Псалом
КНИГА ЧЕТВЕРТА
ПСАЛОМ 89 (90)
2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені,
і поки Ти витворив землю та світ,
то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху,
і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ,
— немов день той вчорашній, який проминув,
й як сторо́жа нічна́.
5 Пустив Ти на них течію́,
вони стали, як сон,
вони, як трава, що мина́є:
6 уранці вона розцвітає й росте, —
а на вечір зів’я́не та со́хне!
7 Бо від гніву Твого ми ги́немо,
і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе,
гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм,
скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ,
а при силах — вісімдеся́т літ,
і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та,
бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Хто відає силу гніву Твого́?
А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні,
щоб ми набули́ серце мудре!
14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям,
і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас,
за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Нехай ви́явиться Твоє дı́ло рабам Твоїм,
а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 і хай буде над нами благоволı́ння Господа, Бога нашого,
і дı́ло рук наших утверди́ нам,
і діло рук наших — утверди́ його!