоклонством і духовною неморальністю (Якова 4:4). Декотрі ґрунтували свої переконання на вченнях розумних жінок XIX століття, таких, як Еллен Уайт з церкви адвентистів сьомого дня та Мері Бейкер Едді з церкви «Християнські вчені», і в останні роки багато жінок проповідує з кафедри. (Протиставте 1 Тимофія 2:11, 12). Різні течії католицизму часто шанують Марію більше, ніж Бога та Христа. Ісус не віддавав їй такої пошани (Івана 2:4; 19:26). Чи організації, які дозволяють такому незаконному жіночому впливові процвітати, дійсно можуть вважатися християнськими?

21. Яких уроків можна навчитись з Ісусової звістки до тіятирського збору?

²¹ Кожному християнину, чи то з класу Івана, чи то з інших овець, було б добре послухатись цієї звістки (Івана 10:16). Декотрі, можливо, спокусяться ходити легшим шляхом так само, як учні тіятирської Єзавелі. Також існує спокуса піти на компроміс. Сьогодні ми мусимо стикатися з такими питаннями, як споживання продуктів, що містять у собі кров, або згода на переливання крові. Декотрі, можливо, думають, що запопадливість у польовому служінні або виступи з промовами дають їм право бути менш строгими до себе в таких галузях, як перегляд насильницьких чи неморальних кінофільмів та відеозаписів або зловживання алкогольними напоями. Ісусова пересторога, дана християнам тіятирського збору, показує, що ми не повинні дозволяти собі такого. Єгова хоче, щоб ми були чисті й служили йому щиросердо, так само як багато християн тіятирського збору.

22. Як Ісус підкреслює важливість мати чуйне вухо?

²² На завершення Ісус каже: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]!» (Об’явлення 2:29). Четвертий раз Ісус тут повторює це заохочення, яким також кінчає три наступні звістки. Чи у тебе чуйне вухо? Якщо так, то уважно слухай, як Бог з допомогою свого духу продовжує давати нам пораду через свій канал зв’язку.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 51]

Вірні сестри сьогодні виконують велику частину праці свідчення і скромно підтримують теократичну владу.

Розділ 11

Чи твоє ім’я записане в книзі життя?

САРДИ

 1. Яким є духовний стан збору в Сардах і як Ісус починає свою звістку?

ПРИБЛИЗНО 50 кілометрів на південь від сучасного Акхісара (Тіятир) стоїть місто Сарди, де був наступний збір, який одержав звістку від прославленого Ісуса. У шостому столітті до н. е. те місто було величною столицею стародавнього царства Лідії і місцем проживання дуже заможного царя Креза. Та до Іванових днів те царство зубожіло і його колишня пишність під правлінням царя Креза відійшла в історію. Також зубожів у тому місті християнський збір, але зубожів він духовно. Вперше Ісус не починає своєї звістки похвалою. Замість того він каже: «А до Ангола Церкви [«збору», НС] в Сардах напиши: «Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: «Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий» (Об’явлення 3:1).

 2. а) Що означає для християн сардійського збору те, що в Ісуса є «сім духів»? б) Яку репутацію мав збір у Сардах, але що показують факти?

² Чому Ісус каже, що він той, «Хто має сім Божих духів»? Тому що ці духи представляють святий дух Єгови, вилитий у всій повноті. Пізніше Іван описує цих духів також як «сім очей»; це вказує на гострий зір, яким Божий святий дух обдаровує Ісуса (Об’явлення 5:6). Тому він може зорієнтуватись у будь-якій ситуації і знає, як поводитись за існуючих обставин (Матвія 10:26; 1 Коринтян 4:5). Збір у Сардах мав репутацію живого, активного збору. Але Ісус бачив, що він умер духовно. Очевидно, більшість його членів знову стали такими байдужими, як перед прийняттям християнської віри. (Порівняйте Ефесян 2:1—3; Євреїв 5:11—14).

 3. а) Чому «ангел збору в Сардах» повинен звернути особливу увагу на те, що Ісус має «сім зір»? б) Яку пряму пораду Ісус дає зборові в Сардах?

³ Ісус також нагадує «ангелові збору в Сардах», що Він має «сім зір». Він тримає цих старійшин зборів у своїй правиці, маючи владу давати їм керівництво в догляданні отари. Вони повинні від усього серця старатись ‘добре знати вигляд отари’ (Приповістей 27:23). Отже, їм слід уважно слухати Ісусові наступні слова: «Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. Отож, пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду» (Об’явлення 3:2, 3).

 4. Як Петрові слова допомогли б зборові в Сардах ‘решту зміцнити’?

⁴ Старійшини збору в Сардах повинні пам’ятати про свою радість, яку мали, коли тільки-но навчились правди, і про благословення, які одержали потім. Але вони стали духовно бездіяльними. Їхній зборовий світильник ледве мерехтів через брак учинків віри. За якийсь час перед тим апостол Петро написав до зборів у Азії (мабуть, і до збору в Сардах), щоб вони поглиблювали своє цінування славетної доброї новини, звіщеної їм «Духом Святим, із неба посланим», який представляють сім духів у Івановому видінні. Петро також нагадав тим християнам в Азії, що вони були ‘вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого’ (1 Петра 1:12, 25; 2:9). Вдумування у такі духовні істини допоможе сардійському зборові покаятись і ‘решту зміцнити’. (Порівняйте 2 Петра 3:9).

 5. а) Що сталося з цінуванням християн у Сардах? б) Що станеться, коли християни в Сардах не послухаються Ісусової поради?

⁵ У той час їхнє цінування правди та любов до неї були як той вогонь, що вже майже загас. Жевріло тільки декілька вугликів. Ісус заохочує їх роздути вогонь, покаятись у гріхах, які вони вчинили через необачність, і знову відновитись духовно. (Порівняйте 2 Тимофія 1:6, 7). А коли ні, то Ісус прийде, щоб виконати вирок, несподівано — «немов злодій», і застане сардійський збір неготовим (Матвія 24:43, 44).

Приходить, «немов злодій»

 6. Яким чином Ісус прийшов, «немов злодій», в 1918 році і яку ситуацію він знайшов між тими, що називали себе його послідовниками?

⁶ Ісусова пересторога про його прихід, «немов злодія», також стосується нашого часу. Вона, зокрема, стосується християн, що дожили до Господнього дня. Незабаром після 1914 року сповнилось пророцтво Малахії: «Нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту [«вісник угоди», НС], Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!» (Малахії 3:1; Об’явлення 1:10). Будучи «вісником угоди», Ісус прийшов перевірити й судити тих, які заявляють, що є його послідовниками (1 Петра 4:17). У той час, у 1918 році, загальновизнане християнство було втягнуте в пролиття крові під час першої світової війни й стало зовсім духовно мертве. Навіть правдиві християни, які перед війною проповідували дуже ревно, стали духовно сонними. Декотрих з їхніх відомих старійшин посадили до в’язниці, і проповідування майже зовсім припинилося. Коли наступного року дух Єгови пробудив тих християн, то не всі були готові. Декотрі, так само як ті нерозумні діви з Ісусової притчі, не були готові духовно до привілею служити Єгові. На щастя, було багато таких, як розумні діви, котрі послухались Ісусової перестороги: «Пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години» (Матвія 25:1—13).

 7. Чому християни сьогодні мусять бути пильними?

⁷ Потреба, щоб християни були пильними, не зникла на початку Господнього дня. У своєму знаменному пророцтві про «ознаку, коли все те виконатися має» Ісус дав чітку пересторогу: «Про день же той чи про годину не знає ніхто... Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Марка 13:4, 32, 33, 37). Так, аж до тієї години кожен з нас, чи з помазаних християн, чи з великого натовпу, мусить пильнувати й боротись, щоб не задрімати духовно. Коли прийде день Єгови, «як злодій вночі», то нехай застане нас пробудженими, щоб нам отримати виправдувальний вирок (1 Солунян 5:2, 3; Луки 21:34—36; Об’явлення 7:9).

 8. Як клас Івана сьогодні заохочує Божих людей бути духовно бадьорими?

⁸ Сьогодні клас Івана усвідомлює потребу заохочувати Божих людей бути духовно бадьорими. З цією метою по цілому світі проводяться спеціальні зібрання кілька разів кожного року. Останнього року на 1513 обласних конгресах було 7 488 266 присутніх і охрестилось 131 870 нововірців. Протягом більш як ста років клас Івана користувався журналом «Вартова башта», щоб оголошувати ім’я та намір Єгови. У відповідь на жорстоке переслідування протягом двох світових війн «Вартова башта» спонукувала Свідків Єгови відновити свою запопадливість такими статтями, як «Благословенні безстрашні» (1919), «Заклик до діяльності» (1925) і «Невдача переслідування» (1942).

 9. а) Про що повинні запитати себе всі християни? б) Яке заохочення було дано у «Вартовій башті»?

⁹ Як у Сардах, так і в зборах сьогодні для усіх християн дуже важливо постійно перевіряти самих себе. Ми усі повинні запитати себе: чи ми повністю ‘закінчуємо свої діла’ перед нашим Богом? Не судячи нікого, чи ми особисто розвиваємо дух самопожертвування, з цілого серця стараючись служити Богові? У зв’язку з цим журнал «Вартова башта» підбадьорював нас, обговорюючи такі теми, як «Чи ви потураєте своїм бажанням, чи жертвуєте собою?» і «Будьте діяльними»a. Маючи таку біблійну допомогу, досліджуймо свої серця і стараймося ходити перед Єговою покірно, побожно та у вірності (Псалом 26:1—3; 139:23, 24).

«Кілька імен»

10. Яку підбадьорливу рису Ісус помітив у зборі в Сардах і як це повинно вплинути на нас?

¹⁰ Ісусові наступні слова до сардійського збору найбільш підбадьорливі. Він каже: «Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони. Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию [«не витру», Кул.] із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами» (Об’явлення 3:4, 5). Чи ж ці слова не спонукують і не заохочують нас бути вірними? Через недбалість старійшин збір може стати сонним духовно. Однак декотрі особи в такому зборі можуть мужньо старатися не заплямувати своєї християнської особистості і, таким чином, далі мати добре ім’я в Єгови (Приповістей 22:1).

11, 12. а) Як декотрі протягом великого відступництва були подібні до тих вірних «кількох імен» у Сардах? б) Яке полегшення дістали пшеницеподібні християни протягом Господнього дня?

¹¹ Так, та «одежа» говорить про праведну християнську особистість. (Порівняйте Об’явлення 16:15; 19:8). Незважаючи на те що більшість стала байдужою, Ісус дуже радіє з того, що «кілька імен», тобто кілька помазаних християн у Сардах, все ще залишаються вірними християнами. Так само було і тоді, коли протягом довгих століть великого відступництва Вавилон Великий — світова імперія фальшивої релігії — поглинув тих, що називали себе християнами: завжди мусили бути люди, які намагались виконувати волю Єгови, незважаючи на великий опір. Вони були праведними особами, як пшениця серед буйних сектантських бур’янів (Об’явлення 17:3—6; Матвія 13:24—29).

¹² Ісус обіцяв, що він буде з цими пшеницеподібними християнами «повсякденно аж до кінця віку». Він знає, хто вони і які добрі імена вони здобули собі (Матвія 28:20; Екклезіяста 7:1). Уяви собі радість тих вірних «кількох», які ще жили на початку Господнього дня! Зрештою вони були відлучені від духовно мертвого загальновизнаного християнства і зібрані в праведний збір, більш подібний до збору в Смірні (Матвія 13:40—43).

13. Які благословення приготовані для помазаних християн, що не ‘споганили своєї одежі’?

¹³ Християни в сардійському зборі, які були вірні до самого кінця і не забруднили своєї християнської особистості, дочекалися сповнення своєї чудесної надії. Після заснування Ісусового Месіанського Царства в 1914 році вони воскресають до духовного життя і, будучи переможцями, одягнені в білу одежу на знак їхньої бездоганності та незаплямованої праведності. Оскільки вони ходили вузькою дорогою, яка веде до життя, то одержать вічну нагороду. (Матвія 7:14; також дивіться Об’явлення 6:9—11).

Навіки вічні в книзі життя!

14. Що це за «книга життя» і чиї імена записуються в неї?

¹⁴ Що це за «книга життя» і чиї імена записані в ній? У книгу, або сувій, життя записуються імена слуг Єгови, які дістануть у нагороду вічне життя (Малахії 3:16). Тут, в Об’явленні, особливо наголошуються імена помазаних християн. Але імена тих, які одержать вічне життя на землі, також записуються в ту книгу. Більше того, їхні імена можливо ‘витерти’ з цієї книги (Вихід 32:32, 33). Однак ті члени класу Івана, імена яких зостануться у книзі життя аж до їхньої смерті, дістануть у нагороду безсмертя в небі (Об’явлення 2:10). Це імена, які Ісус особливо визнає перед своїм Отцем і Його ангелами. Яка ж чудесна нагорода!

15. Яким чином імена членів великого натовпу будуть незгладимо записані в книзі життя?

¹⁵ Великий натовп людей, імена яких також записуються в книгу життя, переживе велику скорботу. Проявляючи свою віру на ділі протягом Ісусового Тисячолітнього правління і протягом вирішального випробовування після закінчення Тисячоліття, вони одержать нагороду — вічне життя в Раю на землі (Даниїла 12:1; Об’явлення 7:9, 14; 20:15; 21:4). Їхні імена тоді будуть незгладимо записані в книзі життя. Чи ж ви, знаючи про те, що тут викладено за допомогою святого духу, не відгукнетеся з ентузіазмом на Ісусове повторне напучування: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]!» (Об’явлення 3:6).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 57]

Нехай твоє ім’я назавжди залишиться в книзі життя.

Розділ 12

«Тримай, що ти маєш»

ФІЛЯДЕЛЬФІЯ

 1. До збору в якому місті Ісус адресував свою шосту звістку і що означає назва того міста?

БРАТЕРСЬКА ЛЮБОВ — яка ж бажана риса! Немає сумніву, що Ісус мав на думці саме таку любов, коли висловив свою шосту звістку, адресовану зборові у Філядельфії, бо ця назва означає «братерська любов». Літній Іван ще пригадує той випадок, коли понад 60 років тому Петро тричі підтвердив Ісусові свою щиру любов до нього (Івана 21:15—17). Чи християни філядельфійського збору мали братню любов одні до одних? Безсумнівно, мали!

 2. Яким було місто Філядельфія, що являв собою збір у тому місті і що Ісус каже ангелові того збору?

² Місто Філядельфія, розташоване приблизно 50 кілометрів на південний схід від Сард (на місці сьогоднішнього турецького міста Алашехір), за Іванових днів було досить багатим. Але більш вартим уваги є процвітання тамтешнього християнського збору. З якою радістю вони, мабуть, прийняли служителя, який відвідав їх, подорожуючи, ймовірно, через Сарди! У звістці, яку він приносить їм, поміщається хвилююча порада. Але перш за все в ній згадується повноваження її славетного Відправника. Він каже: «І до Ангола Церкви [«збору», НС] в Філядельфії напиши: «Оце каже Святий, Правдивий, що має «ключа Давидового, що Він відчиняє,— і ніхто не зачинить, що Він зачиняє,— і ніхто не відчинить» (Об’явлення 3:7).

 3. Чому відповідним є те, що Ісуса названо «Святий», і чому можна сказати, що він «Правдивий»?

³ Іван чув, як Петро сказав Ісусові Христу: «У тебе — слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий» (Івана 6:68, 69, Хом.). Оскільки Бог Єгова є самою суттю святості, його однороджений Син теж мусить бути «Святим» (Об’явлення 4:8). Ісус також «Правдивий». Вжите тут грецьке слово (а·ле·ті·но́с) вказує на справжність. У цьому розумінні Ісус є правдивим світлом та правдивим хлібом, який сходить з неба (Івана 1:9; 6:32). Він — правдива виноградна лоза (Івана 15:1). Також Ісус правдивий у тому розумінні, що він заслуговує довір’я. Він завжди говорить правду. (Дивіться Івана 8:14, 17, 26). Син Божий справді гідний того, щоб служити як Цар і Суддя (Об’явлення 19:11, 16).

«Ключ Давидів»

 4, 5. З якою угодою пов’язаний «ключ Давидів»?

⁴ Ісус має «ключ Давидів». Користуючись цим ключем, він «відчиняє,— і ніхто не зачинить, що Він зачиняє,— і ніхто не відчинить». Що це за «ключ Давидів»?

⁵ З царем Давидом в Ізраїлі Єгова склав угоду про вічне царство (Псалом 89:2—5, 35—38). Давидові нащадки царювали на троні Єгови в Єрусалимі від 1070 до 607 року до н. е. Бог виконав свій вирок над тим царством за його злі вчинки. Таким чином, Єгова почав здійснювати своє пророцтво з Єзекіїля 21:32 (Хом.): «Руїну, руїну, руїну зроблю з нього [земного Єрусалима]; і його [берла царства в Давидовому роді] не буде, покіль не прийде той, хто має на нього право й кому я віддам його».

 6, 7. Коли і як мав з’явитись той, хто має «право»?

⁶ Коли з’явиться той, хто має «право»? Як йому буде дане берло Давидового царства?

⁷ Приблизно через 600 років єврейська діва Марія, потомок царя Давида, завагітніла від святого духу. Бог послав ангела Гавриїла повідомити Марію, що вона породить сина й назве його Ісусом. Гавриїл додав: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:31—33).

 8. Як Ісус підтвердив, що у нього є потрібні якості для того, щоб успадкувати Давидове царство?

⁸ Коли Ісус охрестився в ріці Йордані 29 року н. е. і був помазаний святим духом, то став призначеним Царем з роду Давида. Він проявляв виняткову запопадливість у проповідуванні доброї новини про Царство й дав доручення проповідувати те Царство також своїм учням (Матвія 4:23; 10:7, 11). Ісус упокорив себе навіть до смерті на ганебному стовпі мук і таким чином підтвердив, що має всі потрібні якості для того, щоб успадкувати Давидове царство. Єгова воскресив Ісуса як безсмертного духа і дав йому високе становище по своїй правиці на небі. Там Ісус успадкував усі права на Давидове царство. У свій час Ісус мав скористуватись своїм правом ‘панувати поміж ворогами Своїми’ (Псалом 110:1, 2; Филип’ян 2:8, 9; Євреїв 10:13, 14).

 9. Як розуміти те, що Ісус користується ключем Давида, щоб відчиняти й зачиняти?

⁹ А до того Ісус мав користуватись ключем Давида, щоб відкривати можливості і привілеї, пов’язані з Божим Царством. Через Ісуса Єгова мав визволяти помазаних християн на землі «із влади темряви», переносячи їх «до Царства Свого улюбленого Сина» (Колосян 1:13, 14). Ключ теж мав вживатися для того, щоб не допускати до таких привілеїв усіх, хто виявиться невірним (2 Тимофія 2:12, 13). Оскільки Єгова підтримує цього вічного спадкоємця Давидового царства, жодне створіння не може перешкодити йому виконати ці свої обов’язки. (Порівняйте Матвія 28:18—20).

10. Як Ісус підбадьорює збір у Філядельфії?

¹⁰ Походячи з такого авторитетного джерела, Ісусові слова мали особливо втішати християн філядельфійського збору! Він хвалить їх, кажучи: «Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив,— і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся» (Об’явлення 3:8). Збір був активний, і перед ним відчинилися двері, які, безсумнівно, представляють можливість виконувати служіння. (Порівняйте 1 Коринтян 16:9; 2 Коринтян 2:12). Отже, Ісус заохочує збір використовувати сповна можливість проповідувати. Вони вже проявили витривалість і показали, що мають вдосталь сили, щоб за допомогою Божого духу далі виконувати «діла» в служінні Єгові (2 Коринтян 12:10; Захарія 4:6). Вони слухались Ісусового наказу і не зреклися Христа ні словом, ні вчинком.

«Вони будуть вклонятись тобі»

11. Яке благословення Ісус обіцяє християнам і як воно здійснилось?

¹¹ Отже, Ісус обіцяє їм успіх: «Ось Я зроблю, що декого з зборища [«синагоги», Герасимчук] сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду,— ось Я зроблю, що вони «прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми», і пізнають, що «Я полюбив тебе» (Об’явлення 3:9). Може бути, що, так само як у зборі в Смірні, у філядельфійському зборі також були проблеми з місцевими євреями. Ісус каже, що вони «синагога Сатани». Однак принаймні декотрі з тих євреїв зрозуміють, що християни проповідували правду, звіщаючи про Ісуса. Мабуть, вони «вклоняться» у такий спосіб, який Павло описав у 1 Коринтян 14:24, 25, кажучи, що вони дійсно покаються, навернуться на християнську віру й гаряче цінуватимуть Ісусову велику любов, яка проявилась у тім, що він віддав навіть свою душу заради своїх учнів (Івана 15:12, 13).

12. Чому члени єврейської синагоги у Філядельфії, напевно, здивувалися б, якби дізналися, що декотрі з них «вклоняться» перед місцевою християнською громадою?

¹² Члени єврейської синагоги у Філядельфії, напевно, дуже здивувалися б, якби дізнались, що декотрі з них «вклоняться» перед місцевою християнською громадою. Беручи до уваги те, що, безперечно, у тому зборі багато членів не були євреями, вони сподівалися чогось протилежного. Чому? Тому що Ісая передрік: «І будуть царі [неєврейські] за твоїх [народу Ізраїлю] вихователів, а їхні цариці — за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятись тобі» (Ісаї 49:23; 45:14; 60:14). Захарій був натхнений написати у такому ж дусі: «І станеться тими днями, що схоплять десять мужів [неєвреїв] з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!» (Захарія 8:23). Так, неєвреї мали вклонятись перед євреями, а не навпаки!

13. Які євреї мали зазнати сповнення пророцтва, промовленого стародавньому Ізраїлеві?

¹³ Ці пророцтва були промовлені до Божого вибраного народу. У час їх написання буквальний Ізраїль мав те визначне становище. Але коли єврейський народ відкинув Месію, Єгова відкинув його (Матвія 15:3—9; 21:42, 43; Луки 12:32; Івана 1:10, 11). У свято П’ятидесятниці 33 року н. е. на місце буквального Ізраїлю він вибрав правдивий Ізраїль Божий — християнський збір. Члени того збору були духовними євреями з обрізаними серцями (Дії 2:1—4, 41, 42; Римлян 2:28, 29; Галатів 6:16). З того часу існував єдиний спосіб, яким буквальний єврей міг вернутися до привілейованих стосунків з Єговою: покладати надію на Ісуса як Месію (Матвія 23:37—39). Очевидно, так мало статися з декотрими особами у Філядельфіїa.

14. Чому можна сказати, що пророцтва Ісаї 49:23 і Захарія 8:23 мали важливе сповнення у наші дні?

¹⁴ У наш час такі пророцтва, як Ісаї 49:23 і Захарія 8:23, мають важливе сповнення. У результаті проповідування класу Івана багато людей увійшло відчиненими дверима, щоб служити Царствуb. Більшість із них вийшла з загальновизнаного християнства, релігії якого фальшиво заявляють, що є духовним Ізраїлем. (Порівняйте Римлян 9:6). Ці люди — великий натовп — випрали свою одіж і вибілили її, проявляючи на ділі віру в Ісусову жертовну кров (Об’явлення 7:9, 10, 14). Підкорившись правлінню Христового Царства, вони мають надію успадкувати його благословення саме тут, на землі. Вони приступають до Ісусових помазаних братів і ‘вклоняються’ перед ними у духовному розумінні, бо ‘чули, що Бог з ними’. Вони служать цим помазаним, з якими об’єднались у всесвітнє товариство братів (Матвія 25:34—40; 1 Петра 5:9).

«Година випробовування»

15. а) Що Ісус обіцяв християнам у Філядельфії і що їх заохочувалось робити? б) Який «вінець» надіялись одержати християни?

¹⁵ Ісус говорить далі: «А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав» (Об’явлення 3:10, 11). Незважаючи на те що християни Іванових днів не дожили до Господнього дня (який почався в 1914 році), їхня віра в прихід Ісуса давала їм силу продовжувати проповідувати (Об’явлення 1:10; 2 Тимофія 4:2). «Вінець», або нагорода вічного життя, чекала їх на небі (Якова 1:12; Об’явлення 11:18). Якщо вони були вірними до самої смерті, то ніхто не позбавить їх тієї нагороди (Об’явлення 2:10).

16, 17. а) Що це за «година випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт»? б) Яке було становище помазаних християн на початку «години випробовування»?

¹⁶ Але що це за «година випробовування»? Немає сумніву, що ті християни в Азії ще мусили боротися з жорстоким переслідуванням з боку імператорського Римуc. Однак головним сповненням того пророцтва є година пересівання та суду, яка настала протягом Господнього дня і досягла свого кульмінаційного пункту в період від 1918 року і донині. Метою випробовування було встановити, чи людина на стороні Божого заснованого Царства, чи на стороні світу Сатани. Це випробовування порівняно коротке, триває «годину», але ще не закінчилося. Поки воно не закінчиться, ми не повинні забувати, що живемо в «годину випробовування» (Луки 21:34—36).

¹⁷ У 1918 році клас Івана, тобто клас помазаних християн,— так само, як відданий філядельфійський збір,— мусив зустрітися з протидією сучасної «синагоги Сатани». Релігійні провідники загальновизнаного християнства, які заявляють, що є духовними євреями, хитрощами добивалися, щоб правителі силою придушували діяльність правдивих християн. Але все-таки християни дуже старалися ‘зберегти слово Ісусового терпіння’; отже, з духовною допомогою, знаменною ‘малою силою’, вони вижили й були пробуджені, щоб увійти дверима, відчиненими тепер перед ними. Але як?

«Двері відчинені»

18. Кого Ісус призначив у 1919 році і як він, подібно до слуги Єзекії, став вірним доморядником?

¹⁸ У 1919 році Ісус виконав свою обіцянку і визнав ту малу групу справжніх помазаних християн своїм «вірним і мудрим рабом» (Матвія 24:45—47). Вони одержали привілей, подібний до того, який мав вірний доморядник Еліяким за днів царя Єзекіїd. Єгова сказав Еліякимові: «І дам ключа дому Давидового на рамено його,— і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти». Еліяким виконував важливу роботу для Єзекії, сина Давидового. Так і сьогодні — помазаний клас Івана має «ключ дому Давидового», покладений на його рамено в тому розумінні, що йому доручено земні інтереси Месіанського Царства. Єгова зміцнив своїх слуг для цього привілею, обернувши їхню малу силу на могутню, щоб вони могли виконати величезну працю проповідування по цілому світі (Ісаї 22:20, 22; 40:29).

19. Як клас Івана виконував свої обов’язки, доручені йому Ісусом у 1919 році, і які були наслідки цього?

¹⁹ З 1919 року і донині помазаний останок, наслідуючи приклад Ісуса, ревно проповідує добру новину про Царство (Матвія 4:17; Римлян 10:18). У результаті такого проповідування дехто із сучасної синагоги Сатани, загальновизнаного християнства, прийшов до цього помазаного останку, покаявся і ‘вклонився’, визнаючи авторитет того раба. Вони теж почали служити Єгові в єдності зі старшими членами класу Івана. Це приєднування продовжувалось, аж поки не було зібране повне число Ісусових помазаних братів. Після цього «натовп великий... з усякого люду» також ‘вклонився’ перед помазаним рабом (Об’явлення 7:3, 4, 9). Раб і великий натовп разом служать як одна отара Свідків Єгови.

20. Чому Свідки Єгови сьогодні мусять бути міцними у вірі й активними в служінні Богові?

²⁰ Об’єднані справжньою братерською любов’ю, як і християни філядельфійського збору, Свідки Єгови сьогодні усвідомлюють, що їхню працю проповідування слід виконувати негайно. Незабаром велика скорбота покладе край цьому злому світові Сатани. У той час нехай кожен з нас буде знайдений міцним у вірі й активним у служінні Богові, щоб наші імена не були витерті з книги життя, яка належить Єгові (Об’явлення 7:14). Серйозно ставмося до Ісусового напучування філядельфійського збору, щоб міцно держатись наших привілеїв у служінні і отримати нагороду — вічне життя.

Благословення для переможців

21. Як помазані християни сьогодні ‘зберегли слово терпіння Ісусового’ і з якою надією на майбутнє?

²¹ Клас Івана сьогодні ‘зберіг слово терпіння Ісусового’, тобто наслідував його приклад і проявляв стійкість (Євреїв 12:2, 3; 1 Петра 2:21). Він був дуже підбадьорений наступними словами Ісуса до збору у Філядельфії: «Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні» (Об’явлення 3:12а).

22. а) Що це за храм Ісусового Бога? б) Як помазані християни, які переможуть, стануть стовпами в цьому храмі?

²² Який же привілей бути стовпом у храмі Єгови! У стародавньому Єрусалимі буквальний храм був центром поклоніння Єгові. У храмі первосвященик жертвував кров жертовних тварин в один і той же день кожного року перед чудесним світлом, яке представляло присутність Єгови у «Святеє Святих» (Євреїв 9:1—7). У час Ісусового хрещення почав своє існування інший храм — велика, духовна, храмоподібна організація для поклоніння Єгові. Святеє Святих того храму — в небі, де Ісус належним чином з’явився «перед обличчям Божим» (Євреїв 9:24, Хом.). Ісус — Первосвященик, а єдина жертва для цілковитого покриття гріхів — це пролита кров досконалої людини Ісуса (Євреїв 7:26, 27; 9:25—28; 10:1—5, 12—14). Поки помазані християни будуть вірні, то служитимуть підсвящениками в земному дворі цього храму (1 Петра 2:9). А коли переможуть, то ввійдуть у небесне Святеє Святих і стануть непохитними опорами, немов стовпами, у храмоподібній організації для поклоніння (Євреїв 10:19; Об’явлення 20:6). Немає загрози, що вони коли-небудь ‘вийдуть назовні’.

23. а) Яку обіцянку Ісус потім дає помазаним християнам, які перемагають? б) Яке значення має написання ім’я Єгови та нового Єрусалима на християнських переможцях?

²³ Ісус продовжує, кажучи: «І на нім напишу Ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім’я Своє» (Об’явлення 3:12б). Так, ці переможці мають написане на собі ім’я Єгови — їхнього та Ісусового Бога. Це ясно показує, що Єгова та Ісус є дві різні особи, а не дві частини триєдиного Бога, або Трійці (Івана 14:28; 20:17). Усі створіння мусять усвідомити, що ці помазані належать Єгові. Вони — його свідки. Вони теж мають написане на собі ім’я нового Єрусалима — небесного міста, яке сходить з неба в тому розумінні, що поширює своє милосердне правління над усіма вірними представниками людства (Об’явлення 21:9—14). Отже, усі земні християнські вівці знатимуть також, що ці помазані переможці є громадянами Царства, небесного Єрусалима (Псалом 87:5, 6; Матвія 25:33, 34; Филип’ян 3:20; Євреїв 12:22).

24. Що представляє Ісусове нове ім’я і яким чином воно написане на вірних помазаних християнах?

²⁴ І на довершення — помазані переможці мають написане на собі Ісусове нове ім’я. Це має відношення до Ісусового нового становища і виняткових привілеїв, даних йому Єговою (Филип’ян 2:9—11; Об’явлення 19:12). Ніхто інший не знає того ім’я в тому розумінні, що ніхто інший не має стільки досвіду або довірених йому привілеїв. Проте, коли Ісус пише своє ім’я на своїх вірних братах, у них налагоджуються тісні взаємини з ним у тому небесному Царстві і вони навіть мають участь у його привілеях (Луки 22:29, 30). Тож не дивно, що, закінчуючи свою звістку до таких помазаних християн, Ісус повторює напучення: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]!» (Об’явлення 3:13).

25. Як кожний християнин сьогодні може застосовувати принципи Ісусової поради філядельфійському збору?

²⁵ Яким надзвичайним підбадьоренням, мабуть, була та звістка для вірних християн у Філядельфії! У ній також знаходиться важливий урок для класу Івана, актуальний саме тепер, протягом Господнього дня. Але принципи тієї звістки є суттєвими для кожного християнина, незалежно від того, чи він з помазаних, чи з інших овець (Івана 10:16). Ми всі повинні продовжувати приносити плоди Царства, як християни у Філядельфії. Кожен з нас має принаймні малу силу. І кожен з нас може зробити свій внесок у служіння Єгові. Користуймося ж цією силою! Що ж до збільшених привілеїв, пов’язаних зі справами Царства, то будьмо готовими ввійти в будь-які двері, які відчиняються перед нами. Навіть можна молитися до Єгови, щоб він відчинив такі двері (Колосян 4:2, 3). Якщо будемо наслідувати Ісусів зразок витривалості, будемо вірними його імені, то цим самим доведемо, що ми теж маємо вухо, яке чує те, що Божий святий дух говорить до зборів.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 63]

Допомагають багатьом вклонитися

Зі 144 000 помазаних християн, спадкоємців небесного Царства, здається, є лише останок класу Івана, що складається з менше як 9000 осіб, які ще мають скінчити свій земний шлях. У той же самий час кількість членів великого натовпу сягнула понад 4 000 000 (Об’явлення 7:4, 9). Що сприяло цьому зростанню? Великий внесок був зроблений різними школами, організованими Свідками Єгови. На відміну від семінарій загальновизнаного християнства, які навчають світських філософій і принижують Біблію, цими школами Свідки вкорінюють глибоку віру в Боже Слово. Вони показують практичне застосування Божого Слова у сфері чистого, доброчесного життя та служіння, присвяченого Богові. З 1943 року по цілому світі кожен збір Свідків Єгови проводить у місцевому Залі Царства Школу теократичного служіння. Кожного тижня мільйони присутніх вчаться за єдиною програмою біблійної освіти.

З 1959 року Свідки Єгови також проводять Школу служіння Царству для навчання старійшин і службових помічників. З 1977 року в Школах піонерського служіння вчилось понад 200 000 братів і сестер, які з правдивим філядельфійським духом служать Єгові, проповідуючи повночасно. У 1987 році було засновано Школу службового вдосконалення, в якій братів готують до спеціального призначення в одній з країн світу.

Визначною школою в Свідків Єгови є Біблійна школа Ґілеад Товариства Вартової башти. З 1943 року ця місіонерська школа, яка знаходиться у штаті Нью-Йорк, майже кожного року випускає по два класи. Всього ця школа підготувала для закордонного місіонерського служіння понад 6000 служителів Єгови. Студенти цієї школи служать більше як у ста країнах, у багатьох з яких вони ж і поклали початок проповідуванню про Царство. Після близько 50 років багато хто з перших місіонерів ще служить на місцях свого призначення разом з новішими місіонерами, щоб прискорювати всесвітнє розширення організації Єгови. Яке ж чудове розширення!

[Таблиця на сторінці 64]

У 1919 році царюючий Ісус відчинив двері християнського служіння. Все більше й більше відданих християн користало з цієї нагоди.

проповіду- участь у проповід-

вання проповідуванніe никиf

1918 14 3868 591

1928 32 23 988 1883

1938 52 47 143 4112

1948 96 230 532 8994

1958 175 717 088 23 772

1968 200 1 155 826 63 871

1978 205 2 086 698 115 389

1993 231 4 483 900 623 006

[Примітка]

[Таблиця на сторінці 65]

Свідки Єгови від усього серця виконують свою працю. Зверніть увагу, наприклад, на те, скільки годин вони приділили проповідуванню й навчанню людей і яке велике число безплатних біблійних вивчень вони проводили у домах людей.

в проповідуванні (середнє число

(всього за рік) в місяць)

1918 19 116 даних немає

1928 2 866 164 даних немає

1938 10 572 086 даних немає

1948 49 832 205 130 281

1958 110 390 944 508 320

1968 208 666 762 977 503

1978 307 272 262 1 257 084

1993 1 057 341 972 4 515 587

[Ілюстрація на сторінці 59]

Римський ключ першого століття.

Розділ 13

Купуй золото, в огні перечищене

ЛАОДИКІЯ

 1, 2. Де знаходиться останній з сімох зборів, який одержав звістку від прославленого Ісуса, і які є деякі риси того міста?

ЛАОДИКІЯ є останнім з семи зборів, який одержав звістку від воскреслого Ісуса. Яку ж цінну і підбадьорюючу звістку вона містить!

² Руїни Лаодикії лежать недалеко міста Денізлі, приблизно за 90 кілометрів на південний схід від Алашехіра. У першому столітті Лаодикія була багатим містом. Розташована на важливому роздоріжжі, Лаодикія була банківським і комерційним центром. Продаж відомої цілющої очної мазі збільшував її багатство. Це місто теж було відоме якісним одягом, який вироблявся у місцевих умовах з тоненької чорної вовни. Брак води в місті подолали, провівши канал від далеких джерел гарячої води. Тому коли вода дотікала до міста, то вже була літеплою.

 3. Як Ісус починає свою звістку до лаодикійського збору?

³ Місто Лаодикія лежало недалеко міста Колоси. У посланні до колосян Павло писав про свій лист до лаодикійського збору (Колосян 4:15, 16). Ми не знаємо, що Павло писав у тому листі, але звістка, яку Ісус тепер посилає до лаодикійців, викриває їхній плачевний духовний стан. Як звичайно, Ісус спершу наводить свої власні «вірчі грамоти», кажучи: «І до Ангола Церкви [«збору», НС] в Лаодикії напиши: «Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива» (Об’явлення 3:14).

 4. Чому Ісус зветься «Амінь»?

⁴ Чому Ісус називає себе «Амінь»? Ця назва надає його звістці важливості. Слово «Амінь» — це транслітерація єврейського слова, яке означає «безсумнівно», «нехай так буде» і вимовляється в кінці молитов, щоб підтвердити сказане (1 Коринтян 14:16). Ісус є «Амінь» тому, що його бездоганна вірність і жертовна смерть підтверджують і гарантують сповнення всіх дорогоцінних обіцянок Єгови (2 Коринтян 1:20). З того часу всі молитви доречно скеровувались до Єгови через Ісуса (Івана 15:16; 16:23, 24).

 5. Чому можна сказати, що Ісус «Свідок вірний і правдивий»?

⁵ Ісус також є «Свідок вірний і правдивий». У пророцтві він часто поєднується з вірністю, правдою і праведністю, тому що заслуговує цілковитого довір’я як слуга Бога Єгови (Псалом 45:5; Ісаї 11:4, 5; Об’явлення 1:5; 19:11). Він є найбільшим Свідком для Єгови. Будучи «початком Божого творива», Ісус звіщав Божу славу від самого почину (Приповістей 8:22—30). Протягом свого людського життя він свідчив про правду (Івана 18:36, 37; 1 Тимофія 6:13). Після свого воскресіння Ісус обіцяв зіслати своїм учням святий дух і сказав: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». Починаючи від свята П’ятидесятниці 33 року н. е. Ісус керував цими помазаними християнами у проповідуванні доброї новини «всьому створінню під небом» (Дії 1:6—8; Колосян 1:23). Справді, Ісус заслуговує імені вірного і правдивого свідка. Помазані християни в Лаодикії скористають, якщо послухаються його слів.

 6. а) Як Ісус описує духовний стан лаодикійського збору? б) Якого гарного Ісусового прикладу християни в Лаодикії не наслідували?

⁶ Яку звістку Ісус має для лаодикійців? Він не хвалить їх. Він відверто каже: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст» (Об’явлення 3:15, 16). Якою була б твоя реакція на таку звістку від Господа Ісуса Христа? Чи ж це не спонукало б тебе перевірити себе? Звичайно, лаодикійці повинні були прокинутись, бо вони стали духовно млявими, виявляючи, очевидно, брак цінування. (Порівняйте 2 Коринтян 6:1). Ісус, якого вони, як християни, повинні наслідувати, завжди запопадливо служив Єгові (Івана 2:17). Крім того, він лагідно поводився з покірними людьми, відсвіжував їх так, як відсвіжує чашка холодної води в спекотливий день (Матвія 11:28, 29). Але християни в Лаодикії були ні гарячими, ні холодними. Вони стали літеплими, як та вода, що текла в їхнє місто. За це Ісус може повністю відкинути їх, ‘виплюнути з Своїх уст’! Тож завжди завзято стараймось, так само як Ісус, відсвіжувати людей духовно (Матвія 9:35—38).

«Ти кажеш: «Я багатий»

 7. а) Як Ісус визначив корінь проблеми християн у Лаодикії? б) Чому Ісус каже, що християни в Лаодикії ‘сліпі і голі’?

⁷ У чому корінь проблеми лаодикійців? Про це можна довідатись з Ісусових наступних слів: «Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» (Об’явлення 3:17; порівняйте Луки 12:16—21). Живучи в багатому місті, вони почували себе впевнено через свою заможність. Мабуть, на спосіб їхнього життя теж впливали стадіон, театри, спортивні зали, через які вони стали ‘більше любити розкоші, аніж любити Бога’a (2 Тимофія 3:4). Але матеріально багаті лаодикійці збідніли духовно. У них мало ‘скарбів, складених на небі’, якщо взагалі є (Матвія 6:19—21). Їхнє око не є чисте, тому що Боже Царство не стоїть на першому місці в їхньому житті. Вони дійсно у темряві, сліпі, без духовного зору (Матвія 6:22, 23, 33). Крім того, незважаючи на гарну одежу, яку вони могли купувати завдяки своєму матеріальному багатству, в Ісусових очах вони були голі. У них немає духовної одежі, по якій вони ототожнювалися б з християнами. (Порівняйте Об’явлення 16:15).

 8. а) Яка ситуація, подібна до лаодикійської, існує також сьогодні? б) Як декотрі християни обманулися в цьому пожадливому світі?

⁸ Яке ж плачевне становище! Але чи ж ми і сьогодні не бачимо часто чогось подібного? Що служить цьому причиною? Самовпевненість, яка виникає, коли людина покладається на матеріальне майно та людські можливості. Подібно до людей, які ходять до церков загальновизнаного християнства, декотрі Свідки Єгови обманюють себе, думаючи, що вони задовольняють Бога, коли тільки деколи приходять на зібрання. Вони лише роблять вигляд, що є «виконавцями слова» (Якова 1:22). Незважаючи на повторні перестороги, які дає клас Івана, вони палко жадають модного одягу, автомашин, домів і зосереджують життя на розвагах та пошуках втіх (1 Тимофія 6:9, 10; 1 Івана 2:15—17). Усе це притуплює духовний зір (Євреїв 5:11, 12). Замість того щоб бути байдужими і літеплими, такі повинні розпалити вогонь свого «духа» і з відновленим запалом ‘проповідувати Слово’ (1 Солунян 5:19; 2 Тимофія 4:2, 5).

 9. а) Які Ісусові слова повинні стрясти літеплих християн і чому? б) Як збір може допомогти заблуканим «вівцям»?

⁹ Як Ісус дивиться на літеплих християн? Його прямі слова повинні стрясти таких: «Ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий». Сумління літеплих християн стало настільки притупленим, що вони навіть не усвідомлюють свого плачевного становища. (Порівняйте Приповістей 16:2; 21:2). Таку серйозну ситуацію в зборі не можна безтурботно залишати поза увагою. Подаючи гарний приклад запопадливості і з любов’ю доглядаючи отару, старійшини та інші, призначені ними особи, ще, мабуть, зможуть розбудити тих заблуканих «овець», щоб вони знову відчували радість служіння, виконуваного від щирого серця (Луки 15:3—7).

Порада про те, як можна «збагатитись»

10. Що це за «золото», яке Ісус каже християнам у Лаодикії купувати у нього?

¹⁰ Чи існує спосіб поліпшити цю сумну ситуацію в лаодикійському зборі? Так, якщо ті християни послухаються Ісусової поради: «Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись» (Об’явлення 3:18а). Правдиве християнське «золото», перечищене в огні, без жодної окалини, зробить їх ‘багатими в Бога’ (Луки 12:21). Де ж їм купити такого золота? Вони не куплять його у місцевих банкірів, тільки в Ісуса! Апостол Павло пояснив, що́ є тим золотом, коли говорив Тимофієві наказати заможним християнам, щоб вони «робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні, щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому». Якщо будуть витрачатися в такий спосіб, то тільки тоді зможуть «прийняти правдиве життя» (1 Тимофія 6:17—19). Матеріально багаті лаодикійці повинні послухатися Павлової поради і таким чином збагатитись духовно. (Також дивіться Приповістей 3:13—18).

11. Які є сучасні приклади тих, хто купує «золото, в огні перечищене»?

¹¹ Чи є сучасні приклади тих, які купують «золото, в огні перечищене»? Так, є! Ще до приходу Господнього дня невелика група дослідників Біблії зрозуміла помилковість багатьох вавилонських догматів загальновизнаного християнства, як, наприклад, про Трійцю, безсмертя душі, муки в пекельному вогні, хрещення немовлят, поклоніння ідолам (включаючи хрест та ікони Марії). Обороняючи біблійну правду, ці християни оголошували Царство Єгови єдиною надією для людства, а Ісусову жертву — основою для спасіння. Близько 40 років заздалегідь вони звертали увагу на 1914 рік, у якому, згідно з біблійним пророцтвом, закінчилися часи поган, що супроводжувалося вражаючими подіями на землі (Об’явлення 1:10).

12. Хто взяв на себе ініціативу серед пробуджених християн і як він став видатним прикладом людини, що складає скарб на небі?

¹² Серед пробуджених християн взяв на себе ініціативу Чарлз Тейз Рассел, який на початку 70-х років XIX століття організував групу для вивчення Біблії в Аллегейні (тепер частина Піттсбурга), у штаті Пенсільванія (США). Коли Рассел почав шукати правду, він був батьковим компаньйоном і міг стати мільйонером. Але він продав свою частку їхньої фірми однотипних магазинів і тими грошима допомагав фінансувати проповідування Божого Царства по цілому світі. У 1884 році Рассел став першим президентом корпорації, відомої тепер як Товариство Вартової башти Біблії і брошур у Пенсільванії. У 1916 році він помер у поїзді недалеко міста Пампа (штат Техас) дорогою до Нью-Йорка, виснажений фізично від останньої кампанії проповідування у західній частині Сполучених Штатів. Він став видатним прикладом тих, що складають духовний скарб на небі, прикладом, який в ці останні роки XX століття наслідують сотні тисяч саможертовних вісників-піонерів. (Євреїв 13:7; Луки 12:33, 34; порівняйте 1 Коринтян 9:16; 11:1).

Застосування духовної очної мазі

13. а) Як духовна очна мазь поліпшить стан лаодикійців? б) Яку одежу Ісус пропонує і чому?

¹³ Ісус також досить строго напучує тих лаодикійців: «[Купи] білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити» (Об’явлення 3:18б). Християни повинні шукати ліків від своєї духовної сліпоти та купити цілющої очної мазі, але не тієї, що виготовлена місцевими зцілителями, а тієї, яку може постачити тільки Ісус. Це допоможе їм набути духовної проникливості і ходити «путтю праведних», не відводячи сяючих очей від виконування Божої волі (Приповістей 4:18, 25—27). Таким чином, вони можуть одягнутися не в коштовну одежу з чорної вовни, вироблену в них у Лаодикії, але в гарну «білу одежу», яка свідчитиме про їхній привілей належати до послідовників Ісуса Христа. (Порівняйте 1 Тимофія 2:9, 10; 1 Петра 3:3—5).

14. а) Яка духовна очна мазь доступна ще з 1879 року? б) Що є основним джерелом фінансової підтримки Свідків Єгови? в) Чим Свідки Єгови відрізняються від інших відносно вживання пожертв?

¹⁴ Чи доступна в наш час така духовна очна мазь? Певно, що так! У 1879 році пастор Рассел, як його з любов’ю називали, почав видавати на захист правди журнал, відомий тепер по цілому світі як «Вартова башта оголошує Царство Єгови». У другому номері того журналу він сказав: «Ми віримо, що ЄГОВА підтримує [цей журнал], і якщо так, то ніколи не треба буде ні просити, ані благати людей, щоб вони підтримували його. Коли Той, який каже, що ‘все золото й срібло на горах моє’, не постачатиме потрібних грошей, то з цього зробимо висновок, що вже настав час припинити його видання». Декотрі телевізійні проповідники цього XX століття нагромадили великі маєтки і живуть у безсоромних (і деколи неморальних) розкошах. (Порівняйте Об’явлення 18:3). На протилежність цьому Дослідники Біблії, відомі сьогодні як Свідки Єгови, використовували всі отримані добровільні пожертви на те, щоб організовувати й поширювати всесвітнє проповідування прийдешнього Царства Єгови. Досі клас Івана видає «Вартову башту» і «Пробудись!», загальний тираж яких у 1993 році перевищив 29 мільйонів примірників. Журнал «Вартова башта» друкується більше ніж 115 мовами. Це офіційний журнал понад чотирьох мільйонів християн, які користуються такою духовною маззю, щоб розкривати свої очі на вчення фальшивої релігії і на невідкладність проповідування доброї новини всім народам (Марка 13:10).

Благотворний вплив докору і напучування

15. Чому Ісус дає пряму пораду християнам у Лаодикії і якою повинна бути їхня реакція на неї?

¹⁵ Вернімося до лаодикійців. Як вони зреагують на Ісусову пораду, висловлену в строгій формі? Чи повинні вони засмучуватись і думати, що Ісус уже не хоче мати їх як своїх послідовників? Зовсім ні. У звістці говориться: «Кого Я люблю, тому докоряю й караю [«напучую», НС] того. Будь же ревний і покайся!» (Об’явлення 3:19). Так само як напучування від Єгови, Ісусове напучування є доказом його любові (Євреїв 12:4—7). Лаодикійський збір повинен скористатися з Ісусової основаної на любові турботи і послухатися його поради. Їм слід покаятись і визнати, що їхня літеплість є гріхом (Євреїв 3:12, 13; Якова 4:17). Нехай їхні старійшини покинуть свої матеріалістичні інтереси і «розігріють» дар, який одержали від Бога. Відчуваючи зцілення духовною очною маззю, нехай всі в зборі відсвіжаться, неначе прохолоджуючим ковтком холодної джерельної води (2 Тимофія 1:6; Приповістей 3:5—8; Луки 21:34).

16. а) Як виявляються Ісусова любов і прихильність сьогодні? б) Якою повинна бути наша реакція на пряму пораду?

¹⁶ Що ж сказати про нас сьогодні? Ісус продовжує ‘любити Своїх, що на світі’. Він буде любити їх «повсякденно аж до закінчення цієї системи речей» (Івана 13:1; Матвія 28:20, НС). Його любов і прихильність виявляються через сучасний клас Івана і зорі, або старійшин, християнського збору (Об’явлення 1:20). У ці дуже тяжкі часи старійшини щиро зацікавлені у тому, щоб допомагати нам усім, як старшим, так і молодим, залишатись у теократичній отарі і протистояти духу незалежності, жадобі матеріальних речей і неморальному брудові цього світу. Якщо деколи вони дають нам пряму пораду або напучують нас, то пам’ятаймо, що «дорога... життя — то навчальні картання» (Приповістей 6:23). Ми всі недосконалі й повинні ревно покаятись, це необхідне для того, щоб виправитися і зоставатись у Божій любові (2 Коринтян 13:11).

17. Яким чином заможність може бути небезпечною в духовному відношенні?

¹⁷ Не дозвольмо, щоб матеріалізм, багатство або його брак зробили нас літеплими. Багатство може допомогти нам відкрити нові можливості для служіння, але воно також може дуже пошкодити (Матвія 19:24). Заможна людина, можливо, думає, що їй необов’язково так запопадливо проповідувати, як це роблять інші, якщо вона час від часу робитиме чималі пожертви. Або, може, така особа думає, що заможність дає їй право бути об’єктом особливої прихильності з боку інших. Крім того, у багатих людей є багато недоступних для інших способів приємно проводити час і розважатись. Але такі розваги забирають багато часу і можуть відвернути необережного християнина від служіння, роблячи його таким чином літеплим. Уникаймо таких пасток і постійно від щирого серця ‘трудімось і борімось’ з метою досягнути вічного життя (1 Тимофія 4:8—10, Хом.; 6:9—12).

‘Вечеря’

18. Яку можливість дає Ісус християнам у Лаодикії?

¹⁸ Ісус каже: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3:20). Коли б лаодикійські християни привітали Ісуса у своєму зборі, то він допоміг би їм подолати літеплість! (Матвія 18:20).

19. Що мав на увазі Ісус, обіцяючи вечеряти із збором у Лаодикії?

¹⁹ Те, що Ісус згадав про вечерю, безсумнівно, нагадує лаодикійцям ті часи, коли він вечеряв зі своїми учнями (Івана 12:1—8). Такі випадки завжди приносили духовне благословення присутнім. Так само після Ісусового воскресіння траплялись визначні події, коли він був присутній при тому, як його учні їли, і це дуже підбадьорювало їх (Луки 24:28—32; Івана 21:9—19). Отже, його обіцянка прийти до лаодикійського збору і вечеряти з ним — це обіцянка великого духовного благословення, якщо тільки вони приймуть Ісуса.

20. а) Які були результати стану теплуватості, в якому перебувало на початку Господнього дня загальновизнане християнство? б) Як Ісус засудив загальновизнане християнство?

²⁰ Ісусове основане на любові напучування лаодикійців є дуже значуще для останку помазаних християн сьогодні. Декотрі з них пам’ятають, що на початку Господнього дня стан літеплості, в якому перебували поборники загальновизнаного християнства, був плачевно безнадійним. Замість того щоб привітати повернення Господа у 1914 році, духівництво загальновизнаного християнства втягнулось у кровопролиття першої світової війни, причому 24 держави з тих 28-ми, які брали участь у цій війні, заявляли, що є християнськими. Яка ж велика їхня вина крові! Протягом другої світової війни, яка теж велась головним чином країнами загальновизнаного християнства, гріхи фальшивої релігії знову «досягли аж до неба» (Об’явлення 18:5). Крім того, духівництво відвернулося від прийдешнього Царства Єгови, підтримуючи Лігу націй, Організацію Об’єднаних Націй, а також націоналістичні й революційні рухи, жоден з яких не може розв’язати проблем людства. Ісус уже давно відкинув духівництво, засудив його і відкинув, як рибалка викидає непридатну рибу зі свого невода. Жалюгідне становище церков загальновизнаного християнства сьогодні свідчить про такий осуд. Нехай його невтішне майбутнє буде пересторогою для нас! (Матвія 13:47—50).

21. Як з 1919 року правдиві християни відгукувались на Ісусові слова до християн у Лаодикії?

²¹ Навіть у правдивому зборі були літеплі особи, подібні до напою, що не зігріває, бо не гарячий, і не освіжає, бо не холодний. Але Ісус усе ж таки любить свій збір. Він робить себе приступним для усіх гостинних християн, багато з яких щиро прийняли його, неначе на вечерю. І в результаті цього, починаючи з 1919 року, їм стають зрозумілими біблійні пророцтва. Для них настав період великого просвітлення (Псалом 97:11; 2 Петра 1:19).

22. Яку майбутню вечерю Ісус, можливо, мав на думці і хто братиме участь у ній?

²² Звертаючись до лаодикійців, Ісус також міг мати на думці іншу вечерю. Пізніше в книзі Об’явлення читаємо: «Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця!» Це велична вечеря перемоги на хвалу Єгові, яка відбудеться після того, як він виконає свій вирок над фальшивою релігією,— вечеря, в якій братимуть участь тільки Христос і його наречена зі 144 000 осіб на небі (Об’явлення 19:1—9). І члени того стародавнього лаодикійського збору, що завжди були готові відгукнутись, і вірні брати Ісуса Христа сьогодні, які надівають чистий одяг, котрий свідчить про те, що вони справжні помазані християни,— усі вони будуть вечеряти зі своїм Нареченим (Матвія 22:2—13). Яка ж могутня спонука бути ревними та покаятись!

Престол для переможців

23, 24. а) Про яку додаткову нагороду говорить Ісус? б) Коли Ісус сів на свій Месіанський престол і коли почав судити всіх тих, що називали себе християнами? в) Яку чудесну обіцянку Ісус дав своїм учням, коли започаткував Спомин своєї смерті?

²³ Ісус говорить про додаткову нагороду: «Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його» (Об’явлення 3:21). На сповнення Давидових слів у Псалмі 110:1, 2 вірний Ісус, перемігши світ, воскрес 33 року н. е. і вознісся на небо, щоб сісти з Отцем на Його небесному престолі (Дії 2:32, 33). В іншому важливому році, 1914-му, Ісус прибув, щоб сісти на свій власний Месіанський престол як Цар і Суддя. Суд почався в 1918 році над тими, що називали себе християнами. Помазані переможці, які померли до того часу, воскресли і приєдналися до Ісуса в його Царстві (Матвія 25:31; 1 Петра 4:17). Він пообіцяв їм цю нагороду, коли започаткував Спомин своєї смерті, сказавши учням: «Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Луки 22:28—30).

²⁴ Яке ж чудове призначення — сидіти з правлячим Царем під час «відновлення світу» і на основі його досконалої жертви співробітничати з ним у приведенні послушного людства до едемської досконалості! (Матвія 19:28; 20:28). Як каже Іван, Ісус робить переможців «царями, священиками Богові» й Отцеві Своєму», щоб вони сіли на престолах довкола славетного небесного престолу Єгови (Об’явлення 1:6; 4:4). Ми всі — чи помазані християни, чи члени суспільства нової землі, які мають надію відновлювати Рай,— берімо близько до серця Ісусові слова до лаодикійського збору! (2 Петра 3:13; Дії 3:19—21).

25. а) Яка є подібність між закінченням Ісусової звістки до Лаодикії і закінченнями попередніх звісток? б) Як кожен християнин сьогодні повинен реагувати на те, що Ісус промовив до лаодикійського збору?

²⁵ Цю звістку, як і попередні, Ісус закінчує словами напучення: «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам [«зборам», НС]!» (Об’явлення 3:22). Ми живемо на пізньому етапі часу кінця. Що стосується любові, то кругом нас повно доказів холодності загальновизнаного християнства. На протилежність цьому ми, будучи правдивими християнами, завзято відгукнімось на Ісусову звістку до лаодикійського збору та на всі сім звісток зборам від нашого Господа. Це можна зробити, активно беручи участь у сповненні Ісусового великого пророцтва на наш час: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець» (Матвія 24:12—14).

26. Коли Ісус знову безпосередньо говорить з Іваном, але в чому він бере участь?

²⁶ Ісус закінчив давати поради сімом зборам. Він знову буде говорити з Іваном аж в останньому розділі книги Об’явлення; але Ісус бере участь у багатьох видіннях, як, наприклад, у видіннях про виконання вироків Єгови. Разом з класом Івана розгляньмо друге чудесне видіння, відкрите Господом Ісусом Христом.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 73]

Матеріалізм проти мудрості

У 1956 році один журналіст написав: «Було підраховано, що століття тому людина у середньому мала 72 потреби, з яких 16 вважалися необхідними. За сьогоднішніми оцінками у звичайної людини є 474 потреби, 94 з яких уважаються необхідними. Століття тому, за допомогою уміння продавати, звичайну людину спонукували купити 200 речей, але сьогодні є 32 000 речей, перед спокусою купити які людина повинна встояти. Потреб у людини мало, а бажанням немає кінця-краю». Сьогодні людям набивають голови ідеями, що матеріальне багатство і майно — це головне в житті. Тому багато людей ігнорує розумну пораду в Екклезіяста 7:12 (Хом.): «Під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має».

[Ілюстрація на сторінці 67]

Вода, що притікала в місто Лаодикію, була неприємно літеплою. Християни лаодикійського збору мали незадовільно літеплий дух.