Другий лист до коринфян
11 Я дуже хотів би, щоб ви терпіли мене навіть такого, трохи нерозсудливого. Хоча ви й так мене терпите. 2 Адже я ревную за вас ревнощами* від Бога, бо особисто заручив вас з одним нареченим — Христом — і хочу представити вас йому як чисту*, незайману дівчину.+ 3 Але боюсь, щоб — як це сталося з Євою, яку підступно спокусив змій,+ — ви у своєму мисленні не піддалися зіпсуттю і не втратили щирості й чистоти*, які маєте виявляти перед Христом.+ 4 Бо коли хтось приходить і проповідує іншого Ісуса — не того, якого проповідували ми, або коли ви отримуєте від когось інший дух — не той, який вам було дано раніше, або ж коли хтось приносить вам іншу добру новину — не ту, яку ви вже прийняли,+ то таких людей ви з готовністю терпите. 5 А я вважаю, що нічим не гірший від ваших преславних апостолів.+ 6 Бо, може, красномовством я і не відзначаюсь,+ проте знань мені точно не бракує, і ми це показували в усьому всіма способами.
7 Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився і без жодної винагороди з радістю звіщав вам Божу добру новину?+ 8 По суті, аби служити вам, я обтяжував* інші збори, приймаючи їхню допомогу*.+ 9 Коли я був у вас і опинився в нужді, то ні для кого не став тягарем, адже тоді прийшли брати з Македонії і повністю задовольнили всі мої потреби.+ Тож я справді намагався і далі намагатимусь ні в чому не бути для вас тягарем.+ 10 Я не переставатиму хвалитись+ по всій Аха́йї, і це настільки ж певно, як те, що в мені перебуває правда Христова. 11 Але чому я нічого не брав від вас? Чи тому, що вас не люблю? Бог знає, що я вас люблю.
12 Однак я і далі робитиму те, що робив дотепер.+ Бо так я не даватиму приводу хвалитися тим, хто шукає підстав*, аби довести, що вони рівні нам у тому*, чим хваляться. 13 Бо такі чоловіки — лжеапостоли; вони вводять інших в оману та видають себе за апостолів Христа.+ 14 І не дивно, адже сам Сатана видає себе за ангела світла.+ 15 Тож немає нічого дивного в тому, що його служителі теж видають себе за служителів праведності. Однак в кінці вони отримають те, що заслужили.+
16 Кажу ще раз: нехай ніхто не вважає мене нерозсудливим. Але навіть якщо у ваших очах я і нерозсудливий, то прийміть мене таким, щоб я теж міг трохи похвалитися. 17 Те, що я говорю, говорю не за прикладом Господа, а як нерозсудлива людина, яка самовпевнено хвалиться. 18 І, оскільки багато хто вихваляється тим, що важливе з плотського* погляду, буду хвалитись і я. 19 Адже, будучи такими «розумними», ви радо терпите нерозсудливих. 20 По суті, ви терпите кожного, хто вас поневолює, хто пожирає ваше майно, хто відбирає те, що вам належить, хто звеличується над вами чи б’є вас в обличчя.
21 Кажу це нам же на сором, бо може здаватися, ніби ми слабкі.
Але якщо інші поводяться сміливо, то — говорю як нерозсудливий — я теж поводжуся сміливо. 22 Вони євреї? І я єврей.+ Ізраїльтяни? Я теж ізраїльтя́нин. Потомки* Авраама? Я теж.+ 23 Вони служителі Христа? Кажу як божевільний: я тим більше. Я більше трудився,+ частіше був ув’язнений,+ мене били стільки разів, що не злічити, я часто опинявся перед лицем смерті.+ 24 Від юдеїв я п’ять разів отримав по 40 ударів без одного.+ 25 Тричі мене сікли різками,+ раз каменували,+ тричі я пережив корабельну аварію,+ день і ніч провів у відкритому морі. 26 Я часто бував у дорозі, не раз потрапляв у небезпеки через річки, попадав у руки грабіжникам, натерпівся як від свого народу,+ так і від людей з інших народів.+ Крім того, я опинявся в небезпеці у містах,+ у пустелях, на морі та серед фальшивих братів. 27 Я важко трудився, нерідко ночами не змикав очей,+ зазнавав голоду і спраги,+ мені часто бракувало їжі,+ я був у холоді та без одягу*.
28 Крім усіх цих труднощів ззовні, мені день у день не дає спокою* ще й тривога про всі збори.+ 29 Чи є хтось слабкий, поряд з ким не почувався б слабким і я? Або, коли доводять когось до спотикання, хіба я не спалахую гнівом?
30 Тож, якщо вже хвалитися, я буду хвалитися тим, що виявляє мою слабкість. 31 Бог і Батько Господа Ісуса — той, кому має вічно линути хвала,— знає, що я не обманюю. 32 У Дамаску намісник царя Аре́ти стеріг місто, щоб схопити мене, 33 але мене спустили в кошику* через вікно в міському мурі,+ і я врятувався з його рук.