«Намет безневинних розквітне»

КОЛИ Армагеддон покладе кінець злій системі Сатани, «буде вигублений дім безбожних». А що станеться з «наметом безневинних», тобто праведних? У новому Божому світі він «розквітне» (Приповістей 14:11).

Однак до того часу, коли «безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні», невинні мусять жити поруч з ними (Приповістей 2:21, 22). Чи можуть праведні процвітати за таких умов? У 14-му розділі біблійної книги Приповістей, у віршах з 1-го по 11-й, показано, що, дозволяючи мудрості керувати нашими словами і вчинками, ми вже тепер можемо до певної міри досягти процвітання і стабільності.

Коли мудрість будує дім

Говорячи про роль дружини в благополуччі сім’ї, цар стародавнього Ізраїлю Соломон сказав: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його» (Приповістей 14:1). Як жінка, що має мудрість, будує свій дім? Вона поважає встановлений Богом принцип головування (1 Коринтян 11:3). Вона не піддається впливу духу незалежності, який панує у світі Сатани (Ефесян 2:2). Мудра жінка підкоряється своєму чоловікові і добре про нього відгукується, сприяючи тому, щоб інші більше його поважали. Вона бере активну участь у духовному навчанні своїх дітей, а також прищеплює їм практичні навички. Така жінка старанно працює на благо членів своєї сім’ї, щоб у домі їм було приємно і затишно. Вона веде господарство розсудливо й ощадливо. По-справжньому мудра жінка робить свій внесок у процвітання і стабільність сім’ї.

Нерозумній жінці бракує поваги до Божого принципу головування. Вона без вагань погано відгукується про свого чоловіка. Така жінка не бережлива, тому марнує кошти сім’ї, зароблені тяжкою працею. До того ж вона марнує час. У результаті дім занедбується, а діти страждають як фізично, так і духовно. Дійсно, нерозумна жінка руйнує свій дім.

Однак що відрізняє мудру людину від нерозумної? У Приповістей 14:2 говориться: «Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним». Праведний боїться правдивого Бога, а «страх перед Господом» — це «початок премудрости» (Псалом 111:10). Справді мудра людина знає, що вона зобов’язана ‘Бога боятися, і чинити Його заповіді’ (Екклезіяста 12:13). Нерозумна ж діє всупереч Божим нормам праведності. Її дороги криві. Така людина зневажає Бога, говорячи у своєму серці: «Нема Бога!» (Псалом 14:1).

Коли устами керує мудрість

Що можна сказати про мову того, хто боїться Єгову, і того, хто Єгову зневажає? «На устах безумця галузка [«бич», Хом.] пихи,— говорить цар,— а губи премудрих їх стережуть» (Приповістей 14:3). Нерозумна людина не має «мудрості, що зверху», тому вона не є ані мирною, ані розсудливою. Її кроками керує мудрість «земна, тілесна та демонська». Така особа сварлива й зарозуміла. Пиха, що на її устах, спричиняє труднощі як для неї самої, так і для інших (Якова 3:13—18).

Уста мудрої людини її стережуть, або захищають, що сприяє її благополуччю. Як саме? У Святому Письмі сказано: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Приповістей 12:18). Мудрий не висловлюється необачно або різко. Його серце розмірковує про відповідь (Приповістей 15:28). Його добре продумані слова лікують, тобто підбадьорюють, пригнічені душі і відсвіжують пригноблених. Уста такої людини не дратують інших, а, навпаки, сприяють миру і спокою.

Коли мудрість керує рішеннями людини

Далі Соломон подає цікаву приповість, яка, очевидно, говорить про необхідність зважувати всі за і проти, перш ніж братися за якусь справу. Він каже: «Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю — у силі вола» (Приповістей 14:4).

Один довідник так тлумачить цю приповість: «Порожні ясла вказують на те, що немає волів, яких потрібно було б годувати. Отже, людина не клопочеться про прибирання і догляд за цими тваринами, до того ж меншими є її витрати. Але ця «перевага» перекривається тим, що сказано у вірші 4б: якщо не використовувати волів, то врожай, певна річ, не буде великим». Селянин мусить з мудрістю робити вибір.

Чи не погодитеся ви, що принцип, закладений у цій приповісті, можна також застосовувати, коли ми думаємо змінити роботу, вибираємо помешкання, купуємо автомобіль, плануємо завести домашню тварину тощо? Мудра людина зважить усі за і проти і визначить, чи справді на здійснення її задумів варто витрачати сили і гроші.

Коли свідок є мудрим

«Свідок правдивий не лже,— продовжує Соломон,— а свідок брехливий говорить неправду» (Приповістей 14:5). Брехня лжесвідка, безперечно, може завдати багато шкоди. Їзреелянина Навота було побито камінням через те, що двоє негідних чоловіків дали проти нього фальшиве свідчення (1 Царів 21:7—13). А хіба не лжесвідки були винні в смерті Ісуса? (Матвія 26:59—61). Неправдиві свідки також свідчили проти Степана, першого з Ісусових учнів, убитих за віру (Дії 6:10, 11).

Неправдива людина може до певної пори залишатися невикритою, але подумайте про її майбутнє. Як показує Біблія, Єгова ненавидить «свідка брехливого, що брехні роздмухує» (Приповістей 6:16—19). На таку особу чекає озеро, що горить огнем та сіркою,— друга смерть — разом із вбивцями, розпусниками та ідолопоклонниками (Об’явлення 21:8).

Правдивий свідок не порушує своєї присяги. Його свідчення не спотворене брехнею. Однак це не означає, що він мусить видавати всю відому йому інформацію людям, які, можливо, бажають завдати якоїсь шкоди народу Єгови. Наприклад, патріархи Авраам та Ісак не розповідали певних фактів тим, хто не поклонявся Єгові (Буття 12:10—19; 20:1—18; 26:1—10). Рахав з Єрихона вказала людям царя неправильний напрямок (Ісуса Навина 2:1—7). Навіть Ісус Христос не розголошував усієї інформації, коли це могло б завдати комусь непотрібної шкоди (Івана 7:1—10). Він сказав: «Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми». Чому? Щоб вони «не розшматували... вас» (Матвія 7:6).

Коли «пізнання легке»

Чи всі люди володіють мудрістю? У Приповістей 14:6 сказано: «Насмішник шукає премудрости,— та надаремно, пізнання легке для розумного». Насмішник, можливо, й прагне мудрості, але досягти правдивої мудрості йому не вдається. Він самовпевнено глузує з усього, що пов’язане з Богом, тому не отримує точного знання про правдивого Бога, а без цього стати мудрим неможливо. Його гордість і зарозумілість не дозволяють йому пізнавати Бога і набувати мудрості (Приповістей 11:2). А для чого взагалі він шукає мудрості? У приповісті про це не говориться. Мабуть, він робить це, щоб інші вважали його мудрим.

«Пізнання легке для розумного», тобто для людини, яка має розуміння. Розуміння визначається як «розумове сприйняття, осягнення», «спроможність бачити взаємозв’язок між окремими деталями». Це здатність помічати не лише деталі, але й те, як вони утворюють повну картину. Приповість показує, що людині, яка має таку здатність, легко здобувати знання.

Щоб переконатися в цьому, пригадайте, як ви особисто пізнавали біблійну правду. Коли ви почали вивчати Біблію, то, мабуть, першим, про що дізналися, були основні вчення про Бога, про його обіцянки і про його Сина. Якийсь час ці істини залишалися для вас окремими деталями. Але ви продовжували вивчення, і частки почали збиратися в одне ціле, так що ви змогли чітко побачити, як окремі деталі пов’язані з наміром Єгови щодо людей і землі. Біблійна правда стала для вас логічною і цілісною. Вам стало легше вивчати й запам’ятовувати нові деталі, адже ви тепер вже могли бачити, яке місце вони займають у повній картині.

Мудрий цар Соломон попереджає нас, де не слід шукати знання. «Ходи здалека від людини безумної,— каже він,— і від того, в кого мудрих уст ти не бачив» (Приповістей 14:7). Нерозумна людина не має правдивих знань, з її уст не почуєш мудрих слів. Нам радиться ходити далеко від такої людини. Уникати її справді мудро, адже «хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20).

«Мудрість розумного — то розуміння дороги своєї,— продовжує Соломон,— а глупота дурних — то омана» (Приповістей 14:8). Мудра людина обдумує свої вчинки. Вона розглядає різні варіанти і продумує наперед, до яких наслідків може призвести те чи інше рішення. Така особа з мудрістю вирішує, як їй діяти. А що сказати про нерозумну людину? Вона обирає безглуздий шлях, бо переконана в правильності своїх дій і вважає, що її рішення найліпше. Її обманює власна «глупота».

Коли мудрість впливає на стосунки з іншими

Той, хто керується мудрістю, має мирні стосунки з іншими. «Нерозумні сміються з гріха,— зауважує цар Ізраїлю,— а між праведними — уподобання» (Приповістей 14:9). Почуття вини, або докори сумління,— це щось смішне для нерозумного. Його взаєминам із членами сім’ї та іншими людьми шкодить те, що він «надто зарозумілий, щоб загладжувати провину» і шукати миру («The New English Bible»). Праведна ж людина терпеливо ставиться до недоліків інших. А коли вона сама скривдила когось, то готова просити пробачення і старається загладити свою провину. Вона прагне миру і тому має добрі й міцні взаємини з іншими (Євреїв 12:14).

Далі Соломон вказує на те, що в людських стосунках існують певні обмеження. Він говорить: «Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший» (Приповістей 14:10). Чи завжди ми в стані виявити іншим свої найглибші почуття — радість або печаль — і точно передати їм, що відчуваємо? І чи може хтось повсякчас повністю розуміти почуття іншої людини? Відповідь на ці обидва запитання «ні».

Для прикладу візьмімо почуття людини, яка думає про самогубство. Така особа часто не може ясно передати члену своєї сім’ї чи другу, що вона відчуває. А інші не завжди здатні помітити у свого товариша ознаки таких почуттів. Не варто почуватися винними, якщо ми не бачимо цих ознак і тому не робимо нічого, щоб надати допомогу. Ця приповість показує також, що, хоча співчутливий друг може емоційно підтримати і потішити, здатність людини потішати інших обмежена. Часом у скруті нам залишається покладатися лише на Єгову.

«Багатство й достаток у домі його»

«Буде вигублений дім безбожних,— говорить цар Ізраїлю,— а намет безневинних розквітне» (Приповістей 14:11). Безбожна людина, можливо, й процвітає у цій системі речей і живе у добре збудованому домі, проте яка їй буде користь від цього, коли її самої не стане? (Псалом 37:10). Оселя ж безневинного, тобто праведного, може бути досить скромною. Але «багатство й достаток у домі його», сказано в Псалмі 112:3. Про яке багатство йдеться?

Коли нашими словами й учинками керує мудрість, ми маємо «багатство та славу», які приходять разом із мудрістю (Приповістей 8:18). Зокрема, це мирні стосунки з Богом і людьми, відчуття благополуччя і певна міра стабільності. Без сумніву, «намет безневинних» може квітнути вже тепер.

Запитання читачів

Де перебуватимуть демони протягом Тисячолітнього правління Христа?

Біблія не відповідає прямо на це запитання. Однак з її допомогою можна зробити логічний висновок про те, де перебуватимуть демони протягом Христового Тисячолітнього правління.

Описуючи, що́ відбудеться на початку і в кінці Тисячоліття, апостол Іван каже: «Бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років,— та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час» (Об’явлення 20:1—3). У цих віршах говориться лише про те, що Сатану буде кинуто до безодні, а згодом випущено на короткий час. Про демонів у них не згадується, але очевидно, що коли ангел з ключем від безодні — прославлений Ісус Христос — схопить Диявола і кине його до безодні, то те саме він зробить і з демонами (Об’явлення 9:11).

Ставши Царем у небі в 1914 році, Ісус Христос учинив те, що докорінно змінило становище Сатани та його демонів. У книзі Об’явлення 12:7—9 сказано: «Сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зі змієм війну. І змій воював та його анголи [демони], та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені». Відтоді свобода Сатани і його демонів обмежується околицями землі. Можна дійти логічного висновку, що, коли Ісус Христос ще більше обмежить свободу дій Сатани, щоб визволити землю з-під його злого впливу, те саме він зробить і з демонами.

Розгляньмо також перше біблійне пророцтво. У ньому говориться: «Я [Бог] покладу ворожнечу між тобою [Сатаною] й між жінкою [небесною організацією Єгови], між насінням твоїм [Сатани] і насінням її [Ісусом Христом]. Воно зітре [«розчавить», Хом.] тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Голову змія буде розчавлено, зокрема, це означає, що Сатану буде кинуто в безодню на час Тисячолітнього правління Христа. Далі в пророцтві сказано, що існує ворожнеча між тим, хто розчавлює голову змію, і насінням Сатани. Це насіння, або організація, включає невидиму частину, яка складається зі злих ангелів, тобто демонів. Тож розумно зробити висновок, що коли Ісус кине Сатану до безодні, то він зв’яже і кине до безодні також і демонів. Той факт, що злі духи дуже боялися безодні, показує, що вони знають про це майбутнє обмеження їхньої свободи (Луки 8:31).

Проте чи можливо, що демони не згадуються в Об’явлення 20:1—3 тому, що