Псалом

40 Непохитно надı́юсь на Господа,

і Він прихилився до мене,

2 Витяг мене Він із згу́бної ями,

із багна́ болоти́стого,

і поставив на скелі ноги мої,

і зміцнив мої сто́пи,

3 і дав пісню нову́ в мої уста,

для нашого Бога хвалу́,

— нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають,

і хай вони мають надію на Господа!

4 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею,

і не зверта́лась до пи́шних та тих,

5 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій,

Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас,

нема Тобі рівного!

Я хотів би все це показати й про це розказати,

6 Жертви й прино́шення Ти не схотів,

Ти розкрив мені уші,

7 Тоді я сказав: „Ось я прийшов

із зво́єм книжки, про мене написаної“.

8 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу,

і Зако́н Твій — у мене в се́рці.

9 Я проповідував правду в великому зборі, —

ото, своїх уст не ув’я́знюю я,

10 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого,

про вірність Твою та спасı́ння Твоє я звіщав,

не таїв я про милість Твою

та про правду Твою на великім зібра́нні.

11 Тому, Господи, не ув’язни́ милосердя Свого від мене,

а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,

12 бо нещастя без ліку мене оточи́ли,

беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, —

вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові,

і серце моє опустило мене.

13 Зволь спасти мене, Господи,

Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —

14 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі,

хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її!

Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть,

хто бажає для мене лихого!

15 Бодай скам’янı́ли від со́рому ті,

хто говорить до мене: „Ага! Ага!“

16 Нехай тı́шаться та веселя́ться Тобою всі ті,

хто шукає Тебе та хто любить спасı́ння Твоє,

нехай за́вжди говорять:

„Хай буде великий Госпо́дь!“

17 А я вбогий та бідний, —

за мене подбає Господь:

моя поміч і мій оборо́нець — то Ти,

Боже мій, — не спізня́йся!