Приповістей
ЧАСТИНА П’ЯТА
При́повісті Агурові
30 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина:
„Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже,
трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я,
і не маю я лю́дського розуму,
3 і не навчився я мудрости,
і не знаю пізна́ння святих....
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов?
Хто у жме́ні Свої зібрав вітер?
Хто воду в одежу зв’язав?
Хто поставив усі кı́нці землі?
Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очи́щене,
щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він,
і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, —
не відмов мені, поки помру́:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве,
убо́зтва й багатства мені не давай!
Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся,
і не сказав: „Хто Госпо́дь?“
і щоб я не збіднів і не крав,
і не знева́жив Ім’я́ мого Бога.
10 Раба не обмовля́й перед паном його,
щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Оце поколı́ння, що батька свого проклинає,
і не́ньки своєї не благословляє,
12 покоління, що чисте в оча́х своїх,
та від бруду свого не обмите,
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а повı́ки його як підне́слися!
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби,
а гострі ножі — його ще́лепи,
щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“
Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить“:
16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься,
і не скаже „до́сить“ огонь!
17 Око, що з батька сміється
й пого́рджує по́слухом матері, —
нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні,
і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Три речі оці дивови́жні для мене,
і чотири, яких я не знаю:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі,
корабельна дорога в сере́дині моря,
і дорога мужчи́ни при дівчині!..
20 Така ось дорога блудли́вої жінки:
наїлась та витерла уста свої
й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́,
яких зне́сти не може вона:
22 під рабом, коли він зацарю́є,
і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку,
і невı́льницею, коли вижене пані свою́!..
24 Оці ось чотири малі на землі,
та вони ве́льми мудрі:
25 мура́шки, — не сильний наро́д,
та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 борсуки́, — люд не сильний,
та в скелі свій дім вони ставлять;
27 немає царя в сарани́, —
але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 паву́к тільки ла́пками пнеться,
та він і в пала́тах царськи́х!
29 Добре ступають ці троє,
і добре хо́дять чотири:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю,
який не вступа́ється ні перед ким,
31 осı́дланий кінь, і козел,
та той цар, що з ним вı́йсько!
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою,
й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Бо збива́ння молока дає масло,
і дає кров вдар по носі,
тиск же на гнів дає сварку“.