2 Фессалонікійців

2 Коли ж говорити про присутність нашого Господа Ісуса Христа і про те, що ми будемо зібрані, аби перебувати з ним, то просимо вас, брати: 2 не поспішайте втрачати здоровий глузд і не піддавайтеся емоціям, почувши — чи то через натхнений вислів, усне повідомлення, чи то через лист, начебто написаний нами,— що день Єгови вже настав.

3 Нехай ніхто і ніяк не введе вас в оману, бо цей день не надійде, аж поки не прийде відступництво й не стане явним беззаконник, син загибелі. 4 Він противиться кожному, хто називається «богом» чи є об’єктом поклоніння, та несеться над ним, а також сидить у Божому храмі, прилюдно видаючи себе за бога. 5 Хіба не пам’ятаєте: я говорив про це, коли був ще з вами?

6 Тож тепер ви знаєте, що́ стримує його, аж поки він у свій час не стане явним. 7 Щоправда, це беззаконня, яке є таємницею, вже діє, але залишатиметься таємницею тільки доти, доки той, хто тепер його стримує, не буде усунений зі шляху. 8 Саме тоді стане явним беззаконник, якого Господь Ісус знищить духом своїх уст і погубить виявленням своєї присутності. 9 А присутність беззаконника внаслідок підтримки Сатани буде супроводжуватися могутніми ділами, фальшивими знаками, пророчими чудами, 10 неправедністю і всіляким обманом. Усе це буде спрямоване на тих, котрі гинуть, отримуючи відплату, бо не прийняли любові до правди, завдяки якій могли б врятуватися. 11 Ось чому Бог дозволяє, аби, піддавшись впливу омани, вони повірили брехні 12 і зрештою всі були засуджені за те, що не вірили правді, а знаходили задоволення в неправедності.

13 Ми ж повинні завжди дякувати Богу за вас, любі Єгові брати, оскільки Бог від початку, освятивши духом, вибрав вас для спасіння завдяки вашій вірі в правду. 14 Саме до цього він покликав вас через добру новину, яку звіщаємо, щоб ви отримали славу нашого Господа Ісуса Христа. 15 Тож твердо стійте, брати, і далі тримайтесь традицій, яких вас навчено — чи то усно, чи в листі від нас. 16 Нехай же сам Господь наш, Ісус Христос, а також Бог, наш Батько, який полюбив нас і, виявивши незаслужену доброту, дав вічну потіху та непохитну надію, 17 потішать ваші серця і зміцнять вас у кожному доброму ділі й слові.