ВІДДАНА ЛЮБОВ

Єврейське слово хе́сед, яке передає думку про віддану любов, вживається у Єврейських Писаннях 245 разів. Споріднене з ним дієслово хаса́д означає «поводитись віддано», хоча також містить думку про ніжну турботу і любов (Пс 18:25). Хе́сед означає любов, яку виявляють доти, доки не досягнуть мети на благо того, кого люблять. Як говориться в одному словнику, хе́сед — це «активна, стійка [риса], яка виявляється у стосунках між людьми... [Хе́сед] завжди означає не просто ставлення до людини, але й вчинки, до яких спонукує це ставлення. Це дія, що зберігає чи підтримує життя. Це допомога тому, хто зазнає лиха чи нещастя. Це вияв дружби чи побожності. Вона тягнеться до добра, а не до зла» (Theological Dictionary of the Old Testament / edited by G. J. Botterweck, H. Ringgren. 1986. Vol. 5. P. 51). Тож, оскільки ця риса пов’язана з вірністю, згуртованістю і випробуваною відданістю, слово хе́сед можна перекласти як «віддана любов».

Віддана любов Бога. Віддана любов — безцінна риса Бога Єгови, яку йому подобається виявляти; вона помітна у всьому, що Бог робить для своїх служителів (Пс 36:7; 62:12; Мих 7:18). Якби Бог не виявляв відданої любові, вони давно б загинули (Пл 3:22). Мойсей міг просити за бунтівний Ізраїль не тільки заради величного імені Єгови, а й тому, що Бог сповнений відданої любові (Чс 14:13—19).

Біблія показує, що Божа віддана любов виявляється по-різному і за різних обставин, наприклад вона зберігає життя і визволяє (Пс 6:4; 119:88, 159). Віддана любов оберігає і захищає (Пс 40:11; 61:7; 143:12), а також дає полегшення в біді (Рт 1:8; 2:20; Пс 31:16, 21). Вона приносить людям прощення гріхів (Пс 25:7), підтримує і додає сил (Пс 94:18; 117:2). Завдяки їй Божі обранці отримують допомогу (Пс 44:26). Біблія містить яскраві приклади того, як Бог виявляв її своїм служителям: Лоту (Бт 19:18—22), Аврааму (Мих 7:20) і Йосипу (Бт 39:21). Він також виявив її тоді, коли треба було вибрати дружину для Ісака (Бт 24:12—14, 27).

З часу утворення ізраїльського народу і впродовж всієї його історії Єгова дотримувався своєї угоди з ним і обдаровував його своєю відданою любов’ю (Вх 15:13; Пв 7:12). Бог виявляв її Давиду (2См 7:15; 1Цр 3:6; Пс 18:50), Ездрі і його товаришам (Езд 7:28; 9:9), а також «тисячам» інших людей (Вх 34:7; Єр 32:18). Дотримуючись угоди про Царство, укладеної з Давидом, Єгова виявив віддану любов і після смерті Ісуса, коли воскресив свого «відданого слугу» і цим виконав пророцтво: «Я незмінно виявлятиму вам віддану любов, яку обіцяв Давиду» (Пс 16:10; Дії 13:34; Іс 55:3).

Віддана любов Єгови притягує до нього людей (Єр 31:3). Вони покладаються на неї (Пс 13:5; 52:8), чекають її (Пс 33:18, 22), просять її у молитві (Пс 51:1; 85:7; 90:14; 109:26; 119:41) і знаходять в ній потіху (Пс 119:76). Вони також дякують Єгові за його віддану любов (Пс 107:8, 15, 21, 31), вихваляють і прославляють його за неї (Пс 66:20; 115:1; 138:2) та розповідають про неї іншим (Пс 92:2). Як і Давид, вони ніколи не приховують її (Пс 40:10), віддана любов Бога велика (Пс 69:16; 109:21) і є невичерпним джерелом радості (Пс 31:7). Віддана любов Єгови — наче стежка, по якій приємно йти (Пс 25:10, прим.).

В багатьох біблійних уривках підкреслюється, наскільки великою (Чс 14:19; Пс 5:7; 69:13; Йн 4:2) і незмінною (1Цр 8:23) є Божа віддана любов. Вона сягає аж до небес (Пс 36:5; 57:10; 103:11; 108:4), наповнює землю (Пс 33:5; 119:64), поширюється на тисячі поколінь (Пв 7:9) і триває вічно (1Хр 16:34, 41; Пс 89:2; Іс 54:8, 10; Єр 33:11). У Псалмі 136 в кожному з 26 віршів повторюється фраза: «Його [Єгови] віддана любов вічна».

Ця незрівнянна риса Єгови — його віддана любов — часто пов’язана з його іншими чудовими рисами, наприклад милосердям, співчуттям, любов’ю до правди, готовністю прощати, праведністю, миром та справедливістю (Вх 34:6; Не 9:17; Пс 85:10; 89:14; Єр 9:24).

Віддана любов людини. З усього вищесказаного видно, що ті, хто прагне Божого схвалення, повинні «любити віддану любов» і виявляти одні одним «віддану любов та милосердя» (Мих 6:8, прим.; Зх 7:9). У книзі Прислів’я говориться, що «людину цінують за віддану любов» і що ця риса приносить щедру винагороду (Пр 19:22; 11:17, прим.). Бог пам’ятав віддану любов, яку «в молодості» виявляв Ізраїль, і вона тішила його серце (Єр 2:2). Коли ж віддана любов ізраїльтян стала «мов ранкова імла, мов роса, яка швидко зникає», Єгова засмутився, адже йому «до вподоби віддана любов, а не жертви» (Ос 6:4, 6). За те, що ізраїльтяни втратили віддану любов, Бог докорив їм (цей докір був виявом його відданої любові) (Ос 4:1; Пс 141:5). Бог також радив їм повернутись до нього — виявляти віддану любов і справедливість (Ос 12:6). Якщо хтось хоче знайти ласку в очах Бога і людей, ці риси потрібно виявляти постійно (Йв 6:14; Пр 3:3, 4).

У Біблії описано багато випадків, коли люди виявляли віддану любов до інших. Наприклад, Сара виявила віддану любов своєму чоловікові, коли у ворожому краї сказала, що він її брат, і цим захистила його (Бт 20:13). Яків попросив Йосипа виявити йому віддану любов і не ховати його в Єгипті (Бт 47:29; 50:12, 13). Рахав попросила, щоб ізраїльтяни виявили їй віддану любов і зберегли життя її домашніх, тому що вона виявила віддану любов ізраїльським розвідникам (ІсН 2:12, 13). Боаз похвалив Рут за віддану любов (Рт 3:10), а Йонатан просив Давида виявити віддану любов йому і його домашнім (1См 20:14, 15; 2См 9:3—7).

Люди виявляють віддану любов з дуже різних спонук і за різних обставин. В одному випадку віддана любов була виявлена чоловікові з міста Бетель як плата за отримані від нього відомості (Сд 1:22—25; 1:24, прим.). В інших випадках людина, яка допомогла комусь, згодом просила виявити їй віддану любов у відповідь, оскільки сама перебувала в скрутних обставинах (Бт 40:12—15). Але іноді люди забували віддячувати за виявлену їм віддану любов (Бт 40:23; Сд 8:35). Як сказано у книзі Прислів’я, багато хто говорить про свою віддану любов, але мало хто її виявляє (Пр 20:6). Саул і Давид пам’ятали про віддану любов, яку виявляли інші (1См 15:6, 7; 2См 2:5, 6), і, очевидно, ізраїльські царі, на відміну від язичницьких, мали репутацію тих, хто виявляє віддану любов (1Цр 20:31, прим.). Проте одного разу віддана любов Давида була відкинута через те, що йому приписали погані спонуки (2См 10:2, прим.; 10:3, 4).

Коли апостол Павло казав, що Закон був створений не для праведників, а для грішників, які не мають відданої любові, він вжив грецьке слово ано́сіос. Це слово означає «такий, який не виявляє відданої любові», а також «такий, який не виявляє відданості» (1Тм 1:9; 2Тм 3:2).