Серед усіх релігійних книг Біблія не має собі рівних. Вона, як жодна інша книга, уже впродовж століть впливає на вірування незліченної кількості людей. Водночас Біблію найбільше критикували і найчастіше піддавали сумніву її достовірність.

Наприклад, деякі вчені досі не впевнені в тому, чи Біблія, яку ми маємо сьогодні, відповідає оригіналу. «Ми не можемо стверджувати, що точно відтворили текст оригіналу»,— сказав один професор релігієзнавства. Він додав: «У нас є лише повні помилок копії. До того ж більшість цих копій були зроблені через сотні років після написання оригіналів і містять тисячі розходжень з ними».

Інші сумніваються у достовірності Біблії з огляду на своє релігійне виховання. До прикладу, Файзал виростав у сім’ї, яка не сповідувала християнства. Батьки навчили його, що Біблія — це священна книга, але її було сильно змінено. Файзал каже: «Через це я з недовірою ставився до людей, які хотіли поговорити зі мною про Біблію. Вони ж не мали оригіналу. Ця книга змінена».

Та чи важливо взагалі знати, зазнала Біблія змін чи ні? Подумайте: чи ви будете довіряти біблійним обіцянкам про чудове майбутнє, якщо не впевнені у тому, що ці обіцянки були в оригінальному тексті Біблії? (Римлян 15:4). Чи будете зважати на біблійні принципи щодо роботи, сімейних справ або поклоніння Богу, якщо нинішня Біблія є просто поганою копією оригіналу?

Сьогодні ми не маємо оригіналів біблійних книг. Але є дуже багато стародавніх копій, зокрема тисячі манускриптів, які ми можемо брати до уваги. Як ці манускрипти дійшли до нас попри руйнівний вплив часу, намагання їх знищити або спотворити їхній зміст? Як вони доводять достовірність Біблії, якою ми нині користуємося? Щоб отримати відповіді, прочитайте захопливу історію боротьби Біблії за виживання.

ЗАГРОЗА. Біблія та її копії писалися в основному на папірусі й пергаментіa (2 Тимофія 4:13). Як ці матеріали поставили під загрозу існування Біблії?

Папірус легко рвався, вицвітав і стлівав. Єгиптологи Річард Паркінсон і Стівен Квірке зауважують: «З часом від папірусових аркушів залишається лише основа з рослинних волокон і купка пилу. У сховищах сувої могли вкритися пліснявою чи зігнити від вологості, а в землі — стати їжею для гризунів і комах, зокрема термітів». Деякі знайдені папіруси стикнулися з іншою небезпекою — надміром сонячного світла і вологи, які прискорили процес руйнування.

Пергамент тривкіший від папірусу, але він також нищиться, якщо з ним неправильно поводитися або піддавати його дії надто високих температур, вологості чи яскравого світлаb. Пергамент теж можуть пошкодити комахи. В одній книжці про те, як писали у греко-римському світі, сказано, що стародавнім рукописам вкрай рідко вдавалося уціліти і що це «швидше виняток, ніж правило» («Everyday Writing in the Graeco-Roman East»). Якби Біблія не витримала руйнівного впливу часу, її звістка загинула б разом з нею.

БОРОТЬБА ЗА ВИЖИВАННЯ. Збереженню Біблії сприяло те, що кожен юдейський цар був зобов’язаний зробити копію Закону Мойсея, тобто перших п’яти біблійних книг (Повторення Закону 17:18). Крім того, професійні переписувачі виготовляли стільки манускриптів, що на початок І сторіччя н. е. Писання можна було знайти не тільки в синагогах Ізраїлю, але й далеко звідти — навіть у Македонії (Луки 4:16, 17; Дії 17:11). Завдяки чому деякі з цих стародавніх манускриптів уціліли до наших днів?

Філіп Камфорт, дослідник Нового Завіту, пояснює: «Відомо, що євреї, аби вберегти сувої з Писаннями, тримали їх у глеках». Християни, очевидно, теж дотримувалися цієї традиції. Отже не дивно, що частину давніх біблійних рукописів знайшли у глиняних глеках, схованих у темних комірчинах та печерах у регіонах із сухим кліматом.

РЕЗУЛЬТАТ. Сьогодні ми маємо тисячі фрагментів біблійних рукописів. Деяким з них більше 2000 років. Жоден інший стародавній твір не може зрівнятися у цьому з Біблією.

ЗАГРОЗА. Багато політичних лідерів і релігійних провідників переслідували цілі, які не узгоджувалися з Біблією. Часто вони користувалися своєю владою, аби заборонити людям зберігати, виготовляти чи перекладати Біблію. Ось лише два приклади.

• Близько 167 року до н. е. Цар Антіох Епіфан з династії Селевкідів, який хотів нав’язати юдеям грецьку релігію, наказав знищити усі копії Єврейських Писань. Історик Генріх Грец пише, що «сувої Закону рвали і спалювали, хоч би де їх знайшли, а тих, хто шукав у них зміцнення і потіху,— вбивали».

• Середньовіччя. Деяких провідників католицької церкви дратувало, що дехто з простих людей проповідував не католицькі догми, а те, чого вчить Біблія. Тож ці провідники наказували спалювати кожного, хто мав якісь частини Біблії, крім Псалмів латинською мовою. На одному церковному соборі було прийнято рішення «ретельно, сумлінно і постійно шукати єретиків... проводячи обшуки в усіх домах і погребах, які викликають бодай найменші підозри». Собор також постановив: «Кожен дім, в якому знайдуть єретика, має бути спалений або зруйнований».

Якби ворогам вдалося знищити Біблію, то разом з нею загинула б також її звістка.

БОРОТЬБА ЗА ВИЖИВАННЯ. Цар Антіох викорінював Писання в Ізраїлі. Але єврейські громади існували у багатьох інших місцевостях. За оцінками вчених, в І сторіччі н. е. 60 відсотків євреїв жили за межами Ізраїлю. У своїх синагогах євреї зберігали копії Писань — тих самих Писань, якими користувались наступні покоління, у тому числі християни (Дії 15:21).

Впродовж середніх віків чимало тих, хто любив Біблію, безстрашно зустрічали переслідування і продовжували перекладати й виготовляти копії Писань. В середині XV сторіччя — ще до винайдення друкарського верстату з рухомими літерами — частини Біблії були доступні, очевидно, уже 33 мовами. З того часу переклад і виготовлення Біблії набули небувалого розмаху.

РЕЗУЛЬТАТ. Незважаючи на вороже ставлення могутніх правителів і лицемірних релігійних провідників, Біблія є найпоширенішою у світі книгою, яку перекладено на найбільшу кількість мов. Вона повпливала на формування законодавства деяких країн, на розвиток різних мов і на спосіб життя мільйонів людей.

ЗАГРОЗА. Біблія вціліла, незважаючи на руйнівний вплив часу і спроби знищити її. Проте деякі переписувачі й перекладачі намагались спотворити її зміст. Іноді вони підлаштовували Біблію під свої доктрини, замість того щоб узгодити свої доктрини з Біблією. Ось кілька прикладів.

• Місце для поклоніння. В період між IV і II століттями до н. е. у самарійському П’ятикнижжі до вірша Вихід 20:17 було додано слова «на горі Геризім. Там ви побудуєте жертовник». Так самаряни створили собі у Писаннях підставу для будівництва храму на горі Геризім.

• Доктрина про Трійцю. Менш як за 300 років після написання Біблії один ревний прихильник вчення про Трійцю додав до вірша 1 Івана 5:7 слова «на небі, Отець, Слово і Святий Дух, і ці троє — одне». Тих слів не було в тексті оригіналу. Біблеїст Брюс Мецгер зазначає, що з VI століття ці слова «дедалі частіше з’являлись у рукописах старолатинського перекладу і в [латинській] Вульгаті».

• Боже ім’я. Під впливом єврейської традиції багато перекладачів Біблії усунули ім’я Бога з Писань. Вони замінили його такими титулами, як «Бог» чи «Господь», котрими у Біблії названо не лише Творця, але й людей, предмети фальшивого поклоніння і навіть Диявола (Івана 10:34, 35; 1 Коринфян 8:5, 6; 2 Коринфян 4:4)a.

БОРОТЬБА ЗА ВИЖИВАННЯ. Хоча деякі переписувачі Біблії були легковажними і навіть нечесними, чимало їхніх колег були дуже вмілими і ретельними. До них належать масорети, які в період з VI по X століття н. е. переписували Єврейські Писання. Текст створених ними копій прийнято називати масоретським. Згідно з деякими джерелами, масорети рахували слова і літери, щоб впевнитись, чи не зробили вони помилок. Якщо масорети вважали, що у тексті, з якого робилась копія, була помилка, вони залишали зауваження на полях. Масорети не наважувалися змінювати біблійний текст. За словами дослідника рукописів Єврейських Писань Моше Гошен-Готтштейна, «свідоме втручання у текст було для них найбільшим злочином».

Крім того, велика кількість доступних сьогодні рукописів дозволяє біблеїстам виявити помилки. Приміром, впродовж століть релігійні провідники твердили, що їхні латинські переклади Біблії точно відповідають оригіналу. Все ж до вірша 1 Івана 5:7 вони самовільно додали слова, про які згадувалось раніше. Ця помилка навіть прокралася в один з найвідоміших українських перекладів Біблії, у переклад І. Огієнка. Та про що розповіли рукописи, знайдені пізніше? Брюс Мецгер пише: «Цих слів [в 1 Івана 5:7] немає в жодних стародавніх рукописах (сирійських, коптських, вірменських, ефіопських, арабських, слов’янських). Вони є лише в латинських манускриптах»b. Тому деякі українські переклади Біблії, зокрема відомий переклад І. Хоменка, не містять цих оманливих слів.

А що сказати про давніші від масоретських рукописи? Чи вони доводять, що біблійний текст дійшов до нас без змін? Коли у 1947 році були знайдені рукописи Мертвого моря, дослідники врешті змогли порівняти єврейський масоретський текст з біблійними сувоями, які старші від нього на більш ніж тисячу років. Один з видавців рукописів Мертвого моря дійшов висновку, що навіть один з цих сувоїв є «беззаперечним доказом того, що біблійний текст, який впродовж більш ніж тисячі років копіювали єврейські переписувачі, зберігся точним і достовірним».

У бібліотеці Честера Бітті в Дубліні (Ірландія) представлена колекція рукописів майже усіх книг Християнських Грецьких Писань. Деякі з них датуються ІІ століттям н. е.— часом, коли ще не минуло й ста років після написання Біблії. В одному біблійному словнику зазначається: «Хоча ці папіруси містять велику кількість нових текстуальних подробиць, вони також переконливо засвідчують, що за весь час переписувань біблійний текст не зазнав суттєвих змін» («The Anchor Bible Dictionary»).

РЕЗУЛЬТАТ. Час і переписування Біблії зовсім не зашкодили їй, а, навпаки, дозволили точніше відтворити її текст. «Жодна інша стародавня книжка не має так багато і таких ранніх доказів того, що її текст точно відповідає оригіналу,— написав про Християнські Грецькі Писання сер Фредерік Кеньйон,— і кожен неупереджений вчений погодиться, що цей текст дійшов до нас загалом незміненим». А щодо Єврейських Писань біблеїст Вільям Грін сказав: «Можна сміливо стверджувати, що текст жодного іншого твору античності не зберігся настільки точно».

Біблія здобула перемогу в нелегкій боротьбі за виживання. Тож сьогодні кожен може мати і читати цю книгу. Обравши хороший переклад Біблії, ви можете бути впевненими, що читаєте достовірну копію оригіналуa. Та виникає запитання: чому ця книга вижила всупереч руйнівному впливові часу, постійним намаганням знищити її та свідомим спробам спотворити її зміст? Що в ній такого особливого?

Чимало тих, хто досліджує Біблію, доходять того ж висновку, що й апостол Павло, який написав: «Усе Писання натхнене Богом» (2 Тимофія 3:16). Ці люди переконані: Біблія вижила тому, що є унікальним Божим Словом, і тому, що Бог зберіг її до наших днів. Файзал, про якого згадувалось у першій статті цієї серії, вирішив перевірити, чи це справді так, тому взявся досліджувати Біблію. Те, про що він дізнався, дуже його здивувало. Приміром, він довідався, що ця книга не містить багатьох вчень, які поширені у загальновизнаному християнстві. Крім того, його дуже зворушив намір Бога щодо землі, розкритий у Біблії.

«Тепер я впевнений, що Біблія, яку я маю, це дар від Бога,— каже Файзал.— Зрештою, якщо Бог зміг створити всесвіт, він точно був у змозі зберегти книгу, яку дав нам. Заперечувати це означає применшувати силу Всемогутнього. А хто я такий, щоб применшувати Божу силу?» (Ісаї 40:8).