Ніщо не може «відлучити нас від любови Божої»

 1. Які негативні почуття мучать багатьох людей, у тому числі декотрих правдивих християн?

ЧИ Бог Єгова любить вас особисто? Дехто погоджується, що Бог любить людство загалом, як про це говориться в Івана 3:16. Але фактично такі особи думають: «Мене Бог ніколи не зміг би полюбити». Навіть у правдивих християн можуть час від часу виникати стосовно цього сумніви. Знеохотившись, один чоловік сказав: «Мені дуже важко повірити, що Бог хоч трошки піклується мною». Чи й вас часами мучать подібні сумніви?

2, 3. Хто хоче, щоб ми повірили, ніби в очах Єгови ми нічого не варті і ніби він нас ніколи не полюбить, і як можна боротися з цією думкою?

² Сатана дуже хоче, щоб ми повірили, ніби Бог Єгова не любить і не цінує нас. Диявол часто зводить людей, граючи на їхньому самолюбстві та гордості (2 Коринтян 11:3). Але він також насолоджується, коли руйнує почуття власної гідності у вразливих людей (Івана 7:47—49; 8:13, 44). Особливо Сатана зосереджується на цьому в теперішні важкі «останні дні». Сьогодні багато людей виростає в сім’ях, в яких немає «природної любові». Інші постійно стикаються з жорстокими, самолюбними та нахабними людьми (2 Тимофія 3:1—5 [3:2, Бачинський]). Зносячи наругу довгі роки, стаючи жертвами расизму чи ненависті, вони, можливо, переконали себе, що нічого не варті і що їх ніхто ніколи не полюбить.

³ Якщо вас турбують такі почуття, не впадайте в розпач. Час від часу багато хто з нас необґрунтовано засуджує себе. Але пам’ятаймо: Боже Слово призначене для «направи» і для «зруйнування твердинь» (2 Тимофія 3:16; 2 Коринтян 10:4). Біблія говорить: «Впокорюєм [«заспокоїмо», Хом.] наші серця перед Ним, бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все» (1 Івана 3:19, 20). Розгляньмо, як Святе Письмо допомагає нам ‘заспокоїти наші серця’, запевняючи у любові Єгови.

4, 5. Як наведений Ісусом приклад про горобців показує, що ми цінні в очах Єгови?

⁴ По-перше, Біблія прямо говорить, що у кожному своєму служителеві Бог бачить щось цінне. Приміром, Ісус сказав: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь,— бо вартніші ви за багатьох горобців» (Матвія 10:29—31). Розгляньмо, що ці слова означали для Ісусових слухачів у першому столітті.

⁵ Ми можемо подумати: «Для чого хтось купував би горобця?» За днів Ісуса горобець був найдешевшим із птахів, які споживалися. Зверніть увагу: за один гріш — монету низької вартості — покупець отримував двох горобців. Але пізніше Ісус додав, що, коли хтось був готовий витратити два гроші, то отримував не чотири, а п’ять горобців. Тобто додавали ще одну пташку, наче вона не мала жодної вартості. Мабуть, ці істоти були нічого не вартими в очах людини, але як ставився до них їхній Творець? Ось що сказав Ісус: «Перед Богом із них ні один [навіть доданий] не забутий» (Луки 12:6, 7). Тепер, очевидно, ми починаємо розуміти, що мав на увазі Ісус. Якщо для Єгови таку вартість має один горобець, наскільки більше він цінує людину! З Ісусових слів бачимо, що Єгова знає про нас кожнісіньку подробицю. Лишень подумайте: навіть волосся у нас на голові пораховане!

 6. Чому ми впевнені, що Ісус не перебільшив, коли сказав, що наше волосся пораховане?

⁶ Невже наше волосся пораховане? Хтось, напевно, думає, що Ісус тут явно перебільшив. Але поміркуйте про надію на воскресіння. Наскільки ж добре повинен знати нас Єгова, аби повернути до життя такими, якими ми були! Він так високо нас цінує, що пам’ятає кожну подробицю, а також генетичний код та все, що ми пережили і що закарбувалося в нашій пам’яті протягом життяa. Отже, для Єгови порахувати кількість волосся — у середньому на голові росте приблизно 100 000 волосин — зовсім не складно.

7, 8. а) Які риси приносять Єгові втіху, коли він вивідує людські серця? б) Назвіть деякі наші діла, котрі цінує Єгова.

⁷ По-друге, Біблія вчить нас, що́ саме Єгова цінує у своїх слугах. Просто кажучи, його тішать наші добрі риси та зусилля. Цар Давид сказав своєму сину Соломону: «Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок» (1 Хронік 28:9). Вивідуючи мільярди людських сердець у цьому насильницькому світі, в якому панує ненависть, він, мабуть, надзвичайно тішиться, коли бачить серце, яке любить мир, правду та праведність! Що ж стається, коли Бог знаходить серце, переповнене любов’ю до нього, яке прагне набувати знань про нього і ділитися ними? Єгова запевняє, що помічає тих, які розповідають іншим про нього. Він навіть має «пам’ятну книгу», до якої записує всіх, «хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Малахії 3:16). Власне такі риси він цінує.

⁸ Які ж добрі діла цінує Єгова? Безперечно, він цінує наші зусилля, які ми докладаємо для того, щоб наслідувати його Сина, Ісуса Христа (1 Петра 2:21). Одне з важливих діл, цінне в очах Бога,— це поширення доброї новини про його Царство. У Римлян 10:15 читаємо: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Зазвичай ми не вважаємо, ніби наші ноги вирізняються особливою красою, тобто що вони гарні. Але в цьому вірші ноги представляють зусилля, яких слуги Єгови докладають у проповідуванні доброї новини. Усі такі зусилля гарні й цінні в його очах (Матвія 24:14; 28:19, 20).

9, 10. а) Чому ми можемо бути впевнені, що Єгова цінує витривалість, яку ми виявляємо, зносячи різні труднощі? б) Якого негативного погляду Єгова ніколи не має про своїх вірних слуг?

⁹ Єгова також цінує в нас витривалість (Матвія 24:13). Пам’ятайте: Сатана прагне, щоб ми відвернулися від Єгови. Кожен день, коли ви залишаєтесь відданими Єгові,— це ще один день, коли ви допомогли дати відповідь на насмішки Сатани (Приповістей 27:11). Іноді виявляти витривалість нелегко. Проблеми зі здоров’ям, фінансові клопоти, моральні страждання та інші перешкоди можуть зробити кожен день справжнім випробуванням. Також сподівання, які довго не здійснюються, часом призводять до знеохочення (Приповістей 13:12). Коли ми залишаємось витривалими в таких нелегких ситуаціях, то стаємо ще ціннішими в очах Єгови. Саме тому цар Давид попросив Єгову зберігати його сльози в «бурдюці», а потім впевнено додав: «Чи ж не записані вони у твоїй книзі?» (Псалом 56:9, Хом.). Безумовно, Єгова цінує та пам’ятає всі сльози і страждання, які ми зносимо, залишаючись відданими йому. Вони також дорогі в його очах.

¹⁰ Серце, схильне осуджувати себе, часом противиться доказам того, що ми цінні в Божих очах. Воно може наполегливо шепотіти: «Але ж є чимало інших людей, які набагато ліпші від мене. Як же, напевно, засмучується Єгова, коли порівнює мене з ними». Єгова не порівнює, крім того, він поступливий і не суворий у своєму судженні (Галатів 6:4). Бог з великою проникливістю читає наші серця та цінить у нас добро, причому навіть невеликі його прояви.

11. Чого можна навчитися про Єгову з того, як він повівся з Авією?

¹¹ По-третє, вивідуючи наші серця, Єгова старанно просіює думки і спонуки, шукаючи чогось доброго. Візьмімо, наприклад, випадок, коли Бог постановив вигубити увесь відступницький дім царя Єровоама. А втім, Єгова наказав пристойно поховати Авію, одного з царевих синів. Чому? «В ньому... була знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого» (1 Царів 14:1, 10—13). Єгова, так би мовити, просіяв те, що було в серці цього юнака, і знайшов у ньому «добру річ». Хоч би якою малою чи незначною була та крихта добра, Єгова вважав, що вона варта того, аби записати про неї у своєму Слові. Він навіть винагородив цього члена відступницького дому, виявивши належне в тій ситуації милосердя.

12, 13. а) Як оповідь про царя Йосафата показує, що Єгова шукає в нас щось позитивне, навіть коли ми грішимо? б) В якому розумінні Єгова поводиться як ніжний Батько, коли йдеться про наші добрі вчинки та риси?

¹² Ще яскравішим прикладом є те, як Бог поставився до доброго царя Йосафата. Коли той чоловік повівся нерозсудливо, пророк Єгови сказав: «За це на тобі гнів від Господнього лиця». Яка ж протверезна думка! Але на цьому повідомлення Єгови не закінчилося. Далі пророк сповістив: «Але й добрі речі знайшлися при тобі» (2 Хронік 19:1—3). Отже, праведний гнів не засліпив Єгову, і Бог побачив у Йосафаті добро. Наскільки ж інакшими є недосконалі люди! Коли хтось завдає нам прикрості, ми іноді схильні не помічати в цій людині добрих рис. Також коли самі грішимо, то розчарування, сором та почуття вини можуть перешкодити нам бачити позитивне в собі. Проте пам’ятаймо: якщо розкаюємось у своїх гріхах і з усіх сил стараємось не повторювати їх, Єгова прощає нам.

¹³ Просіюючи думки та спонуки наших сердець, Єгова відкидає такі гріхи, подібно як золотошукач, промиваючи золотоносний пісок, відкидає непотрібну породу. А що сказати про твої добрі риси та вчинки? Це «самородки», які Бог зберігає! Чи ти колись звертав увагу, як ніжні батьки дорожать малюнками або рефератами своїх дітей, зберігаючи їх десятками років, хоч самі діти давно вже про них забули? Єгова — найніжніший Батько! Поки ми залишаємось вірними йому, він ніколи не забуває наших добрих учинків і рис. По суті, для Єгови забути їх — це виявити несправедливість, а він ніколи не поводиться несправедливо (Євреїв 6:10). До того ж Бог просіює те, що в наших серцях, ще в іншому розумінні.

14, 15. а) Чому наша недосконалість ніколи не заважає Єгові бачити в нас позитивні риси? Наведіть приклад. б) Що Єгова зробить з добрими рисами, які знаходить у нас, і як він ставиться до своїх вірних слуг?

¹⁴ Єгова дивиться не лише на людські недосконалості, він ще й бачить наші можливості. Ось приклад. Цінувальники творів мистецтва робитимуть усе можливе, аби відреставрувати сильно пошкоджені картини чи інші праці. Скажімо, у Національній галереї в Лондоні хтось пошкодив дробовиком картину Леонардо да Вінчі, яку оцінювали приблизно в 30 мільйонів доларів. Ніхто й не подумав, що через пошкодження картину слід викинути. Роботи над реставрацією цього 500-річного шедевра розпочалися негайно. Чому? Тому що він був цінним в очах любителів мистецтва. Хіба ж ти не цінніший від малюнка, зробленого крейдою та вуглем? У Божих очах безумовно, що так, хоч би наскільки ти був пошкоджений успадкованою недосконалістю (Псалом 72:12—14). Бог Єгова, майстерний Творець людей, зробить усе необхідне, аби відновити досконалість тих, хто позитивно відгукується на його ніжну турботу (Дії 3:21; Римлян 8:20—22).

¹⁵ Авжеж, Єгова бачить у нас позитивні риси, яких ми можемо не помічати в собі. І якщо ми служимо йому, він потурбується, аби в нас дедалі більше розвивалися добрі риси, аж поки зрештою станемо досконалими. Хоч би як сатанинський світ ставився до нас, Єгова цінує своїх вірних слуг: для нього вони коштовності (Огія 2:7).

16. Що є найбільшим доказом любові Єгови до нас і звідки ми знаємо, що цей дар стосується нас особисто?

¹⁶ По-четверте, Єгова робить дуже багато, аби довести свою любов до нас. Безумовно, викупна жертва Христа — це найпереконливіша відповідь на брехню Сатани, ніби ми нічого не варті або негідні любові. Ніколи не забуваймо, що мученицька смерть Ісуса на стовпі мук, а також ще більші страждання, які зніс Єгова, спостерігаючи за смертю свого улюбленого Сина,— це докази їхньої любові до нас. На жаль, багатьом людям важко повірити, що цей дар стосується їх особисто. Вони почуваються негідними його. Проте не забувайте, що апостол Павло, який колись переслідував Христових послідовників, написав: «Божий Син... мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатів 1:13; 2:20).

17. Як Єгова притягує нас до себе та свого Сина?

¹⁷ Єгова доводить свою любов до нас, даючи кожному можливість зазнати благ, які несе з собою жертва Христа. Ісус промовив: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44). Єгова особисто притягує нас до свого Сина та до надії на вічне життя. Як саме? Через проповідницьку працю, завдяки якій кожна людина чує добру новину, і через свій святий дух, за допомогою якого Бог, незважаючи на наші обмеження й недосконалості, дає нам можливість осягнути й застосовувати духовні істини. Тому Єгова може сказати про нас так, як він висловився про Ізраїль: «Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю [«притягнув тебе сердечною доброзичливістю», НС]» (Єремії 31:3).

18, 19. а) Завдяки чому Єгова допомагає нам відчути його любов по-особливому і з чого видно, що він сам турбується про це? б) Як Боже Слово запевняє нас, що Єгова — співчутливий слухач?

¹⁸ Мабуть, особливо ми відчуваємо любов Єгови завдяки привілею молитви. Біблія заохочує кожного з нас ‘безперестанку молитися’ до Бога (1 Солунян 5:17). Він слухає. Про Єгову навіть говориться, що він ‘молитви вислухує’ (Псалом 65:3). Бог не доручив цієї відповідальності нікому іншому, навіть своєму Синові. Тільки подумайте: Творець Усесвіту заохочує нас вільно звертатися до нього в молитві. А який він слухач? Холодний? Байдужий? Недбайливий? Зовсім ні!

¹⁹ Єгова співчутливий. Що ж таке співчуття? Один вірний християнин похилого віку сказав: «Співчуття — це твій біль у моєму серці». Чи на Єгову справді впливає наш біль? Про страждання Ізраїля, його народу, читаємо: «В усякому утиску їхньому тісно було і Йому» (Ісаї 63:9). Єгова не тільки бачив страждання свого люду, він ще й співчував йому. Глибину співчуття Бога передають слова, з якими він звертається до своїх слуг: «Хто бо торкається до вас, торкається об зіницю ока мого»b (Захарія 2:8, Кул.). Як же це болить! Єгова дуже співчуває нам. Коли нам хтось завдає болю, то завдає болю і йому.

20. Якого нерозсудливого мислення потрібно уникати, якщо хочемо слухатися поради, записаної в Римлян 12:3?

²⁰ Жоден урівноважений християнин не використає цих доводів Божої любові й пошани, аби виправдати свою гордість чи самозакоханість. Апостол Павло написав: «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно [«тверезо», Кул.], у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:3). В іншому перекладі читаємо: «Я порадив би кожному з вас не давати собі оцінки, вищої за реальну, а оцінювати себе тверезо» (Чарлз Вільямс, «Переклад мовою народу», англ.). Отже, тимчасом як ми вповні утішаємось сердечною любов’ю нашого небесного Отця, будьмо тверезими і пам’ятаймо: ми не заслуговуємо Божої любові та не достойні її (Луки 17:10).

21. Яким брехням Сатани ми повинні постійно чинити опір і в якій біблійній істині належить запевняти своє серце?

²¹ Тож нехай кожен з нас робить усе можливе, аби відкидати всі брехні Сатани, у тому числі брехню про те, що ми нічого не варті або що нас не можливо любити. Якщо життєвий досвід показує тобі, що ти надто складна перепона, якої не зможе подолати навіть неосяжна Божа любов, або що твої добрі діла такі незначні, що їх не помітять навіть його всевидющі очі, або що твої гріхи настільки величезні, що їх не може покрити навіть смерть його коханого Сина, то це неправда. Відкидай таку неправду всім своїм серцем! Не переставаймо запевняти своє серце в істині, яку висловив під натхненням апостол Павло: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 8:38, 39).