Псалом
ПСАЛОМ 101 (102)
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
102 Господи, ви́слухай молитву мою,
і блага́ння моє нехай дı́йде до Тебе!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́,
в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не,
в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Бо минають, як дим, мої дні,
а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє,
так що я забував їсти хліб свій.
5 Від зо́йку стогна́ння мого
прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині,
я став, як той пу́гач руїн!
7 Я безсонний, і став,
немов пташка само́тня на да́сі.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої,
ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 І по́піл я їм, немов хліб,
а напо́ї свої із плаче́м перемı́шую, —
10 через гнів Твій та лютість Твою,
бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Мої дні — як похи́лена тінь,
а я сохну, немов та трава!
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти,
а пам’ять Твоя — з роду в рід.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном,
бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 бо раби Твої покоха́ли й камı́ння його́,
і порох його полюбили!
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння,
а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Бо Господь побудує Сіона,
поя́виться в славі Своїй.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він,
і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Запишеться це поколı́нню майбу́тньому,
і наро́д, який ство́рений буде,
хвали́тиме Господа,
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї,
Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 щоб почути зідха́ння ув’я́зненого,
щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні,
а в Єрусалимі — про славу Його,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди
й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив,
дні мої скороти́в.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене
в половині днів моїх!
Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Колись землю Ти був закла́в,
а небо — то чин Твоїх рук, —
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти.
І всі вони, як оде́жа, загинуть,
Ти їх зміниш, немов те вбрання́, —
і мину́ться вони.
27 Ти ж — Той Самий,
а роки Твої не закı́нчаться!
28 Сини Твоїх рабів будуть жити,
а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“