Всесвітній звіт

◼ АФРИКА

Кількість країн: 56

Населення: 770 301 093

Кількість вісників: 983 057

Кількість біблійних вивчень: 1 769 182

Чи знали ви, що добра новина проповідується в Сахарі? Сімнадцятирічна Нафіссату живе в шахтарському місті на півночі Нігеру. Коли її однокласниці завели розмову про порнографію, Нафіссату відійшла від їхнього гурту. Одна учениця пішла за нею і запитала, в чому річ. Нафіссату пояснила, що їй не подобаються такі розмови. Спочатку дівчина висміювала її, кажучи, що нічого поганого не станеться, якщо просто дивитись порнографію. Нафіссату відповіла, що не все так просто, адже Творець не схвалює порнографії. Потім вона витягнула зі свого портфеля книжку «Запитання молодих людей. Практичні поради» і показала дівчині ту частину, в якій обговорюються небезпеки порнографії. Тоді вона прочитала дівчині зі своєї Біблії 2 Коринтян 7:1. Дівчина зізналася, що коли дивиться неморальні відеофільми, то в неї з’являються сильні почуття, які вона не може пояснити. Вона попросила почитати книжку «Запитання молодих людей». Нафіссату дала їй цю публікацію. Ось що сталося далі. «Коли наступного разу я побачила її, вона була сама»,— розповідає Нафіссату.— Я запитала, де її друзі. Вона сказала: «Моїм другом стала ця книжка». Я почала з нею вивчення, і вона відвідала Спомин».

Одна жінка вивчала Біблію з місіонеркою в Танзанії більше 15 років тому. Вивчення розтягнулося на кілька років. Жінка боялася зайняти рішучу позицію щодо правди через переслідування з боку родичів. Зрештою вивчення припинилося. Однак дві її доньки уважно слухали, коли їхня мама вивчала Біблію. Коли старша донька у 18 років почала жити окремо, вона відразу ж пішла в Зал Царства і попросила про вивчення. Вона швидко зробила поступ і охрестилася. Її молодша сестра також почала вивчати Біблію і охрестилася. Приклад доньок так заохотив матір, що вона вирішила відновити біблійне вивчення. На цей раз їй вдалося подолати страх перед людьми, який колись стримував її, і вона охрестилася на районному конгресі в травні 2004 року.

Єгова обов’язково благословить той збір, який слухається наказу «піклуватися сиротами і вдовами в їхніх скорботах» (Як. 1:27, Дерк.). Це підтверджує приклад одного збору в Лесото. Сестра з цього збору, яку звали Маполо, сама виховувала чотирьох синів. Знаючи, що її хвороба невиліковна, Маполо вчила дітей самостійно дбати про себе. Вона вивчала з ними Біблію, брала на зібрання і навчила виготовляти віники, які вони продавали вздовж дороги. Коли 1998 року Маполо померла, про її осиротілих синів почала піклуватися бабуся. Крім того, місіонерка, яка колись допомагала Маполо стати Свідком, звернулася від імені сиріт у відділ соціального забезпечення і домоглася для них оплати за школу. Інші Свідки забезпечували хлопчиків одягом. Згодом померла і бабуся. Один брат вивчав з дітьми Біблію і сплачував за них квартплату. Всі чотири хлопці регулярно відвідують зібрання. Двоє хлопців — неохрещені вісники, а найстарший, Рантсо, якому вже 20 років, охрестився на районному конгресі в березні 2004 року. Він проводив біблійне вивчення зі своїм двоюрідним братом, на ім’я Рітсідісітсві, який охрестився разом з ним в один день. Рантсо дуже вдячний братам за багаторічну підтримку, яку вони з любов’ю надавали йому та його братам.

Один місіонер з Камеруну розповідає: «Кожного тижня, проводячи вивчення з молодим хлопцем, я чув, що хтось у домі співає релігійні пісні. Я запитав: «Що це за таємничий співак?» Ним виявився його брат Стівен, який був сліпим. Я почав з ним біблійне вивчення за допомогою брошури «Чого Бог вимагає від нас?». Ми поставили ціль — запам’ятовувати кожного уроку один біблійний вірш. Стівен мав прекрасну пам’ять і вивчив багато біблійних віршів. Тепер він також відвідує зібрання і часто на них відповідає. Нещодавно він виголосив свою першу промову на Школі теократичного служіння. Завдання, яке отримав Стівен,— читання Біблії, але оскільки він не знає шрифту Брайля, то йому довелось вивчити уривок напам’ять. Думаю, що невдовзі ми разом зі Стівеном підемо у служіння. Один з улюблених віршів Стівена — це Ісаї 35:5, в якому говориться: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим». Стівен радіє, що у нього розплющилися духовні очі, тепер він співає пісні хвали Єгові, дякуючи йому за те, що в майбутньому Бог відновить йому і фізичний зір».

У Ліберії, де точиться війна, жінка, на ім’я Ненсі, сама підійшла до Свідка і попросила про біблійне вивчення. Пастор її церкви сказав, що Бог відправить Свідків Єгови до пекла, бо вони фальшиві християни. Однак жінка, живучи поблизу Свідків, бачила, що старійшини місцевого збору кожного разу, коли затихала стрілянина, приходили до братів, аби пересвідчитися, чи з ними все гаразд. Також вона помітила, що Свідки завжди використовували періоди затишшя, щоб проповідувати іншим. Ненсі, як і багатьох інших людей в місті, вразило те, що автомобіль з філіалу був першим, який привіз за лінію фронту необхідні речі, пожертвувані Свідками з Франції та Бельгії. Вона сказала: «Я вважаю, що у вас правда». Ненсі продовжує вивчати Біблію.

У село в Уганді приїхав юнак, який мав виконати в будинку, де брати проводили зібрання, мулярські роботи. Один піонер скористався можливістю і почав проповідувати тому муляру. Юнаку сподобалося те, що він почув. Однак згодом він повернувся до свого села, яке розташоване високо в горах. Оскільки в тій місцевості не було Свідків, піонер пояснив, як можна знайти найближчий Зал Царства. Юнак проїхав на своєму велосипеді 30 кілометрів, спускаючись вузькими ґрунтовими дорогами, розшукуючи братів. Коли він добрався до Залу Царства, там нікого не було, тож він залишив записку, в якій просив про біблійне вивчення. Піонер, який згодом розшукав його в селі, дуже здивувався, дізнавшись, що ще 200 осіб прагнуть почути біблійну звістку! Чимало з них щиро зацікавилися вивченням Біблії. Тепер у тій віддаленій території проводяться зібрання.

Якось на південному сході Нігерії в одному селі з населенням близько 600 осіб, коли тільки-но почало сутеніти, люди побачили яскраве світло з неба, яке відбивалося в річці. Селянам здалося, що те світло рухається в їхній бік, і вони почали тікати. Багато з них подумало, що почалося знищення, про яке проповідують Свідки Єгови. Вони прибігли до Залу Царства і сказали: «Цей будинок не буде знищений в Армагеддоні». Зрештою приблизно о 10 годині ранку селяни зрозуміли, що тим світлом була заграва від лісової пожежі. Коли брати запитали односельчан, чому вони не бігли до інших церков, один чоловік відповів: «Ті церкви ні до чого непридатні. Вони будуть зруйновані у вашому Армагеддоні, а Зал Царства — ні».

Одна сестра, яка служить сталою піонеркою в таборі біженців, що в Гвінеї розповідає: «У служінні від дому до дому я зустріла восьмирічну дівчинку. Вона — каліка. Дівчинка розповіла, що батьки зазвичай замикають її саму вдома на цілий день. Я сказала, що хочу з нею подружитися і запитала, чого б вона попросила у Бога. Вона відповіла, що хоче, аби Бог зробив так, щоб вона ходила. Я відкрила у Біблії Ісаї 35:5, 6 і прочитала, що Єгова обіцяє, що криві знову будуть ходити. Потім я показала їй з брошури «Утішайтеся вічним життям на землі!» малюнок, на якому зображено, як Ісус зціляє хворих. Також я розповіла, що Бог зробить це для неї, коли вона вивчатиме Біблію і буде робити те, чого вимагає Бог. Вона погодилася на вивчення Біблії. Ми закінчили вивчати брошуру «Життя на землі» і майже закінчили брошуру «Ви можете стати Божим другом!». Через три тижні після початку вивчення дівчинка сказала, що хоче відвідувати зібрання. Оскільки вона не може ходити, я приходжу до неї додому і несу її на спині на зібрання. Їй настільки подобаються наші зібрання, що, коли я не заходжу за нею, вона сердиться на мене і навіть плаче».

◼ АМЕРИКА

Кількість країн: 56

Населення: 868 871 739

Кількість вісників: 3 165 925

Кількість біблійних вивчень: 3 089 453

Марі з Гваделупи розповідає: «Люди, котрі відпочивали на пляжі від готелю, де я працюю, сказали мені, що на камінні вже два дні лежить чийсь одяг і взуття. Я взяла речі, щоб подивитися, чи немає в них чогось, що допомогло б знайти власника. Серед речей був гаманець, в якому було 1067 євро. Деякі люди, котрі це бачили, почали заохочувати мене взяти собі трохи грошей, а рештою поділитися з ними. Я відразу сказала їм, що є Свідком Єгови і сумління не дозволяє мені нечесно поводитися. Тож я віднесла речі у приймальню готелю. Мої співпрацівники дуже здивувалися, почувши, що я не взяла грошей. І знову я пояснила свою поведінку. Коли я повернулася на пляж, кілька осіб хотіли дізнатися більше про мої вірування. За допомогою Біблії я почала їм проповідувати. Одна жінка сказала: «Тепер я буду брати до себе на роботу тільки Свідків Єгови». Потім знайшовся власник речей і поліція подякувала сестрі за чесність.

Антоніо служить у Бетелі в Мексиці. Він використовує кожну нагоду, щоб проповідувати людям правду. Нещодавно, добираючись автобусом на зібрання, він дав буклет добре вдягненим чоловіку й жінці. Зав’язалась приємна розмова. Антоніо розповідає: «Я почав прощатися з ними, бо мав виходити, але вони захотіли зійти разом зі мною і продовжити розмову, хоча це була не їхня зупинка. Зійшовши з автобуса, ми ще трохи порозмовляли і я знову почав прощатися. Вони запитали: «Куди ви йдете?» «На зібрання свого збору»,— відповів я. Вони перезирнулися, а тоді запитали: «А чи можна піти з вами?» «Безперечно, я буду тільки радий»,— відповів я. Молода жінка, яка є юристкою, і її племінник, студент університету, почули звістку про правду кілька років тому, але через переслідування з боку родини припинили спілкуватися зі Свідками. По дорозі на зібрання, вони сказали, що хотіли б побачити сестру, яка першою проповідувала їм з Біблії. Як же вони здивувалися, коли побачили її там. Їм дуже сподобалося на зібранні, і вони захотіли вивчати Біблію. Жінка сказала: «Це Єгова скерував нас сюди, і ми хочемо далі навчатися про нього». Тепер вивчення з ними проводиться двічі на тиждень.

Якось Жаклін, дружина районного наглядача в Гаїті, проповідувала з піонеркою, вони побачили дівчину, яка сиділа на узбіччі і плакала. Сестри підійшли до неї і запитали, що її так засмутило. Спочатку дівчина не хотіла відповідати, але після ввічливих розпитувань сестер відповіла: «Я зробили те, що хотіла». Здогадавшись, що дівчина прийняла отруту, Жаклін прямо спитала її, чи це правда. Дівчина ствердно кивнула. Тоді сестри швидко відвезли її до лікарні. Наступного тижня піонерка відвідала дівчину і підбадьорила її. Почалося біблійне вивчення.

Коли Лурдес з Парагваю розплачувалася в супермаркеті, виявилося, що купюра, яку вона дала, була фальшива. Лурдес була шокована. Касирка відразу викликала охоронців. Охоронці відвели Лурдес та її п’ятирічну доньку Інґрід у невеличку кімнатку, щоб вона почекала там, поки приїде поліція. Директор супермаркету та охоронець вимагали від сестри сказати, звідки у неї фальшива купюра. Лурдес не пам’ятала цього і сказала, що не знала, що купюра фальшива. Інґрід дуже засмутилася і сказала директору й охоронцеві: «Ви поводитесь з нами, як із злодіями. Але моя мама не злодійка. Ми Свідки Єгови і не обманюємо людей». Директор запитав Лурдес, чи дійсно вона Свідок, і та підтвердила це. Директор подзвонив у філіал і зрештою переконався, що Лурдес таки є Свідком. Вони вибачилися перед Лурдес та Інґрід за завдані незручності і відпустили їх. Як сказала маленька Інґрід, найгіршим у цій ситуації було те, що вони не змогли купити пачку попкорну, який вона так любить.

Брат з Коста-Рики під час проповідування вирішив підійти до свого сусіда католика. Брат трохи побоювався, бо сусід не любив Свідків, навіть лаяв їх. Як же здивувався брат, коли той чоловік запросив його зайти і пояснив, чому він змінив своє ставлення до Свідків. Його друг запропонував йому поїхати у віддалену місцевість і піти там до євангелічної церкви. У тій церкві чоловіка попросили дати особисте «свідчення». Він сказав, що є католиком. Людям це не сподобалося, і вони наказали йому вийти з церкви, а другові сказали, що його можуть вигнати за те, що він спілкується з католиком. Чоловік вийшов з церкви, але оскільки опинився у незнайомій місцевості далеко від дому, то не знав, де переночувати. Він постукав у двері одного будинку і пояснив мешканцям, що з ним сталося. Його запросили досередини, нагодували і дали місце переночувати. Власники будинку також почали йому проповідувати. Авжеж, вони були Свідками Єгови. Цього чоловіка дуже вразило, наскільки Свідки люблять своїх ближніх. Тепер він почав вивчати Біблію зі Свідками.

Одна сестра з Тринідаду пише: «Якось у служінні на вулиці до мене підійшла жінка і попросила свіжі журнали. Я дала їй кілька журналів і запропонувала безплатне домашнє вивчення Біблії. Жінка сказала, що вже вивчала Біблію, але нещодавно переїхала в цю місцевість. Я запитала, як її звати і попросила дати адресу, але жінка відмовилася, сказавши, що коли ми служимо правдивому Богу, то він сам покаже нам дорогу до її дому. Наступного дня, проповідуючи від дому до дому, я постукала в одні двері і мені відчинила та сама жінка. Побачивши мене і мою напарницю, вона розсміялася і здивовано запитала: «Як ви мене так швидко знайшли?» Я спитала, чи вона пам’ятає нашу вчорашню розмову. Тоді вона запросила нас зайти, і так розпочалося вивчення. Тепер ця жінка — неохрещений вісник.

◼ АЗІЯ І БЛИЗЬКИЙ СХІД

Кількість країн: 47

Населення: 3 971 703 969

Кількість вісників: 574 927

Кількість біблійних вивчень: 444 717

Ґеншйам служить сталим піонером у Непалі. Він заробляє на життя, працюючи водієм таксі. На роботі він зустрічає людей різного походження, і часто вони дуже поспішають, навіть уночі, тож зазвичай не мають часу для розмов. Але він докладає зусиль, щоб почати розмову. Коли тільки можливо, брат дає пасажирам підхожий буклет і адресу найближчого Залу Царства. Чимало пасажирів вдячні за це. П’ятеро з них тепер вивчають з Ґеншйамом Біблію.

На Тайвані чоловік нашої сестри мав сильний голос і завжди голосно кричав на свою дружину, особливо тоді, коли вона йшла на християнські зібрання. Але одного дня чоловіка розбив інсульт. Його паралізувало, і він опинився в лікарні. Сестра терпляче доглядала за ним і, коли він почав одужувати, розповідала йому про біблійні істини. Ось що вона говорила йому: «Тобі треба тренувати свій мозок, тож я переповім тобі певну інформацію, а ти спробуй її запам’ятати, добре?» Він знав, що йому потрібно думати, тому погодився. Сестра використовувала інформацію з різних брошур, щоб навчити чоловіка основних біблійних істин, наприклад, про Боже ім’я, його риси та про головну тему Біблії. Крім того, чоловіка відвідувало багато братів, які ставились до нього доброзичливо. Це його так зворушило, що повернувшись з лікарні додому, він погодився на біблійне вивчення. Тепер він почав відвідувати зібрання на інвалідному візку і використовує свій сильний голос, даючи коментарі.

Рохана, який служить спеціальним піонером у сільській місцевості у Шрі-Ланці, зіткнувся з переслідуванням від велорикші — чоловіка, який возить пасажирів на триколісному велосипеді з коляскою. Коли він бачив Рохану в служінні, то завжди лаяв і ображав його. Якось він погрожував, що заріже Рохану, якщо той не припинить проповідувати в їхній місцевості. Рохана зажди поводився лагідно. Згодом цей чоловік потрапив у дорожньо-транспортну пригоду і опинився в лікарні. Рохана відвідав його в лікарні і приніс подарунок. Коли той чоловік побачив, хто до нього прийшов, то заплакав і попросив вибачення за всі образи, заподіяні Рохані. «Пане, за те, як я до вас ставився, ви могли б побити мене палицею, а не приходити сюди потішати»,— сказав чоловік. Тепер, вийшовши з лікарні, він продовжує перевозити пасажирів і регулярно читає наші журнали.

У Гонконг приїжджає багато іноземців, які влаштовуються на роботу хатніми працівниками. Одна така жінка почала вивчати брошуру «Чого Бог вимагає від нас?» на Філіппінах і хотіла продовжити біблійне вивчення. Однак вона не знала, як знайти Свідків, тож почала молитися про це. Якось у вільний від робити день вона пішла через порт у ділову частину міста і в центральний парк, де на вихідних збирається багато філіппінців. Жінка шукала Свідків Єгови, але не зустріла жодного з них, хоча на вихідних вони регулярно проповідують у парку. Проте у смітнику вона знайшла брошуру «Чого Бог вимагає». Жінка підняла брошуру і побачила, що на ній написано номер телефону. Це був номер сестри, яка колись розповсюдила цю брошуру. Жінка дуже здивувалася і зраділа, дізнавшись, що наша сестра працює в тому житловому масиві, де і вона. Зацікавлена відновила вивчення Біблії і почала відвідувати зібрання.

Районний наглядач та інший старійшина у Південній Кореї дуже вчасно зробили пастирський візит. Вони відвідали сестру, яка була неактивною впродовж десяти років. Її чоловік, який був атеїстом, після перенесеної операції вирішив почати ходити до церкви. Коли брати прийшли до них додому, то зустріли чоловіка і після дружньої розмови залишили йому брошуру «Чого Бог вимагає». Старійшина почав вивчати з чоловіком і водночас підбадьорював сестру. Відвідавши обласний конгрес, чоловік перестав ходити до церкви і почав регулярно приходити на зібрання. Сестра теж зробила добрий поступ і попросила братів відвідати її чотирьох дітей, які жили в іншому місті. Внаслідок цього охрестилися чоловік сестри, її старша донька з чоловіком, а також молодша донька. Згодом охрестився і її старший син з дружиною. Отже, всього охрестилось шестеро осіб.

Юкі, учениці середньої школи в Японії, було дуже важко сказати своїм однокласникам, що вона є Свідком Єгови. Оскільки її однокласники ніколи не розмовляли на тему релігії, вона зрозуміла, що їй треба самій розпочати розмову, аби дати свідчення. Дівчина вирішила зробити так, аби її друзі побачили, що вона молиться перед обідом. Весь ранок вона молилася, благаючи про сміливість. Потім замість того, аби швидко і непомітно для інших помолитися перед обідом, вона схилила голову і молилася трохи довше. Коли вона закінчила молитву, однокласниця запитала, чи вона добре себе почуває. Однак Юкі не наважилася їй проповідувати. Юкі було дуже прикро, тому вона просила в Єгови прощення і знову благала про сміливість. Наступного дня, після того як Юкі помолилася, однокласниця знову запитала, чи з нею все гаразд. Юкі подумала: «Мушу зробити це зараз!» Вона пояснила дівчині, що є Свідком Єгови. Спочатку однокласниця була здивована, а потім закидала Юкі запитаннями: про що ти молилася? Як звати Бога? Ким був Ісус? І таке інше. Юкі була дуже рада.

У містечку Куланґ, що в Індонезії, Ґленн був відомий як п’яниця і наркоман. Люди наймали його, коли треба було когось залякати або побити. Він був у домі своїх батьків, коли до них прийшли Свідки Єгови, щоб поговорити про Біблію. Ґленн погодився на біблійне вивчення і невдовзі почав докладати зусиль, щоб звільнитись від своїх поганих звичок. Якось власник крамниці запропонував йому побити певного чоловіка і дав як завдаток велику суму грошей. Ґленн обдумав пропозицію і вирішив не погоджуватися більше на таке. Він повернув гроші і відмовився від роботи. Коли згодом Ґленн завітав до іншої крамниці, її власник думав, що він прийшов його бити. Ґленн пояснив йому, що тепер вивчає Біблію і веде мирне життя. Власник крамниці також погодився на біблійне вивчення і взяв його до себе на роботу. На обласному конгресі минулого року той чоловік охрестився, а власник крамниці прийшов послухати програму.

◼ ЄВРОПА

Кількість країн: 46

Населення: 728 373 014

Кількість вісників: 1 490 345

Кількість біблійних вивчень: 733 728

Після того як у Нідерландах померла 88-річна сестра, на ім’я Якоба, її родичі отримали офіційного листа від місцевої поліції. Ця сестра протягом багатьох років постійно приносила їм журнали. У листі зокрема писалося: «Вона стала для нас дуже дорогою. Вона регулярно приходила у наш відділок, і нам подобалося розмовляти з нею за чашкою чаю. Ми захоплювалися її сміливістю. Незважаючи на похилий вік, вона приїжджала до людей на велосипеді і в дощ, і в спеку, аби розповісти про свої вірування. Нам буде її дуже не вистачати».

Ось який випадок надійшов із Швейцарії. Одна сім’я Свідків Єгови, виїжджаючи у відпустку, доручила ключі від своєї квартири хлопцеві, батьки якого також були Свідками Єгови. Він мав у їхню відсутність годувати акваріумних рибок. Коли хлопець вперше прийшов туди, то не міг відчинити двері. Жінка з квартири навпроти почула шум і визирнула зі своїх дверей. Побачивши, як хлопець намагається відчинити двері, вона подумала, що це злодій, і викликала поліцію. Коли хлопець погодував рибок і вже виходив з помешкання, його зустріло двоє озброєних поліцейських. «Що ти тут робиш?» — запитали вони. «Я годував рибок, бо мене про це попросили»,— відповів хлопець. Поліцейські не повірили йому. Тоді хлопець пояснив: «Я і сім’я, що тут мешкає, Свідки Єгови. Вони дали мені ключі і попросили, щоб я приходив сюди, поки їх немає». Слова хлопця здалися поліцейським непереконливими, і вони хотіли забрати його у поліцейську дільницю. «Зачекайте,— сказав юнак.— Мої друзі записали на цьому папері номер свого мобільного телефону. Ви можете подзвонити їм і запитати, чи я кажу правду». Зателефонувавши за цим номером, поліцейські переконалися у правдивості слів хлопця. Після цього вони вибачилися і поїхали. Коли сім’я повернулася додому з відпустки, то зайшла до жінки з квартири навпроти, яка нещодавно переїхала в їхній будинок. Вони подякували їй за турботу і пояснили, що хлопець, як і вони, є Свідком Єгови, тому цілком заслуговує довір’я. Оскільки та жінка практично нічого не знала про Свідків Єгови, то розмова продовжилася і згодом розпочалося біблійне вивчення.

Проповідуючи в Італії від дому до дому, одна сестра почала розмову з молодою жінкою, яка є матір’ю і віддає багато часу своїй кар’єрі. Сестра кілька разів намагалася зустрітися з нею, але безуспішно, тому вирішила подзвонити. У розмові по телефону жінка пояснила, що зовсім не має часу для розмов про Біблію. Тоді сестра сказала: «За 10—15 хвилин ви можете дізнатися щось нове навіть по телефону». «Ну, якщо це по телефону, то я згідна»,— відповіла жінка. Недавно сестра залишила жінці книжку «Знання, яке веде до вічного життя» і почала з нею вивчення по телефону. Вивчення зазвичай проводиться у суботу вранці і замість 10—15 хвилин триває півгодини.

Анжела — одна з багатьох вісників у Великобританії, які намагаються проповідувати іноземцям, а їх дуже багато в цій країні. Якось вона зайшла в закусочну, що відпускає китайські страви на дім, але один з працівників махнув рукою, щоб вона вийшла. Коли Анжела вже виходила, якась китаянка вибігла із закусочної, вигукуючи Боже ім’я китайською мовою. Після розмови з нею Анжела почала регулярно приносити їй журнали. Хоча жінці подобалися публікації, вона пояснила, що їй важко повірити в те, що Бог створив всесвіт. Вона вважала, що життя з’явилося внаслідок сліпого випадку.

У закусочній ця жінка робить китайські млинці з овочами. Анжела запитала її, скільки інгредієнтів вона використовує для виготовлення млинців. Жінка відповіла: «П’ять». Тоді Анжела сказала, що нехай спробує підкинути в повітря всі п’ять складників і подивиться, скільки з цього вийде млинців. Наступного тижня, коли Анжела прийшла до закусочної, ця китаянка зустріла її, пригостила свіжим млинчиком з овочами і сказала, що переконалася в тому, що Бог створив усесвіт. Почалося регулярне вивчення Біблії, і тепер ця жінка робить добрий поступ у вивченні істин з Божого Слова.

У Німеччині, коли уряд перевозить залізницею радіоактивні відходи з атомних станцій, то захисники довкілля часто влаштовують акції протесту. Тому такі заходи посилено охороняються поліцією, яка повинна очищати залізничні шляхи для поїзда. У листопаді 2003 року такий захід проходив неподалік від місцевості, де мешкала піонерка, на ім’я Ґудрун. Ось що вона розповідає: «Я подумала про поліцейських, які багато годин мусять сидіти і чекати кінця операції. Тож я вирішила підійти до них і запропонувати їм матеріал для читання». Поліцейські поставилися до Ґудрун дуже привітно. Тримаючи в руках плетений кошик з журналами «Вартова башта» і «Пробудись!», вона легко отримала дозвіл підходити до поліцейських. Поліцейські з Баварії навіть сфотографували, як вона пропонує їм «Пробудись!». За два дні вона проїхала понад 120 кілометрів і порозмовляла з більше як 100 поліцейськими. Вона розповсюдила 184 журнали. «Я ніколи не забуду того, що пережила»,— сказала вона із захопленням.

В Іспанії Анна-Марія поверталася з роботи додому. Стоячи на автобусній зупинці, вона почала читати оголошення, які були там розклеєні. Одне з них відразу ж привернуло її увагу. У ньому писалося: «Терміново хочу зустрітися зі Свідками Єгови, щоб продовжити біблійне вивчення». Анна-Марія відразу ж зателефонувала за вказаним номером і домовилась зустрітися з жінкою, на ім’я Фелічітас. Вона недавно приїхала з Еквадору, де вивчала Біблію протягом двох років. Біблійне вивчення відновилося, а Фелічітас з сином почали регулярно відвідувати зібрання. Вони тішаться, що їхнє духовне навчання не було перерване на довгий час.

Одна жінка з Болгарії приєдналася до свого внука, який вивчав Біблію зі Свідками. Вона була вражена, коли дізналася, що Бога звати Єгова. Оскільки в її Біблії не було Божого імені, вона вирішила піти в книжкову крамницю і купити Біблію, в якій було б ім’я Єгова. Продавець запитав її, що вона шукає. Коли вона сказала йому, він почав кричати: «Ви належите до тої секти!» У той момент в крамницю зайшов священик. Коли його запитали: «Як звати Бога?» — він відповів: «Єгова, звичайно. І перестаньте кричати на жінку». Продавець був вражений. Ця жінка і троє членів її сім’ї роблять добрий духовний поступ.

В одній сім’ї з Росії сталася трагедія — помер їхній дорогий син. Напередодні похорону мати подзвонила всім друзям свого сина за телефонними номерами з його записника. У записнику був також номер телефону сім’ї Свідків Єгови, яких жінка запросила на похорон. Ті Свідки не знали батьків померлого, але вирішили використати нагоду, щоб їх потішити. Брат розповів батькові про надію на воскресіння і дав йому брошуру «Коли помирає той, кого ви любите». Через два дні брат навідався до нього. Батько сказав: «Брошура справила на нас сильне враження. Ми вирішили виділити час для вивчення Біблії». Тепер його дружина записалася у Школу теократичного служіння і готується стати неохрещеним вісником.

◼ ОКЕАНІЯ

Кількість країн: 30

Населення: 34 820 382

Кількість вісників: 94 087

Кількість біблійних вивчень: 48 307

Олені було лише 12 років, коли вона охрестилася в грудні 2003 року на Гаваях. На відміну від інших дітей, які зосереджуються тільки на розвагах, Олена ставить перед собою конкретні духовні цілі. Вона каже: «Під час допоміжного піонерського служіння у березні і травні мені сподобалося співпрацювати з піонерами і старшими братами і сестрами. Наприклад, у суботу пополудні зазвичай я ходила в служіння з колишньою місіонеркою. Ми робили повторні відвідини до китайців і проводили біблійні вивчення. Китайська мова дуже цікава. Я поставила собі мету бути сталою піонеркою в іншомовному зборі. Аби досягти цієї мети, я почала ходити у служіння після школи по середах, а також в суботу й неділю. Крім того, я планую брати допоміжне піонерування так часто, як зможу». А що ще допомагає Олені досягати своїх цілей? Вона каже: «Мені треба стерегти своє серце, тобто показувати вчинками, що мені подобається робити те, що до вподоби Єгові. А щоб залишатися на дорозі праведності, мені треба спілкуватися з тими, хто має такі ж погляди, як і я. Коли проводиш більше часу у служінні Єгові, то залишається менше часу для спілкування з людьми, які мають світські погляди. Це допомагає мені не розвивати думок, ніби матеріальні речі і неморальні розваги можуть принести щастя».

На Соломонових островах є звичайним віддавати одну або дві дитини на виховання родичам. Одне подружжя, зрозумівши, чого Єгова вимагає від батьків, забрало від родичів свою доньку Дебору, яка на той час вже стала підлітком. Як зреагує дівчина, коли раптово опиниться в сім’ї Свідків Єгови, яка веде активне життя — відвідує зібрання, проповідує і проводить сімейне вивчення Біблії? Дебора пригадує: «Вже на першому зібранні я відчула, що присутні радіють моєму приходу. Я думала, що там буде священик у спеціальному одязі, але такого не було. Мені сподобалося, що кожен бере участь у зібраннях, навіть малі діти». Невдовзі Дебора теж почала брати участь у зібраннях. Також їй сподобалося, як батько навчає її та інших дітей. Вона каже: «Тато допомагає нам роздумувати над прикладами біблійних персонажів. Завдяки цьому мені легше боротися з власними недоліками». Дебора, яка вже стала неохрещеним вісником, дуже тішиться, що правда з Божого Слова спонукала батьків забрати її назад в сім’ю і настановити на дорогу життя.

У гірських районах Папуа — Нової Гвінеї є багато сіл, до яких немає доріг. Деяких сіл так і не торкнулась цивілізація. Однак добра новина доходить і до таких територій. Чоловік, на ім’я Ліанна, прийшов на зібрання Свідків Єгови в столиці країни Порт-Морсбі. Брати дуже здивувалися, дізнавшись, що він є вождем у віддаленому гірському селі, де зовсім немає сучасних вигод. Ліанна добирався через буш до автостради п’ять днів, а потім їхав вантажівкою до столиці. Чоловік розповів, що приблизно чотири роки тому він приходив до міста і на вулиці зустрів брата, який дав йому журнал «Вартова башта». Ліанна приніс журнал у своє село, прочитав його і почав навчати по ньому своїх односельчан. Він обгорнув журнал у поліетилен і кілька років щонеділі проводив такі вивчення. Кінець кінцем селяни умовили його піти і розшукати видавців журналу. Він поїхав до столиці і знайшов братів, які запропонували йому вивчення. Ліанна два тижні жив у сім’ї Свідків і закінчив вивчення брошури «Чого Бог вимагає». Коли йому розповіли, що в містечку неподалік від його села також є збір, він дуже зрадів і сказав: «Як добре! Це лише два дні ходу від нашого села!» Поглибивши розуміння істин з Божого Слова і взявши з собою повну сумку літератури, він рушив у далеку дорогу до свого села. Брати подбали, щоб найближчим часом хтось прийшов у це село і навчив людей правди з Біблії.

В острівній країні Кірибаті сестра, яка працює в перекладацькому офісі Свідків Єгови, розповіла випадок: «Якось вранці я взяла з собою у служіння «Вартову башту», в якій обговорювалася тема про пекло, і вирішила розповсюдити її, хоча це вже був старий журнал. Ми з напарницею зустріли чоловіка, представилися і, коротко сказавши, що Біблія говорить про пекло, дали йому журнал. Чоловік опустив голову і довший час нічого не говорив, тож я запитала його, чи все гаразд. Коли він підняв голову, я побачила сльози у нього на очах. Він сказав, що тема журналу дуже його схвилювала. Всього кілька тижнів тому помер його син. Вони з дружиною дуже сумували та молилися, щоб Бог дав їм полегшення, бо вірили, що син потрапив у вогняне пекло. Почувши, що говорить Біблія про стан померлих, цей чоловік розчулився і дуже втішився. Після повторної відвідини чоловік почав вивчати Біблію. Він часто говорить, що молився, аби Бог вказав йому, де правда, і допоміг знайти релігію, яка навчає з Біблії. Тепер він відвідує зібрання, готується до них і дає щирі відповіді під час вивчення «Вартової башти».

У грудні 2003 року понад 60 000 делегатів відвідали найбільший в історії Австралії конгрес Свідків Єгови. Повернувшись додому з конгресу в Сіднеї, шестирічна Еліс’я вирішила показати своїм однокласникам нову книжку «Навчайся у Великого Вчителя». Коли мати Еліс’ї прийшла до школи, щоб забрати доньку додому, то побачила на дошці написані великими літерами слова: «Віддайте Богові славу». Вранці Еліс’я розповіла про конгрес трьом вчителькам і 24 однокласникам. Всім сподобалася нова книжка і цікава розповідь Еліс’ї про головні пункти програми. Слова «Віддайте Богові славу» залишалися на дошці весь день.

[Ілюстрація на сторінці 43]

Рантсо (другий справа) зі своїм двоюрідним братом і духовними братами (Лесото).

[Ілюстрація на сторінці 43]

Нафіссату (Нігер).

[Ілюстрація на сторінці 48]

Марі (Гваделупа).

[Ілюстрація на сторінці 48]

Антоніо (Мексика).

[Ілюстрація на сторінці 52]

Ґеншйам (Непал).

[Ілюстрація на сторінці 56]

Якоба (Нідерланди).

[Ілюстрація на сторінці 58]

Анжела (Великобританія).

[Ілюстрація на сторінці 61]

Олена (Гаваї).