Покликані з темряви

 1. Що відбувалося під час знищення Єрусалима?

У 607 р. до н. е. численне вавилонське військо під командуванням царя Навуходоносора II захопило місто Єрусалим. Біблія описує, наскільки жахливим було кровопролиття: «[Навуходоносор] повбивав мечем їхніх юнаків у святині. Він не змилосердився ні над юнаком, ні над дівчиною, ні над старим, ні над немічним... Він спалив дім правдивого Бога, зруйнував мур Єрусалима, спалив у вогні всі укріплені башти, а все, що було цінне,— знищив» (2 Хр. 36:17, 19).

 2. Яку пересторогу про нависле знищення Єрусалима дав Єгова і що мало статися з євреями?

² Знищення Єрусалима не мало бути чимось несподіваним для його мешканців. Не один рік пророки Єгови перестерігали євреїв: якщо вони продовжуватимуть зневажати Божий закон, то потраплять у руки вавилонян. Багато євреїв мали померти від вістря меча, а ті, хто уникне смерті, решту свого життя, імовірно, проведуть у вавилонському вигнанні (Єрем. 15:2). Яким було життя вигнанців? Чи християни пережили щось подібне до вавилонської неволі? Якщо так, то коли?

 3. Чим вавилонське вигнання відрізнялось від єгипетського рабства, в якому колись перебували ізраїльтяни?

³ Те, що передрекли пророки, збулося. Через Єремію Єгова порадив майбутнім вигнанцям змиритись з новими обставинами і якнайліпше їх використовувати. Він сказав: «Будуйте доми [у Вавилоні] й живіть у них, насаджуйте сади і споживайте їхній плід. Сприяйте миру в місті, куди я вас вислав у вигнання, і моліться за нього до Єгови, бо якщо буде мир у ньому, то й ви будете мати мир» (Єрем. 29:5, 7). Ті, хто підкорився волі Бога, вели відносно нормальне життя у Вавилоні. Їхні поневолювачі певною мірою дозволяли їм вести власні справи. Вигнанці навіть могли вільно переміщатись по краю. У стародавньому світі Вавилон був ремісничим і комерційним центром. Давні документи, знайдені під час розкопок, свідчать про те, що багато євреїв опанували мистецтво купувати і продавати та були вмілими ремісниками. Деякі євреї навіть розбагатіли. Вавилонське вигнання не було схожим на єгипетське рабство, в якому перебували ізраїльтяни за кілька століть до того. (Прочитайте Вихід 2:23—25.)

 4. Хто, окрім бунтівних ізраїльтян, страждав у вавилонській неволі і чому тоді було неможливо належно поклонятися Богові?

⁴ Євреї у вигнанні мали все необхідне в матеріальному плані. А що сказати про їхні духовні потреби? Храм Єгови та жертовник були зруйновані, і священики більше не виконували свого служіння організовано. Серед вигнанців були вірні служителі Бога, які не зробили нічого такого, за що заслуговували покарання, але їм доводилося страждати з рештою народу. Однак вони робили все можливе, аби дотримуватися Божого закону. Приміром, у Вавилоні Даниїл і троє його товаришів — Шадрах, Мешах і Авед-Него — не споживали їжі, забороненої євреям. І ми знаємо, що Даниїл регулярно спілкувався з Богом у молитві (Дан. 1:8; 6:10). Проте під правлінням язичників побожні євреї не могли виконувати все, чого вимагав Закон.

 5. Яку надію Єгова дав своєму народу і чим ця обіцянка була особливою?

⁵ Чи зможуть ізраїльтяни знову поклонятись Богові, виконуючи все, що він вимагав? У той час здавалося, що це неможливо. Вавилоняни ніколи не звільняли своїх полонених. А втім, вони не брали до уваги Бога Єгову. Він пообіцяв, що його народ буде звільнений, і саме так сталося. Слова Божих обіцянок завжди виконуються (Ісаї 55:11).

6, 7. Чому виникла необхідність переглянути тему про поневолення Вавилоном Великим?

⁶ Чи християни колись пережили щось подібне до вавилонської неволі? Впродовж багатьох років цей журнал пояснював, що сучасні Божі служителі потрапили до вавилонської неволі у 1918 році і були звільнені з Вавилону в 1919 році. Але в цій та наступній статтях ми обговоримо причини, з яких цю тему необхідно було переглянути.

⁷ Подумайте над таким: Вавилон Великий — це світова імперія фальшивої релігії. Тож, якби Божі служителі потрапили у неволю Вавилона в 1918 році, це мало б означати, що на той час вони певною мірою були поневолені фальшивою релігією. Однак факти показують, що протягом десятиліть, які передували Першій світовій війні, Божі помазані служителі звільнялися з Вавилона Великого, а не були поневолені ним. Щоправда, помазанці зазнавали переслідувань під час Першої світової війни, але ці переслідування походили переважно від світської влади, а не від Вавилона Великого. Отже, здається, народ Єгови насправді не потрапив у неволю Вавилона Великого в 1918 році.

 8. Поясніть, як правдиве християнство почало псуватися. (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

⁸ У П’ятидесятницю 33 року н. е. тисячі євреїв і прозелітів були помазані святим духом. З того часу ці нові християни були «родом вибраним, священством царським, народом святим, людьми, які стали особливою власністю». (Прочитайте 1 Петра 2:9, 10.) Апостоли ретельно наглядали за зборами Божого народу доти, доки жили. Але пізніше, особливо після смерті апостолів, постали чоловіки, які перекручували правду, «щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:30; 2 Фес. 2:6—8). Багато з тих чоловіків мали відповідальне становище в зборі, служачи наглядачами, а потім «єпископами». Почав формуватися клас духівництва, хоча Ісус сказав своїм послідовникам: «Усі ж ви — брати» (Матв. 23:8). Видатні чоловіки, які були зачаровані філософіями Арістотеля і Платона, стали запроваджувати фальшиві релігійні ідеї, що поступово витісняли правдиві вчення, котрі походили з Божого Слова.

 9. Опишіть, як відступницьке християнство заручилося підтримкою Римської держави і до чого це призвело.

⁹ У 313 році н. е. римський імператор Константин, який був язичником, визнав цю відступницьку форму християнства законною релігією. Відтоді церква і держава почали тісно співпрацювати. Наприклад, після Нікейського собору Константин, який був присутній на ньому, наказав вислати на заслання священика-інакодумця Арія, тому що той не визнавав Ісуса Богом. Пізніше, за правління імператора Феодосія I (379—395 рр. н. е.), офіційною релігією Римської імперії стала католицька церква (так згодом почали називати цю зіпсовану форму християнства). Історики говорять, що язичницький Рим «християнізувався» у IV столітті. Але насправді на той час відступницькі християни приєдналися до язичницьких релігій римської імперії і стали частиною Вавилона Великого. Попри це невелика кількість подібних до пшениці помазаних християн робили все можливе для того, щоб поклонятися Богові, однак їх ніхто не чув. (Прочитайте Матвія 13:24, 25, 37—39.) Дійсно, вони перебували у вавилонській неволі.

10. На основі чого щирі люди почали піддавати сумніву церковні вчення впродовж перших кількох століть нашої ери?

¹⁰ Усе ж впродовж перших кількох століть нашої ери багато людей могли читати Біблію грецькою або латинською мовами. Це давало їм змогу порівнювати біблійні вчення з церковними догматами. На основі прочитаного в Божому Слові дехто з них відкидав небіблійні віровчення церкви, але відкрито висловлювати такі погляди було небезпечно і навіть загрожувало життю.

11. Як Біблія опинилася під владою духівництва?

¹¹ З часом люди перестали розмовляти мовами, якими писалася Біблія. Церква почала протидіяти спробам перекласти Біблію поширеними мовами. У результаті цього лише духівництво і деякі освічені люди могли самі читати Біблію. Але навіть не всі священнослужителі вміли добре читати і писати. Кожного, хто мав погляди, що різнилися від церковних вчень, суворо карали. Вірним помазаним служителям Бога треба було збиратися разом невеликими групами, хоча інколи це було неможливо. Як і колись у вавилонському вигнанні, помазане «священство царське» не могло виконувати свого служіння організовано. Вавилон Великий тримав людей в смертельних лабетах.

12, 13. Які два фактори посприяли тому, що вплив Вавилона Великого на людей дещо зменшився? Поясніть.

¹² Чи правдиві християни колись мали звільнитися з полону, щоб відкрито і прийнятно поклонятися Богу? Так. Крізь темряву почало пробиватися духовне світло. Цьому посприяли два важливих фактори. Перший — винайдення друкарського верстата з рухомими літерами у середині XV століття. До того як друкарство з’явилося в західному світі, Біблію старанно переписували. Копії Біблії були рідкісними і дорогими. Вважають, що вмілому переписувачу потрібно було десять місяців, щоб створити тільки одну рукописну копію Біблії. Крім того, матеріал, на якому писали переписувачі (тонкий пергамент), дорого коштував. На противагу цьому, вмілий друкар, використовуючи верстат і папір — значно практичніші засоби, міг надрукувати 1300 сторінок за день.

¹³ Другим визначним фактором було те, що кілька сміливих чоловіків на початку XVI століття взялися за переклад Божого Слова мовами простих людей. Чимало перекладачів виконували це завдання, ризикуючи своїм життям. Така діяльність викликала жах у церковнослужителів. Біблія в руках богобоязливих людей могла бути небезпечною зброєю, і саме цього боялися провідники церкви. Коли Біблія ставала доступною, люди починали її читати. У свою чергу в них виникали запитання: де в Божому Слові згадується про чистилище? про оплачувані богослужіння над померлим? про пап і кардиналів? З погляду церкви це було свавіллям. Як сміє простий народ сумніватися в церковних провідниках! Церква перейшла в наступ. Чоловіків і жінок звинувачували в єресі, тому що вони відкидали вчення церкви. Деякі з цих вчень ґрунтувалися на язичницьких філософіях Арістотеля і Платона — чоловіків, які жили до народження Ісуса Христа. Церква виносила смертний вирок, а держава виконувала його. Це робилося для того, щоб знеохотити людей читати Біблію і ставити запитання. У більшості випадків це спрацьовувало. Все ж декілька сміливих людей не піддалися залякуванням Вавилона Великого. «Скуштувавши» Божого Слова, вони хотіли ще більше знань. Усе було готове для майбутнього визволення з фальшивої релігії.

14. а) Які обставини наприкінці XIX століття посприяли кращому розумінню біблійної правди? б) Розкажіть, як брат Рассел шукав правду.

¹⁴ Багато спраглих біблійної правди людей втекли до країн, де вплив церкви був не настільки відчутним. Вони хотіли читати, досліджувати і спілкуватися одне з одним. Вони не бажали, щоб їм хтось нав’язував свою думку. Наприкінці XIX століття в одній з таких країн, а саме у Сполучених Штатах Америки, Чарлз Тейз Рассел і кілька його товаришів почали систематично досліджувати Біблію. Спочатку брат Рассел хотів з’ясувати, яка з панівних релігій навчала правди. Він ретельно порівнював вчення багатьох релігій, навіть нехристиянських, з тим, що говорить Біблія. Незабаром Рассел зрозумів, що жодна з цих релігій не дотримується повністю Божого Слова. Якось брат Рассел зустрівся з декотрими місцевими священнослужителями. Він сподівався, що вони приймуть істини, які він і його товариші дослідили в Біблії, і навчатимуть цих істин членів своїх громад. Це не зацікавило церковнослужителів. Дослідники Біблії мусили визнати факт: не можна мати нічого спільного з тими, хто вирішив триматися фальшивої релігії. (Прочитайте 2 Коринфян 6:14.)

15. а) Коли християни потрапили у рабство Вавилона Великого? б) На які запитання ми знайдемо відповідь у наступній статті?

¹⁵ Як ми побачили, правдиві християни потрапили у вавилонську неволю невдовзі після того, як помер останній апостол. Однак виникає ряд запитань: який ще є доказ того, що помазанці протягом десятиліть, котрі передували 1914 року, звільнялися з Вавилона Великого, а не були поневолені ним? Чи правда, що Єгова був незадоволений своїми служителями, бо вони сповільнилися у проповідницькій діяльності під час Першої світової війни? Чи хтось з наших братів впродовж того часу поступився християнським нейтралітетом і в результаті стягнув на себе несхвалення Єгови? Коли християни звільнилися з рабства фальшивої релігії, в яке вони потрапили після смерті апостолів? Які ж чудові запитання! Відповідь на них ми знайдемо в наступній статті.