Додатки

Закони Бога ґрунтуються на його принципах. Принципи — це основні істини, записані в Біблії. Вони допомагають нам розуміти думки і погляди Бога. Керуючись принципами, ми можемо приймати мудрі рішення в житті й поводитись правильно. Принципи особливо допомагають у ситуаціях, стосовно яких немає конкретних законів Бога.

▸ Розділ 1, абзац 8

Слухатись Єгову означає охоче робити те, що він каже. Єгова хоче, щоб ми слухались його з любові (1 Івана 5:3). Якщо ми любимо Єгову і довіряємо йому, то в будь-якій ситуації будемо застосовувати його поради. Ми будемо слухатись його навіть тоді, коли це важко чи невигідно. Слухняність Єгові приносить добрі плоди, тому що він вчить нас, як вести змістовне життя вже сьогодні та обіцяє багато благословень у майбутньому (Ісаї 48:17).

▸ Розділ 1, абзац 10

Єгова дає кожній людині свободу волі, тобто здатність самостійно приймати рішення і робити вибір. Він не створив нас роботами (Повторення Закону 30:19; Ісуса Навина 24:15). Маючи свободу волі, ми здатні приймати мудрі рішення. Але якщо не бути обачними, ми ризикуємо зробити немудрий вибір. Те, що ми маємо свободу волі, означає, що ми особисто вирішуємо, чи хочемо бути відданими Єгові та доводити свою любов на ділі.

▸ Розділ 1, абзац 12

Єгова дає нам моральні норми, тобто вказівки щодо поведінки та вчинків. З Біблії ми дізнаємося, що це за норми і як вони можуть допомогти нам вести змістовне життя (Прислів’я 6:16—19; 1 Коринфян 6:9—11). Завдяки цим вказівкам ми можемо дізнатися, що в очах Єгови є правильним, а що — неправильним. Вони також показують, як виявляти любов та доброту до інших і як приймати мудрі рішення. Хоча норми світу постійно знижуються, норми Єгови не змінюються (Повторення Закону 32:4—6; Малахії 3:6). Той, хто живе за нормами Єгови, уникає багатьох фізичних і емоційних страждань.

▸ Розділ 1, абзац 17

Сумління, тобто совість,— це внутрішнє відчуття правильного і неправильного. Єгова наділив сумлінням кожного з нас (Римлян 2:14, 15). Щоб наше сумління добре працювало, потрібно вчити його на основі моральних норм Єгови. Тоді сумління допоможе нам приймати рішення, які подобаються Богові (1 Петра 3:16). Сумління може застерігати нас, коли ми хочемо повестись неправильно, або викликати сильні переживання, коли ми щось не так зробили. Наше сумління може стати нечутливим, але з допомогою Єгови ми можемо знову зробити його чутливим. Завдяки чистому сумлінню ми маємо внутрішній мир і самоповагу.

▸ Розділ 2, абзац 3

Боятися Бога означає любити і поважати його так сильно, щоб уникати будь-чого, що могло б його образити. Страх перед Богом допомагає робити добро і уникати зла (Псалом 111:10). Він спонукує нас бути уважними до всього, що каже Єгова. Такий страх допомагає дотримуватися обіцянок, даних Богові, з глибокої поваги до Нього. Страх перед Богом впливає на наше мислення, ставлення до інших та на наші щоденні рішення.

▸ Розділ 2, абзац 9

Каяття включає в себе почуття сильного жалю через неправильний вчинок. Ті, хто любить Бога, відчувають глибокий смуток, коли усвідомлюють, що порушили його норми. Якщо ми повелись неправильно, то повинні благати в Єгови прощення на основі викупної жертви Ісуса (Матвія 26:28; 1 Івана 2:1, 2). Якщо ми щиро каємось і перестаємо робити неправильне, то можемо бути впевнені, що Єгова пробачить нам. Не треба почуватися винними через те, що в минулому ми чинили неправильне (Псалом 103:10—14; 1 Івана 1:9; 3:19—22). Ми повинні з усіх сил старатись вчитися на своїх помилках, виправляти своє мислення і жити за нормами Єгови.

▸ Розділ 2, абзац 18

Коли хтось вчинив серйозний гріх, не кається і не хоче дотримуватись норм Єгови, він більше не може належати до християнського збору. Таку особу потрібно виключити зі збору. Ми більше не маємо спільних справ з виключеною особою і перестаємо з нею спілкуватися (1 Коринфян 5:11; 2 Івана 9—11). Такий устрій захищає ім’я Єгови та збір (1 Коринфян 5:6). Виключення також може допомогти особі покаятись і повернутись до Єгови (Луки 15:17).

▸ Розділ 3, абзац 19

Єгова любить нас і хоче нам допомагати. Тому він дає нам вказівки і поради через Біблію та людей, які люблять Бога. Як недосконалим людям, нам не обійтись без такої допомоги (Єремії 17:9). Якщо ми з повагою слухаємося тих, через кого Єгова дає вказівки, то показуємо, що поважаємо Єгову і хочемо його слухатися (Євреїв 13:7).

▸ Розділ 4, абзац 2

Через недосконалість ми легко можемо стати егоїстичними і гордими. Але Єгова хоче, щоб ми були смиренними. Часто ми вчимося смиренню, коли порівнюємо себе з Єговою і усвідомлюємо, які ми незначні (Йова 38:1—4). Також смиренна людина вчиться більше думати про інших і про те, що буде ліпше для них. Гордість зазвичай змушує людину думати, що вона краща за інших. Смиренна особа має реалістичний погляд на себе і бачить не лише свої сильні, але й слабкі сторони. Вона не боїться визнавати свої помилки, вибачатися та приймати пропозиції й поради від інших. Смиренна особа покладається на Єгову і слухається його керівництва (1 Петра 5:5).

▸ Розділ 4, абзац 4

Той, хто посідає владу, має право давати накази і приймати рішення. Єгова має найбільшу владу на небі й на землі. Він усе створив і є наймогутнішою Особою у всесвіті. Він завжди послуговується своєю владою на користь іншим. Єгова довірив деяким людям відповідальність дбати про нас. Наприклад, певну владу мають батьки, старійшини збору та уряди, і Єгова хоче, щоб ми співпрацювали з ними (Римлян 13:1—5; 1 Тимофія 5:17). Але коли закони людей суперечать Божим законам, ми слухаємося Бога більше, ніж людей (Дії 5:29). Якщо ми підкоряємось тим, кого Єгова використовує, то показуємо, що поважаємо його рішення.

▸ Розділ 4, абзац 7

Єгова доручив старійшинам, які є досвідченими братами, дбати про збір (Повторення Закону 1:13; Дії 20:28). Ці чоловіки допомагають нам зберігати міцні взаємини з Єговою та поклонятись йому мирно та організовано (1 Коринфян 14:33, 40). Щоб брати могли бути призначені святим духом як старійшини, вони мають відповідати певним біблійним вимогам (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9; 1 Петра 5:2, 3). Ми довіряємо організації Єгови і підтримуємо її, тому з радістю співпрацюємо зі старійшинами (Псалом 138:6; Євреїв 13:17).

▸ Розділ 4, абзац 8

Єгова дав батькам відповідальність дбати про своїх дітей і сімейні справи. Однак, як пояснює Біблія, головою сім’ї є чоловік. Якщо у сім’ї немає батька, головою сім’ї стає мати. Голова сім’ї має обов’язок забезпечувати сім’ю їжею, одягом та житлом. Так само йому довірено обов’язок брати провід у духовних справах, допомагаючи дружині й дітям поклонятись Єгові. Наприклад, він має подбати, щоб вони регулярно відвідували зібрання збору, брали участь у проповідуванні та разом вивчали Біблію. Також голова сім’ї бере провід у прийнятті рішень. Він завжди старається наслідувати Ісуса та бути добрим і поміркованим, ніколи не вдаватися до жорстокості чи грубості. Завдяки цьому в сім’ї панує любов і приємна атмосфера, усі почуваються безпечно і можуть зміцнювати стосунки з Єговою.

▸ Розділ 4, абзац 12

Керівний орган — це група чоловіків з небесною надією, яку Бог використовує, щоб керувати працею свого народу. У І столітті Єгова послуговувався керівним органом, щоб давати християнському збору провід у поклонінні та проповідницькій праці (Дії 15:2). Сьогодні Керівний орган скеровує, веде та захищає Божий народ. Коли ці брати приймають рішення, то керуються вказівками з Божого Слова та святим духом. Ісус говорив про цю групу помазаних чоловіків як про «вірного і розсудливого раба» (Матвія 24:45—47).

▸ Розділ 4, абзац 15

Іноді сестру можуть попросити виконати завдання, яке у зборі зазвичай робить брат. У такому разі вона виявить повагу до устрою Єгови, якщо покриє голову. Але це необхідно робити лише в певних ситуаціях. Наприклад, сестра покриває голову, якщо проводить біблійне вивчення в присутності свого чоловіка або охрещеного брата (1 Коринфян 11:11—15).

▸ Розділ 4, абзац 17

Бути нейтральним означає не ставати на чийсь бік у політичних питаннях (Івана 17:16). Народ Єгови підтримує його Царство. Ми, подібно до Ісуса, залишаємось нейтральними у справах цього світу.

Єгова наказує, щоб ми «підкорялися й були слухняні урядам і тим, хто має владу» (Тита 3:1, 2; Римлян 13:1—7). Водночас Божий закон забороняє вбивство. Тому сумління не дозволяє християнам йти на війну. Якщо замість військової служби християнин має можливість пройти альтернативну цивільну службу, то він, керуючись сумлінням, повинен вирішити, погодитись на це чи ні.

Єгова є нашим Творцем, тому ми поклоняємося тільки йому. Хоча ми виявляємо повагу до національних символів, ми не будемо салютувати прапору чи співати національний гімн (Ісаї 43:11; Даниїла 3:1—30; 1 Коринфян 10:14). Служителі Єгови вже стали на бік Божого уряду, тому кожен з нас особисто приймає рішення не голосувати за жодну політичну партію чи кандидата (Матвія 22:21; Івана 15:19; 18:36).

▸ Розділ 5, абзац 2

Цей світ нав’язує мислення Сатани. Воно характерне для людей, які не люблять Єгови, не наслідують його та нехтують його нормами (1 Івана 5:19). Таке мислення та вчинки, до яких воно призводить, названо у Біблії духом світу (Ефесян 2:2). Служителі Єгови роблять все можливе, щоб не піддаватись цьому духу (Ефесян 6:10—18). Вони люблять дороги Єгови та з усіх сил стараються наслідувати його мислення.

▸ Розділ 5, абзац 7

Відступництво — це протидія біблійній правді. Відступники бунтуються проти Єгови та призначеного ним Царя Божого Царства, Ісуса Христа, і намагаються підбурити до бунту інших (Римлян 1:25). Вони прагнуть посіяти сумніви в розумах тих, хто поклоняється Єгові. Дехто став відступником у християнському зборі І століття, таке ж відбувається і в наш час (2 Фессалонікійців 2:3). Віддані Єгові служителі не мають нічого спільного з відступниками. Ми ніколи не дозволимо цікавості або тиску з боку інших змусити нас читати чи слухати щось відступницьке. Ми віддані Єгові і поклоняємось лише йому.

▸ Розділ 5, абзац 9

Ізраїльтяни, які перебували під Законом Мойсея, просили в Єгови прощення гріхів. Вони приносили до храму зерно, олію та тварин як жертви примирення. Це нагадувало ізраїльтянам, що Єгова охоче прощає їхні особисті гріхи та гріхи цілого народу. Після того як Ісус віддав життя в жертву за наші гріхи, жертви примирення вже були непотрібними. Ісус «раз і назавжди» приніс досконалу жертву (Євреїв 10:1, 4, 10).

▸ Розділ 7, абзац 6

Під Мойсеєвим законом людям дозволялося їсти м’ясо тварин. Бог також наказував їм приносити тваринні жертви (Левіт 1:5, 6). Але Єгова ніколи не дозволяв своїм служителям жорстоко поводитись з тваринами (Прислів’я 12:10). Навпаки, в Законі містилися правила, які захищали тварин від жорстокого поводження. Бог вимагав від ізраїльтян належно дбати про тварин (Повторення Закону 22:6, 7).

▸ Розділ 7, абзац 6

Фракції крові. Кров складається з чотирьох основних компонентів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів і плазми. З цих чотирьох основних компонентів можна отримати менші компоненти, які називаються фракціями кровіa.

Християни відмовляються від переливання цільної крові чи якогось з її чотирьох основних компонентів. Але чи християни приймають фракції крові? У Біблії немає конкретних вказівок щодо цього. Тому кожен християнин повинен прийняти особисте рішення на основі навченого Біблією сумління.

Деякі християни відмовляються від усіх фракцій крові. Вони приймають таке рішення на основі Божого Закону, даного ізраїльтянам, який вимагав кров тварин «вили[ти]... на землю» (Повторення Закону 12:22—24).

Інші християни, керуючись своїм сумлінням, погоджуються на деякі фракції крові. Вони приймають таке рішення, вважаючи, що фракції, отримані з крові людини чи тварини, вже не представляють її життя.

Перш ніж прийняти рішення щодо фракцій крові, подумай над нижчеподаними запитаннями.

• Чи я розумію, що, відмовившись від усіх фракцій крові, я відмовляюсь від певних медичних препаратів, які допомагають у боротьбі з хворобами чи у припиненні кровотечі?

• Як я поясню лікарю, чому відмовляюсь або погоджуюсь приймати певні фракції крові?

Медичні процедури. Правдиві християни не стають донорами крові. Також вони не здають крові для зберігання, яку їм при потребі влили б під час операції. Проте існують інші процедури з використанням власної крові пацієнта. Кожен християнин повинен сам вирішити, як його кров буде використовуватися протягом хірургічного втручання, медичного обстеження чи лікувальної процедури. Під час всіх цих процедур кров пацієнта можуть на деякий час цілковито відокремити від його організму. (Більше інформації можна знайти у «Вартовій башті» за 15 жовтня 2000 року, сторінки 30, 31.)

Наприклад, під час процедури, яка називається гемодилюцією, безпосередньо перед операцією з організму пацієнта забирають певну кількість крові та замінюють її препаратом для поповнення об’єму крові. Пізніше, під час операції або невдовзі після неї, кров повертають в організм пацієнта.

Ще одна процедура — це реінфузія крові. Цей метод полягає в тому, що втрачену під час операції кров збирають, очищають, а потім — під час операції або невдовзі після неї — повертають в організм пацієнта.

Кожен лікар може проводити ці процедури дещо інакше. Тому, перш ніж погоджуватися на будь-яке хірургічне втручання, медичне обстеження чи метод лікування, християнин повинен з’ясувати, що саме будуть робити з його кров’ю.

Приймаючи рішення стосовно медичних процедур, пов’язаних з використанням твоєї крові, обдумай деякі запитання.

• Якщо певну кількість крові відведуть з мого організму і її циркуляція, можливо, на якийсь час навіть буде перервана, чи сумління дозволить мені і далі вважати цю кров частиною мого організму і не дотримуватися вимоги «вили[ти] її на землю»? (Повторення Закону 12:23, 24).

• Чи не буде турбувати мене навчене Біблією сумління, якщо під час якоїсь медичної процедури візьмуть певну кількість моєї крові, змінять її склад, а потім повернуть у мій організм чи, скажімо, використають її як засіб для зовнішнього застосування?

• Чи я розумію, що, відмовляючись від усіх процедур, які проводяться з використанням моєї крові, я тим самим відмовляюсь від здачі аналізів крові, гемодіалізу чи використання апарата штучного кровообігу?

Перш ніж приймати рішення щодо фракцій крові та медичних процедур, пов’язаних з використанням твоєї крові, молись до Єгови про керівництво, а потім досліди цю тему (Якова 1:5, 6). Після цього приймай рішення, прислухаючись до свого навченого Біблією сумління. Не потрібно запитувати інших, що вони зробили б на твоєму місці; також інші не повинні впливати на твоє рішення (Римлян 14:12; Галатів 6:5).

▸ Розділ 7, абзац 11

Бути морально чистим означає мати поведінку і вчинки, які чисті в очах Єгови. Моральна чистота стосується наших думок, слів і вчинків. Єгова наказує нам уникати будь-якої статевої нечистоти або розпусти (Прислів’я 1:10; 3:1). Ми повинні твердо постановити дотримуватися чистих норм Єгови ще до того, як з’явиться спокуса вчинити щось неправильне. Нам потрібно постійно молитися до Бога, щоб він допомагав нам зберігати розум чистим, і з рішучістю відкидати спокуси вчинити розпусту (1 Коринфян 6:9, 10, 18; Ефесян 5:5).

▸ Розділ 8, абзац 11

Розгнузданість стосується слів та вчинків, які є серйозним порушенням Божих норм і свідчать про безсоромний склад розуму. Особа, яка так поводиться, виявляє зневагу до Божих законів. Якщо хтось чинить розгнузданість, то створюється судовий комітет. Нечистота стосується різних видів гріха. Деякі справи, пов’язані з нечистотою, залежно від серйозності ситуації, теж можуть розглядатися в зборі судовим комітетом (Галатів 5:19—21; Ефесян 4:19; більше інформації можна знайти в рубриці «Запитання читачів» у «Вартовій башті» за 15 липня 2006 року).

▸ Розділ 9, абзац 7; розділ 12, абзац 10

Єгова хотів, щоб статеві стосунки були виразом чистої любові між чоловіком і дружиною. Але коли хтось мастурбує, тобто неправильно використовує свої інтимні органи задля сексуальної насолоди, то задовольняє статеві бажання в нечистий спосіб. Ця звичка може зруйнувати стосунки з Єговою. Вона нерідко розбурхує збочені бажання і розвиває в людини спотворене ставлення до сексу (Колоссян 3:5). Людині, яка має цю нечисту звичку і якій важко її подолати, не варто знеохочуватися (Псалом 86:5; 1 Івана 3:20). Якщо ця проблема стосується тебе, щиро молись до Єгови та проси його про допомогу. Уникай усього, що розвиває нечисте мислення, наприклад порнографії. Поговори з кимось зі своїх християнських батьків або зрілим другом, який поважає закони Єгови (Прислів’я 1:8, 9; 1 Фессалонікійців 5:14; Тита 2:3—5). Будь впевнений, що Єгова бачить і цінує твої зусилля залишатись морально чистим (Псалом 51:17; Ісаї 1:18).

▸ Розділ 9, абзац 9

Звичай мати більш ніж одного подружнього партнера називається полігамією. Єгова створив шлюб як союз між одним чоловіком і однією жінкою. У стародавньому Ізраїлі Бог дозволяв чоловікам мати більш ніж одну дружину, але це не був його початковий намір. Сьогодні Єгова забороняє полігамію серед свого народу. Чоловік повинен мати лише одну дружину, а дружина — лише одного чоловіка (Матвія 19:9; 1 Тимофія 3:2).

▸ Розділ 10, абзац 12

Згідно з наміром Єгови чоловік і дружина мають залишатися разом протягом усього життя (Буття 2:24; Малахії 2:15, 16; Матвія 19:3—6; 1 Коринфян 7:39). Бог дозволяє розлучення лише тоді, коли хтось один з подружжя вчинив перелюб. У такому разі Єгова дає невинній стороні право самій вирішити, розлучатись чи ні (Матвія 19:9).

Іноді християнин вирішує жити окремо від свого подружнього партнера, навіть коли не було розпусти (1 Коринфян 7:11). Це стосується поданих нижче ситуацій.

• Відмова забезпечувати сім’ю. Чоловік відмовляється матеріально забезпечувати свою сім’ю, залишаючи її без грошей чи їжі (1 Тимофія 5:8).

• Вкрай жорстоке поводження. Чоловік чи дружина поводиться настільки жорстоко, що, на думку постраждалого подружнього партнера, це загрожує його здоров’ю або життю (Галатів 5:19—21).

• Серйозна загроза взаєминам з Єговою. Чоловік або дружина взагалі не дає своєму подружньому партнеру служити Єгові (Дії 5:29).

▸ Розділ 11, абзац 19

Усі ми потребуємо похвали і підбадьорення (Прислів’я 12:25; 16:24). Ми можемо зміцняти і потішати одне одного люб’язними і добрими словами. Це може допомогти нашим братам і сестрам продовжувати попри великі труднощі витривало служити Єгові (Прислів’я 12:18; Філіппійців 2:1—4). Якщо хтось почувається знеохоченим, нам було б добре з повагою вислухати таку людину і спробувати зрозуміти її почуття. Завдяки цьому ми будемо знати, що сказати чи зробити, щоб допомогти (Якова 1:19). Постав собі за мету знати братів і сестер настільки добре, щоб дійсно розуміти їхні потреби. Тоді ти зможеш допомогти їм звернутися до Джерела усілякої потіхи і підбадьорення, з якого вони отримають справжнє відсвіження (2 Коринфян 1:3, 4; 1 Фессалонікійців 5:11).

▸ Розділ 12, абзац 16

Біблія не містить чітких правил щодо проведення весілля. Також у кожній місцевості свої весільні звичаї і юридичні вимоги (Буття 24:67; Матвія 1:24; 25:10; Луки 14:8). Найважливішою подією на весіллі є шлюбна обітниця, яку наречені дають перед Єговою. Багато молодят дає її в присутності своїх родичів та близьких друзів. Зазвичай християнські пари хочуть, щоб з нагоди їхнього одруження старійшина виголосив біблійну промову. Кожна пара вирішує сама, яке частування підготувати з нагоди весілля і чи робити його взагалі (Луки 14:28; Івана 2:1—11). У будь-якому разі молодята повинні постаратись, щоб їхнє весілля прославило Єгову (Буття 2:18—24; Матвія 19:5, 6). Приймати мудрі рішення їм допоможуть біблійні принципи (1 Івана 2:16, 17). Якщо пара планує подавати алкогольні напої на гостині, вона має попіклуватися, щоб за цим був належний нагляд (Прислів’я 20:1; Ефесян 5:18). Так само якщо на гостині буде розважальна програма і музика, то молодята подбають, аби все було зроблено на славу Єгові. Християнам слід зосереджуватись на стосунках з Богом і одне з одним, а не лише на самому весіллі (Прислів’я 18:22; більше порад можна знайти у «Вартовій башті» за 15 жовтня 2006 року, сторінки 18—31).

▸ Розділ 13, абзац 18

Ми хочемо приймати мудрі рішення, які ґрунтуються на принципах з Божого Слова. Наприклад, чоловік, який не є Свідком, хоче, щоб його дружина-християнка під час державних чи релігійних свят пішла до родини в гості. Як ти, будучи християнкою, повелася б у такій ситуації? Якщо сумління дозволяє тобі піти в гості, ти можеш пояснити чоловікові, що не братимеш участі в частуванні, пов’язаному з язичницькими звичаями. Також тобі треба обдумати, чи таке рішення не стане спотиканням для інших (1 Коринфян 8:9; 10:23, 24).

А що, коли твій роботодавець хоче дати тобі в період свят премію чи подарунок? Чи ти маєш відмовитись? Необов’язково. Твоє рішення частково може залежати від того, як на це дивиться твій роботодавець. Подумай: чи він робить це просто для того, щоб виявити тобі своє цінування? Чи, може, вважає, що, прийнявши подарунок або премію, ти береш участь у святкуванні? Проаналізувавши ці та інші чинники, ти зможеш прийняти мудре рішення.

Інша ситуація: у період свят хтось може дати тобі подарунок і сказати: «Я знаю, що ти не святкуєш цього свята, але хочу тобі зробити подарунок». Можливо, це просто вияв доброти. А може, є підстави думати, що ця особа хоче випробувати твою віру чи втягнути тебе у святкування. Взявши всі факти до уваги, ти зможеш вирішити, як повестися. Приймаючи рішення, ми завжди хочемо зберігати чисте сумління і відданість Єгові (Дії 23:1).

▸ Розділ 13, абзац 22

У більшості випадків непорозуміння не переросте у велику проблему, якщо його відразу вирішити в мирний спосіб (Матвія 5:23—26). Для кожного християнина найважливіше приносити славу Єгові та зберігати єдність у зборі (Івана 13:34, 35; 1 Коринфян 13:4, 5).

Якщо між християнами виникає непорозуміння в діловій справі, вони повинні намагатися вирішити його без суду. У 1 Коринфян 6:1—8 міститься порада апостола Павла щодо судових справ між християнами. Такі судові суперечки між братами можуть знеславити Єгову та збір. У Матвія 18:15—17 описані три кроки для вирішення справ, пов’язаних з такими серйозними звинуваченнями, як наклеп чи шахрайство. 1) Християни спершу повинні намагатися вирішити справу між собою. 2) Якщо їм це не вдається, вони можуть попросити про допомогу одного чи двох зрілих одновірців зі збору. 3) Тільки після цього, якщо необхідно, вони можуть звернутися до ради старійшин. Якщо дійшло до третього кроку, старійшини, послуговуючись біблійними принципами, спробують допомогти усім причетним до цієї справи вирішити її у мирний спосіб. Якщо ж хтось не хоче дотримуватись біблійних принципів, то старійшинам збору, можливо, доведеться вдатись до судового розгляду.

Але існують певні ситуації, коли, згідно з законом, треба звернутися до суду, скажімо, якщо справа стосується розлучення, опіки над дітьми, аліментів, страхування, банкрутства чи заповіту. Якщо в процесі розгляду справи в суді християнин робить все можливе, щоб зберігати мир, то це не суперечить пораді Павла.

Якщо йдеться про серйозний злочин, такий як зґвалтування, розбещення дітей, напад, крадіжка у великих розмірах або вбивство, то, повідомивши про злочин правоохоронним органам, християнин не діє всупереч пораді Павла.

▸ Розділ 14, абзац 14

Ще в Едемському саду Сатана почав обманювати людей (Буття 3:1—6; Об’явлення 12:9). Він знає, що може схилити нас до поганих вчинків, якщо зіпсує наше мислення (2 Коринфян 4:4; Якова 1:14, 15). Щоб нав’язати свій спосіб мислення, Сатана використовує політику, релігію, комерцію, розваги, освіту та багато іншого (Івана 14:30; 1 Івана 5:19).

Сатана знає, що вже недовго буде зводити людей. Тому він з усіх сил намагається обманути якомога більше людей, а особливо тих, хто служить Єгові (Об’явлення 12:12). Якщо ми не будемо обережними, Диявол може поступово зіпсувати наше мислення (1 Коринфян 10:12). Наприклад, Єгова хоче, щоб шлюб тривав вічно (Матвія 19:5, 6, 9). Але багато людей сьогодні вважає шлюб тимчасовим зв’язком, який можна легко розірвати. Такий погляд пропагує чимало фільмів і телепрограм. Ми повинні переконатись, що він не впливає на нас.

Також Сатана намагається звести нас, нав’язуючи незалежне мислення (2 Тимофія 3:4). Втративши пильність, ми могли б перестати поважати владу тих, кого призначив Єгова. Скажімо, брат може почати відкидати вказівки старійшин збору (Євреїв 12:5). А сестра могла б почати ставити під сумнів встановлений Єговою принцип головування в сім’ї (1 Коринфян 11:3).

Рішуче постановімо не дозволяти Дияволу впливати на наше мислення. Ми хочемо наслідувати мислення Єгови і «зосереджу[ватись] на тому, що вгорі» (Колоссян 3:2; 2 Коринфян 2:11).

▸ Розділ 16, абзац 9

Всі ми хочемо бути здоровими, а коли хворіємо, хочемо отримувати найкраще лікування (Ісаї 38:21; Марка 5:25, 26; Луки 10:34). Сьогодні існує багато медичних процедур та методів лікування, які пропонують лікарі чи хтось інший. Вибираючи метод лікування, нам важливо керуватися біблійними принципами. Пам’ятай, що тільки під правлінням Божого Царства ми будемо зцілені назавжди. Ми не хочемо бути настільки поглинутими своїм здоров’ям, щоб занедбувати служіння Єгові (Ісаї 33:24; 1 Тимофія 4:16).

Ми повинні старанно уникати будь-якого методу лікування, який може бути пов’язаний з силою демонів (Повторення Закону 18:10—12; Ісаї 1:13). Тому, перш ніж погодитись на певний метод лікування чи ліки, нам необхідно якомога більше дізнатися про них та про те, чи вони не пов’язані з демонізмом (Прислів’я 14:15). Не забувай, що Сатана хоче перехитрити нас, схиливши до демонізму. Якщо закрадається хоча б найменший сумнів, що певний метод лікування має зв’язок з демонізмом, було б найкраще від нього відмовитись (1 Петра 5:8).

▸ Розділ 16, абзац 18