Чи ти останнім часом когось підбадьорював?

ЕЛЕНІ було тільки 17 років, коли лікарі виявили в неї рак яєчників. Її мати Марі дуже страждала, дивлячись, як мучиться Елена від нестерпного болю.

Кінець кінцем Елену перевезли у лікарню в Мадриді, в Іспанії, за 1 900 кілометрів від її домівки на Канарських островах. У Мадриді бригада лікарів погодилася оперувати без крові (Дії 15:28, 29). Але невдовзі після початку операції стало зрозуміло, що Елена у безнадійному стані. Рак вже поширився по тілі, і хірурги небагато могли зробити. Елена померла через вісім днів після прибуття в Мадрид.

Марі не довелося зустрічати це страшне випробовування самій. Два християнських старійшини на свій власний кошт супроводжували її та її старшого сина до Мадрида і залишались там до Елениної смерті. «Вони допомогли мені подолати відчуття жахливої пустоти,— пояснює Марі.— Я ніколи не забуду їхнього підбадьорення. Вони були правдивим «захистом від вітру» (Ісаї 32:1, 2).

Єгова радіє, коли люблячі пастирі так дбайливо піклуються про його овець (Приповістей 19:17; 1 Петра 5:2—4). Проте підбадьорювати — це привілей не тільки старійшин. Усі християни зустрічаються, щоб отримувати духовне навчання та ‘заохочувати один одного’ (Євреїв 10:24, 25, Деркач). Підбадьорення є істотною частиною християнського спілкування.

Що включає в себе підбадьорення?

Як чудові квіти в’януть без води, так і люди у сім’ї чи в зборі занепадають духом без підбадьорення. З іншого боку, вчасне підбадьорення зміцнює тих, хто зустрічає випробовування, піднімає дух пригнічених та надихає вірних служителів Бога.

Грецьке слово, перекладене як «підбадьорення», несе в собі думку про потішання, напучування та підтримку. Тобто, підбадьорення не зводиться до запевнення, що все в порядку. Воно включає практичну допомогу та духовну підтримку.

В дійсності грецьке слово, що перекладають як «підбадьорення» або «заохочення», буквально означає «заклик стати поруч». Те, що ми перебуваємо поруч з нашими братами і сестрами, дозволяє надавати негайну допомогу тому, хто стомився або спіткнувся (Екклезіяста 4:9, 10). Цікаво, що народ Єгови ‘служить йому плечем до плеча’ (Софонія 3:9, НС). Апостол Павло одного християнина назвав «товаришем вірним» (Филип’ян 4:3). Служити пліч-о-пліч, підлягаючи однаковим вимогам, полегшує ношу, особливо для тих, хто не дуже міцний духовно. (Порівняйте Матвія 11:29).

Вони підбадьорювали

Зважаючи на важливість підбадьорення, давайте розглянемо декілька прикладів з Біблії. Коли життя Божого пророка Мойсея наблизилось до кінця, Єгова призначив Ісуса Навина провідником ізраїльтян. Це не було легким призначенням, про що Мойсей сам добре знав (Числа 11:14, 15). Тому Єгова наказав Мойсею: «Напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його» (Повторення Закону 3:28).

За часів суддів в Ізраїлі дочка Їфтаха охоче погодилась з батьковою клятвою і ради служіння у храмі Єгови зреклася можливості мати власну сім’ю. Чи її жертва лишилась непоміченою? Ні, у Суддів 11:40 (НС) розповідається: «Кожного року дочки Ізраїлеві ходили й хвалили дочку ґілеадянина Їфтаха чотири дні в році». Ці відвідини напевно дуже підбадьорювали саможертовну дочку Їфтаха.

Інколи підбадьорення вимагає мужності. Під час своєї першої місіонерської подорожі апостол Павло зіткнувся з сильною протидією в деяких містах Малої Азії. Його вигнали з Антіохії, він ледве уникнув смерті в Іконії, у Лістрі його побили камінням і залишили вмирати. Проте невдовзі після цього Павло зі своїми товаришами повертається в ті ж самі міста, «душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство» (Дії 14:21, 22). Павло був готовий ризикувати власним життям, щоб підбадьорити нових учнів.

Крім того, не тільки нові учні є тими християнами, які потребують заохочення. Через декілька років Павло переніс важку подорож до Рима, де він мав стати перед судом. Можливо, він був трохи засмучений, наближаючись до місця свого призначення. Але, прибувши в містечко, яке знаходилось на відстані 74 кілометрів в південно-східному керунку від Рима, Павло піднісся духом. Чому? Тому що брати з Рима приїхали зустріти його на базарній площі в Аппіфорі та Тритаверні. «Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав» (Дії 28:15). У подібних випадках сама наша присутність вже може дуже підбадьорювати співвіруючих.

Використовуй слушні нагоди для підбадьорення

Без сумніву, для підбадьорення існує багато сприятливих можливостей. Чи твоє серце зворушила гарна учнівська промова, яку брат або сестра зробили на Школі теократичного служіння? Чи ти радієш тому, що підлітки в зборі духовно міцні? Чи зробила на тебе враження витривалість старших осіб? Чи ти захоплюєшся тим, як піонери вміло користуються Біблією під час служіння від дому до дому? В такому разі похвали їх за це та скажи що-небудь заохотливе.

Підбадьорення відіграє неймовірно важливу роль у сім’ї і в зборі. Воно може допомогти батькам виховувати дітей у «напоминанні й остереженні Божому» (Ефесян 6:4). Дитину може дуже підбадьорити батьківська похвала, особливо коли вона знає, за що її хвалять. У підліткові роки, коли молоді люди зустрічають багато випробовувань і тисків, постійне підбадьорення має важливе значення.

Нестача підбадьорення у дитинстві може принести чималу шкоду. Християнський старійшина Михайло сьогодні є радісною людиною, але він каже: «Мій батько жодного разу не похвалив те, що я зробив. Я виріс з браком поваги до себе... Хоча мені вже 50 років, я все ще ціную, коли друзі запевняють мене, що я добре виконую обов’язки старійшини... Я навчився з власного досвіду, наскільки важливо підбадьорювати інших, і я намагаюсь робити це, як тільки можу».

Хто потребує підбадьорення?

Християнські старійшини, які так тяжко працюють, заслуговують заохочення. Павло писав: «Благаємо ж, браття, ми вас,— шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони, і в великій любові їх майте за їхню працю» (1 Солунян 5:12, 13). Дуже легко сприймати важку працю старійшин, як щось само собою зрозуміле. Але слова щирого цінування та підбадьорення можуть зробити так, що їхня ноша здаватиметься легшою.

Люди з нашого оточення, які знаходяться у поганих обставинах, також потребують підбадьорення. «Потішайте малодушних, підтримуйте слабих»,— радить Біблія (1 Солунян 5:14). Одинокі батьки, вдови, підлітки, старші люди та хворі можуть час від часу відчувати пригніченість або духовну слабкість.

Християнську жінку Марію несподівано покинув чоловік. Вона розповіла: «Як у Йова, у мене були хвилини, коли я бажала померти [Йова 14:13]. Все ж таки я продовжувала триматись завдяки підбадьоренню братів і сестер. Два старійшини, яких я добре знала, витратили багато годин, допомагаючи мені зрозуміти цінність повночасового служіння. І дві сестри з розумінням утішали мене, терпляче вислуховуючи, коли я виливала серце. Користуючись Біблією, вони допомогли мені дивитись на речі з погляду Єгови. Я не пам’ятаю, скільки разів ми читали 23-й вірш із 55-го псалма, але я знаю, що з поміччю цього вірша я повільно відновила свою духовну та емоційну рівновагу. Це все сталося 12 років тому, і я рада сказати, що продовжую служити Єгові дотепер. Я задоволена життям і щаслива, попри емоційний біль, який повертається час від часу. Я переконана, що, коли трапляється щось подібне, підбадьорення може відчутно пом’якшити незгоди у житті людини».

Дехто потребує підбадьорення, тому що зробив помилку і зараз намагається виправити її. Можливо, він отримав сповнений любові докір (Приповістей 27:6). Старійшини, які докоряли, повинні бути готові похвалити його, коли вони бачать, що біблійну пораду прийнято. Слова заохочення від старійшин принесуть подвійну користь — запевнять того, хто помилився, у любові, щоб його не охопив «смуток великий», та нагадають йому про користь від застосування біблійної поради (2 Коринтян 2:7, 8).

Один старійшина зробив серйозну помилку і втратив привілей наглядача збору. «Коли було зроблене оголошення про те, що я вже більше не старійшина, — розповідає він, — я думав, брати почуватимуться незручно у моєму товаристві. Проте старійшини тримали причину у суворій таємниці і підбадьорювали мене, як тільки могли. Інші брати теж виявляли любов і співчуття, і це, звичайно, прискорило моє духовне одужання».

Підбадьорюй сам

У наш напружений час дуже легко не надати значення підбадьоренню. Але скільки добра воно може принести! Щоб твоє заохочення було ефективним, пам’ятай дві речі. По-перше, продумуй свої слова, щоб твоє заохочення мало особистий характер. По-друге, шукай слушної нагоди підійти до людини, яка заслуговує похвали чи потребує підбадьорення.

Чим частіше ти це робитимеш, тим щасливішою людиною ти будеш. Зрештою, Ісус сказав: «Більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.). Підбадьорюючи інших, ти будеш підбадьорювати і себе. Чому б не поставити собі за мету щоденно когось підбадьорювати?